М.Ф. Алефіренко - Теоретичні питання фразеології

Субстантивні фраземи

загрузка...

Субстантивними називаються фраземи з узагальнено-предметною
семантикою, об’єктивованою в граматичних категоріях роду, числа
й відмінка. У реченні субстантивні фраземи виконують синтаксичні
функції підмета, іменної частини складеного присудка або додатка.
Пор.: 1) — Правильно, не гай часу, поки біля тебе битий вовк, багато
можем вивідати в нього (О. Л.); 2) — Красна їй ціна — шістдесят
карбованців, але я вам, по-свояцьки, накину ще десятку (М. С);
3) — Одверто, мені не хотілося б, щоб ця небажана розмова між нами
потрапила на злі язики (Л.). Граматичним центром таких фразем
виступають іменникові компоненти {вовк, ціна, язики). Якщо
конотативні семи (Кх, К2, К3) у їх семантичній структурі не переходять в ранг
ядерних смислових елементів і домінуючими залишаються денотатив-
ні семи (Д2), то категоріальне значення фразем визначається
частиномовними властивостями їх граматичного центра. Наприклад: 1)
Застеріг, щоб жоден патрон не попав у чужі руки (А. Г.); 2) Дорого ж ти
заплатив за свій довгий язик (Р. Ч.). Однак таких субстантивних
фразем у сучасній українській мові небагато. Більшість має ослаблене
лексико-граматичне значення предметності, яке певною мірою
компенсується конотативно-атрибутивними семами. Нашарування на
предметне значення конотативно-атрибутивного смислу, як правило,
породжує специфічне функціонування у фраземах морфологічних
категорій роду, числа і відмінка.
Одним із основних граматичних засобів вираження вторинної
узагальнено-предметної номінації на фразеологічному рівні служить
категорія роду субстантивних компонентів, смисловими елементами
якої виступають взаємопротиставлені граматичні значення
чоловічого, жіночого і середнього роду: передовий фронт —«відповідальний
і важкий рубіж», єгипетська кара — «неймовірно тяжка
невільницька праця», соломонове рішення —«мудре розв’язання проблеми».
І в цьому спільність категорії роду для слів і компонентів фразем.
46
Але способи її вираження експонентними структурами лексемних
і фраземних знаків можуть бути різними. На морфологічному рівні
родові протиставлення виражаються, звичайно, відмінностями в
морфемах, які можуть бути кореневими (батько —мати),
суфіксальними (лис — лисиця) і рідше (в таких випадках, як кум — кума)
флексійними [54, с. 122; 152, II, с. 51—52]. Морфологічне вираження
граматичного роду іменників органічно взаємодіє із синтаксичним,
що виявляється у сполученні іменників з різними відмінковими
формами прикметників та дієприкметників (багатий край, багата
країна, багате господарство), у сполученні з різними формами дієслів
минулого часу (відбувся конкурс, відбулася зустріч, відбулося змагання),
у можливих замінах іменників відповідними займенниками (конкурс —
він, зустріч — вона, змагання —воно). Отже, граматичний рід
іменників обов’язково містить у собі синтаксичний елемент як
потенціальну граматичну сему, що виражається у мовленнєвому функціонуванні
цієї категорії.
Розглянуті засоби формальної експлікації категорії роду
субстантивних лексем у складі фразем зазнають певних трансформацій. Це
зумовлюється в основному тим, що категорія роду на фразеологічному
рівні, хоч і притаманна окремим іменниковим компонентам, відіграє
важливу роль в оформленні і вираженні узагальнено-граматичного
значення предметності всієї субстантивної фраземи.
