Чак Є. Д. Барви нашого слова

ЛИЦАР РЕВОЛЮЦІЇ

загрузка...

Рыцарь революции в сучасній мовній практиці перекладається подвійно – рицар і лицар революції. Та все-таки видається потрібним розрізняти ці слова.

Слово рицар у Західній Європі часів феодалізму означало особу, що належала до військово-дворянського стану. «Вдерлися туди люті рицарі-хрестоносці, рвали й роздирали на шматки Руську землю…» (А. Хижняк.)

У сучасній мові слово рицар здебільшого сприймається (і це відбито в словниках) як історизм і вживається на позначення відповідного історичного поняття. «Кінних воїнів-феодалів називали рицарями». «Юнак Гай, весь обвішаний металевими лотками з мінами, гримить ними, як рицар у зелених латах, і дивиться на Сагайду та товаришів, на все, що діється, простодушно й довірливо». (З творів О. Гончара.)

У переносному значенні – для характеристики людини самовідданої, благородної, діяча в якійсь галузі – здебільшого вживають слово лицар. «Дмитро Іванович [Яворницький] вбачав у Піддубному справжнього звитяжця, лицаря, що був гордістю нашої батьківщини». (І. Шаповал.) «Згадалося знову Баглаєве товариство, біля чийого вогнища щойно оце сидів, – совісні люди, такі стають лицарями праці й життя». (О. Гончар.) «В ілюстраціях до роману Н. Рибака «Переяславська Рада» відомого майстра М. Дерегуса створена ціла галерея національних типів благородних і безстрашних лицарів, що борються за незалежність свого народу, за возз’єднання з російськими братами». (З журналу.)

Слово лицар також уживають на позначення людини гречної, ввічливої. Іноді лицарем називають юнака чи дорослого, який виявляє увагу до жінки, дбаючи про її вигоди. «Випадок з Аврельцею надавав йому два козирі: і виявити себе лицарем, і самому хитро-мудро вибратись з цієї колотнечі на світ божий». (І. Вільде.)

Проте в творах деяких письменників помічаємо недодержання такої диференціації. Так, наприклад, у Лесі Українки в значенні «представник військово-дворянського стану» вживається слово лицар, а не рицар. Пор. «Поміж лицарів блискучих, поміж дам, препишно вбраних, королівна йде поволі у буденних чорних шатах». В О. Донченка: «Біля дівчини увивався середньовічний лицар у срібних латах, з блискучим мечем».

Навпаки, у М. Рильського в переносному значенні нерідко вживається рицар, а не лицар.

Він [Янка Купала] рицар був високої мети,
Він ворог був лукавства і облуди.

У Т. Масенка:

О, рицар партії могутній [С. М. Кіров],
Із серцем ніжним і палким.

Аналіз великої кількості спостережень переконує в тому, що останнім часом переважає тенденція рицарем називати представника військово-дворянського стану в Західній Європі часів феодалізму, а в інших випадках – уживати слово лицар.

Однак процес вироблення стилістичної норми у вживанні цих слів ще не закінчився.

Отже, на нашу думку, рыцарь революции краще передати як лицар революції, тобто самовідданий, благородний діяч у цій галузі, справі. Наприклад: «Фелікса Едмундовича Дзержинського називають безстрашним лицарем революції».

* * *

В українській мові трапляються випадки плутання слів досвід і дослід – у російській мові обидва значення виражає одне слово опыт.

Значення «сукупність знань, уміння, які здобуваються в житті, на практиці», а також «те, що вже було в житті, з чим доводилося зустрічатись» передаються словом досвід. «Багате досвідом життя лежить переді мною, як мапа моєї Республіки». (Ю. Яновський.) «І все те, що було мовлено її устами, – це наче мовлено моїми власними устами, авжеж, це наче частка й мого життєвого досвіду, й моїх думок – про самого себе, про людей, про землю». (Є. Гуцало.) «Мій довголітній досвід перекладача дає мені, гадаю, право поділитись із товаришами деякими своїми думками і спостереженнями». (М. Рильський.)

