Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Дефективний, дефектний

загрузка...

Дефективний, дефектний. Дефективний (з лат. йеїесіі-
уиз — недосконалий) виступає як означення, що
характеризує людину, яка має якісь фізичні або психічні вади.
Коли йдеться про дітей, психічно неповноцінних, у
сучасній педагогічній літературі вживають терміни
«розумово відсталі», «аномальні», і тільки в побуті, в розмовній
мові зустрічаємо «дефективні».
Дефектний — прикметник, утворений від іменника
дефект (лат. йеїесШз), що означав ваду, хибу, недолік.
Слово дефектний вживається в двох значеннях:
«зіпсований, з вадою, неповноцінний» (наприклад:, ((Дефектними
ізоляторами вважаються такі, на яких при накладанні
випробної штанги не виникає іскри») і «той, що стосується
дефекту» (наприклад: «Даючи механізаторам наряди на
ремонт, механік забув скласти дефектну відомість»).
Дефектний вживається як означення тільки до
іменників, що називають предмети.

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.