Особливості функціонування граматичного роду в субстантивних
фраземах залежать, як правило, від структурно-семантичної моделі
фразеологічного утворення. Найбільш помітним є вплив
морфологічної підсистеми мови на функціонування граматичного роду у фразем,
побудованих за моделлю «прикметник + іменник» (хліб насущний,
мальований стовп, смертний гріх, солом’яна вдова, м’яке серце). Для
фразем цієї моделі притаманна атрибутивно-предикативна
семантика [164, с. 26], яка є наслідком взаємодії у процесі фразеологізації
явищ семантичного, морфологічного і синтаксичного рівня. Наявність
атрибутивно-конотативної семи в семантичній структурі цих фразем
виявляється в лексикографічній інтерпретації їх фразеологічного
значення. Пор.: хліб насущний — «найважливіше, найнеобхідніше
для існування кого-н., чого-н.», мальований стовп — «верстовий стовп,
верстовий знак», смертний гріх — «тяжка неспокутувана провина»,
солом’яна вдова — «тимчасово овдовіла (самітня) жінка», м’яке серце —
«добре, доброзичливе, довірлива натура» [213]. Однак оцінювально-
модальний елемент у фразеологічному значенні аналізованих фразем
підлягає значному підпорядкуванню з боку денотативних сем (Д2),
які репрезентуються субстантивними компонентами. Саме вони, на
наш погляд, зумовлюють класифікаційний характер граматичного
роду у таких фразеологічних утвореннях, тобто визначають
незмінність цієї категорії і субстантивність її морфологічної природи. Однак,
якщо природу граматичного роду іменника як морфологічної
категорії визначає синтаксичний характер його значення, то граматичний
47
рід у субстантивній фраземі зумовлюється двома факторами, які
входять до змісту її граматичного значення, тобто виступають
елементами відповідної родової грамеми. Такими факторами ми називаємо
ономасіологічний і синтаксичний елементи значення граматичного
роду у фраземі. Порівняймо значення граматичного роду іменника
і відповідного компонента субстантивної фраземи, до складу якої
входить цей іменник: хліб — хліб насущний, стовп — мальований стовп,
гріх — смертний гріх, серце — м’яке серце. Для більшості названих
іменників приналежність до чоловічого, жіночого чи середнього роду
не пов’язана з їх номінативною функцією [54, с. 121]. Не можна
визначити, за якими денотативними семами іменники хліб, стовп і гріх —
чоловічого роду, які денотативні властивості іменника серце
детермінують його середній рід.
Унаслідок фразеологізації синтаксичних словосполучень родова
парадигма іменника деформується; у складі фраземи він фіксується
в одній родовій формі. Це насамперед стосується тих фразем, до
складу яких входить субстантивна лексема із значенням істоти —людини
або тварини. Наприклад: божа коровка, золотий телець (ідол),
полохана ворона, блудний син, стріляний горобець, сліпа курка, мокра
курка, морський вовк, золота рибка, валаамова ослиця, обстріляний солдат,
учений муж, біла ворона. У таких фраземах іменники не мають
співвідносної корелятивної форми роду. Це обмеження накладається
семантикою субстантивної лексеми, яка й на морфологічному рівні не
має корелятивної родової форми {горобець, рибка, солдат). У цьому
випадкові іменник виступає фраземотворчим компонентом, тобто
актуалізація саме денотативних ознак іменника певної родової форми
лежить в основі фраземотворчої семи. Фразема із субстантивним
компонентом на позначення тварини виражає модально-оцінювальну
характеристику особи (мокра курка — «безініціативна людина»;
стріляний горобець — «бувала, досвідчена людина»; біла ворона —
«людина, яка різко виділяється серед інших поведінкою (або зовнішнім
виглядом)»). Тому утворення паралельної родової форми деактуалі-
зує фраземотворчу сему, що неминуче приводить або до розпаду
фраземи як мовної одиниці (пор. божий бик, блудна дочка, морська
вовчиця, валаамовий осел, білий ворон), або переводить фразему в інший
(синтаксичний) рівень (пор. полоханий ворон, сліпий півень, мокрий
півень). Лише в окремих випадках, коли субстантивний
компонент на морфологічному рівні має паралельну родову форму,
можливі корелятивні форми роду і в фраземах. Наприклад: ваш брат —
ваша сестра, вилитий батько — вилита мати, матусин синок —
матусина дочка. Дуже рідко в українській фраземіці зустрічаються
утворення спільного роду: казанська сирота, вільний козак, тертий
калач. Вони вживаються на позначення осіб різної статі.
