Чак Є. Д. Мандрівка в Країну слова

САЛЮТ, ГАЙДАРЕ!

загрузка...

— Уяви собі, що тобі захотілося б відповісти
Олександрові Сергійовичу Пушкіну на його слова: «Здрастуй,
плем’я молоде, незнайоме!» Як би ти сказав йому?
— Здрастуй, Пушкіне!
— Так я й думав! Неправильно. Прізвище Пушкін
і подібні до нього у формі звертання не змінюють свого
закінчення, а лишаються у формі називного відмінка.
— А якби звернутися подумки не до Пушкіна, а до
Гайдара, наприклад, адже можна сказати:
«Піонерський салют тобі, Гайдаре!» Яка ж різниця? І прізвище
Пушкін, і Гайдар належать до іменників однієї відміни,
закінчуються на твердий приголосний звук. Чому ж,
виступаючи в ролі звертання, прізвище Пушкін
вживається тільки у формі називного відмінка?
— Тому, що прізвища прикметникового походження
на -ів (-їв), -ов, -ев (-ев), -ин, -ін (~їн) у звертаннях
мають форму називного відмінка, і сказати «Пушкіне»,
«Лєрмонтове», «Крилове», «Глібове» не можна. А
Гайдар — прізвище (точніше — псевдонім) не
прикметникового походження, в нього немає суфіксів, властивих
присвійним прикметникам, і тому з нього можна утворити
кличну форму — Гайдареч
Взагалі клична форма — категорія примхлива.
Наприклад, якщо прізвище людини Джигун або Корсун, то
утворити від нього кличну форму можна: «Джигуне,
Корсунем йдіть сюди!» А коли до носіїв цих прізвищ зверта
тися більш офіційно, вживаючи, як у нас узвичаєно, пе-‘
ред прізвищами загальний іменник товариш, то кличн)!
ЗО форму матиме тільки загальний іменник, а прізвище
стоятиме в називному відмінку. Сказати «товаришу
Джиґуне», «товаришу Корсуне» — неправильно, треба:
товаришу Джигун, товаришу Корсук.
Та це правило поширюється тільки на прізвища. З
іменами інакше: якщо ім’я виступає разом із загальним
Іменником, наприклад друг, товариш, брат, то в кличній
формі обов’язково має стояти тільки загальний
іменник, а ім’я може бути і у кличній формі, і у формі
називного відмінка. Однаково правильно сказати: товаришу
Антон і товаришу Антоне, брате Федоре і брате Федір,
друже мій Василь і друже мій Василю.
Отже, загальний іменник у звертанні завжди стоїть
у кличній формі. А як бути, коли поруч дві загальні
назви: товариш або громадянин і сержант або пасажир,
льотчик, водій! У такому разі в кличній формі
вживається тільки перший загальний іменник, а другий стоїть
у формі називного відмінка: товаришу льотчик,
товаришу сержант, товаришу водій, громадянине пасажир.
— А коли до людини звертаються на ім’я і прізвище,
в якій формі їх ставити? Чи «Василю Джигун, візьми
свою книжку», чи Василь Джигун, чи Василь Джигуне?
— Це ти поставив мені запитання, прямої відповіді на
яке немає в жодному підручнику й посібнику з
української мови; про такий варіант не згадується і в правописі.
Проте висновок можна зробити за аналогією до одній
рекомендації.. У примітці до правила в правописі
сказано, що у звертаннях, які складаються з двох власних
назв — імені та по батькові, обидва слова мають
закінчення кличної форми або вживаються у формі
називного відмінка: Іване Петровичу і Іван Петрович, Петре
Максимовичу і Петро Максимович.
Оскільки ім’я і прізвище — теж дві власні назви, то,
очевидно, у звертанні логічно буде поставити обидва
слова або в кличній формі, або у формі називного відмінка:
Василю Джигуне, Василь Джигун.

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.