Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Втрачати

загрузка...

Втрачати» Здебільшого це слово вживається, коли
йдеться про втрату чи шкоду абстрактного характеру
(втрачати ілюзії, надії, спокій, розум, свідомість, пам’ять,
честь, сором). «Море дедалі втрачало спокіт (М.
Коцюбинський). «Тепер уже навіть Чумак, що загалом рідко
втрачав рівновагу,, розгубивсь». «Нам нічого втрачати, хіба
що кайдани!» (А. Головко). «Писати про підпілля — це ж
оживляти друзів, боротися з ними поруч і ще раз втрачати,
переживаючи з ними їхні смертні муки» (Ю. Яновський).
Втрачати вживається також, коли йдеться про шкоду
матеріальну, але не пов’язану із загубленням чогось.
«Кожної ночі аул втрачав по кілька коней. Та не тільки
вночі, зграї вовків нападали на табуни навіть удень, не
боячись ні собак, ні людей» (О. Донченко). «Втрачати
вагу». «Підприємство втрачав не використані ним кошти
на капітальне будівництво».
Інколи дієслово втрачати плутають з губити (див.).
Очевидно, краще було б вжити слово втрачати замість
губити в такому прикладі: «І без тебе знаю. Голови ще не
гублю*. Варто відзначити, що «Українсько-російський
словник» дає фразеологічне словосполучення втрачати
(а не губити) голову, наводячи приклад з М.
Коцюбинського: «— Не втрачай голови… не втрачай голови…—
говорило щось у ньому».

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.