За структурою ПФО співвідносяться з елементарними
(двоскладними й односкладними) реченнями*, хоч, на відміну від синтаксичних
предикативних конструкцій, їх компоненти не вступають між собою
в семантико-синтаксичні відношення. У зв’язку з цим ПФО не
підлягають семантико-синтаксичному членуванню [19; 36; 174]. Члени
* На основі критичного аналізу поглядів Л. Вітгенштейна поняття про
елементарне речення в сучасному мовознавстві розроблене І. Р. Вихованцем
[37, с. ЗО].
95
речення у них мають фіктивний характер, тому виділяти їх можна
тільки умовно для з’ясування не семантико-синтаксичної, а суто
формально-синтаксичної організації ПФО. Найбільш поширеними в
сучасній українській мові є ПФО, співвідносні з двоскладними
реченнями. Формально у них розрізняють суб’єкт і предикат: 1) — Не
можу я спокійно дивитись на це безчинство. За землю душа болить,
за працю людську (І. Ц.); 2) Він нічого тоді не розумів, а погляд
бабусин пам’ятає й досі — аж серце від нього заходиться (О. С);
3) Часник. Правда, назвав я його [Галушку] спекулянтом, а він мене
кар’єристом… тоді в мене, як у воєнного чоловіка, закипіла кров
(О. К.); 4) Але ніхто не зважає, що в неї вуха в’януть (Б.). Завдяки
нейтралізації суб’єктивно-предикатних відношень у таких фраземах
формується узагальнено-цілісне фразеологічне значення: душа
болить — про стан занепокоєння, стурбованості, серце заходиться —
«стає боляче», закипіла крсв (у кого) — «хтось відчув прилив енергії,
пристрасті», вуха в’януть (у кого) — «комусь дуже неприємно,
соромно слухати щось непристойне, вульгарне тощо».
Формально-синтаксична структура аналізованих фразем взаємозв’язана з
особливостями відображення дійсності їх семантичною структурою відповідно до
мислеоформлюючої специфіки ПФО — виражати різноманітні
елементи денотативної ситуації в єдності, підпорядкувавши їх не
номінативним, а оцінювально-характеризуючим завданням. У цьому
полягає одна з головних властивостей ПФО, яка відрізняє їх від
синтаксичних предикативних конструкцій. Якщо в структурно-семантичній
організації речення наявні три компоненти, що виконують семіоло-
гічні функції номінації, предикації і локації, то структурно-семантич-
ні моделі ПФО номінативних функцій фразеологічних компонентів не
відображають взагалі, оскільки денотативна віднесеність окремих
лексичних компонентів «розчинається» у вторинній номінації всієї
фраземи як семантично нечленимого, цілісного мовного знака.
У ПФО найвиразніше проявляється функція предикації, яка
пов’язує в свідомості мовців окремі елементи денотативної ситуації
в єдине і цілісне уявлення або поняття: очі розбігаються (у кого) —
«неможливо зосередитися на чому-небудь від багатоманітних вражень»,
гедзь укусив (кого) — «хтось сердиться, нервує, має поганий настрій»,
ноги підкошуються (у кого) — «бути у сильному нервовому або
фізичному перенапруженні», і слід прохолов (чий, кого) — «хтось
безслідно зник». Нейтралізація номінативної функції фразеологічних
компонентів й інтегративна роль предикації в
структурно-семантичній організації ПФО зумовлюють їх синтаксичну функцію: у реченні
еони виступають, як правило, головним членом речення — за
формально-граматичною структурою — двоскладного, а за семантикою—
односкладного. Наприклад: 1) — Не можу спокійно дивитися на
вашого брата [дівчат]. Просто аж очі розбігаються (А.); 2) Порфира
ніби якийсь веселий гедзь укусив, уже він пішов комікувати… (О. Г.);
3) Вона пішла додому. Одна. Ноги підкошувалися, і на серце лягла
96
важка печаль (В.). У розглянутих предикативних фраземах преди-
катні компоненти одновалентні, оскільки сполучаються лише з
фіктивним суб’єктом дії (процесу, стану). Вони становлять основу ПФО,
побудованих за моделлю двоскладного речення.
Поширеним в українській мові різновидом цього типу ПФО є фра-
земи, формально-синтаксична структура яких містить компоненти,
що виконують семіологічну функцію локації. Суть локації полягає
в орієнтації або локалізації предикативної інформації в часі і просторі.
Пор.: 1) Лопату в руки і нарівні з дорослими цілий день,— аж полуда
на очі вилазить (О. Г.); 2) Дивишся на те рученя, що злилося з
важелезним молотом, і серце обливається кров’ю (О. Г.); 3) — А ти теж
з норовом. Налетіла коса на камінь (А.); 4) — Відведіть цього глиста
до пана сотника, мабуть, шляхта, душа аж у п’ятки вскочила (П.).
У використаних тут фраземах локативами виступають компоненти
на очі, кров’ю, на камінь, у п’ятки. Такі ПФО характеризуються
двовалентними зв’язками предикатних компонентів.
