Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Анфас

Анфас — лицем до того, хто дивиться. По-українськи
слід вживати без црийменника, бо у французькій мові,
8 якої це слово запозичено, воно буквально значить «в
лице» (еп їасе). Інколи неправильно кажуть: «Я
сфотографувався в анфас»; виникає тавтологія. Треба: «Я
сфотографувався анфас». «Одна в телевізійних камер передав
зображення пілота анфас, друга — збоку» (з газ.). «І
фотографії повирізував, правда, самі лише профілі —’ анфас
ніде не попадався» (О. Гончар).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.