На відміну від граматичного роду іменників, категорія роду в
субстантивних фраземах має неповне синтаксичне вираження, зокрема
у них- відсутнє узгодження з різними формами прикметників. Це
48
пояснюється тим, що переважна більшість субстантивних фразем
сучасної української мови (93 %) вже включає до своєї структури
ад’єктивні компоненти, які, втративши лексичну самостійність, але
залишившись формально узгодженими з іменниковим компонентом,
не дають змоги фраземі сполучатися у реченні з самостійним
прикметником. Крім того, в субстантивних фраземах не завжди спостерігається
єдність родового значення і родової форми. Так, фразема дамсклів
меч —«постійна небезпека, загроза» —за формою чоловічого роду,
а за змістом — жіночого; перша ластівка — «початок» за формою —
жіночого роду, а за змістом — чоловічого; завтрашній день —
«майбутнє» за формою—чоловічого роду, а за змістом—середнього.
Такі протиріччя між формою і змістом граматичного роду
субстантивних фразем пояснюються впливом на них різних сфер мовної системи —
морфологічної і семантичної, які, взаємодіючи між собою, у свою
чергу, зумовлюють виникнення і розвиток специфічних для
фразеологічної підсистеми мовних явищ.
Граматичне число у фраземах, як і в іменниках, має самостійне
граматичне значення, бере участь у процесі номінації певних реалій
об’єктивної дійсності, що дало підставу деяким лінгвістам вважати
категорію числа не граматичною, а лексичною (І. К. Кучеренко).
Однак номінативний елемент значення грам’атичного числа як
іменників, так і субстантивних фразем служить його лише
факультативним конституентом, оскільки багатьом одиницям лексичного і
фразеологічного рівня мови не властива ідея лічби. Наприклад: золото,
вершки, вчительство, савана, любов і ієрихонська труба, крокодилячі
сльози, лебедина пісня, море по коліна, руки короткі. Звичайно,
повністю заперечувати наявність у граматичному значенні числа
номінативного аспекта не можна, оскільки у поєднанні з категорією роду
граматичне число виражає узагальнено-граматичне значення
предметності.
Функціонування категорії числа в фраземах зумовлюється значною
мірою граматичним числом їх субстантивного компонента. Так, однин-
ні і множинні іменники у складі фразем повністю передають ФО
своє числове значення: плоть і кров, чортова дюжина, але ходячі
мощі. Передають фраземам своє числове значення і субстантивні
компоненти із абстрактним, речовинним і збірним значенням: алгебра
революції, аркадська ідилія, чортова дюжина, морок (темрява) неуцтва,
не з того тіста, золота молодь, блакитна (голуба) кров. Як і
відповідні іменники, розглянуті компоненти фразем не мають корелятивної
форми числа. Якщо до складу фразем входять субстантивні
компоненти, які на морфологічному рівні мають обидві числові форми, то їх
роль у фраземотворенні може бути різною. Такі фраземи можуть
повністю сприйняти обидві корелятивні форми граматичного числа.
Наприклад: Але недарма кажуть, що й на сонці існують плями, не
випадково і слон має ахіллесову п’яту. Ахіллесові п’яти Мацюра мав
майже з кожного предмета, хіба що крім фізкультури (Ю. 3.). Як пра-
49
вило, співвідносні форми однини і множини мають ті компоненти
фразем, у яких вихідною формою служить однина. Наприклад, фра-
зема тепле слово (вихідна форма) вживається також у множині —
теплі слова: Здається, то все «.теплі слова-», та й годі (Л. У.).
Порівняймо з українською приказкою «Казав пан: кожух дам, та слово його
тепле-».
У тих же випадках, коли вихідною формою субстантивного
компонента служить множина, однина не вживається. Наприклад:
адамові віки (часи), аристократи духу, перехресні стежки, короткі руки,
сади Семіраміди. Цікаво, що однойменні іменники на морфологічному
рівні мають співвідносну форму однини: вік (час), аристократ,
стежка, рука, сад. Очевидно, утворенню форми однини таких форм
перешкоджають семантичні фактори, зокрема узагальпено-абстрагований
і модально-оцінювальний характер фразеологічного значення. Адже
корелятивні форми граматичного часу можливі лише тоді, коли
граматичне значення категорії числа перетинається з реальним
протиставленням позичуваних у мові денотатів.
