Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Вступати, поступати

загрузка...

Вступати, поступати. У значенні «бути зарахованим до
якогось навчального закладу, до складу якоїсь організації»
в сучасній українській мові вживають слово вступати.
«В партію приймаються особи, які досягли 18 років.
Молодь до 23 років включно вступає в партію тільки через
ВЛКСМ» (Статут КПРС). «Микола, як звали нового
знайомого, виявилося, теж вступає в університет, тільки не на
літературний, а на біологічний факультет» (Г.
Тютюнник). «— Я, син трудового народу, добровільно вступаю
в ряди Першого українського повстанського імені
козака Богуна полку! — пролунав урочисто дзвінкий голос
Щорса» (О. Довженко). Не бажано з погляду сучасної
норми вживати в цьому значенні слово поступати. На
жаль, таке вживання помічаємо дуже часто. Наприклад:
«І Улас задумав поступати в Харківський університет»
(Г. Тютюнник).
Правомірність форми вступати підтримується
наявністю таких слів, як вступ, вступники та ін.
Неправильно часом слово поступати вживають замість
надходити (див.).
Поступати нерідко вживають замість «робити, діяти,
чинити». Наприклад, «Отець Річинський переконав себе,
що при вирішенні цього питання не має права поступати
легковажно» (І. Вільде); у мові персонажів: «Одарка:
… не гнала я її [дочки] від себе і приймати не буду… ї вга:
Ото-то й є, що ти не по-матерньому поступаєш…» (Панас
Мирний). «Мусій: Як по закону поступати, то слід її
арештувати» (М. Кропивницький). Порівн.:
«Уляна. Прошу тебе, Іване! Я потерпіла людина.
Я маю право!
О р л ю к. Я так само потерпілий. Але я повинен
мислити й діяти залежно від сили речей» (О. Довженко).
«…Самець і самка [лебеді] паруються раз, на все життя. І коли
одне з них гине, то гине й друге.— …І якщо подруга
залишилась сама,— розповідає Воронцов, заплющивши очі,—
то робить так: знімається з тужливим ячанням
високо-високо в небо, забирається на страшенну височінь — ледве
мріє… І потім враз, склавши крила, шугає звідти сторчма
вниз…» (О. Гончар). «— Що мені чинити, що робити?
Адже я згодився, обіцяв! — бігає по хаті збурений Макар
Іванович»; «Дмитрик чує дитячим серцем, що так погано
чинити, як вони чинять» (М. Коцюбинський).
Проте таке вживання дієслова поступати в сучасній
українській літературній мові вже сприймається як
відхилення від норми.

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.