Марія Семенівна, класний керівник 7-А, вирішила
повести своїх учнів до оперного театру — на «Князя Ігоря»,
їй дуже подобався цей твір, особливо половецькі танці,
арії Ігоря і Кончайа. Вона могла годинами розповідати
про Олександра Порфировича Бородіна — відомого
хіміка і автора цієї опери, про славетну «Могучу кучку» —
творчу групу визначних російських композиторів, до якої
він входив.
У неділю вранці зібралися біля школи й усі разом
пішли до театру. Хоча й було далеченько, вирішили на
тролейбус не сідати: погода гарна, та й поговорити
доожна.
— От цікаво,— сказав Антон,— англійською мовою
слово театр пишеться трохи інакше, ніж у нас, а все-таки
схоже, і навіть ще не знаючи цього слова, можна
догадатися, що воно означає. Чому так, Маріє Семенівно? — А тому, що майже всі мистецькі назви пов’язані
в основному з грецькою мовою або — менше — з
латинською. У Давній Греції було багато театрів. Деякі
трагедії відомих грецьких драматургів Софокла, Евріпіда,
Есхіла й досі йдуть на сценах усього світу, зокрема й у
нас.
З того часу усталилася й театральна термінологія. Хоч
би слово театр. По-грецькому буквально воно означало
місце для видовищ. Сучасний театр має спеціальне
приміщення, а тоді актори грали просто неба. Щоб їх краще
видно було, користувалися так званими котурнами —
взуттям на дерев’яних товстих підошвах. Воно
збільшувало зріст, надавало постаті величності, а ході —
урочистості. Глядачі сиділи на місцях, розташованих півколом
на схилах пагорбів. Ці ряди називалися амфітеатром,
тобто в перекладі — «навколо, з обох бокі& місця дії».
— Ой, хлопці, а в мене сьогодні квиток теж в
амфітеатр. Я вже колись сидів на такому місці. Це крісла, що
стоять рядами напівколом за партером.
— А чому в нас не однакові місця: у кількох дівчат
в амфітеатрі, а в мене й в інших — у партері?
— Такі були квитки. Між іншим, партер треба
наголошувати на останньому складі. Це слово французьке;
буквально воно перекладається: «на землі». Ви
вловлюєте частину слова -тер? Вона походить від латинського
терра — земля. Чули вираз іегга іпсо§пііа? Кажуть:
«Для нього це — терра інкогніта», тобто невідома галузь,
а буквально — невідома земля.
Ану, хлопці, пригадайте, де в спорті вживається слово
партер. Яка поза спортсмена так називається?
— Це положення, коли борець стоїть на колінах і
спирається руками на килим.
— Тобто, якщо не враховувати килима, то він стоїть
на землі. Так? А тепер подумайте, чому місця в театрі
називаються партер.
— Бо на землі…
— Все на землі.
— Ні, сцена на підвищенні, щоб усім видно було.
— На землі стосовно сцени, нижче її рівня. Але
оркестр розташований ще нижче. Чому ж його не назвали
партером?
— Місце перед сценою для музикантів зветься оркест-
ром, або оркестровою ямою. А яма — це вже нижче
поверхні .Отже, все логічно: на землі тільки партер.
— Знаєте, що я вам скажу,— аж почервонів від
задоволення Костя,— згадав: я ж на власні очі бачив
справжнісінький давньогрецький театр!
— Ти що, в Греції був?
— Мабуть, тобі приснилося!
— Чи не придумав він машину, що повертає людину
на кілька тисяч років назад?
Не звертаючи ніякої уваги на репліки однокласників,
Костя продовжував:
— Так, я бачив. Два роки тому ми з батьками були
в Криму. Поїхали на екскурсію до Севастополя, а біля
нього, туди йде тролейбус,— давньогрецьке місто
Херсонес, колонія, заснована ще за п’ятсот років до нашої ери.
Вже ціле століття ведуть тут розкопки археологи і
чимало зробили. Вони відкрили міські стіни з баштами й
брамами, рештки будинків, храмів, монетний двір і багато
іншого. І ось там бачив я шматок розкопаного
давньогрецького театру: висічені з каменю сходинки — місця
для сидіння, амфітеатр, а нижче — так звана орхестра —
місце для хору, який завжди супроводжував дію трагедії.
— Можна мені спитати? — озвалася Оля.—
Незрозуміло, чому орхестра — місце для хору, а не для оркестру.