На функціонування граматичної категорії числа у фраземах
впливає також їх синтаксична структура. Так, граматичного числа
позбавляються субстантивні компоненти тих фразем, які побудовані
за моделлю сурядних словосполучень. Наприклад: 1) Брут і
комплекси — небо і земля, але дуже вже кортіло декого подратувати (М.);
2) А проАрзуму от що я тобі скажу: не має вона ні кола ні двора:
(Р. Ч.); 3) — І сам іще гаразд не знаю. Не хочеться й розповідати:
сміх і горе\ (А. Г.). У таких випадках залишається лише форма
граматичного числа, а значення цієї граматичної категорії «стирається».
Фразема набуває значення невизначеної множинності.
Не притаманна граматична категорія числа і компонентам
тавтологічних фразем. Наприклад: 1) [Народники] явно вже розгубили
свої сили в суєті суєт (Кан.); 2) Буркнула щось під ніс — та й по-
всьому, сказано — «свекруха»! Сухар сухарем (В. К.).
Категорія відмінка у фраземах виражає генетичні
взаємовідношення між їх компонентами, а також відношення фразем до
лексичного оточення, що, зрештою, зумовлюється взаємозв’язками
предметів позначуваної дійсності. Це повністю відповідає найбільш
обгрунтованій у мовознавстві концепції, за якою відношення предмета
з іншими фактами об’єктивної дійсності стають змістом категорії
відмінка, що узагальнює ці відношення [125, с. 13—14]. Науці відомі
погляди на категорію відмінка вчених XIX століття Я. Грімма
і Б. Дельбрюка, розвинені пізніше у працях О. О. Шахматова [174].
Вони послужили основою для створення теорії відмінків з погляду
морфології (Р. Якобсон), синтаксису (Є. Курилович, А. В. де Гроот)
і семантики (А. А. Залізняк). На наш погляд, всі названі теорії
заслуговують на серйозну до себе увагу тих дослідників, які вивчають
морфологію субстантивних компонентів фразем. Але жодна з них при
цьому не може бути визнана єдиною й універсальною тому, що у фра-
50
земі мовні й позамовні відношення перетинаються в різних
площинах — семантичній, морфологічній і синтаксичній. Крім того, мовна
репрезентація цих відношень на фразеологічному рівні носить дво-
плановий характер: а) формально-граматичними засобами лексемних
компонентів фраземи, що фіксують конкретно-денотативні
відношення і зв’язки на ієрархічно нижчих рівнях мови, і б) узагальнено-
образною маніфестацією відношень у реальній дійсності всією фра-
земою як цілісним утворенням на вищому, фразеологічному, рівні
мови. Тому категорія відмінка у фраземах розглядається нами у
зв’язку з її номінативними (семантичними), морфологічними і
синтаксичними властивостями, що передбачає комплексний («синтетичний»)
підхід до висвітлення природи цієї граматичної категорії.
Номінативний аспект відмінкового значення виявляється в тому,
що при сполученні фраземи з підпорядковуючими лексемами
виражається характер відношень між відповідними реаліями,
процесуальними або статичними ознаками. Наприклад: 1) Та я горобець
стріляний, на полові мене не проведеш (В. Б.); 2) Комендант, як
виявилось, був уже стріляна птиця (А. Г.); 3) Герус був стріляною птицею,
його вже раз судив революційний трибунал… (М. С.); 4) Послухай
стріляного вовка, Ганнусю (Ю. Б.). У перших трьох реченнях фразема
стріляний горобець (стріляна птиця) у поєднанні з іменниками
(займенником) позначає відношення суб’єкта і стану
(атрибутивно-предикативної характеристики об’єкта), хоч внутрішні відношення між
компонентами фразем різні: називний відмінок субстантивної лексеми
(горобець стріляний, стріляна птиця), орудний відмінок (був
стріляною птицею). В четвертому реченні фразема стріляного вовка у
сполученні з дієсловом послухай позначає відношення об’єкта і дії. При
цьому внутрішні відношення принципово відрізняються від
зовнішніх, оскільки вони з денотативних, або власне номінативних,
перейшли в площину сигніфікативної релятивності, яка значною мірою
визначає характер зовнішніх відношень фраземи, формує
синтаксичний елемент її відмінкового значення.
