Складні міжрівневі взаємовпливи відбуваються у процесі
становлення і функціонування ад’єктивних фразем. Неврахування такої
взаємодії або недооцінка її ролі у визначенні семантико-граматичної
природи ад’єктивних фразем приводить до помилкових уявлень про
сутність ФО цього семантико-граматичного розряду, коли ад’єктивними
вважаються всі стійкі словосполучення, до компонентного складу
яких входить прикметник. Так, 3. Н. Литвина до цього класу
зараховує «ад’єктивні сполучення, в яких у ролі означення виступає
прикметник (большая вода) або, рідше, дієприкметник (открьітая вода)»
[83, с. 139]. При цьому явно не враховуються категоріальні ознаки
ад’єктивних утворень: семантика — вираження статичної ознаки
предмета, особливості морфологічної парадигматики і синтаксичні
функції.
Відповідно до нашого розуміння семантико-граматичної
приналежності ФО ад’єктивними називаються фраземи, яким притаманне
категоріальне значення атрибутивності, здатність виражати
статичну ознаку предметів. У реченні вони виконують функції неузгодже-
ного означення або іменної частини складеного присудка.
Наприклад: 1) Там жили зовсім інші люди — безстрашні, кмітливі, на всі
руки майстри (А.); 2) Там вона поставила собі столик і шафу,
етажерку для книжок, за шафою приладнала вішалку і до столу сама
провела світло… Адже Таня майстер на всі руки (Коп.). Фразема
на всі руки майстер (майстри), незважаючи на те що у її складі
зовсім немає прикметника, належить до розряду ад’єктивних, оскільки
має атрибутивне значення «умілий, виразний, здібний» і виконує
синтаксичні функції означення або іменної частини складеного
присудка.
Звичайно, «класичними» ад’єктивними фраземами є фразеологічні
утворення з якісним прикметником у ролі граматично стрижневого
компонента, який повністю визначає семантичні й граматичні власти-
59
вості всієї ФО: вірний собі — «постійний у своїх поглядах,
переконаннях, звичках»; гострий на язик — «дотепний, ущипливий»; легкий на
руку — «удачливий (на починання)»та ін. Такі фраземи
співвідносяться з якісними прикметниками як за семантикою, так і за
граматичними властивостями. Однак таких ад’єктивних фразем у сучасній
українській мові небагато (11 % від усього загалу ад’єктивних
фразем). Це пояснюється особливостями синтаксичної сполучуваності
прикметника, який має обмежені можливості щодо утворення
словосполучень, у яких він виступає граматичним ядром [47, с. 21].
Близькі до них за семантико-граматичними властивостями компаративні
фраземи типу «прикметник + порівняльний зворот» (9 %): білий як
стіна — «переляканий», (страшний) як смертний гріх — «дуже
поганий», потрібний як п’яте колесо до воза— «зовсім непотрібний».
Частіше такі ад’єктивні фраземи вживаються без прикметника (13 %):
як пирятинська (чугуївська, коломенська) верства — «дуже високий»,
мов дві краплі води — «дуже подібний», неначе з хреста знятий —
«виснажений», як укопаний — «нерухомий». Зрідка стрижневий
прикметник стоїть у формі вищого ступеня порівняння (3 %): тихіше
води, нижче трави — «покірний».
Основну частину (64 %) одиниць цього семантико-граматичного
розряду становлять фраземи, ад’єктивні ознаки яких не
зумовлюються морфологічними властивостями їх формально-граматичного центру.
Вони відзначаються великою структурною розмаїтістю. Найбільш
поширеними серед них є такі моделі: іменник + прикметник (живі
(ходячі) мощі — «дуже худий»), іменник у непр. відм.-}- прикметник
(середньої руки — «небагатий і небідний»), іменник + іменник у непр.
відм. з прикметниковим означенням або без нього (вітер у голові —
«легковажний», не вартий дірки від бублика — «зовсім нікому не
потрібний»), іменник у непр. відм.+ числівник (на сьомому небі —
«щасливий»), іменник у непр. відм.+ числівник + іменник (від горшка
два (три) вершка — «дуже малий»); дієслово + іменник у непр. відм.
з означенням або без нього (десятої клепки не вистачає — «чудний,
придуркуватий», кебети не має — «дурний»). Зустрічаються
ад’єктивні фраземи, у яких не можна виділити стрижневий компонент. Це
фраземи, побудовані за структурою сурядного словосполучення: ні
живий ні мертвий — «дуже наляканий», шкіра (шкура) та кості —
«худющий», без роду і племені — «одинокий».