Структура багатьох ПФО розширюється за рахунок означень до
суб’єктних і локативних компонентів. Наприклад: 1) — Не
хиліться, ие хиліться, хлопці, перед долею, бо на похиле дерево й кози
скачуть (О. Г.); 2) Та воно тихо, Василю Федоровичу. Але тиха
вода греблі рве (Я. Б.); 3) — Тепер, пане добродію, оділлються вовкові
овечі сльози (М. К.); 4) Й пес не йде на голі кості, суха ложка рот дере
(І. Ф.). Атрибутивні компоненти похиле, тиха, овечі, суха у
відповідних ПФО є обов’язковими. У живому мовленні структура ПФО може
поширюватися факультативними атрибутивними компонентами:
Холодна крапля камінь пробиває,— чи ж не проймуть гарячі сльози
серце хоч би й лихе (Л. У.). Означення холодна (крапля) —
факультативний компонент, який уживається поетесою для підсилення
образності фраземи й створення антитези: холодна крапля — гарячі сльози.
Такі факультативні компоненти мають суто мовленнєвий характер
і не входять до власне мовної структури ПФО.
Досить строкаті за своєю структурою ПФО, співвідносні з
односкладними реченнями. Серед них найчастіше зустрічаються фраземи,
побудовані за моделлю безособових речень. Стрижневий компонент
у них не пов’язаний предикативним зв’язком з жодним із наявних
лексичних компонентів фраземи, тому суб’єкт дії у них відсутній.
Наприклад: 1) А ото в сорок другому ми ходили до берега моря… Качок
там — аж рябіло в очах (В.); 2) Йому й досі жаль було лосичкн, аж на
язиці вертілося сказати Ляні про ЇЇ трагічну загибель… (Ю. 3.).
За морфологічним вираженням предчкатного компонента
аналізовані фраземи поділяються на кілька семантико-граматичних
різновидів:
1. ПФО, у яких предикатний компонент виражено безособовим
дієсловом: 1) В голові макітриться, стогну я на печі […], борюся за
життя із сліпою природою (Я.); 2) — Ото — внімай! Зри! І да воздас-
ця тобі сторицею… (Г. Т.). Такі ПФО найчастіше служать для пере-
1/з 4 0-436
97
дачі інформації про психічний або фізичний стан істот, а також
передають ставлення мовців до відповідних явищ дійсності.
2. ПФО, у яких предикатний компонент виражається особовим
дієсловом у безособовому значенні: Я слухав її трепетні слова, і мені
поволі відлягло од серця (Я. Б.). Ці фраземи вир«жають
найрізноманітніші стани, явища, що сприймаються мовцями.
3. ПФО, у яких предикатний компонент виражено безособовими
дієслівними формами на -но: Тут, братова, нічого не вдієш, кому що
на роду написано: князеві — меч, Янові нашому — гусла, комусь —
книга мудра, а мені — жорна (Ф.).
4. ПФО, в яких предикатний компонент виражається безособово-
предикативним словом на -о (предикативом): — Звідки ж вони
знали, що я до вас?.. — Видно пана по халявах (Б.).
5. ПФО, в яких стрижневий компонент виражено заперечним
словом нема або дієсловами бути, стати в безособовому значенні із
заперечною часткою: 1) Як же то ви виглядаєте! Лиця на вас нема\ (І. Ф.);
2) — Не спалюй себе. Я й сам бачу, що в тих балачках багато
неправди. Але, як кажуть, немає диму без вогню (Б. Т.); 3) Дядько за безцінь
оддав їм лишки м’яса, видно, йому було не по собі… (Г. Т.).
ПФО, співвідносні за структурою з безособовими реченнями, як
правило, виражають суб’єктивну оцінку об’єктивної дійсності, часом
надаючи їй відтінку стихійності, фатальності; у лаконічній формі
у них сконденсовується образне сприйняття фізичного і духовного
стану людини.
Конструктивним центром ПФО, співвідносних з
узагальнено-особовими реченнями, виступає дієслово у 2-й особі, яке й пов’язує
відповідну фразему з узагальненим суб’єктом. Наприклад: 1) Звідки
в нього ця задерикуватість взялася,— здивувався Гордій Байда.—
Слова бувало не витягнеш з нього (П.); 2) Нічого не попишеш — літа
беруть своє (В). На відміну від узагальнено-особових речень,
співвідносні з ними ПФО виражають дію, що належить не тільки будь-якому
суб’єкту, а узагальненій групі діячів, які можуть опинитися у
відповідній ситуації. ПФО аналізованого різновиду, крім семантики
повчального характеру, виражають безвідносні до конкретної особи
спонукання, побажання, поради: 1) Кругом села — скільки оком не
скинь — панські лани та луки (П. ЛІ.); 2) — Ну що ти з сими бабами
чинитимеш? І порання покинули! Уже правда, що тілько нагадай
козі смертьі (П. К.); 3) Якби міг, пролетів би над плавнями, сів у
човен та й махнув через Кайдак, Ненаситець, а потім на той берег,—
тоді шукай вітра в полі (Р.). Спонукання, поради, виражені такими
фраземами, нікому не адресуються. Вони служать зручною формою
передачі власних спостережень і переживань. При цьому мовець
дивиться на себе ніби збоку. Така інтерпретація повідомлюваного
зумовлюється значенням 2-ї особи. «Форми 2-ї особи,— відзначав
В. В. Виноградов,— абстрактніші за форми 1-ї особи. Втрачаючи
пряме відношення до певного конкретного співбесідника, вони набу-
98
вають узагальненого значення» [35, с. 362]. Тому, використовуючи
ПФО, побудовані за моделлю узагальнено-особових речень, мовець
не протиставляє себе іншим особам, а мовби об’єднується з ними,
робить їх співучасниками своїх переживань. «… Чим інтимніше
якесь переживання,— писав О. М. Пєшковський,— тим важче
мовцеві виставити його напоказ перед усіма, тим охочіше він одягає
його в форму узагальнення, яка переносить це переживання на всіх,
у тому числі і на слухача» [115, с. 375—376].