А значення «експеримент», «відтворення якогось явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою вивчення, дослідження» виражає слово дослід. «Людство дедалі більше переймається діяльною вірою в силу розуму, озброєного спеціальним прийомом діяння – дослідом». (І. П. Павлов.) «У районі зробили дослід, і виявилось, що це дуже небезпечна для тварин рослина». (О. Донченко.) « – Колись тут було два річища, але то вже геологічні досліди. Та ось тут річка – двісті сорок метрів завширшки.

І Федір Прохорович рукою робить рух, наче запрошує помилуватися річкою». (М. Трублаїні.)

Раніше часом замість досвід у значенні «випробуване на практиці» вживали слово дослід, як, наприклад, бачимо в Панаса Мирного: «…[Мова] жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, дослід, почування». Тепер ми сказали б – досвід.

* * *

Особливістю перекладу слова жена є те, що в українській мові воно має два відповідники: дружина і жінка.

Найчастіше в сучасній мові в значенні «заміжня жінка» (стосовно її чоловіка) вживається слово дружина:

І раптом…

Не вірю очам своїм я –

Чи сон то,

чи казка,

чи мрія?

Іде з моряками дружина моя,

Синка пригорнувши, Сергія. (М. Нагнибіда.)

«Килина слухала й відчувала симпатію до Арсенової дружини». (Є. Гуцало.) «Довго дивились Орлюк і Уляна вслід танкам. І тільки коли останні машини зникли в пітьмі за горбом і гул моторів і брязк заліза злилися вдалині в знайому музику похідних ночей, Орлюк поглянув на молоду дружину». (О. Довженко.) «Підбіг до дівчини й підняв їй рукою голову. На мене глянула моя майбутня дружина». (Ю. Яновський.) «І от з найшлася-таки людина, що покохала його. З болем дивиться [Мар’ян] на просте, трохи вилицювате, з скорбно-соромливим ротом обличчя дружини». (М. Стельмах.)

Дружина означає також чоловіка в подружжі (стосовно його дружини).

Закувала зозуленька

В зеленому гаї,

Заплакала дівчинонька –

Дружини немає.

А дівочі молодії

Веселії літа,

Як квіточки за водою,

Пливуть з сього світа. (Т. Шевченко.)

У наш час уживання слова дружина стосовно чоловіка деякими мовцями сприймається як застаріле.

Проте часто в значенні «дружина», коли йдеться про особу жіночої статі, вживають слово жінка. «Як заахає жінка, його [Аркадія Петровича] стара дбайлива Соня, заметушиться Савка, і всі будуть дивитись йому у рот». (М. Коцюбинський.) «Сказавши жінці й матері, що він поїде по лісах оглядати, де кращий матеріал, та забариться, мабуть, зо два дні, Семен подався в свою мандрівку з налагодженим заздалегідь «прошенієм». (М. Коцюбинський.) «Не журися, жінко, біс біду перебуде, – кладе руку на плече дружини. – Ще ти в мене такою господинею будеш, що сам Плачинда позаздрить» (М. Стельмах.)

Здебільшого у мовленні і в художній літературі розрізняють ці два слова за значенням.

Гелена: Чоловіче!
Ти справді хочеш покарать мене?
Вояки-спартанці (що оточують Гелену):
Вона невинна! Богорівна жінка…
Даремне, царю, ти ганьбиш дружину! (Леся Українка.)

«Нагло вигукнув:

– Цигуля Петро! – та й перевів погляд з папірця на натовп.

Але натовп і зараз стояв, як приголомшений. Десь іззаду тільки зойкнула жінка (коли б не Цигулиха) і заголосила». (А. Головко.)

Часом, коли в реченні є вже слово дружина, щоб не повторювати його, вживають слово жінка в цьому ж значенні. «Коли вмерла перша жінка, він [Семен] сказав собі, що не ожениться, бо не знайде вже такої вірної та коханої дружини». (М. Коцюбинський.) «Дружина в придане принесла йому не гроші, а десятини, горіли б вони разом із нею, бо тепер цю землю забирали від нього, то хай би і жінку забрали…» (М. Стельмах.)

