Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії

Бій за гору Маківка

ДАТА І МІСЦЕ БИТВИ
29 квітня — 4 травня 1915 року, гора Маківка у Сколівських
Бескидах, Карпати, у трикутнику Головецьк — Тухля — Грабо-
вець, Сколівський район Львівської області. Центральна вер­
шина 958 м, пн.-зах. 794 м, східна 936 м. Лінія фронту проходи­
ла між східною (утримували росіяни) і головною вершинами.
КОМАНДУВАЧІ
Австрійською 55-ю піхотною дивізією командував Ігнац Фляй-
шманн*. 130-ю бригадою, у резерві котрої перебували січові
стрільці, керував українець (русин) полковник Йозеф (Йосип-
Михайло) Вітошинський фон Добраволя*. Комендантом гори
був капітан Георг Дрозд* (?—? рр.).
Командиром 1-го куреня легіону був Григорій Коссак*, 2-м ку­
ренем командував отаман Семен (Сень) Горук*. Додатковою
(«кадровою») сотнею, що готувала поповнення для легіону, ко­
мандував сотник Никифор Гірняк*. Серед командирів сотень
відзначимо одного з головних організаторів УСС Омеляна Ле-
вицького*, Андрія Мельника*, Дмитра Вітовського*, Романа
Сушка*, а також двох перших в арміях XX ст. жінок-офіцерів —
Олену Степанів* і Софію Галечко*.
Зауважимо: майбутній полковник УСС та лідер УВО і ОУН
Євген Коновалець у 1914—1915 рр. не був офіцером легіону
УСС, у полон потрапив у червні 1915 р. як офіцер 19-го австрій­
ського полку ландверу Львова (полк нараховував до 60 % укра­
їнців, його частини теж були на Маківці).
Російською 78-ю дивізією, три полки котрої штурмували
Маківку, командував досвідчений генерал-майор Володимир
Олексійович (Карл Йохан Вольдемар) Альфтан*. 2-ю бригадою
в складі дивізії командував генерал-майор Михайло Львович
Матвеев*, Овруцьким полком — полковник М. О. Трубніков,
Самарським — полковник Д. О. Шелехов.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
Спогади учасників бою (Д. Вітовського, Р. Сушка, Б. Гнатевичи
тощо), неопубліковані російські офіційні документи в РЩ Л ,
що стосуються бойових дій за участю 78-ї російської піхотної
дивізії.
ПЕРЕДУМОВИ БИТВИ І СИЛИ СТОРІН
Після поразки австро-угорської армії в зимовому наступі та ка
пітуляції фортеці Перемишль 22 березня перед росіянами вій­
ська російського Південно-Західного фронту розпочали новий
наступ у Карпатах. Наприкінці березня відбулася так звана ве
ликодня битва, виграна німцями й австро-угорцями, котрі
взяли важливий хребет Звинин і гори М аківка та Плішка не­
подалік села Козіове. Керівництво російським 22-м корпусом
спробувало повернути втрачені позиції, розпочавши серію атак
на згадані гори. З австрійського боку в боях брали участь пол­
ки ландштурму (резерву або ополчення) та угорські піхотні
полки у складі 129-ї та 130-ї бригад (з русинів, поляків, чехів,
словаків, угорців). Власне верхівку Маківки обороняв зведений
батальйон Г. Дрозда. Всього кілька тисяч людей на різних ета­
пах боїв (з них 8 сотень, 800— 1000 легіонерів УСС). Чисель­
ність російських військ, які штурмували Маківку, сягала на різ­
них етапах 3—4 тисяч людей зі складу 309-го Овруцького,
147-го Самарського, 148-го Каспійського та 311-го Кременець­
кого полків (серед яких теж було багато українців).
ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА СТОРІН
Маківка, доволі важка для сходження зі східного боку, була до­
бре укріплена кількома рядами окопів і колючим дротом, на
вершині споруджено якесь укріплення (у рос. документах «ре-
Аут»). Курені УСС не мали власних кулеметів чи гармат, вони,
ймовірно, використовувалися як резерв для контратак, однак
їх підтримували своїм вогнем мадярські частини з 8-міліметро-
иими кулеметами Шварцлозе М.07/12 (дешевші, простіші, лег­
ші, але менш ефективні за знаменитий «Максим», відомий у ні­
мецькій версії як МС-08 або в російській — «Максим» зразка