Зрідка такі ПФО співвідносяться з означено-особовими реченнями.
Предикатний компонент у таких випадках може виражатися не тільки
дієсловом 2-ї особи, а й формою 1-ї особи. Пор.: 1) — Устигнемо
з козами на пюргі— одмахнувся від Оленки Іван Петрович (О. В.);
2) Ми до зборів партійних готуємося. А ти встигнеш з козами на торг
(А.). Суб’єкт дії, виражений у другому реченні особовим займенником
ти, не входячи до компонентного складу фраземи встигнеш з козами
на торг, лише підкреслює її співвіднесеність з означено-особовим
реченням.
ПФО, співвідносні з неозначено-особовими реченнями,
позначають таку узагальнену ситуацію, яка відноситься до невизначеного
діяча. Предикатний компонент тут виражається дієсловом у формі
3-ї особи множини теперішнього чи майбутнього часу або ж формою
множини минулого часу. Наприклад: 1) — А в нас так, у нас снігу на
вітер… чи то пак, слів на вітер не кидають (В. К.); 2) — Боюсь,
аби не сталося так,— були ми з вами, та й загули (Б.).
Невизначеність діяча у таких випадках пояснюється тим, що він
невідомий взагалі або, навпаки, відомий усім, і тому немає потреби його
називати.
Для вираження необхідності або неминучості здійснення тієї чи
іншої події в сучасній українській мові вживаються ПФО,
побудовані за моделлю особово-інфінітивних речень. Такі фраземи
відзначаються виразним узагальнено-модальним значенням. Наприклад:
1) Нічого гріха таїти, він після роботи на полі мотнувся б додому,
до своїх невідкладних будівельних справ (А.); 2) — Я не
підписувався! Нічого мене брати на бога\ — рішуче сказав Русанов (А.).
ПФО цього типу з часткою би (б) виражають побажання в здійсненні
нереального або малоймовірного: — Будеш, Іванку-сонечко, слову-
тим співцем на Русі,— жебоніла Любана.— Твоїмибустами та мед
пити (Ф.). Без частки би (б) вони передають, як правило, модальні
значення неминучого здійснення чогось незалежно від суб’єкта дії.
Наприклад: — Еге, хлопці,— озвався дід Журавка.— Миром не їсти
пироги з сиром. Не мені казати, не вам слухати. Тут треба так, як ото
в одній щедрівці мовиться: «Дайте хліба й ковбасу, а то хату рознесу»
(і. Ц-).
ПФО структурно співвідносні з інфінітивними реченнями,
характеризуються підвищеною експресивністю й емоціональністю. Тому
в мовленні вони вживаються як для категоричних тверджень, так
1/2 4*
99
і для вираження роздумів, афористичних міркувань і найтонших
переживань.
Окремий тип ПФО у сучасній українській мові становлять ФО
з структурою підрядних частин складнопідрядних речень. За
структурою вони співвідносні як із двоскладними, так і з односкладними
реченнями. Важливе конструктивне і смислове значення у них мають
сполучники підрядності, які значною мірою визначають семантичний
тип ПФО, їх обставинну, означально-якісну чи означально-кількісну
семантику. Серед ПФО цього типу найбільш поширеними є ФО,
побудовані за моделлю обставинних підрядних речень, зокрема підрядних
речень місця. Наприклад: 1) Фашистські гади кидають бомби на
мирних людей. Ми вже їм показали, де зимують раки (В.); 2) Перед
вогневими позиціями Олегового дивізіону, куди не кинь оком, горіли
«тигри» і «пантери» (Кн.). Наведені фраземи ілюструють два основні
структурні різновиди фразеологізованих частин складнопідрядних речень.
У першому випадку при підрядній частині вживається антецедент —
попередній член, який є структурно-обов’язковим компонентом
ПФО. У другому реченні виділена фразема вживається без антецедента.
Все це створює певні труднощі при встановленні структурних меж
досліджуваних фразем. Ця проблема неминуче виникає і в процесі
укладання фразеологічних словників, і під час викладання та вивчення
фразеології. Складність ЇЇ розв’язання полягає в тому, що
антецеденти бувають структурно-обов’язковими і структурно-факультативними,
які слід відмежовувати від слів-супровідників — постійного
оточення ПФО. Так, в одних фразеологічних словниках слова знати і
показати перед фразеологізованою підрядною частиною вважаються
антецедентами — структурно-обов’язковими компонентами фраземи:
знати де раки зимують [212, с. 78; 213, с. 568; 214, с. 231] і показати де
раки зимують 1212, с. 148; 213, с. 568; 214, с. 141], в інших — власне
фраземою вважається лише підрядна частина, а дієслова знать,
показать і узнать розглядаються як ЇЇ постійне оточення — слова-супро-
відники: з н а т ь, где раки зимуют, п о к а з а т ь, где раки зимуют,
узнать, где раки зимуют [209, с. 84—85]. Відповідно до різного
розуміння структурних меж цієї фраземи у словниках І. С. Олійника,
М. М. Сидоренка [212] та Г. М. Удовиченка [214] вона подається на
початкові букви антецедентів знати і показати, а в словнику В. П. Жу-
кова — на початкову букву сполучникового слова где. Словник
української мови [213] репрезентує її на зимувати.