Але бувають ситуації, коли вживання слова жінка в значенні «дружина» може призвести до непорозуміння. Наприклад, хто така супутниця директора – його дружина чи чужа йому жінка (обидва варіанти можливі) в такому тексті: «Поруч з директором школи ішла жінка».

Правда, в тексті нерідко можна знайти слова, які допомагають зрозуміти, в якому саме значенні вжите слово жінка: коли в значенні «дружина», воно здебільшого виступає в супроводі присвійних займенників, неозначеного займенника чиясь або разом із власним ім’ям чоловіка (моя, його, чиясь жінка, Юхимова жінка, жінка Юхима); в значенні «представниця статі, протилежної чоловічій» – часто в поєднанні з неозначеним займенником якийсь у жіночому роді однини або з прикметником, що характеризує іменник жінка (наприклад, якась, худорлява, гарна, невисока, короткозора, білява).

Отже, перекладаючи слово жена, на першому плані в літературній мові треба мати на увазі іменник дружина. У розмовній мові або з метою уникнути тавтології вживають і слово жінка. Звичайно, ми сприймаємо цілком нормально використання слова жінка в народній пісні «Ой на горі та й женці жнуть», де розповідається про Сагайдачного, що «проміняв жінку на тютюн та люльку». Або в арії Карася з опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм»: «Буде жінка, мабуть, бити, за чуприну волочити».

* * *

Раздражение залежно від контексту може передаватися двома словами – подразнення і роздратування.

Подразнення – термін фізіологічний, що означає два поняття. Насамперед – це вплив якогось фактора чи речовини на організм або на окремий орган, тканини, клітини, внаслідок чого виникає специфічна реакція. «Матеріальні речі й процеси, які впливають на органи чуття, називаються подразниками, а самий процес цього впливу – подразненням».(З журналу.) «Якщо припинити підгодовування собаки при подразненні дзвінком, то через деякий час виділення слини на дзвінок припиняється, умовний рефлекс зникає». (З журналу.) «Досвід показав, що знеболювання, запобігаючи поширенню сильних подразнень нервових закінчень на головний мозок, унеможливлює розвиток шоку». (З журналу.) «І. П. Павлов та його співробітники показали, що процес збудження у корі великих півкуль головного мозку розвивається залежно від сили подразнення…» (З журналу.)

Подразнення також означає стан запалення, почервоніння внаслідок дії на шкіру або слизову оболонку якихось факторів. Наприклад: «За останні два дні подразнення на руці хворого зменшилося».

Роздратування – це стан гострого нервового збудження, почуття гніву, невдоволення, досади. «В очах [Гайденка] під густими бровами, що сходилися над переніссям, Ніна побачила роздратування». (Є. Кравченко.) «– Товаришу полковник, – говорив комбриг з гідністю і з легким роздратуванням у голосі. – Зроблено так, як ви вимагали. Ми будемо стояти». (Ю. Бедзик.) «Замислений [Захар] одвернувся від інструмента і, перемагаючи незрозуміле внутрішнє роздратування, заговорив зовсім про інше». (І. Ле.) «Особливо трагічно впливає нікотин на організм дітей. Ті, хто палить у шкільні роки, легко піддаються роздратуванню, часто хворіють». (З газети.) «Коли міни лягали десь поза траншеєю на обпаленій, переритій землі, Брянський не міг стримати свого роздратування». (О. Гончар.) «Скрізь помічалося роздратування, чути було лайку, прокльони… З розпалених облич, з гнівливих поглядів, палких рухів помітно було роздратовання та завзяття». (М. Коцюбинський.)

Отже, коли йдеться про фізіологічні процеси, неправильної вживати слово роздратування, треба – подразнення.

* * *

Іменники білет і квиток, залежно від узвичаєної сполучуваності кожного з них з певними словами, передають значення російського билет. Цікаво, що обидва ці слова запозичені: білет – з французької (запозичене з латинської через італійську – там означає «записка з печаткою»), квиток («розписка») через ряд мов – з латинської, де quietusце «спокійний», тобто той, кому дали спокій, з ким розквиталися.

Більш поширене з цих двох слів – квиток.

Документ, який засвідчує належність до організації, членство у ній – завжди квиток, а не білет.

