М.Ф. Алефіренко - Теоретичні питання фразеології

Дистрибутивні властивості фразем і синтаксичних словосполучень

загрузка...

У сучасній українській мові фраземи, співвідносні із
словосполученнями, побудовані, як правило, за такими граматичними
моделями:
1. Субстантивні фраземи, в яких формально-граматичним центром
виступає іменник: а) прикметник + іменник: філософський камінь,
оливкова (оливна) гілка, вузьке місце, перші кроки, золоте дно,
кропив’яне сім’я; зрідка, замість прикметника, у фраземах цієї моделі
зустрічається дієприкметник (підбитий (підшитий) вітром, убитий
горем, стріляний вовк (звір), скінчена пісня); б) іменник (наз. в) +
іменник (непр. в.): зерно істини, вінець творіння, дама серця,
служитель Феміди; в) іменник + прийменниково-відмінкова форма
іменника: море по коліно (коліна), сміх крізь сльози, сон в руку, яблуко незгоди
(розбрату), язик без кісток; г) прийменник + іменник -(-
прикметник: на широку ногу, на швидку руку, з легкої руки, під гарячу руку,
з перших уст, з великої літери, з сьомого (до десятого) поту.
2. Дієслівні фраземи, в яких формально-граматичним центром
виступає дієслово: а) дієслово + іменник або прийменниково-відмін-
кова форма: піднімати (підносити) дух, квасити губи, розводити
руками, розбити серце, робити погоду, ламати зуби, замилювати очі,
поставити на карту, піднімати на щит, ставити на ноги, скидати
(звалити) з плечей,вилетіти в копієчку, тримати в шорах; б) дієслово+
прислівник: високо літати, мілко плавати, драти втридорога,
сказати руба; в) дієприслівник + іменник: зціпивши зуби, склавши руки,
згнітивши серце, не розгинаючи спини.
3. Фраземи тавтологічної структури: ходуном ходити, душа в
душу, дружба дружбою, а служба службою.
73
4. Компаративні фраземи: як нова копійка, як на долоні, як
мальована верства, немов дві краплі води,^.к мертвому припарка, як по
маслу, як горох при дорозі.
5. Фраземи допустової конструкції із сполучником хоч: хоч
покотись, хоч пан, хоч пропав, хоч відбавляй, хоч гвалт кричи, хоч кров
з носа, хоч гопки скачи.
6. Фраземи, утворені за моделлю сурядних словосполучень із
єднальними сполучниками: молочні ріки і кисільні (масляні) береги,
ні рак ні риба, ні кола ні двора, ні живий ні мертвий, ні в тин ні в
ворота.
Ці типи фразем мають спільну із синтаксичними
словосполученнями будову. До їх складу входить мінімум два повнозначних слова.
Специфічними для фразеологічного рівня є моделі, які становлять
собою поєднання повнозначного лексичного компонента з неповно-
значними. Серед них виділяється два типи ФО: 1) фраземи
прийменниково-відмінкової’ конструкції: під боком, під крильцем, для меблі,
в очах (кого), від душі, від Адама, з серцем, з головою, на волосок (на
волоску), без пам’яті; 2) фраземи, утворені за моделлю «не + іменник
(з прийменником або без нього)»: не з руки, не в дусі, не до смаку, не
до серця, не мед, не місце, не рівня, не жарт.
Розглянуті граматичні моделі фразем певним чином
регламентують сполучуваність їх лексичних компонентів, фактори, які
регламентують лексичну сполучуваність у межах фраземи і синтаксичного
словосполучення, не збігаються. Якщо для лексичної сполучуваності
компонентів синтаксичного словосполучення основним обмеженням
виступає принцип семантичного узгодження слів відповідно до їх
«референтних пресупозицій» [153, с. 263], то для компонентів фразем
обмеження ускладнюється ще й вибором лексичних актантів. Пор.
словосполучення політ крізь бурю, веселий настрій, розкрита книга,
запашні квіти і ФО козла (козу) дерти— «співати неприємним голосом»;
уставати на ліву ногу — «мати поганий настрій»; тримати кермо
(стерно) влади — «панувати»; піймати (з’їсти) облизня —
«програти».