На наш погляд, приналежність антецедента до компонентного
складу фраземи визначається його семантикою. Якщо антицедент бере
участь у формуванні фразеологічного значення і проектує вторинну
номінацію всієї підрядної частини, то він компонент фраземи, якщо
ж антецедентне дієслово не формує фразеологічного значення і не
визначає характеру вторинної номінації, то структура фраземи
обмежується тільки підрядною частиною. В аналізованому прикладі підрядна
частина без антецедентів не здатна маніфестувати певне фразеологіч-
100
не значення. Тільки при наявності у компонентному складі фраземи
антецедентів можна визначити її конкретне значення. Пор.: 1) знати,,
де раки зимують — а) «зазнавши поневірянь, лиха, стати
досвідченим».— А чого ж, навіть знаю, де раки зимують (Є. Г.); б) «бути
хитрим, спритним».— Журналіста Хому Бідного весь світ знає. Але й
хитрий, куди примостився! Знає, де раки зимують\ (Кр.); 2) показати,
де раки зимують — «провчити, щоб надалі не було внадно». — Ну,
дізналися б, хто це зробив, то показали б, де раки зимують,—
погрозив гнівно (Коц.). Вжиті тут антецеденти знати і показати —
структурно-обов’язкові компоненти. Однак у мовленні вони можуть
замінюватися структурно-факультативними компонентами: знати —
узнати, показати — загнати. Пор.: 1) — Дякуй, що революція не-
скінчилася, а то б узнав, де раки зимують\.. (А. Д.); 2) Балабух
обіцяв … загнати туди, де раки зимують (В.). Факультативні
компоненти необхідно подавати поряд з обов’язковими в одній словниковій
статті [пор.: 209, с. 85]. Антецеденти знати (узнати) детермінують
фразеологічне значення з конотативною семою «досвід», а показати
і загнати — фразеологічне значення з конотативною семою
«погроза». Однак самостійно, без підрядної частини, вони мають відмінне від
фразеологічного лексичне значення.
Слова-супровідники, навпаки, повністю повторюють значення
фраземи, тому інколи вони в мовленнєвому контексті опускаються, хоч
і домислюються у процесі сприйняття відповідної ПФО. Пор.: 1)’
Куди оком не поведеш, усюди зваба, усюди краса (Ков.); 2) Всюди
будують. Куди не кинь оком — бачимо крани, що вкладають панелі,
підіймають цеглу, вікна. Виростають нові квартали, вулиці (В.).
Словесне оточення може бути досить широким, однак
слова-супровідники при ПФО з одним і тим же значенням ніколи не виходять за-
межі ЛСГ. Так, фразема куди очі дивляться (бачать, ведуть)
уживається з словами-супровідниками, що утворюють ЛСГ із значенням-
«пересуватися»: йти, їхати, податися, мчати, втікати, брести іт. ін.
Наприклад: 1) Кидали людей і коней, ішли пішки, куди очі
дивляться (С.); 2) — Заведу зараз свого мотоцикла і п о ї д у, куди очі
бачать, їхатиму, доки бензину вистачить (І. Ц.); 3) Подався
Андрійко зі школи куди очі бачать (В. В.); 4) … Шляхта вискакувала
з-за бенкетних столів, плигала на неосідланих коней і м ч а л а куди
очі дивляться (Т. М.); 5) — Куди втікати? — світ широкий —
воля! Куди ноги несуть і куди очі дивляться (3.); 6) … Забув про всі
перестороги, брів, куди очі вели (Г. К.). Можливість сполучатися
з тими чи іншими словами-супровідниками виникає у фразем завдяки
наявності у них спільної з цими словами потенціальної семи. Таким
спільним смисловим елементом у наведених прикладах є сема
«пересування»: куди очі дивляться —- «навмання, не обираючи шляху
(пересуватися)».
Завдяки семантичній узгодженості ПФО з своїм лексичним
оточенням слова-супровідники можуть служити засобом диференціації ФСВ
101
багатозначних фразем. Так, підрядна частина де козам роги правлять
(крутять) у сполученні із словами-супровідпиками відправити,
запровадити, запроторити, побувати виражає значення «дуже
далеко, в суворих, необжитих краях; у засланні, «в’язниці»: Рубонеш
одного, а вони селом наваляться на тебе, дадуть* скільки влізе духу,
а потім відправлять туди, де козам роги правлять (М. С). А у
поєднанні із словом-супровідником показати ця ж фразема набуває
іншого значення — «провчити, покарати»: А ненадійним, як Гавриїл
Костельник, вони завжди можуть показати, де козам роги
крутять (К.).