Багряніє наш стяг мерехтливо,
з міліонами злився мій крок…
Серце б’ється так гордо й щасливо, –
біля нього – партійний квиток. (В. Сосюра.)

 

Комсомольський квиток мій лежить на столі,
Двадцять літ я із ним проходив по землі. (А. Малишко.)

Навпаки, грошовий документ – завжди білет (кредитний, казначейський, банківський і т. ін.); аркушик з екзаменаційними питаннями теж завжди називають тільки білетом, а не квитком.

У решті випадків ці два слова вживаються паралельно, хоча останнім часом спостерігається тяжіння до надання переваги слову квиток.

У касирки Тасі
Є квитки у касі –
Білі, голубенькі,
Довгі та вузенькі. (П. Воронько.)

 

Люся потайки зітхає: –
Хоч два рази перевір, –
не зустрінеться тут «заєць» –
безбілетний пасажир!

Та з’являються даремно
пустотливі ці думки:
пасажири дуже чемно
простягають їй квитки. (Н. Забіла.)

«Входить кондуктор, штемпелює білети, я даю свій». (М. Коцюбинський.) «І Софія подалась хуткою ходою стемнілою стежкою до курзалу. Там вона купила швиденько білета спішилась, бо чути вже було музику, либонь концерт вже почався». (Леся Українка.)

У сучасній мові вживаємо словосполучення театральний квиток, хоча в театрі є посада білетера, залізничний квиток, хоча каси продажу проїзних квитків називаються білетні. Це ще одне свідчення того, що мова постійно зазнає змін.

Отже, экзаменационный, кредитный, казначейский билет – білет, у решті випадків (проездной, членский) квиток.

* * *

Неоднозначно перекладається українською мовою російське слово колебание. Залежно від змісту воно може передаватися словами коливання, хитання, вагання.

загрузка...

Коливання означає ритмічний рух вперед і назад з похитуванням. «Якісь тіні перебігали його обличчям, може, від гілля каштанів, може, від легкого коливання ліхтарів». (О. Донченко.) «Звукові коливання, зібрані вушною раковиною, передаються через своєрідний тунель – слуховий прохід – до барабанної перетинки, а від неї – до маленьких слухових кісточок». (З журналу.) Друге значення – зміни в рівні чогось: коливання температури, коливання цін.

Хитання у фізичному значенні – «погойдування» (переважно на морі, під час їзди та ін.). «Човен хитається» – назва п’єси Ярослава Галана».

А тут, у ботанічному саду,
Екзотика, для нас лиш екзотична,
Колони пальм, гущавина одвічна,
Хитання віт в ритмічному ладу. (М. Рильський.)

У переносному значенні хитання вживається для характеристики дій людей, які не мають певної, прямої лінії поведінки, збочують з раніше обраного шляху. «В. І. Ленін вчив партію, кожного комуніста бути непримиренним до найменшого відступу від революційного марксизму, викривати ідейні хитання, їх шкідливість для справи партії, робітничого класу і всіх трудящих». (З журналу.)

Вагання вживається звичайно для характеристики поведінки, психічного стану людей та інших живих істот і виражає нерішучість, несталість, сумнів. «Порфира ніщо б не злякало, без вагання пішов би до дядька Івана в підручні, якби той згодився взяти». (О. Гончар.)

Біля тисків і я, юнак,
чужий ваганням і одчаю,
зубилом плитку оббиваю,
зі мною рашпіль, і наждак,
і дум розпалені рої… (В. Сосюра.)

 

Коли тебе нараз вагання тінь огорне,
Коли помислиш ти, що в безвихідь зайшов, –
Над книгами його [Горького] ти нахилися знов,
Життя його згадай, як юність, неповторне. (М. Рильський.)

«Були в очах Федора Іполитовича не гнів, але й не спокій; не вагання, але й не рішучість; не переляк, але й не насмішка». (Ю. Шовкопляс.)

Лише махнула удлищем рука –
І поплавець, як блискавка, зника:
Не зна вагань краснопір пожадлива. (М. Рильський.)