Наведені приклади свідчать, що у словосполученні словесні знаки
поєднуються за певними лексико-семантичними законами. Вільна
лексична сполучуваність зумовлюється предметно-логічним змістом
слова і не виходить за межі системних відношень у мові. В основі
словосполучення лежить «продуктивна граматична модель» (3. Є. Смерч-
ко), тому словесні знаки, що входять до нього, мають практично
необмежену сполучуваність, хоч, звичайно, абсолютно вільних
словосполучень не існує [50, с. 121]. У синтаксичних словосполученнях слова
«можуть заміщатися будь-яким іншим знаком тієї ж категорії, від
чого синтагма граматично ніскільки не змінюється» [19, с. 1111:
червоний (-а) прапор, олівець, стрічка, зірка, сукня, глина і т. д. (пор.:
референтну недопустимість таких сполучень, як червоний (-а, -є)
повітря, хліб, сіль, рис, молоко іт. д.). Отже, прикметник червоний може
74
сполучатися з будь-яким іменником, що позначає реалії, здатні мати
червоний колір. Така сполучуваність називається вільною.
Невільна (фразеологічна) сполучуваність компонентів фраземи не
допускає їх довільної заміни, оскільки внутрішня фразеологічна
сполучуваність детермінується не референтною віднесеністю лексем
і не лише лексико-семантичними властивостями словесного знака,
а й різними психолінгвістичними факторами, в основі яких
найчастіше лежать певні асоціативні процеси у мисленні людини, викликані
актуалізацією тих чи інших сем у смисловій структурі слів-компонен-
тів {лебедина пісня). «Крім референтних пресупозицій, сполучуваність
слів,— відзначає В. М. Телія,— виявляє істотний вплив
закономірностей, які відображають структуру мислення» [154, с. 264]. Значну роль
у фразеологічній сполучуваності компонентів фразем відіграють
латентні семи, які втілюють різноманітні семантичні (власне мовні)
пресупозиції. Таке поєднання мовних і позамовних умов
сполучуваності компонентів фразем використовується фразеологічною
підсистемою для максимального обмеження свободи лексичної
сполучуваності. У цьому проявляється вплив вищого рівня мовної структури на
одиниці нижчого рівня, внаслідок чого ці одиниці (слова) набувають
якісно нових властивостей, які і переводять їх у ранг елементів мови —
у компоненти фразем. Сполучуваність лексичних компонентів, таких,
наприклад, як посіяти розбрат, пити кров, брати за (живу) душу
(серце), горіти від сорому, бити через край, зав’язати світ
регламентується не референтними пресупозиціями і не стільки синтаксичною
валентністю відповідних словесних знаків, як сукупністю
екстралінгвістичних факторів і семантичних пресупозицій.
Зіставлення фразеологічної (невільної) і лексико-семантичної
(вільної) сполучуваності створює можливість встановити таку
закономірність: широковживані слова з латентною конотацією типу стіл,
ліжко, книга, дорога, земля мають тенденцію до вільної
сполучуваності, а слова з більш вузьким значенням, тобто з актуалізованими
конотаціями,— до сполучуваності фразеологічної. Ця
закономірність виявляється внаслідок лінгвостатистичного аналізу. Для
аналізу використовувалися фраземи з тих 25-ти текстів української
художньої прози (500 тис. слововживань), які обстежувалися для
укладання Частотного словника сучасної української художньої прози
(К., Наук, думка, 1981). Це дало змогу зіставити сполучуваність
одних і тих же лексем у вільному і невільному (фразеологічному)
вживанні.