Адже ці слова вимовляються майже однаково. В
усякому разі — дуже близькі звучанням.
— Чому саме так,— сказати тобі не можу,— відповіла
вчителька,— але цікаво, що оркестр походить від спіль-
нокореневого з ним слова, яке означає — що б ви
думали? — «танцюю». По-давньогрецькому хорос — хор, а
хорея — танець.
— Наче брат і сестра.
— Між іншим,— на якусь мить Марія Семенівна
зробила паузу, наче щось обдумуючи,— між іншим, тепер
ясно, чому по-різному розуміють значення поширеного
в нас імені Прохор. В одних джерелах його тлумачать,
як «той, що веде перед у хорі, заспівувач», в інших —
«той, що танцює попереду».
— От ми йдемо до оперного театру, а що воно таке —
опера — по-грецькому?
— Це слово італійське, а його предок — латинське
орега, що означало «праця, твір», а близьке йому
походженням операція виникло на основі латинського, що йо-
го можна перекласти як «дія, діяішй»; оперативний —
діяльний.
Після вистави, по дорозі додому, тільки й розмов було,
що про оперу, окремі її місця, про виконавців. Спільно
з’ясували, що соліст і соло — італійські слова, але
походять від латинського зоїиз — «один». Якщо співають або
грають на інструментах двоє, то це вже дует, а бувають
ще тріо, квартети, квінтети, секстети, септети, октети.
В основі утворення цих слів — латинські числівники від
двох до восьми.
Марія Семенівна розповіла, які в співаків бувають
голоси і звідки походять їх назви. Найнижчий чоловічий
голос — бас; італійською мовою Ьаззо — низький. Трохи
вищий за нього, але все-таки теж низький — баритон. Це
слово запозичене теж з італійської мови, але прийшло
воно туди з грецької, де буквально означає «низький
тон». Високий чоловічий співацький голос — тенор —
італійська назва, утворена від латинського дієслова
«тримаю, продовжуюся, триваю».
А найвищий жіночий голос — сопрано;
по-італійському— «зверх, понад». Йому відповідає високий голос
у хлопчиків — дискант,, утворений від грецького
префікса і латинського іменника сапіиз — спів. Нижчий від
сопрано жіночий голос — меццо-сопрано, тобто буквально
«напівверхній».
— Тепер я розкажу вам,— сказала вчителька,— яке
в мене сталося непорозуміння з альтом — низьким
дитячим або жіночим голосом. Готуючись до відвідання
театру, я передбачала, що в нас може виникнути розмова про
голоси співаків, і почала думати над походженням їхніх
назв. І раптом переді мною постав парадокс. Альт —
низький дитячий або жіночий голос, знаю це точно, але
в університеті я вивчала латинь і не менш твердо знаю,
що аііиз — високий. Чому ж низький голос походить від
слова, яке означає «високий»? Словник іншомовних слів
нічим мене не порадував — він підтвердив: альт
походить від італійського аііо, з латинського аііиз — високий.
Як же пояснити таку невідповідність? Тоді я вирішила
звернутися до латинського словника, і, уявіть собі, він
мені підказав. Виявляється, серед багатьох значень
цього слова є й «гучний, дзвінкий» -— коли йдеться про
голос. Отже, в словнику іншомовних слів зазначено
правильно, від якого слова походить назва альт, але не ска-
зано, що від одного з менш поширених значень слова
аііиз — «гучний, дзвінкий». Таке дослідження
допомогло зрозуміти й назву найнижчого жіночого голосу —
контральто: префікс контр- у музиці означає — октавою
нижче, а альт — уже відоме слово.
Коли артист заспівав «О дайте, дайте мені волю»,
виявилося, що арію князя Ігоря всі раніше не раз чули, але
не знали, що в перекладі з італійської арія — це «пісня».
Загальне захоплення викликав диригент — його
чарівна паличка то енергійно підстрибувала вгору, то плавно
спускалася вниз, і всі музиканти слухняно виконували її
накази — адже диригент походить від латинського слова
«спрямовуючий».
Коли розходилися, вирішили побувати й в інших
театрах— драматичнЬму, музичної комедії, або оперети.
— А що, оперета — дочка опери? — спитав хтось
жартома.
— Майже так: буквально це означає — «невелика
опера»; якщо не дочка, то принаймні молодша сестра,—
усміхнулася вчителька.