Отже, слова-сунровідники перебувають поза компонентним
складом ПФО, оскільки вони, номіналізуючи підрядну частину, не беруть
безпосередньої участі у формуванні її фразеологічного значення.
Особливо виразно це виявляється тоді, коли при підрядній частині
вживається співвідносне слово. Пор.: 1) То одразу закують у кайдани
й вишлють, де Макар телят не пас (П. М.); 2) — Втече — сам підеш
туди, де Макар телят не пасЬ — пообіцяв пристав (Кан.).
Співвідносне слово туди вказує на супровідну роль дієслова підеш,
оскільки між антецедентами і підрядною частиною співвідносні слова
ніколи не вживаються. Фразеологізовані підрядні частини, які мають
у реченні співвідносні слова, частково втрачають свою фразеологічну
монолітність. У зв’язку з цим у мовленні вони частіше піддаються
варіантним видозмінам. Пор.: 1) Взагалі «піднажай» на хлопців, щоб
знали, куди раки на зиму грітись залазять… (О. В.); 2) …Петро
Антонович болісно посміхнувся.— Тессе обіцяв заслати мене
т у д и, де Макар пасе худобу… (М. О.); 3) Гадаєш, не знаю, що
батька твого не випущено з Бригідок на волю, аперегнано туди,
де Макарові й телят пасти не доводилося (К-). ПФО з антецедентами,
як правило, таким видозмінам не піддаються.
Співвідносні слова можуть бути також ари фразеологізоваїшх
підрядних частинах, побудованих за моделлю підрядних додаткових
речень, хоч більшої ідіоматизації досягають фраземи, які беодяться
в речення без допомоги співвідносних слів. Пор.: 1) Йой, згадала!
Микола Арсенович. Пикатий, убраний у новенький білий сукман.
З тих, кому й когути яйка несуть (К.); 2) Вірша писав увесь вечір,
а дописував уже уночі. Прожогом схоплювався, вмикав світло, летів
до столу. Федько просинався і кляв мене на чому світ стоїть (А. Д.).
Зрідка в українській мові трапляються ПФО із структурою
обставинних підрядних речень: 1) Горпина… вийшла на балкон, під яким,
скільки око сягало, кипіло море (Я.); 2) Ніна Дмитрівна позеленіла…
заверещала на все горло.— Геть з двору, щоб і духу твого не було\
Геть!… (Десн.).
Значно активніше фразеологічна система сучасної української
мови поповнюється за рахунок фразеологізації підрядних допустових
речень із сполучником хоч: хоч з лиця воду пий — «вродливий», хоч кіл
на голові теши — «впертий, настирливий», хоч конем грай — «просто-
102
ро», хоч вовк траву їж — «байдуже». ПФО цього типу, як правило, не
мають ні антецедентів, Її і супровідних слів. Наприклад: 1) Правду
кажуть: сміху в народі — хоч лопатою загрібай] (Ков.); 2) Ще вранці
була вона [хата] тісною, а тепер хоч конем вигравай (В. К-). Інколи
таким фраземам відповідає співвідносне слово: Така моложава, така
тендітна й т а к а печально-спокійна, що хоч криком кричи\ (О. С).
Як показує аналіз, ПФО цього типу втрачають семантичний
зв’язок з підрядними допустовими реченнями. Сполучник хоч граматично
десемантизується: у складі фраземи позбавляється граматичного
значення допустового зв’язку. Замість нього у процесі фразеологізації
підрядної частини сполучник хоч набуває функцій експресивної
частки [177, с. 53], а вся фразема, номіналізуючись, стає цілісним,
семантично нечленимим знаком, здатним позначати різні об’єктивні
реалії: а) міру і ступінь певних понять, що характеризуються якісними
або кількісними ознаками: 1) Прийшов дорогий, прилетів сокіл
ясний! І станом гнучкий, і на вроду — хоч з лиця воду пий (В. М.); 2) Вів
же їде на БАМ, а там усього цього добра хоч греблю гати (О. Л.);
б) характер, психічний стан суб’єкта: 1) Хто живе від наказу до
наказу, тому далі хоч трава не рости\ (3.); 2) —Диі-фейєрверки! —
обурюється Галан.— Ну як їх стримати? Хоч гвалт кричи (К-);
в) можливий вихід із складної ситуації: Як вона те витримає? Ні, їй
тоді хоч з мосту та у воду… (В. К.); г) якісну й кількісну ознаку:
Тож нехай лише вище підніметься місяць і на подвір’ї стане ясно,
хоч голки збирай (В.).