Для виявлення статистичних закономірностей між вільною і
фразеологічною сполучуваністю слів проаналізуємо сполучуваність таких
фраземних компонентів: голова (голова на плечах, голова садова, голова як
макітра, голова як решето, головою важити, на голову вищий,
головою лягти, голову прогризти, голову проторохтіти); великий
(велика птаха, велика цяця, велике цабе, велике серце, великий комбінатор);
душа (душа в душу, душа геть, душа не на місці, душа товариства,
75
душею й тілом, душі не чути, душу виймати); дати (дати дуба, <5а-
ти знати, дати маху, дати ногау. волю, дати пам’ятного, дати
прочухана, дати тягу, дати фору); жити (жити за спиною, жити
(як) на бівуаках, жити (як) на вулкані, жити на широку ногу, жити
не по кишені, жити чужим розумом); добрий (-а; -є) (добра душа,
добра слава, добрі (старі) часи); кров (кров за кров, кров з молоком,
(хоч) кров з носа); вітер (вітер у голові, пустити за вітром, як вітром
здуло); далекий (далекий приціл, далеке знайомство); зуб (зубами
вчепитися, зубами дзвонити, зуби вищірити, зуби показати, зуби
поламати, зуби скалити); лежати (лежить мертвим капіталом
(вантажем) , лежати на плечах, лежати під спудом (сукном), лежати
пластом, лежати на душі (совісті); ловити (ловити вітра в полі,
ловити мить (момент, мент), ловити на льоту, ловити на слові, ловити
погляд, ловити себе на чомусь, ловити рибу в каламутній воді); давати
(бій , духу, жару, потачку, ради, слово); дух (дух ронити, дух
сперечання, дух часу, дух спирає); каша (каша в голові, каші маслом не
зіпсуєш, каші не звариш, кашу зварити); ламати (голову, діло (справу),
зуби, комедію, руки, спину, шапку (бриля); зубок (на зубок знати);
дерти, драти (дерти горло, дерти з живого й мертвого, дерти носа
(кирпу), дертися на стіну, дерти шкуру); кревний (кровний) (кревна
ворожнеча, кревна образа, кревна справа, кревний ворог, кревні гроші);
муляти (муляти очі).
Проаналізувавши вільну і невільну (фразеологічну)
сполучуваність цих слів у складі словосполучень і фразем, одержимо частоту
кожного слова у вибірці (х) і частоту їх у невільній сполучуваності.
Результати спостережень зведемо у таблицю. Зіставивши абсолютні
частоти аналізованих слів із процентами їх фразеологічної
сполучуваності, можна помітити, що чим менша абсолютна частота слів, тим
вищий процент їх фразеологічної сполучуваності. Для перевірки
закономірності цього взаємозв’язку проводиться кореляційний аналіз,
тобто визначається ступінь кореляції. Ступінь кореляції виражається
за допомогою коефіцієнта кореляції (р), який обчислюється за
формулою
у якій а»— різниця між двома рангами одного слова; N — кількість
слів (# = 20).
Щоб зробити обчислення за цією формулою, кожній словоформі
присвоюються ранги (порядкові номери) за спадом частот (див.
таблицю).
Одержаний коефіцієнт кореляції (р = —0,87) показує, що між
абсолютними частотами досліджуваних лексем і їх фразеологічною
сполучуваністю існує найтісніша обернена кореляція, оскільки
критичне значення вибіркового показника кореляції для N = 20
становить р == 0,5, а в нашому аналізі р = —0,87.

загрузка...

Фразеологічна (невільна) сполучуваність слів, як правило,
обернено пропорціональна їх частотності у мовленні. Крім цього, аналіз
показує, що фразеологічна сполучуваність більшою мірою
притаманна «екзотичним» (переосмисленим) словам і словам, семантична
структура яких містить конотативні семи (кревний, муляти, дух, зубок,
ламати, давати), а вільна сполучуваність — словам великий,
далекий, добрий, жити. Однак словам з високим ступенем конотативності,
таким, як душа, голова, вітер, незважаючи на їх високу частотність
у вільному словосполученні, притаманна й досить активна
фразеологічна сполучуваність (7—15 %).
Обмеженість, яка накладається фразеологічною підсистемою мови
на сполучуваність компонентів фразем, найтіснішим чином взаємодіє
з процесом звуження (спеціалізації) значення цих слів-компонентів.
Власне, кількісно обмежений набір словесних знаків, з яким
сполучаються компоненти фразем, детермінується тими семантичними
перетвореннями, яких зазнали слова у складі фразем. І навпаки,
фразеологічно зв’язані значення слів-компонентів фразем актуалізуються,
як правило, дуже обмеженим набором слів, що вступають у невільну
сполучуваність.
77
Отже, валентність слів-компонентів у межах фраземи може
виражатися або сполучуваністю з одним детермінованим словом, або з
максимально (і конкретно) обмеженим наборо^ слів. За цією ознакою всі
фраземи поділяються на дві групи: 1) фраземи з одиничною
сполучуваністю компонентів (накрити мокрим рядном) і 2) фраземи з
серійною сполучуваністю компонентів (класти в рот, класти [собі] в
кишеню, класти голову за кого, класти зуби на полицю, класти на
{обидві] лопатки, класти під сукно, класти гроші на бочку).