Стилістична помилка, на жаль, у вживанні цих слів дуже поширена, і досить часто вживають замість вагання слово коливання, замість хитання вагання.

* * *

Чи завжди російське слово дом перекладається тільки як будинок? В українській мові будинок вживається в значенні «будівля», «житлове приміщення», «приміщення установи».

Спізнать тебе [Ленінграде] й не полюбити
Сліпорожденний тільки б міг;
Твоя Нева, твої граніти,
Півблиск, півтінь ночей твоїх,
Будинки величаво прості,
Адміралтейський, гострий шпиль,
І кораблі, як добрі гості,
Що припливають звідусіль,
…Це все зі мною жити буде
І після мене буде жить! (М. Рильський.)

«Зупинились на головній вулиці біля будинку з написом «Ревком». (О. Довженко.) «Будинок стояв похмурий, та коли я підійшов ближче, то крізь щілини у віконницях застеріг світло, й до слуху мого долинула музика». (Є. Гуцало.)

Дім у такому ж значенні в літературній мові теж вживається, але набагато рідше. «Я сів на бульварі, напроти будинку, і дім вороже дивився на мене рядами чорних, холодних шибок». (М. Коцюбинський.)

Я йду майданами гулкими,
поміж домів, що як бори,
І зорі древніми очима
на мене дивляться згори… (В. Сосюра.)

Зате приміщення, що займає родина, люди, які в ньому живуть, та їх господарство найчастіше називають домом, рідше – домівкою. «Маруся наділа білий хвартушок і пішла в пекарню. Вона дивилась за всім в домі…» (І. Нечуй-Левицький.) «Буваючи в батальйонних тилах, Ясногорська ніколи не минала володінь Васі Багірова. її тягнуло сюди, як у рідний дім, з рідними звичаями, спогадами, запахами…» «Потім майор питав Хаєцького, що чути з дому».«Ось я вже й на порозі рідного дому».(З творів О. Гончара.)

Родительский дом у буквальному значенні перекладається словосполученням батьківський будинок (коли йдеться про будинок, де живуть батьки; а якщо в ньому живе батько сам, без матері, або якщо він особисто є власником цього будинку, – батьків будинок).

Коли ж ідеться не про будівлю як таку, а про рідне вогнище, рідну оселю, вживають словосполучення батьківський дім, отчий дім.

Дружба народів – це злагода й мир,
Це горизонтів невиданих шир,
Пісня дівоча в гурті молодому,
Сад-виноград біля отчого дому. (М. Рильський.)

Це значення («рідна оселя», «родина, яка в ній живе») може стосуватися не тільки конкретної будівлі, а й охоплювати ширше поняття – «рідний край», «Батьківщина».

О краю мій! Топтав тебе ногою
Неситий нелюд, та не затоптав, –
І ти стоїш тепер передо мною
Стократ молодший, ніж колись стояв…
І племені незнаному, новому
Несу поклін я з батьківського дому. (М. Рильський.)

Щодо російського вислову «Хозяин в собственном доме», то він перекладається як «Хазяїн (господар) у власному домі» (а не будинку).

* * *

«Шкільна бібліотека одержує два екземпляри газети «Правда». Чи на місці тут з погляду сучасної стилістичної норми слово екземпляр? Ні, в цьому разі слід було вжити примірник, що по-українському означає одиницю з тиражу друкованих видань. Російською мовою в цьому значенні вживається слово экземпляр. «Коли б можна було їм хоч по одному примірнику тих книжок дістати». (Леся Українка.) «Може, маєте деякі книжки в 2 примірниках – то дайте нам їх хоть на який час». (В. Стефаник.) «Так званого режисерського примірника п’єси Микола Карпович [Садовський] не мав, і на репетиціях часто вносив нові імпровізації». (1. Мар’яненко.) « – Ювілейний номер!.. – В’юнкий хлопчак вимахував у повітрі кількома примірниками бажаного номера». (С. Васильченко.) «Наша перша ланка встигла випустити стінну газету в двох примірниках». (О. Донченко.)

Примірник може також означати оригінал або одну з копій матеріалу, надрукованого на машинці. Наприклад: «Перший примірник статті (оригінал) був надісланий рецензентові, другий лишився у видавництві».

