Чак Є. Д. Барви нашого слова

ІЗ СЕКРЕТІВ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ. ЧАСТИНА ПЕРША

загрузка...

В умовах функціонування в нашій республіці двох мов: української і мови міжнаціонального спілкування – російської нерідко виникає потреба у взаємному перекладі. Крім того, переклад – один з ефективних методичних прийомів кращого засвоєння мов. Багато доводиться перекладати з російської мови українською тим працівникам, які мають справу з величезним потоком наукової, культурної, спортивної та іншої інформації, що доходить до нас завдяки російській мові і за її допомогою.

Українська і російська мови разом з білоруською – близькоспоріднені. Вони, як узвичаєно говорити, мають спільну колиску – давньоруську – спільносхіднослов’янську мову, якою користувалися за часів Київської Русі.

Звичайно, східним слов’янам легше зрозуміти мову один одного, ніж мову народу, що належить до інших слов’янських груп – південної чи західної. Пригадайте, як приємно буває слухати виступ рідною мовою білоруських діячів культури, коли вони прибувають на якесь літературне або мистецьке свято. Із задоволенням сприймаємо їхню барвисту, запашну мову, і перекладач не потрібен: адже більшість слів своїми коренями нагадує відповідні українські або російські слова, і зміст промови цілком зрозумілий.

Близькі російська й українська мови: в них багато спільного в лексиці, синтаксичній будові, пунктуації. Наприклад, якою мовою написано речення «Рано пташечка встала»? Однаково його можна віднести до будь-якої з цих двох мов. Але є чимало й відмінного. І кожна культурна людина, що живе на Україні, повинна досконало знати обидві братні мови, не порушуючи чистоти й краси жодної з них.

загрузка...

Особливо уважним слід бути, коли доводиться перекладати. Уявіть собі таку ситуацію: до вас приїхав у гості родич з Ленінграда. Ви читаєте українську газету, перекладаючи російською мовою статтю, що зацікавила його. Трапилося слово дружній. Як його перекласти? В російській мові воно має два відповідники – дружеский і дружественный. Як правильно – дружеские чувства чи дружественные? Без тексту, в якому вони вжиті, або, як кажуть, без контексту, відповісти на це питання неможливо. Якщо написано, що виступив посол дружньої країни, то російською мовою слід прочитати «дружественной страны»; якщо бесіда з тим самим послом була дружньою, то російською мовою скажемо, що «встреча была дружеской».У цьому разі двом російським словам відповідає одне українське. Або інший приклад. В українському тексті йдеться про хмару, і ми розгублені: облако чи туча? Словники твердять, що українська хмара вбирає в себе обидва значення. Як же бути? По-перше, шукаємо порятунку в тексті. Припустимо, там сказано, що «невдовзі почався сильний дощ» або «почалася злива». Ясно, це туча. Та, правду кажучи, часто буває важко розібратися, що за хмара, – невинне облако чи грозова туча. Напружте пам’ять, і ви пригадаєте, який вихід знайдено в народній мові. За нашими спостереженнями, там, де йдеться про дощову хмару, часто вживають епітет чорний.

Ой наступала та чорна хмара,
Став дощ накрапать –

сказано у народній пісні.

Або в опері С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» молодий хлопець Андрій співає:

Чорна хмара з-за діброви
Простелилась за Дунай.
Жду тебе я, чорноброва,
Підем, серце, в рідний край!

Буває навпаки: одному російському слову відповідає кілька українських. Без контексту не можна перекласти, наприклад, російське слово ящик. Це буде ящик, коли мова йде про тару для овочів або корито для квітів, скринька – поштова і шухляда – частина меблів (шафи, письмового стола та ін.).

Не так просто перекласти звичайне, нехитре слово грамотный. Якщо мають на увазі, що хтось уміє читати й писати, – це буде письменний; коли хочуть підкреслити, що він знавець своєї справи, – грамотний (грамотний інженер, грамотний шахтар).

