Загнітко А. П. Український синтаксис: навчально-практичний комплекс. Хрестоматія.

С. Д. Єрмакова ПРО ОДНОРІДНІСТЬ ГОЛОВНИХ ЧЛЕНІВ У ОДНОСКЛАДНИХ РЕЧЕННЯХ

загрузка...
Однорідність головних членів у односкладних реченнях є одним з мало
досліджених питань сучасного синтаксису. В академічному виданні синтаксису
російської мови воно розглядається побіжно, зокрема говориться, що безособово-
предикативні слова лише тоді сприймаються як однорідні члени речення, коли при
них є спільна зв'язка [Грамматика 1960] У підручнику Б. М. Кулика в розділі про
однорідні члени речення сказано, що однорідними можуть бути і головні члени
односкладних речень, наприклад: „Засвистіло у дротах і вщухло» [Кулик 1963].
Лише у вузівському посібнику за ред. Є. М. Галкіної-Федорук [Современньїй
1964] зроблено спробу окремо розглянути питання про однорідність головних членів
у односкладних реченнях.
В особових односкладних реченнях головні члени розглядаються у посібнику як
однорідні тоді, коли стосуються однієї особи. У безособових же і номінативних
реченнях головні члени вважаються однорідними, якщо їх об'єднує спільний
другорядний член, зв'язка або підрядне речення.
3. К. Тарланов у статті, надрукованій у журналі «Русский язьік в школе»
[Тарланов 1968] вважає, що наявність члена речення або слова, до якого однаково
відносяться головні члени односкладного речення, є єдиним критерієм їх
однорідності. Це стосується, на його думку, всіх типів односкладних речень. Тому
речення «Доброго чти, а злого не жалей!» 3. К. Тарланов розглядає як складне, бо
обидва присудки не мають спільного члена речення.
Справді, за визначенням сучасного синтаксису, однорідними є такі два члени
речення, які однаково відносяться до третього. Але у двоскладному реченні присудки
мусять однаково відноситись тільки до підмета, а не до другорядних членів речення.
Так, речення «У майстернях з ранку до ночі жевріють горна та вищать верстати»
є складні, незважаючи на спільні другорядні члени. Чому ж в односкладних реченнях
однорідність головних членів залежить лише від підпорядкованих слів?
Особливість будови односкладних речень примушує шукати інші критерії
однорідності, але навряд чи можна погодитись, що головну роль у розв'язанні цього
питання відіграє залежний член речення. Правда, у безособових реченнях другорядні
члени набувають особливої ваги у питанні про однорідність головних членів
речення,вони можуть виражати суб'єкт дії. Але самі по собі другорядні члени навряд
чи можуть бути вирішальним показником однорідності головних членів.
У цій статті автор робить спробу застосувати інші критерії при розмежуванні
однорідних головних членів і складних речень.
В особових односкладних реченнях ознакою однорідності головних членів (з
чим не погоджується 3. К. Тарланов) є те, що вони виражають дію тієї самої особи.
Так, в означено-особовому реченні «Горіть і боріться, любіть Батьківщину, огні
свого серця єднайте в бою» (В. Сосюра) всі головні члени однорідні, причому не
тільки тому, що своїм закінченням виражають II особу (наказового способу), а й
тому, що неназваний суб'єкт у них спільний.
Однорідні також головні члени в неозначено-особовому реченні, коли обидві дії
виконує та сама неназвана особа: «До мене приносять лампу і прохають на чай»
(М. Коцюбинський). В узагальнено-особовому «Хліб-сіль їж, а правду ріж:» йдеться
про ту саму особу, отже, це речення з однорідними членами. Тому ніяк не можна
333
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ
погодитись із 3. К. Тарлановим, що «немає ніякого зв'язку між категоріями
однорідності і особи».
Найважче розв'язати питання про однорідність головних членів у безособових
реченнях, бо в них здебільшого неможливо підставити або домислити другий
головний член - особу, виконавця дії. Тому для визначення однорідності головних
членів у них має значення спільний другорядний член речення. Але, очевидно, і у
безособових реченнях, визначаючи однорідність, слід також думати про особу,
суб'єкт, хоч це й парадоксально, адже саме спільний суб'єкт дії - це найперше, що
може об'єднати дії як однорідні.
Розглянемо спочатку ті типи безособових речень, що за семантикою ближчі до
двооскладних, бо виражають, як правило, дію людини. Це стосується речень з
безособовими дієслівними формами на -но, -то й інфінітивних. У реченнях «Через
три дні їх справді випущено і дозволено піти попрощатися з родиною»
(Панас Мирний) і «Йому... не понято віри, потягнено його з дому, страхано
в'язницею... засланням...» (М. Коцюбинський) дії належать одному суб'єкту, тому
виступають як однорідні члени речення.
В інфінітивних реченнях однорідні головні члени може також об'єднувати один
суб'єкт, який виражається давальним відмінком, наприклад: «Мені шляху не питать,
гей, степом мандрувать» (Нар. пісня). Давального відмінка може не бути, але якщо
дієслова виражають дії, що стосуються одного суб'єкта, вони також виступають як
однорідні головні члени, наприклад: «Перемагать і жить» (П. Тичина), «Проти
рожна перти, проти хвиль плисти, сміло аж до смерті хрест важкий нести»
(І. Франко).
Отже, давальний суб'єкта, який в інфінітивних реченнях за значенням
наближається до підмета, відіграє велику роль у визначенні однорідності головних
членів. Тому речення «Коли народ усім своїм життям присягся діло праве боронити,
його ніяким не розбить громам і жодним океанам не залити» (М. Рильський),
незважаючи на спільний додаток його, сприймається як складне («Його ніякі не