1910 р.), важка та середня австрійська корпусна артилерія
включно з 210-, 240- та 305-мм важкими гаубицями Мерсер-
ІІІкода (російській артилерії 1915 р. уже бракувало снарядів).
Основною зброєю стрільців були магазинні п’ятизарядні
гвинтівки Манліхера (зразка 1895 р. М І895 та старіші), точні,
міцні, скорострільні, доволі надійні, з багнетом-ножем. їхні су­
противники мали на озброєнні знамениту трьохлінійку — гвин­
тівку Мосіна зразка 1891 р„ украй надійну, міцну, просту і деше­
ву, але важку, з дещо застарілим чотиригранним багнетом.
Новою зброєю австрійських військ були ранцеві вогнемети.
Обидві сторони широко використовували ручні гранати.
ХІД БИТВИ
Усього російські війська провели три запеклі штурми Маківки
29 квітня. 1 тоавня та 4 тоавня. Перший ш ту о м . поовелений
Рис. 39. Австрійський кулемет Шварцлозе 1907 р.
Рис. 41. Гвинтівка Мосіна зразка 1891 р.
Овруцьким полком у ніч з 28 на 29 квітня, був успішним — взя­
то в полон до 100 австрійських і мадярських ландштурмістів, од­
нак після артобстрілу 6 сотням січовиків вдалося відкинути во­
рога вогнем із гвинтівок і штиковою атакою, відбивши окопи та
кілька захоплених ворогом кулеметів. Удруге росіяни спробува-
I
Рис. 40. Кулемет Максим зразка 1910 р.
ли щастя на Маківці в ніч з ЗО квітня на 1 травня силами поріді­
лих Овруцького і Каспійського полків. Перед світанком росій­
ські полки, очолювані офіцерами з іконами в руках, кинулися
н атаку, прорвали оборону австрійців і закріпилися на Маківці,
взявши в полон понад 500 людей, завдавши певних втрат і со­
тням Мельника та Будзиновського зі складу УСС. І знову ситуа­
цію виправили січові стрільці, бо обидва їхні курені пішли в бій
разом з угорськими піхотинцями-гонведами після страшного
артобстрілу з важких гаубиць. Вибивши росіян з Маківки, січо­
вики утримували головну вершину аж до 3 травня, коли їх від­
вели в тил. У ніч на 4 травня у третьому штурмі батальйон
Г. Дрозда був розгромлений, і росіяни (зокрема, Самарський
полк), зазнавши великих втрат, нарешті взяли Маківку.
ВТРАТИ СТОРІН І НАСЛІДКИ ПОДІЇ
Російські полки (особливо Овруцький) зазнали у штурмах чи­
малих втрат — до 3 тисяч людей вбитими, пораненими та по­
лоненими, австрійці 4 травня втратили, за російськими дани­
ми, до 2,3 тисяч полоненими, кілька кулеметів, кількість вбитих
і поранених невідома. Легіон УСС зазнав відносно невеликих
втрат — 42—50 вбитих, 76 поранених, 35 полонених. Виснаже­
ні на Маківці, російські полки Альфтана не змогли допомогти
іншій колоні взяти гору Плішка, наступ росіян у Сколівських
Бескидах було зупинено. Взяття Маківки стало для росіян за-
пізнілим тактичним успіхом — ще 2 травня почався Горлиць-
кий прорив, і невдовзі армії царя були змушені розпочати від­
ступ з Галичини. УСС, деякі австрійські та мадярські частини
виявили добрий вишкіл і високий бойовий дух, загалом рідкіс­
ний в австро-угорських підрозділах.
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Чудово відома в Західній Україні, а також на Наддніпрянщині
з 1990-х рр. подія. Широко використовувалася спочатку ав­
стрійським командуванням, а згодом українськими патріотич­
ними колами у патріотично-виховних цілях. Сьогодні для па­
тріотично налаштованих українців — символ незламності
українського бойового духу, перша невелика моральна перемо­
га після століть бездержавного існування. Згадана в фолькло
рі (найвідоміші стрілецькі пісні, присвячені події — «Гей на го­
рі, на Маківці», «Гей зі Львова до Мукачева»), Ще в 1980-х р.
почалося відновлення стрілецьких могил на Маківці, 1999 р. на
центральній вершині збудовано меморіал, відзначається річ­
ниця битви, знято фільм.

Категорія: Журавльов Д. В. Визначні битви та полководці української історії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.