Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Гра, ігри

загрузка...

Гра, ігри. Іноді виникають труднощі у відмінюванні
цього слова. Часом помилкове вживання певних форм
бачимо і в друкованому тексті. Порівн. у Мирного: <іІгра
їх [дівчат] така: беруться ключем за руки і, співаючи,
пробігають попід руками першої пари».
Особливості відмінювання полягають у тому, що в
однині у відповідній відмінковій формі виступає олово ера
без і, а в усіх відмінках множини на початку додається
і (ігри). Наприклад:
Щедра осене! В засіках
Розсип жовтого зерна,
По трудах людських великих —
Гра веселого вина (М. Рильський).
«Навряд чи варто тепер гадати, чому ми зобов’язані
відкриттям радіоактивності: грі випадку чи науковій
проникливості Анрі Беккереля. Очевидно, і тому й іншому»
(«Наука і життя»). «Не було сумніву, що Макуха веде
якусь підступну гру» (Ю. Бедзик). «Товариші артисти,
є перемога, і ви її героїчні виконавці… Як піднялися ваші
наміри над побутовими латками, їжею та іншою грою
з речами! Які виразні ви самі по собі! Ви —цвіт народу,
його благородна юність на гірському привалі…» (О.
Довженко).
О! Глявь! Стрибають в іскрянім півколі
Маленькі рибки, мов у дивній грі\
(М. Рильський).
«Олімпійські ігри відбувалися раз на чотири роки. За
кілька місяців до їх початку по всіх грецьких державах
розсилали послів, які запрошували взяти участь у змаганнях»
(Історія стародавнього світу). «Трудящі нашої республіки
по праву пишаються високою майстерністю і незламною
волею до перемоги найсильніших гімнастів світу —
абсолютних чемпіонів XVI Олімпійських ігор» (з газ.).
«Журнал «Дошкільне виховання» приділяє велику увагу
дитячим іграм». «Під впливом християнства язичеські обряди
поступово втрачали своє магічне значення,
перетворювалися у звичайні ігри» («Народна творчість та етнографія»).
«…Рясне вживання народних пісень, вплетіння їх у дію
вертепної драми було підказане українською народною
творчістю, зокрема народними драматизованими іграми,
весільними обрядами тощо» («Радянське
літературознавство»). «У весняних іграх тварини втратили своє магічне
значення (див. такі ігри, як «Зайчик», «Перепілочка»,
«Ворон» та ін.), і мімічні елементи в них не можна
порівняти з тим, що ми маємо, наприклад, у африканських
і австралійських народів» (О. Білецький).
Отже, в однині у відповідній відмінковій формі — гра,
у множині — ігри.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.