М.Ф. Алефіренко - Теоретичні питання фразеології

Адвербіальні фраземи

загрузка...

До адвербіальних належать фраземи кількісно- або
якісно-обставинної семантики, які характеризуються повною відсутністю
морфологічних парадигм і виконують у реченні функції обставин.
Наприклад: 1) 3 діда-прадіда переповідали, що наш прадід Лука
Сріблянчук з самим Олексою Довбущуком ходив розбивати панські
комори (Ф.); 2) Владислав Базилевич пригощав гостей на широку
ногу (Куч.); 3) Але коли Бенедьо зовсім уже зібрався в дорогу і став
прощатися з матір’ю, то стара мати ні з сього ні з того почала плакати
і, обнявши сина, довго не хотіла його пускати від себе (І. Ф.).
Використані тут фраземи мають обставинну або якісно-озиачальну
семантику (з діда-прадіда — «здавна», ні з сього ні з того — «безпричинно»,
на широку ногу — «щедро»), у реченні виражають ознаку іншої
(динамічної) ознаки, відносяться до дієслова-присудка
(переповідали,пригощав, почала плакати) і відповідають на питання обставин відколи?
як? з якої причини?
За своєю структурно-граматичною організацією адвербіальні
фраземи надзвичайно строкаті. Досить сказати, що в сучасній російській
мові А. В. Жуков виділяє понад сто структурних моделей ФО цього
типу [58, с. 701. Що ж стосується обсягу і меж адвербіальної фразе-
міки, то тут єдиного, загальновизнаного погляду у мовознавців не
62
існує. Справа в тому, що серед аналізованих фразем чи не найбільше
одиниць проміжного і перехідного характеру, які перебувають на
межі між синтаксисом і фразеологією [187, с. 105]. . У зв’язку з цим
одні лінгвісти (О. М. Тихонов, П. О. Лекант) звужують об’єм
адвербіальної ідіоматики, залишаючи за її межами значний пласт стійких
прийменниково-відмінкових утворень типу по вінця, на око, до зарізу,
з серцем, з руки. Тоді такі одиниці відносять до прислівників. Інші
вчені (О. М. Бабкін. Л. І. Ройзензон) значно розширюють межі і фра-
земотвірні можливості цієї моделі, вважаючи адвербіальними
фраземами і відтворювані нефразеологічні сполуки слів з прислівниковим
значенням, такі, як на диво, на рідкість, з охотою та ін. Проміжну
між цими двома поглядами позицію займає Л. О. Мізяєва, яка до
адвербіальної ідіоматики зараховує «такі одиниці, які є редукованими
варіантами фразем, що фіксують модель словосполучення: до послед-
ней капли — до капли, до последней нитки — до нитки» [92, с. 4].
Така аморфність у визначенні об’єму адвербіальної фраземіки
пояснюється не лише теоретичними умовиводами учених, а й
онтологічними властивостями цих ФО, категоріальні ознаки яких
формуються внаслідок перетину різнорівневих мовних явищ. Тому, на наш
погляд, приналежність тих чи інших стійких сполучень слів до
адвербіальних фразем визначається не тільки і не стільки структурно-гра-
маїичною моделлю і не редукцією інших ФО, побудованих за
зразком словосполучення, скільки смисловою і граматичною ідіоматиза-
цією, тобто семантичною і граматичною транспозицією їх лексичних
компонентів, яка відбувається внаслідок взаємодії різних рівнів
мовної системи, ще обумовлює структурні типи, семантичні і граматичні
властивості фразеологічних утворень.
За синтаксичною структурою адвербіальні фраземи поділяютіся
на дві групи: 1) побудовані за схемою речення (5 %) і 2) утворені за
моделями словосполучень (95 %).Фраземи першої групи повинні
розглядатися в системі предикативних фразем: кіт наплакав — «дуже
мало», на чім світ стоїть — «дуже (лаяти)» поряд з предикативними
фраземами інших типів, наприклад: ведмідь на вухо наступив — про
людину, позбавлену музичного слуху; мурашки по спині забігали —
«злякатися» і т. ін.