Як видно з наведених прикладів, у процесі фразеологізації
допустові конструкції зазнають і лексико-семантичних, і семантико-граматич-
них трансформацій. Крім уже відзначених змін у граматичній
семантиці слова хоч, яке у фраземах поєднує значення допустового
сполучника і частки, семантико-граматичним перетворенням піддається
дієслівний компонент у складі фраземи, його імперативне значення
нейтралізується, втрачається граматичне значення 2-ї особи і
майбутнього часу. Саме таких семантико-граматичних трансформацій
зазнали сполучник хоч і дієслово винось у фраземі хоч святих із хати
винось — «нема сили терпіти що-небудь; нестерпно для присутніх»:
Якось гаман висунувся — впав на підлогу, і дід, прокинувшись,
підняв такий лемент, що хоч святих із хати винось (А. Д.). Така
граматична й лексична десемантизація дієслівного компонента
приводить іноді до його повної редукції: Була така знервована, така
розпалена, гриз такий несамовитий розпач, що й справді — хоч чортові
на роги… (В. К. ). Фразеологізація допустової конструкції
завершується, зрозуміло, лексико-семантичними трансформаціями
компонентного складу. Саме поєднання лексико-семантичних і семантико-
граматичних видозмін забезпечує фраземам цілісність вторинної
номінації: хоч лопатою загрібай, хоч греблю гати — «дуже багато»,
хоч криком (гвалт) кричи — «ніхто не в змозі запобігти
безвихідному становищу»; хоч голки збирай — «добре видно»; хоч з мосту та
103
в воду, хоч чортові на роги — «про скрутне становище, про стан
відчаю»; хоч трава не рости — «байдуже», хоч до рани прикладай —
«такий, що має добру, лагідну вдачу». При всій семантичній
різноманітності фраземи допустової конструкції об’єднуються в одну групу
-спільним модальним значенням, яке зумовлюється єдиною для них
■фразеосхемою.
Складними структурно-семантичними властивостями наділені
ПФО, які виникли внаслідок фразеологізації підрядних
порівняльних речень [81. За структурою вони співвідносяться з підрядною
частиною складного речення, а за семантикою — з номіналізованими
словосполученнями. У реченні вони виконують роль одного члена
речення. Наприклад: 1) Коли прийшов до себе… Привида наче корова
язиком злизала (І. В.); 2) Живемо і маємося, як горох при дорозі;
хто не схоче, той не вскубне (І. К.). Наведені тут ПФО виступають
у реченні присудком і обставиною.
У сучасній українській мові можна виділити два структурні типи
компаративних ПФО: а) які формально співвідносні з двоскладними
реченнями і б) які побудовані за моделями односкладних речень.
Пор.: 1) Коли дощ або робота пильна не дасть нам побачитись, то
журби не обберешся; ходиш як курка погубила… (П. М.); 2) — Даремно
ти кипиш,— спохмурнів Оскар. Веселість його мов рукою зняло (А.).
Серед фразем першого типу розрізняються структури, співвідносні
з повними і неповними реченнями: 1) Не виходить! Тобто воно
виходить, але як? Як мокре горить (О. В.); 2) Гірка нужда вже гомоніла по
хатах, а тут ще й за подушне надавили. Одрадяни крутилися, як мухи
■в окропі (П. М.).
Особливою продуктивністю відзначаються ПФО, утворені
внаслідок фразеологізації неповних порівняльних речень. Неповнота
предикативної структури таких фразем створюється найчастіше
відсутністю лексично вираженого предикатного компонента, який, однак,
за логікою фразеологічної семантики завжди домислюється.
Наприклад: 1) І над принишклим степом, як грім з ясного неба, вдарило
страшне слово: війна… (І. Ц.); 2) Застава була знята без пострілу. Тепер
партизани можуть упасти білим, як сніг на голову (П.). У першому
випадку у структурі ПФО домислюється предикатний компонент
вдарив, а в другому — упав. Ця структурна особливість неповних
компаративних ПФО зумовлюється самою мовною природою цих одиниць.
Оскільки в їх основі лежить зіставлення схожих або подібних ознак
(явищ), які виражаються основою порівняння, то в порівняльному
звороті, щоб уникнути тавтології, відповідна ознака лексично не
виражається. На відміну від неповних речень, де може опускатися
будь-який член речення [152, III, с. 266], у співвідносних з ними
ПФО елімінується лише предикатний компонент.
Аналізовані ПФО формально подібні до компаративних фразем,
співвідносних з порівняльним зворотом (словосполученням).
Диференціюючою ознакою «неповних» ПФО служить їх двоскладність,
104
тобто вони завжди містять компоненти з групи фіктивного підмета
і компоненти, які належать до уявного (лексично не вираженого)
присудка. Так, у реченні … Наче сьорбнувши хмільного трунку,
[Костя] снував за Вакуленком, мов нитка за голкою (Я.) у
порівняльній частині поряд із суб’єктним компонентом нитка вживається
компонент за голкою, що пояснює опущений предикат снує. А в реченнях
1) Хтось схлипував і зітхав, наче ковальський міх (А.) і 2) Всю дорогу
був такий говіркий та веселий, бубонів, як міський дзвін, а тут ніби
води в рот набрав… (М. В.) до складу першої фраземи входить тільки
група підмета, до складу другої — тільки група присудка. Тому фра-
зему снує мов нитка за голкою слід вважати предикативною, а
утворення наче ковальський міх і ніби води в рот набрав — компаративними
фраземами непредикативного характеру: до їхнього лексемного складу
не входять суб’єктні компоненти. Пор.: а) компаративні фраземи
непредикативного типу: мов засватана дівка — «несміливо, соромливо»;
берегти як зіницю ока — «дбайливо, старанно оберігати кого-,
що-н.»; як з козла молока — «про кого-, що-н. некорисне в якомусь
відношенні»; як з рогу достатку — «невичерпно, в дуже великій
кількості»; як з хреста знятий — «кволий, слабий, зблідлий, знесилений
чим-н.»; мов на голках сидіти — «турбуючись, хвилюючись,
нервуючи»; мов на духу — відверто»; як медом по губах — про щось дуже
приємне; мов маків цвіт — 1) «червоніючи, соромлячись», 2) про
людину вродливу, фізично здорову; як крізь землю (провалитися) —
«зникнути, не повернутися» і б) предикативні фраземи: як гриби після
дощу — рясно, в дуже великій кількості і швидко»; як десята вода на
киселі — «не мати прямих родинних зв’язків»; мов Пилип (Кузьма,
дурень) з конопель (змаку) вискочити — «зненацька, недоречно»;
як з гуся (гуски) вода — «ніщо не впливає»; як кіт наплакав —
«жалюгідно мало»; як кішка з собакою жити — «постійно сварячись, не
мирячись»; як кіт на сало поглядати, дивитися іт. ін.—
«пожадливо, хтиво», як рак на мілині — «у дуже скрутному
становищі; без підтримки», мов риба у воді — «дуже добре, вільно,
невимушено»; як сорока на тину — «незручно, невлаштовано»; мов куций бик
у череді величатися — про пихату людину з досить помітними
вадами; мов язиком злизало — «безслідно зникнути».