Звичайно, перші порадники перекладача – словники. В них відбито мовне багатство народу. А праця словникаря, або, по-науковому, лексикографа, почесна, але надзвичайно трудомістка і складна. А ще – дуже відповідальна. Укладач словника, крім теоретичних знань, повинен мати чуття мови, гостре вухо, щоб добре чути, як говорять у народі, й подарувати читачеві не «словникові холодини», за словами П. Г. Тичини, а повнокровне, яскраве й точне слово.

Деякі лексикографи раніш виходили з того, що в перекладних російсько-українських словниках на першому місці серед відповідників слід ставити слово, яке збігається з перекладуваним.

До російського слова носок (у значенні «коротка панчоха») насамперед рекомендувалося вживати носок, потім уже – шкарпетка; до слова жениться радили відповідники оженитися і одружитися, хоча на першому місці правильніше було б поставити другу лексему – адже вона дуже поширена в українській літературній мові й пов’язана із словами дружина, подружжя, одруження, а з коренем – жен- подібних утворені немає. Таких прикладів можна було б навести чимало.

Та життя показало, що цей принцип не завжди виправданий: нерідко слово, відмінне звучанням, більш уживане, ніж близьке або тотожне. І тепер словникарі на першому місці подають найпоширеніший відповідник.

А часом буває, що лексикографи, уникаючи вживання певного слова в прямому значенні, водночас широко рекомендують використовувати його в переносному. Ось російське слово шляпа. В українській мові воно дуже рідко вживається (пам’ятаєте, у Володимира Сосюри є вірш про те, як він у різнії часи приїжджав у рідне село в різному вбранні, і кожне з них наче символізувало щабель зростання його культурного рівня, інтелігентності. Нарешті, він, уже відомий український поет, приїхав у «фетровій шляпі»).Окремі словники це слово навіть зовсім не фіксують. По-українському російська шляпа буде капелюх, жіноча – капелюшок або капелюшик. 1 не можна погодитися з тими, хто вважає за можливе беззастережно вживати слово шляпа в переносному значенні. На нашу думку, мають рацію мовознавці, які для перекладу російського виразу дело в шляпе рекомендують не діло в шляпі, а все гаразд; у значенні «безхарактерна людина» – не шляпа, а телепень, макуха, тюхтій, мамула, мамалига та ін. Неприйнятними видаються і «шляпка цвяха», «шляпка гриба». Треба: головка цвяха, шапка гриба!

Нерідко помилки виникають тоді, коли одному російському слову відповідають два українські з різними значеннями. Опыт перекладається і як досвід, і як дослід; общий – загальний і спільний; исключительно виключно і винятково, а слово строитель має навіть три відповідники: будівельник, будівник, будівничий.

Неабиякі труднощі становить переклад не лише окремих слів, а й словосполучень. По-російському можна сказати «получать зарплату» і «получать образование», а по-українському зарплату одержують чи отримують, а освіту здобувають, дістають Любимая Родина – любима Батьківщина, а любимый писатель – улюблений письменник; экзаменационный билет і трамвайный билет, а по-українському екзаменаційний білет, але трамвайний квиток.

Ще складніше буває перекладати, коли одному російському словосполученню відповідають два, і тоді важко встановити, про що саме йдеться. Личное дело може виявитися і особовою справою і особистою справою; общественные интересы громадськими інтересами і суспільними інтересами; твір водночас може бути і музичним, і музикальним, тоді як у російській мові – тільки музыкальное произведение.

Радянське словникарство, в тому числі й українське, за останні десятиріччя має великі здобутки. Та все ж є багато нюансів, не охоплених словником, і тут може стати в пригоді звернення до народної мови, з’ясування певних закономірностей у слововживанні. Складним питанням перекладу російських слів і словосполучень, з якими нерідко пов’язане виникнення стилістичних помилок, присвячуються наступні сторінки книжки.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.