Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Адресант, адресат

загрузка...

Адресант, адресат. Адресант — особа, яка а д р є с у є
комусь поштове відправлення. Наприклад: «Здивований,
він починає читати адресу. Якась нісенітниця: прізвище
адресата — Франко, прізвище адресанта — так само Фран-
ко» (П. Колесник).
Інколи слово адресант плутають із словом адресат.
Адресат ——особа,- якій адресують поштове
відправлення, до якої звертаються. Наприклад:
«Багатотисячний читач — культурний, доброзичливий — в тим
постійним адресатом, до якого ми звертаємось кожним своїм
твором» (з газ.). «В шістдесят п’ять різних міст світу
линули короткі радіохвилі, але скрізь мали вони знайти
одного адресата — інститут переливання крові» (Ю. Смо-
лич). «Підпису я не поставив. Поклав лист у конверт,
написав адресу і вирішив вручити адресатові в кінці
першої зміни» (Ю. Збанацький). «Ніхто не сповіщав про те,
що на «Неву» прибула поштарка, але тієї ж хвилини в
невеликому салоні з’явилися найбільш нетерпеливі адресати»
(С. Журахович).
Анонімка, чорна й люта,
Як гадюка приповзла.
І не просто, щоб до хати,
Де мов скрипить перо,
Мав інші адресати,—
Заповзла на партбюро (А. Малишко).

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.