Серед адвербіальних фразем непредикативної структури
виділяються одиниці прийменниково-відмінкового походження, які
становлять переважну більшість прислівникової ідіоматики (73 %).
Наприклад: без году неділя, у повному ажурі, до нових віників. Найбільшу
кількість в українській мові становлять прийменникові адвербіальні
фраземи дво- і трикомпонентної структури. Із збільшенням
лексичних компонентів загальна кількість прислівникових фразем
зменшується. У другу групу об’єднуються адвербіальні фраземи,
побудовані за моделлю «прийменник + іменник»; 1) Ви можете розширити
площу городу навіть удвоє… Поливати є чим — річка під боком (В.);
2) Отой ціпов’яз має видерти в нього [Романа] з під носа ту землю?
63
Ніколи! (М. К.) Такі фраземи досить продуктивні. Кількість їх
зростає за рахунок фразеологізації прислівникових сполучень
прийменників з іменниками. Третю групу утворюють безприйменникові
адвербіальні фраземи, у межах якої виділяються сурядні і підрядні
структури. Типовими сурядними адвербіальними фраземами виступають
утворення з єднальними і заперечними сполучниками і, ні-ні: 1)
Матроси стали піхотинцями. Отоді й задали чосу німоті. Били і в хвіст
і в гриву. Легендарною стала морська піхота (В.); 2) Торг завис на
дев’яноста карбованців і далі — ні тпру ні ну (М. С). Сурядні
сполучники в подібних випадках відіграють важливу категоріальну роль,
надаючи фраземам адвербіальної якості й інтенсифікуючи ту чи іншу
ознаку: і в хвіст і в гриву — «щосили», ні тпру ні ну — «непорушно».
У зв’язку з цим сурядні сполучники у складі адвербіальних фразем
завжди виступають облігаторними компонентами.
Підрядні фраземи різноманітніші за структурою. Серед них можна
вичленити п’ять типів ФО.
1. Адвербіальні фраземи-тавтологізми: душа в душу, віч-на-віч,
день крізь день, разу раз. Фразеологічна адвербіальність тут
формується у процесі повторів субстантивних компонентів, фразеологічне
значення цих фразем виникає внаслідок взаємодії лексичного і
граматичного (синтаксичного) значень.
2. Компаративні фраземи: як сніг на голову, ніби з неба впав, як на
духу, як у бога за пазухою та ін. В адвербіальному фраземотворенні
такого типу конструктивного значення набуває порівняльний
сполучник, який шляхом уподібнення вказує на ірреальність способу дії
чи стану.
3. Адвербіальні фраземи із сполучником хоч: хоч греблю гати,
хоч лопатою греби, хоч вовком вий та ін. Допустовий сполучник хоч
виступає тут структурно і семантично облігаторним компонентом, без
якого фразема перетворюється у синтаксичне словосполучення.
4. Фраземи заперечної структури утворюються за допомогою
сполучника ні (ані): ні пари з уст, ні за цапову душу, ані в зуб. Крайній
вияв кількісно-обставинної ознаки у цих фраземах виражає сполучник.
5. Адвербіальні фраземи з протиставним структуротворчим
компонентом — часткою не: не за горою, не з руки, не в своїй тарілці.
У подібних фраземах частка не повністю десемантизувалася,
втративши заперечне значення і набувши функцій підсилювального
елемента: не за горою — «дуже скоро», не з руки — «дуже погано», не в своїй
тарілці — «дуже незручно (почувати себе)».