Різноманітність структурно-граматичної організації ад’єктивних
фразем «зумовлюється досить широкими можливостями вираження
атрибутивних відношень» [60, с. 21]. Так, засобами вираження
атрибутивності можуть служити, зокрема, деякі
прийменниково-відмінкові і безприйменниково-відмінкові форми іменників: а)
безприйменниковий «родовий означальний»: першої (високої) марки —
«високоякісний», великої душі — «благородний», чистої води — «справжній,
справжнісінький», одного поля ягода — «подібний (світоглядом,
характером)»; б) прийменниковий «родовий означальний»: з одного тіста
60
книш — «схожі (поглядами, ставленням до життя)», з м’якого тіста —
«слабовільний, нестійкий», з великої літери — «найдостойніший», з
одного гнізда — «однакові, подібні, споріднені», без стерна (керма)
і вітрил — «некерований», без роду і племені (ні роду ні племені)—
«одинокий»; в) прийменниковий знахідний: з комарів носок —
«невеличкий, крихітний», з мізинець — «маленький» та інші.
У формуванні ад’єктивних категоріальних ознак провідна роль
належить атрибутивним компонентам, які найменше підлягають де-
семантизації: першої, високої, великої, чистої, одного, м’якого. В
інших випадках домінантою ад’єктивного фраземотворення виступає
граматична семантика прийменників. Так, прийменник з у вільному
слововживанні здатний виражати означальні відношення: з родовим
відмінком він «уживається при вказуванні на місце, середовище,
звідки походять, з якими пов’язані особа чи предмет» [213, III, с. 10]
(пор. з одного тіста книш), а із знахідним відмінком «уживається при
вказуванні на предмет, до якого прирівнюється за розміром інший
предмет» [там же] (пор.: Гайку, гайку дай гриба й бабку, сироїжку з
добру діжку [216] і з комарів носок). Прийменник без «уживається на
означення (предмета або особи): Дивлюся, в могилі усе козаки. Який-
безголовий, якийбезруки (Ш.)» [213, І, с. 118]. Пор.: без роду іплемені.
Атрибутивної семантики можуть також набувати фраземи із
частково змінним стрижневим дієсловом, який може зберігати у
теперішньому часі особові форми (далі носа (нічого) не бачу (не бачиш, не
бачить) — «обмежений»), у минулому часі — форми роду і числа (далі
носа свого (нічого) не бачив (не бачила, не бачило, не бачили)).
Допустимість такої видозміни пояснюється або спільністю граматичних
форм дієслова і прикметника (рід і число), або часовими обмеженнями
іменної частини складеного присудка, вираженої ад’єктивною фра-
земою (форми дієслівного часу), або здатністю особових дієслів і
ад’єктивних фразем характеризувати особу (особові форми) [60, с. 14—15].
Формуванню ад’єктивних якостей у фразем із стрижневим дієсло-
вом-компонентом у наказовому способі сприяє той факт, що
імперативні форми, позбавлені основних дієслівних категорій [35, с. 180],
здатні виконувати оцінювально-характеризуючу роль. Пор.: не розлий
вода — «нерозлучні», хоч водою розливай — «затятий, упертий», хоч
з лиця воду пий — «дуже гарний, вродливий». Виражена
імперативною формою дієслівного компонента, якісна ознака
інтенсифікується у фраземі заперечною і видільною часткою {не і хоч).
Ад’єктивність фразем з граматично стрижневим дієсловом
обумовлюється спільною для дієслова і прикметника властивістю, а саме
здатністю виражати ознаку (динамічну і статичну) предмета. «І
прикметник, і дієслово,— писав О. М. Пєшковський,— позначають те,,
що ми приписуємо предмету. А предметам ми приписуємо, звичайно,
їх ознаки» [115, с. 75]. Зрозуміло, що в фраземах з граматично
стрижневим дієслівним компонентом динамічна ознака у процесі
ад’єктивації трансформується в статичну. Зрідка ад’єктивні фраземи побудовані
61
за моделлю речення: молоко [на губах] не обсохло — «дуже
молодий», у чому мати народила—«голий% мухи не скривдить — «скромний,
сумирний». Можливість утворення ад’єктивних фразем без структуро-
творчого прикметника пояснюється тим, що його граматичні форми
«не виражають ніяких додаткових лексичних значень, крім
загального значення узгодженої ознаки. Вони цілком синтаксичні і саме
тому більш абстрактні» [35, с. 151].
Особливістю використання аналізованих фразем у мовленні є їх
здатність функціонувати і в ролі означень, і в ролі обставин. Пор.:
1) Там токи, повні збіжжя, там овечі кошари, там млини з ставками,
там по лугу ходить табун коней; усього надбав собі Гвинтовський,
на всю еубу був пан (П. К-); 2) Сусіди натякали: під боком Сидір Ла-
дур господарює на всю губу (Ков.). У першому випадку, вживаючись
у ролі іменної частини складеного присудка, фразема на всю губу
виражає ад’єктивне значення «великий, значний, справжній», а в
другому, будучи обставиною способу дії,— адвербіальне значення
(господарює як?) «вміло, із знанням справи». Такі фраземи, на наш
погляд, слід розглядати як багатозначні утворення і відображати це
відповідними засобами у фразеологічному словнику.
Отже, категоріальні ознаки ад’єктивних фразем формуються
внаслідок взаємодії різнорівневих явищ мови — лексичної і граматичної
семантики, граматичної організації ФО і виконуваних ними
синтаксичних функцій.