Усім відомо, що іменники, які закінчуються на -а або
-я, належать до першої відміни і в родовому відмінку
множини не мають закінчення або, як кажуть мовознавці,
мають нульове закінчення. Ну, припустимо, шафа в
родовому відмінку множини закінчується, як говорять у
мовознавчій науці, на чисту основу — шаф; хата — хат;
клуня — клунь; ткаля — ткаль.
Та не завжди так поводять себе іменники, що за
формою називного відмінка однини належать до першої
відміни, але, як правило, означають осіб чоловічої статі.
Наприклад, тесля — чоловіча професія; суддя — до
революції тільки чоловіча. І ось життя, наче прагнучи
усунути неправомірність віднесення таких слів, як тесля,
сУддя9 до першої відміни, де всі інші іменники жіночого
Роду, утверджує для них закінчення іменників другої
відуни, що охоплює в основному іменники чоловічого роду:
Теслів, суддів.
Те саме відбувається зі словом староста в значенні ді.
йової особи традиційного народного весільного обряду
Закінчення, властиві іменникам чоловічого роду в мно*
жині, і перенесення на них наголосу відрізняють це слово
від іменника староста в значенні «відповідальна особа
в якійсь групі людей» {староста класу, староста гуртка)
Весільні — старости, старостів, старостам, старостами,
старостах; у гуртках — старости, старост, старостам,
старостами, старостах.
Очевидно, як і у виборі форми родового відмінка
множини для слів тесля, суддя, і для весільного старости
певне значення мала та обставина, що роль сватів
виконували тільки чоловіки. І тут наче проявилося підсвідо
ме бажання носіїв мови привести у відповідність такі
категорії, як рід за статтю і рід граматичний, усунути від-
хилення, що полягає у віднесенні до першої відміни
іменників, які означають осіб чоловічої статі.
Серед поширених раніше варіантів сусіда і сусід
другий виявився стійкішим, частіше вживаним у
літературній мові останнього часу, тому й у родовому відмінку
множини закріпилася форма із закінченням -із —
сусідів.