Розглянуті типи адвербіальних фразем показують, настільки
складна їх семантико-граматична організація. Насамперед вона
ускладнює визначення структурно-граматичної і смислової
домінанти у компонентному складі цих ФО, необхідної як для теоретичного
осмислення їх логіко-лінгвальної природи, так і для їх практичної
репрезентації у тлумачних і перекладних словниках. Складність се-
мантико-граматичної організації пояснюється, на наш погляд, багато-
64
ярусною взаємодією у процесі утворення адвербіальних фразем
лексичної, морфологічної і синтаксичної семантики. Причому роль
цих різновидів мовної семантики на формування аналізованих ФО
неоднакова, що залежить, зокрема, від етапу прислівникового фразе-
мотворення. На першому етапі, коли відбувається адвербіалізація
словосполучення, провідна роль належить взаємодії лексичної і
граматичної семантики, яка приводить до його обставинної синтаксичної
спеціалізації (26, с. 142; 115; 223]. Так, у реченні «Пора! Тут, під боком,
домашній одяг, свій, матірковий, з теплом його власного тіла» (В. Б.)
фразеологізація сполучення прийменника з іменником — це наслідок
взаємного впливу граматичного значення прийменника під, що
вказує на місце розміщення чогось, і орудного відмінка. У поєднанні із
соматичним іменником вся конструкція набуває обставинного
синтаксичного значення місця, що виконує уточнюючу функцію при
обставині місця тут.
На другому етапі адвербіалізація словосполуки переростає в її
ідіоматизацію. Тепер основна роль в адвербіальному фраземотворен-
ні належить смисловим трансформаціям фразеологічних компонентів,
синтезові окремих конотативних сем в єдине, цілісне,
фразеологічне значення. Наприклад: 1) Так, значить, білих розбили? До цурки\
(Я.); 2) А мій Іуда… мене смертельним грішником затаврує, а себе,
не моргнувши оком, впише в правдолюбці… (М. С). У формуванні
адвербіальної фраземи до цурки провідним фактором виступає синтез
граматичної конотації прийменника до (К2гр), Ш° виражає абсолютну
(крайню) межу чогось, і лексичної конотації слова цурка (К3л) —
«тріска, цурпалок, обрубок, уламок якогось цілого». Результатом такого
фразеологічного синтезу гетерогенних конотацій є фразеологічне
значення «вщент». Подібна адвербіальна фразеологічна деривація
притаманна і дієприслівниковому зворотові не моргнувши оком. У
формуванні фразеологічного значення «безсоромно» беруть участь
граматичні конотативні семи (К1гр, К2Гр) заперечної частки не й орудного
відмінка іменника в значенні інструментальності та лексичні
конотації лексичних компонентів моргнути (К2Л) й око (КЯл). Звичайно,
категоріальне якісно-обставинне значення цієї адвербіальної фраземи.
визначається генетичною синтаксичною конструкцією
—дієприслівниковим зворотом, який за своєю природою виконує обставинну
синтаксичну функцію. Тому в подібних адвербіальних фраземах основою їх
семантико-граматичної організації виступає синтаксичне значення
моделі.
Отже, в одних прислівникових фраземах фразеологічним центром
слід вважати лексичний компонент (генетично повнозначне слово):
з азів, до ручки, на всі заставки, на око; в інших — структуротвірн?
компоненти: ні сіло ні впало, ні в тин ні в ворота, хоч водою розливай,
хоч гать гати, як на долоні, мов навіжений і т. ін.
В адвербіальних фраземах, побудованих за моделлю сурядних
словосполучень, семантико-граматичною домінантою слід вважати
З 6-436
65
обидва повнозначні лексичні компоненти типу І в хвіст і в гриву, без
руля і без вітрил, між небом і землею. У контексті обидва лексичні
компоненти відносяться до пояснюваного дієслова (чи дієслівної
форми) як граматично рівноправні. Пор.: 1) Бідолашний водій уже
не виправдовується, лише піт утирає і сопе, заглядаючи машині і під
хвіст і в гриву (В. В.); 2) Не маю права залишати людей у таку
погоду, як то кажуть, без руля і без вітрил (В. П.). Такі фраземи
доцільно подавати в словнику за першим повнозначним компонентом
(хвіст, руль), а у словниковій статті на другий повнозначний
компонент зробити відповідне посилання.
