Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Дбати, піклуватися, турбуватися

загрузка...

Дбати, піклуватися, турбуватися. Кожен з цих трьох
синонімів мав певний семантичний відтінок. Слово дбати
означає вияв турботи про когось або щось, уваги до когось
або чогось. «Ви говорите про злидні, а самі думаєте і
дбаєте тільки про добробут та розкіш» (М. Стельмах). «Про
твою ж користь дбаю» (А. Головко).
Слово піклуватися вживають, коли йдеться про
особливу турботу про когось або щось, про опікування. Тому
здебільшого натрапляємо на нього в контексті, де описується
турбота про дітей, старих батьків, хворих людей і под.
«Чому досі нічого не роблять, чом не піклуються про дітей
власних?» (М. Коцюбинський). «Живучи а нами у великих
8лиднях, він [батько] зворушливо піклувався про нашу
освіту» (С. Васильченко).
Турбуватися має відтінок «непокоїтися»,
«хвилюватися», «тривожитися». «Софія з радістю бачила, що почала
живу справу, що не одна вона думає і турбувться про долю
молодого саду» (О. Донченко).
Цікаво простежити вживання дієслів дбатщ
піклуватися, турбуватися з прийменниками.
Як перехідне дієслово дбати в сучасній літературній
мові найчастіше виступає із знахідним відмінком іменника
(або займенника, субстантивованого прикметника,
дієприкметника) і прийменником про, «До саду прилягає
виноградник. Ніхто про нього не дбає, урожай кинуто
напризволяще» (О. Гончар).
Менш поширеною є тепер конструкція «дієслово
дбати 4- прийменник за і знахідний відмінок». Незвичним
для літературної мови (тепер такі форми подибуємо тільки
в діалектах) є вживання дієслова дбати із знахідним
відмінком і прийменником на та з місцевим відмінком і
прийменником об. Дуже рідко в сучасній літературній мові
вживається дбати у функції перехідного дієслова з прямим
додатком у родовому відмінку.
Дієслово піклуватися найчастіше сполучається в
сучасній літературній мові із знахідним відмінком і
прийменником про («Так, це його Домна піклується про його» —
М. Коцюбинський), рідше —з тим же відмінком і
прийменником за («За Ясногорську Шовкун піклувався
з таким же самозабуттям, як колись за її Юрася» —
О. Гончар), ще рідше — з прийменником за і орудним
відмінком («…Всі товариші піклуються за тобою»—О.
Гончар) та з орудним без прийменника («Слава про
бессарабського народного месника, який карав панів і піклувався
долею бідних, прийшла на одеські береги, принесена
рибалками з Кілії, Ізмаїла і Аккермана, заробітчанами з-під
Тирасполя, Кишинева й Бендер» — Ю. Смолич).
Дуже рідко вживається в сучасній мові дієслово
піклуватися з прийменниками біля, коло, маючи значення
«доглядати».
Як і дієслова дбати, піклуватися, дієслово турбуватися
вживається здебільшого із знахідним відмінком і
прийменником про (турбуватися — про кого? що?), рідше —
з цим же відмінком і прийменником за («Турбуюсь я не
за домівку, тривожусь я не за куток» — П. Тичина. «За це
не турбуйся» — Ю. Яновський). Набагато рідше
натрапляємо на вживання цього дієслова з орудним без
прийменника. «Хаєцькому було якось дивно відчувати, що поруч
нього їде не просто Герой Радянського Союзу з
майорською зіркою в погоні, а що це їде літній собі чоловік,
батько, який уже має дорослого сина і турбується ним так
само, як і решта людей» (О. Гончар).

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.