Наявність у мові одиничної і серійної фразеологічної
сполучуваності слів свідчить про різну інтегруючу роль фразеологічних
зв’язків між компонентами фразем, про різний ступінь їх структурно-
семантичної монолітності. На серійну фразеологічну сполучуваність
слів-компонентів фразеологічною підсистемою мови накладаються
обмеження семантичної пресупозиції. Екстралінгвальні обмеження
(асоціації, аперцепції, викликані внутрішньою формою) реалізуються
відповідним набором та ієрархією сем у семантичній структурі фразем.
Актуалізація одних сем і згасання інших проектує саме ту, а не іншу
фразеологічну сполучуваність.
Отже, внутрішні синтагматичні зв’язки, що зумовлюють
одиничну і серійну сполучуваність компонентів фразем, завжди закриті.
У цьому відмінність фразеологічної і синтаксичної сполучуваності
слів.
Внутрішня дистрибуція фраземи створює можливість скласти
уявлення про валентні властивості її компонентів. При визначенні
валентності компонентів фраземи використовується метод
субституції. Взаємозаміна в одній і тій же позиції компонентів фраземи не
повинна порушувати її інваріантної, смислової і граматичної структури.
Сукупність реалізованих і можливих валентних позицій
слів-компонентів назвемо дистрибутивним полем фраземи.
Критерієм невільної (фразеологічної) сполучуваності слова служать
усі його мовленнєві використання. Пор. , наприклад, фразеологічну
сполучуваність слова чутка (чутки) у таких компонентах: 1) Ще
ніхто нічого й не відав до пуття, а вже якась чутка просочилася між
люд, тому зібралося до Софії сила-силенна киян… (3.); 2) Хтось
пустив гидку чутку про мою таємну недугу, і ось цей чоловік поспішив
до мене, аби допомогти (3.); 3) Розлетілася чутка, що імператор підніс
імператриці щедрі дари і щоб пом’якшити біль утрати і злагіднити
бодай чимось тяжку жалобу (3.); 4) … Вся Європа гула чутками
про їхні таємничі нічні сходини (3.); 5) Ходили чутки, ніби окупанти
там пробували налагодити якесь виробництво чи дослідну роботу…
(В. С); 6) Якось Грек сам розпустив чутку…. (М.); 7) А сорока на
хвості й донесла цю чутку до пана Чернецького… (С.); 8) Та, йдуть
чутки, нічого їм і не буде… (Кан.). Сукупність виявленої у контекстах
невільної сполучуваності лексеми чутки — компонента фраземи
пустити чутку — і становить дистрибутивне поле цього
фразеологічного утворення:


Ьнші синтагматичні зв’язки компонентів фраземи з погляду
фразеології неістотні, оскільки вони «не вписуються» у фразеологічну
структуру стійкої комбінації, перетворюють ЇЇ у синтаксичне
словосполучення або позбавляють фразему будь-якого смислу.
Валентність лексичних одиниць має неоднорідний характер.
Розрізняють інклюзивну і ексклюзивну валентність. Тому реалізація
валентних властивостей слова приводить до утворення різних
одиниць мови — фразем і синтаксичних словосполучень. Інклюзивна
валентність зумовлює внутрішню сполучуваність фраземи, а
ексклюзивна валентність об’єднує слова у словосполучення. Оскільки
інклюзивна валентність слова обмежена, вона піддається підрахунку;
ексклюзивна валентність не має строгих обмежень — вона реалізується
у вільній сполучуваності слів. У зв’язку з ним дистрибутивне поле
фразем вимірюється кількістю інклюзивних валентностей
компонентів. Так, дистрибутивне поле наведеного вище фразеологічного
сполучення (за термінологією В. В. Виноградова) (пустити чутку)
визначається вісьмома інклюзивними валентностями. Аналіз нашого
матеріалу показує, що дистрибутивні поля фразем зрідка утворюються
шістьома — вісьмома інклюзивними валентностями. Більшість ФО
сучасної української мови має дво-, тривалентні дистрибутивні
поля. Вони притаманні фразеологічним єдностям. Лексичні компоненти
фразеологічних зрощень, як правило, одновалентні.