Не вдаючись до детального з’ясування питання про структурні
особливості компаративних фразем, все ж відзначимо, що й до цього
часу не досягнуто єдності в поглядах на їх компонентний склад. По-
різному кваліфікується, зокрема, приналежність до складу ПФО
основи порівняння. Слово, яке репрезентує основу порівняння,
розглядають і як антецедент, і як факультативний компонент, і як постійне
лексичне оточення (слово-супровідник). Тому одна й та ж фразема
різними словниками репрезентується неоднаково. Словник української
мови [213, II, с. 532], наприклад, фразему жити (купатися, плавати)
як сир (вареник, пиріг) у маслі подає з обов’язковими антецедентами.
Основа порівняння тут розглядається як структурпо-обов’язковий
5 6-436
105
компонент фраземи. Так же визначаються структурні межі цієї фра-
земи і в словнику І. С. Олійника і М. ЛІ. Сидоренка [212, с. 225].
Подібне розуміння структури аналізованої фраземи знаходимо і в
словнику В. П. Жукова [210, с. 163] з тією лише відмінністю, що основа
порівняння кататься представлена в постпозиції: как сир в масле
кататься. А за фразеологічним словником Г. ЛІ. Удовиченка її
компонентний склад обмежується порівняльним зворотом: як сир у маслі
[214, с. 281]. Предикативна фразема як білка в колесі теж
репрезентується словниками по-різному: або з обов’язковим антецедентом
крутитися [209, с. 42; 213, IV, с. 376], або без нього [214, с. 269], або
вказується на його структурну факультативність [212, с. 219]. Іноді
зміщують антецеденти із словами-супровідниками. Пор.: дивитися
(вирячитися, витріщити очі), мов (як, наче) теля на (нові, мальовані)
ворота [213, X: с. 65]; як (мов, наче, неначе) баран (цап, теля) на нові
ворота (дивитися, вирячитися) [212, с. 219]; мов баран (теля) на нові
ворота [214, с. 295, 300] і с м о т р и т, уставился как (реже: будто,
славно, точно) баран на новьіе ворота [209, с. 150]. В останньому
випадку дієслівні лексеми-антецеденти належать до розряду слів-суп-
ровідників.
Основними критеріями визначення структурних меж
компаративних ПФО, на наш погляд, мають бути а) характер віднесеності
фразеологічної семантики з компонентним складом відповідних фразем
і б) практика їх мовленнєвого використання.
Виділивши стійкий порівняльний зворот, важливо насамперед
з’ясувати його словесне оточення, потім вияснити, до якого типу
контексту це оточення належить — постійного (мовного) чи перемінного
(мовленнєвого). Якщо фразема не супроводжується у мовленні
спеціальними словами, при яких би вона реалізувала своє значення, то
її компонентний склад обмежується самим порівняльним зворотом:
1) В розпачі Хмелевський похапцем потис Богданові руку й
вихопився в сідло. Як вітром його здуло (І. Ле); 2) Джура вклоняється
низько землі, і ного ніби вітром здуває з місця (Р.); 3) Неначе вітром
змело з обличчя сумирність і спокій (Р.); 4) — Іде, їде І — хором
підхопила малеча. Вмить, наче вітром змело Ті з тинів та стріх (О. Д.).
У сучасному українському мовленні фразема наче вітром здуло (змело)
виражає значення «раптово, безслідно (зникнути)» без антецедента
зникнути, оскільки його семантика частково ввійшла до семантичної
структури ПФО як один із ЇЇ смислових компонентів (сем). У таких
випадках при фраземі і словах-супровідниках у мовленнєвому
контексті вона сполучається з усіма ЛСГ іменників: особами, неособами,
конкретними й абстрактними предметами (пор.: його [Хмелевського]
як вітром здуло, джуру ніби вітром здуло, малечу наче вітром зме ю,
сумирність і спокій наче вітром змело).