Номінативний, морфологічний і синтаксичний елементи
відмінкового значення у фраземах визначають характер їх функціонування
у мовленні. Відмінкова форма субстантивного компонента фраземи
може бути керуючою, якщо вона сполучається з прикметником, і
керованою, якщо вона поєднується з, дієсловом. Пор.: 1) Юрій до
найменших дрібниць оглянув машину. Він перевірив усе
пильним хазяйським оком. Всюди був блискучий порядок (В. С); 2)
Затятий хлопчисько росте. Якщо знайде точку опори, щось путнє
зробить у житті (В. Др.). У другому випадку граматична категорія
відмінка у фраземі виступає як морфолого-синтаксична.
На відміну від граматичної категорії роду іменників, відмінок
субстантивних компонентів фраземи має змінний (а не
предметно-класифікуючий) характер. Відмінкова форма фраземи зумовлюється
граматичною формою змінного субстантивного компонента, а відмінкове
51
значення належить усій фраземі як цілісній одиниці мови.
Можливості відмінкової парадигми компонентів фраземи залежать від ряду
семантичних і граматичних факторів. Основним семантичним фактором
розгортання відмінкових парадигм виступає фразеологічне значення,
а граматична регламентація діапазону парадигматичних можливостей
ФО зумовлюється морфологічними особливостями змінної
субстантивної лексеми, яка виступає граматичним центром фраземи.
Наприклад, фразема білий (цілий) світ змінюється за відмінками, як і
іменник світ. Пор.: 1) — Я уже, Юрашку, і старий і давній, як білий світ
(Ф.); 2) Зжити з світу білого мілітаристський дух (Є. Г.); 3) Розповісти
цілому світу правду про миролюбні прагнення радянських людей
(Рад. Укр.); 4) — Доведеться вам іти лужком-бережком, бо ми ж
поплисти за вами не можемо, а треба разом, гурточком, щоб ви знову
не завіялися в білийсвіт (Є. Г.); 5)… Так легко бути відвертим з цілим
світом і з самим собою (Кор.); 6) … Є в ньому незвичайна
хазяйновитість, почуття відповідальності за все, що діється на білому світі
(В. С). Здатність субстантивного компонента фраземи білий (цілий)
світ мати повну відмінкову парадигму зумовлюється мотивованістю
її фразеологічного значення, яка не обмежує фраземув її зовнішніх
синтагматичних відношеннях. Фраземи з високим ступенем ідіо-
матизації сполучаються лише з певними словами, що зумовлює
редукцію відмінкової парадигми їх субстантивних компонентів. Так,
фразема слизьке місце сполучається лише з кількома дієсловами типу
загнати, обійти, фразема сухий закон — із дієсловами ввести,
встановити, скасувати, фразема легкий хліб — з дієсловами перейти,
шукати, знайти і т. д. Відмінкова форма іменникового компонента
фраземи тут зумовлюється семантико-граматичними властивостями
підпорядковуючої дієслівної лексеми.
У мотивованих фраземах із якісно-оцінювальним значенням
спостерігаються редуковані відмінкові парадигми. Це пояснюється
їхніми вибірковими синтагматичними зв’язками, які приводять до
синтаксичної спеціалізації фразем [26, с. 142]. Субстантивні фраземи
з семантикою якісно характеризуючої опредмеченої ознаки, набувши
предикативної спеціалізації, вживаються лише у формі називного
або орудного відмінка. Наприклад: 1) Півділа — це ж журавель в
небі. Кінець — ділу вінець (А. Г.); 2) Бела Сафронівна… застерегла,
що всі — проти, що немає рації бути на обговоренні білою вороною
(Д. М.). Синтаксична спеціалізація фраземи, що викликає редукцію
відмінкових парадигм, розвиває у ній адвербіальні категоріальні
ознаки, які можуть перевести з часом субстантивну фразему в інший
семантико-граматичний розряд — розряд адвербіальних фразем.
• Отже, відмінок у фраземах залежить від взаємодії семантичних,
морфологічних і синтаксичних факторів, які в сукупності формують
специфічні властивості фразеологічного рівня мови.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.