розіб'ють громи і жодні океани не заллють»), бо дії належать різним суб'єктам,
вираженим давальними відмінками.
Щодо безособових речень з безособовими формами дієслів, то про суб'єкт важко
говорити, але і в них при визначенні однорідності головних членів слід, очевидно,
зважати на семантику дієслів і можливість спільного суб'єкта. Крім того, спільний
другорядний член саме в цьому типі речень відіграє важливу роль, хоч і тут,
думається, не головну.
Так, речення «Надворі смеркачо і сутеніло» (І. Нечуй-Левицький) сприймається
як просте, бо є спільна обставина - замінник суб'єкта; без цієї обставини у реченні «І
смеркає, і світає, день божий минає» (Т. Шевченко) навряд чи можна вважати світа є
і смеркає однорідними.
Але все ж основний критерій однорідності в реченнях з безособовими формами
дієслів мусить бути логіко-семантичним. Так, у реченні: «В осінній час сім погод у
нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде і зверху йде» (Нар. тв.) кожна безособова форма
дієслова вистурає головним членом окремого безособового речення, бо виражає
окреме явище природи. Отже, у цій складній конструкції шість безособових речень, і
вирішальну роль у розмежуванні складного речення і речення з однорідними
членами відіграє семантика. З цього погляду слід розглядати головні члени як
однорідні, незважаючи на відсутність спільного другогорядного члена, у такому
безособовому реченні: «Ось погнало її (хвилю) аж до берега, плеснуло аж ген, на
місточок, підхопило порожню: черепашку, сіпнуло її в воду, погойдало, погралось і
334
Тема II. Синтаксис простого речення
знову викинуло на берег» (Панас Мирний). Усі дії у наведеному безособовому реченні
не становлять окремих явищ, вони однопланові. Безособово-предикативні слова
можуть також бути однорідними членами, коли виражають стан однієї особи: «Йому
не то соромно, не то жалко» (М. Коцюбинський). Спільні зв'язка і обставина місця
також сприяють сприйманню членів речення як однорідних: «На серці в Насті було
тихо та весело» (М. Коцюбинський), але не можна погодитись, що при відсутності
спільної зв'язки речення є складним, наприклад: «І журно, і тоскно», бо обидва
головні члени виражають стан однієї і тієї ж людини.
Певну роль при визначенні однорідності головних членів відіграють їх
морфологічне вираження. Різні морфологічні форми вираження присудків не
перешкоджають їх однорідності в двоскладних реченнях. Але у безособовому
реченні, при відсутності другого головного члена (підмета) головні члени в різній
морфологічній формі навряд чи можуть бути однорідними, а виступають центрами
самостійних речень, наприклад: «В хаті було душно і трудно дихалось»
(М. Коцюбинський): «В балці було вже зовсім темно і впізнати кого-небудь можна
було хіба тільки по голосу» (П. Панч). Незважаючи на спільну обставину, обидва
речення складні, бо в кожному виражаються два різнопланові явища - стан
середовища і дія, що стосується людини. Отже, різне морфологічне вираження
головних членів відображає і різну сематику кожного з речень. У складній
конструкції «Йому трудно, кожну купину доводиться брати з бою, в грудях коле і
спирас дух» (М. Коцюбинський), незважаючи на спільний суб'єкт йому і те, що всі
безособові форми виражають стан цього суб'єкта, слід, очевидно, виділі™ три
безособових речення, бо різні морфологічні форми головних членів, і лише два
останні з них є однорідними за семантикою, спільною обставиною і по- дібними
граматичними формами.
Однорідні головні члени у номінативних реченнях бувають рідше, ніж в інших
типах односкладних, тому що другий головний член у них не уявляється і ним не
можна об'єднати номінативи як однорідні. Кожний номінатив становить окреме
уявлення, виражає певне явище, отже, є цілим реченням.як складне речення
сприймається таке, наприклад, нанизування номінативів: «Дальній крик поїздів, ніч, і
пісня, й літак»: «Зелений сад густий, розчинене вікно» (В. Сосюра). Лише в окремих
випадках, коли два номінативи об'єднані неповторюваним сполучником, вони
сприймаються як одне ціле - як речення з однорідними головними членами.
Наприклад: «Вітер з півночі, верби і село. Од очей бездонних серце розцвіло»; «Сніг і
вітер. Ніч зимова» (В. Сосюра).
Отже, при розв'язуванні питання про однорідність головних членів у
односкладних реченнях доводиться брати до уваги цілий ряд факторів. Але основним
критерієм у більшості односкладних речень є критерій логіко-семантичний, тобто
підпорядкування кількох дій певній особі, одному суб'єкту, а також характер явищ,
їхня одноплановість. Хоч цей критерій не виключає суб'єктивних моментів і не є
власне граматичним, але, на нашу думку, залишається головним.
Література
1. Грамматика 1960: Грамматика русекого язьїка. - Т. II. - Ч. 1. - М.: АН
СССР, 1960. -702 с.
2. Кулик 1963: Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. -
Ч. II. - К.: Рад. школа, 1963. - 283 с.
3. Современньїй 1964: Современньїй русекий язьік: Морфология. Синтаксис /
Под ред. Е. М. Галкиной-Федорук - М.: Изд-во Моск. уи-та, 1964. - 474 с.
335
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ
4. Тарланов 1968: Тарланов 3. К. Разграничение односоставньїх предложений
с однородньши главньши членами и сложньїх предложений // Русский язнк в школе.
-1968.-.№2.
Опубл.: Українська мова та література в школі. - 1969. ~№10.-С. 33- 35.
загрузка...

.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.