Але в сучасній українській мові є й такі компаративні ПФО, що
реалізують своє значення тільки в певному лексичному оточенні, яке,
часом важко відрізнити від антецедентів, структурних компонентів
106
фраземи. Прикладом цього може служити наведена вище фразема
д и в н т и с я, в и р я ч и т и с я, ви т р і щ и т її очі, мов (як,
наче) баран (теля) на нові (мальовані) ворота.Пор.: 1) Я видивився
на нього [шандара], як, не при вас кажучи, теля на нові ворота
(І. Ф.); 2) Гаїнка, дивуючись, глянула на батька.— Ну, чого
вирячилась, як лисе теля на нові ворота? (Б. Г.); 3) — Коли зривали ешелон,
так ти витріщив очі, як баран на нові ворота\ Теж мені диверсант!
(П.). Важко погодитися з тими авторами [212, с. 219; 213, X, с. 65],
які вживані перед фраземою дієслова зараховують до її
компонентного складу. їх приналежність до розряду слів-супровідників
випливає з їхніх семантичних і граматичних властивостей: по-перше,
фразеологічне значення «здивовано, з тупим подивом, нічого не розуміючи»
співвідноситься лише з порівняльною частиною; препозитивні
дієслова не беруть участі в його формуванні і вираженні; по-друге, ці
дієслова зовсім не зазнали тих семантичних перетворень, яких зазнають
неминуче всі фразеологічні компоненти — вони вживаються у своїх
прямих лексичних значеннях; по-третє, дієслова-супровідники і ПФО
виконують у реченнях різні синтаксичні функції: супровідні
дієслова — функції присудків, а ПФО — функції обставин [209, с. 150;
214, с. 295].
Саме цими ознаками і відрізняються дієслова-супровідники від
дієслів-антецедентів, які входять до складу лексичних компонентів
ПФО. Таким антецедентом виступає, зокрема, дієслівний
компонент крутитися у вже наведеному вище суперечливому
лексикографічному трактуванні фраземи крутитися як білка в колесі
(крутитися як муха в окропі). Наприклад: 1) Почав, але не дочитав, часу немає
читати, з ранку до ночі крутишся в колгоспі, як муха в окропі (О. К.);
2) Дружина, власне, й тримала на собі все господарство, крутиться,
як білка в колесі (М. О.). Десемантизувавшись певною мірою, дієслово
виражає цілісне фразеологічне значення «мати постійні турботи,
метушитися». Цілісність фразеологічної семантики зумовлює і
синтаксичну монолітність фраземи, яка у двочленному складі (основа
порівняння і порівняльний зворот) виступає у реченні одним членом
речення — присудком.
Дієслова-антецеденти в компонентному складі фразем можуть
бути структурно-обов’язковими і структурно-факультативними.
Структурна облігаторність властива, як правило, тим антецедентам, які не
підлягають лексичному варіюванню, становлячи з порівняльним
зворотом семантичну й синтаксичну цілісність: 1) А треба ж то і за воду
заплатити, і на невід відділити… Б’єшся-б’єшся, як та риба об лід,
а що того заробітку? Що заробив — те і віддав; а собі знову позичай…
(П. М.); 2) — А пощо ж ти заскакуєш коло него, чіпляєшся його, як
ріп’ях до кожуха? (І. Ф.); 3) — На шахту йду! — гукав Карпо
дружині. Годі мною крутити, як циган сонцемі (Я-)- Дистрибутивне поле
таких фразем мінімальне, оскільки їх порівняльні звороти
одновалентні. Якщо вилучення лексеми з компонентного складу фраземи не
107
впливає на її експресивно-номінативні функції: то вона вважається
факультативною. У зв’язку з цим у словнику факультативні
компоненти заголовної фраземи доцільно виділяти квадратними
дужками.
Функціонування ПФО будь-якого семантицур-синтаксичного типу
залежить від їх замкненої чи незамкненої структурної організації
[16, с. 249; 70, с. 17—19; 172)]. ПФО замкненої структури вводяться
у контекст як самостійні в семантичному і структурному відношенні
утворення. Вони мають постійний компонентний склад. Жодний
лексичний компонент у них не здатний до граматичних видозмін. З
іншими елементами контексту вони пов’язуються синтаксичними
зв’язками сурядності, підрядності, приєднання або співвіднесеності {рука
руку миє, наскочила коса на камінь, де козам роги правлять).
Наприклад:… Цар вірить ліберальній буржуазії; ліберальна буржуазія
вірить царю; рука руку миє (В. І. Ленін). ПФО незамкненої структури,
не відзначаючись ні смисловою, ні структурною, ні інтонаційною
самостійністю, функціонують тільки у складі речення, поєднуючись
з його лексичними складниками найчастіше — синтаксичним
зв’язком керування: світ не милий кому, серце завмирає (холоне) у кого,
вуха в’януть у кого та ін. При реалізації таких фразем у мовленні
дієслівний компонент піддається граматичним видозмінам, а вся
ПФО виступає конструктивним центром речення.
Таким чином, ПФО сучасної української мови дуже різноманітні
за своїми структурно-синтаксичними ознаками, з’ясування яких
сприятиме підвищенню культури фразеографування, а також даватиме
змогу уточнити принципи синтаксичного членування речень лексико-
фразеологічного складу.