Дистрибутивні властивості фразем особливо важливо
враховувати при відмежуванні їх від омонімічних словосполучень: піймати на
гачок (кого) — «викрити когось» і піймати на гачок (кого, що)
(рибу); права рука — «надійний помічник» і права рука (одна з частин
людського тіла); покласти голову (за кого, що) — «загинути» і покла-.
сіпи голову (на що) (на подушку); ловити окунів — «дрімати» і ловити
окунів (у чому, де) (на рибалці).
Омонімія синтаксичних і фразеологічних одиниць виражає
складну семантичну і граматичну взаємодію явищ лексичного, граматичного
і фразеологічного рівнів мови.

Як показав аналіз, фраземи і синтаксичні словосполучення
розрізняються рядом семантичних і граматичних властивостей.
1. Синтаксичні словосполучення як одиниці мовлення
утворюються у кожному окремому випадку висловлення думки — фраземи у
процесі мовлення відтворюються як готові цілісні одиниці мови.
2. За ознакою утворюваності/відтворюваності до складу
синтаксичних потрапляють вільні і невільні словосполучення, а разом
»з фразеологічними в одну групу об’єднуються і лексичні
словосполучення. Всі ці типи словосполучень відрізняються один від одного
ступенем структурно-семантичної цілісності: а) вільні синтаксичні
словосполучення — семантичною, лексичною і синтаксичною
подільністю (полтавські краєвиди, березовий сквер); б) невільні синтаксичні
словосполучення при синтаксичній нерозкладності в функції підмета
характеризуються семантичною і лексичною членимістю (двоє учнів,
багато зусиль, кілька чоловік); в) лексичні словосполучення
відрізняються семантичною і синтаксичною нерозкладністю при лексичній
членимості компонентів (соціалістичні зобов’язання, дитячий садок);
г) фраземи — семантично, лексично й синтаксично нерозкладні
одиниці.
3. Синтаксичні словосполучення утворюються поєднанням двох
і більше повнозначних слів: осінній дощ, багатий врожай — фраземи
можуть бути утворені сполученням службового і повнозначного
слова: зі скрипом, з-під носа, з руки, під боком, ні на йоту.
4. У словосполученні граматичний і семантичний центри
збігаються в одному слові: фарбувати дах, гарно співати, яблуневий цвіт,
малювати картину — у фраземах граматичним і семантичним центром
можуть виступати різні лексичні компоненти: напускати туману,
драти втридорога, мамина дочка, мати зуб.
5. Стрижневим компонентом синтаксичної групи є головне слово
синтаксичного (підрядного) словосполучення, його семантико-грама-
тичний центр: новий багатоповерховий будинок, прекрасний солов’їний
спів — фраземи як цілісні утворення можуть виконувати у реченні
функцію стрижневого компонента синтаксичної групи: ручатися
головою за товариша, ламати голову над задачею.
6. Словосполучення характеризується вільною сполучуваністю
, слів-компонентів: пекти картоплю (пироги, торт, хліб); високий
чоловік (будинок, стовп, стіл, чин); піймати птаха (теля, курицю,
зайця, злодія, м’яча і т. д.) — фразема відрізняється невільною
сполучуваністю своїх компонентів, регламентованим дистрибутивним
полем: пекти раки, морочити (сушити) голову, ні пари з уст, піймати
облизня.
«\ 7. Кожне повнозначне слово у словосполученні виконує у реченні
самостійну синтаксичну функцію: Я славлю спільність мов і славлю
їх одмінність, основу всіх основ — правічну їх родинність (І. М.).
Компоненти фраземи самостійної синтаксичної ролі не мають, членом
речення виступає фразема в цілому: Відповідь хоч і сподобалась Мот-
80
о! та все одно вона засумнівалася, чи старий, як це він у міє, не передав
куті меду (М. С). . . »
8. Словосполучення є носієм смислового змісту слів-компонентів:
високі гори, духмяне сіно, стрімкий потік — фразема виражає
цілісне фразеологічне значення, яке не дорівнює сумі лексичних
значень компонентів: носити воду решетом — «безрезультатно
працювати», з відкритою душею — «відверто, чистосердечно», вмити
руки —«уникнути відповідальності».
Розглянуте співвідношення словосполучень і ФО показує, що
між ними існують тісні семантичні і граматичні зв’язки, які слід
ураховувати і в теоретичному і в прикладному мовознавстві, зокрема
в лексикографії та лінгводидактиці.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.