В залежності від типу семантико-граматичної домінанти
(лексичної, морфологічної чи синтаксичної) адвербіальні фраземи
поділяються на якісно-означальні, кількісно-означальні, способу дії й
обставинні (місця, часу, причини, умови і мети). У процесі деривації
означальних адвербіальних фразем смислотворчими факторами виступають
переважно їх лексичні компоненти (з п’яте на десяте, як стіна, на
живу нитку); смислова природа обставинних фразем формується за
переважною участю граматичних значень (як сніг на голову, за
тридев’ять земель, з легкої руки, ні за цапову душу, як пити дати).
Звичайно, і в означальних, і в обставинних фраземах лексичні і граматичні
значення тісно переплітаються, що часто приводить до синкретг-зму
означальної й обставинної семантики. Так, значення місця у
фраземі за тридев’ять земель поєднується із кількісно-означальним,
причинове значення фраземи з легкої руки — із значенням способу
ДІЇ і т. д.
Приналежність адвербіальних фразем до означального чи
обставинного розряду значною мірою визначає Їх сполучуваність у
мовленні. Селективні властивості досліджуваних фразем регламентуються
семантичними і граматичними факторами.
Більш строгою регламентацією синтагматичних зв’язків у
мовленнєвих контекстах характеризуються означальні адвербіальні фраземи:
до сьомого поту працювати, до [останньої] копійки витратитись і т. д.
Менші обмеження накладаються на сполучуваність обставинних
фразем. Сполучуваність адвербіальних ФО регламентується власне
семантичними факторами, коли виникає необхідність актуалізувати ту
чи іншу потенціальну сему у семантичній структурі фраземи. Експлі-
катором потенціальних сем у фраземах і виступає якраз відповідне
дієслово, у якому ця сема є денотативною. Так, сема «праця»
притаманна і адвербіальній фраземі до сьомого поту і дієслову працювати
з тією лише істотною відмінністю, що у фраземі вона є латентною,
а в дієслівній лексемі — архісемою. Іноді сема якості чи
кількості динамічної ознаки потенційно міститься в семантиці дієслова.
Така сема об’єктивується у мові шляхом сполучуваності дієслова
з конкретною адвербіальною фраземою (наговорити сім мішків
гречаної вовни, розвелося (чогось) хоч греблю гати).
Дієслова, з якими сполучається адвербіальна фразема у певному
66
значенні,— члени одного синонімічного ряду або однієї ЛСГ: до
{самих] кісток замерзнути (захолонути), на всіх парах мчати (нестись,
летіти, бігти), як стіна білий (блідий).
Семантична регламентація синтагматичних властивостей
означальних адвербіальних фразем може підтримуватися і граматичними
обмеженнями. Так, фраземи день крізь день, і в хвіст і в гриву, без году
неділя, на всі заставки сполучаються тільки з дієсловами недокона-
ного виду. Наприклад: 1) Вони їхали день крізь день, їхали
місячними ночами, ночували в селах то княжих, то боярських, іноді й коло
вогнищ у лісі (3.); 2) Він [хлопець| стояв на одному місці й лише
посмикувався довгим кістлявим тілом, згинаючи то одне, то друге
коліно, а дівчина вихилялась навпроти на всі заставки, сіпаючись плечима
й головою, наче театральна лялька, яку хтось невміло сіпав за всі
ниточки зразу (В. Д.).
Інші адвербіальні фраземи сполучаються тільки з дієсловами
доконаного виду. Так, у реченні «Доспівався ти, Іване, видно, до ручки»
(Щ.) кількісно-означальна фразема до ручки сполучається з
дієсловом доконаного виду доспівався. Пор.: дожитися, довчитися до ручки,
в дим напитися. Деякі адвербіальні фраземи сполучаються лише
з окремими часовими і способовими формами дієслів. Наприклад,
фразема до нових віників сполучається з дієсловами майбутнього часу
дійсного способу і з дієсловами умовного способу (пам’ятатимеш до
нових віників і пам’ятав би до нових віників), але не допускає
сполучуваності з дієсловами теперішнього часу і дієсловами в наказовому
способі. Обмеженнями у сполучуваності адвербіальних фразем
накладаються характером їх фразеологічного значення, наявністю чи
відсутністю смислового і структурно-граматичного центру.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.