І рукописний оригінал, і копія якогось твору (в будь-якому жанрі), документа називається примірником. «Відтоді минуло багато часу, Ляля вже придбала друковане видання всіх творів Чернишевського, а рукописний примірник дбайливо зберігався як дорога пам’ятка маминого дівочого захоплення». (О. Гончар.)

Одиниця з тиражу репродукцій творів образотворчого мистецтва, виконаних літографським чи іншим машинним способом, теж називається примірником. Наприклад: «Відділ народної освіти придбав для шкіл району 70 примірників репродукції картини І. Ю. Рєпіна «Бурлаки». Коли йдеться про копії твору образотворчого мистецтва, виконані не промисловим способом, а вручну, слово примірник вживати не варто. Частіше в такому разі говорять про репродукцію (картини чи скульптури), оскільки повної ідентичності між копіями не буде, а слово примірник ми вживаємо тоді, коли певний зразок цілком тотожний з іншими. Наприклад: «Молодий художник зробив дві репродукції картини М. К. Пимоненка «Рекрути»; одну з них (або одну репродукцію, а не один примірник) він подарував братові».

Часом замість примірник, коли йдеться про певну частину тиражу, вживають слово екземпляр. Це не є фактичною помилкою, бо примірник – калька слова екземпляр, переклад його (з лат. exemplar – зразок), але з стилістичного погляду краще і в цьому разі вживати слово примірник.

І якщо заміна примірника на екземпляр часом можлива, хоч і не бажана, то зворотна заміна абсолютно неможлива, бо тільки словом екземпляр можна назвати певного представника якогось виду тваринного або рослинного світу, який є предметом дослідження або експонатом виставки. «Що ж до тополиного пуху, то з ним можна боротися. Насамперед треба висаджувати чоловічі екземпляри тополь, які не дають насіння». (З журналу.) «Екземпляр людини, що її викинуло море, був навдивовижу живучий. Ми його трусили й ламали, волочили по піску й садовили на землю, терли, гойдали й вибирали з рота в нього пісок і траву – доки він, нарешті, прийшов до пам’яті». (Ю. Яновський.) «–Я вивів її [лілію] з жовтої і шарлахової лілії Тунберга. Гібриди першого й другого поколінь, в третьому поколінні з’явились поодинокі лілові екземпляри, пилок чорний і, як бачите, цей запах. Чотири нових ознаки». (О. Довженко.) «Серед рослин ярого сорту ячменю, які перезимували, з’явились багатоколоскові екземпляри», журналу.)

Екземпляр іронічно, в значенні «унікум», вживають часом щодо якоїсь людини. «Юрченко: Я – що! Я бракований екземпляр. Контузія своє зробила…» (Л. Дмитерко.) «– Нічого, братику, – заспокоюючи, сказав він, – І серед цих людей є цікаві екземпляри». (П. Колесник.)

Отже, про один із тотожних зразків друкованої продукції, про одну з копій рукописного твору – примірник, про досліджуваного або експонованого представника флори, фауни – екземпляр.

* * *

Слово отпуск у російській мові має кілька значень. В українській залежно від значення вживаються близькі звучанням, але все-таки різні лексеми. Одна з них – відпуск – утворена від форми недоконаного виду дієслова (відпускати), друга – відпустка – від форми доконаного виду того ж дієслова (відпустити).

Відпуск вживається в кількох значеннях: насамперед як торговельний термін на позначення процесу видачі товарів, продуктів. «Продаж завчасно розфасованих і штучних товарів прискорює їх відпуск, підвищує культуру торгівлі». «Механізовані такі трудомісткі процеси, як бухгалтерський облік реалізації, відпуску і надходження товарів». (З газети.)

Означає відпуск і дозвіл комусь піти, залишити когось або щось. «Хан про відпуск невільників і слухати не хотів. Лютував, як навіжений. Грозився спопелити всю Україну». (Н. Рибак.)

Відпуск виступає також як термін у галузі термічної обробки сталі для зменшення її крихкості. «Високотемпературний відпуск полягає в нагріванні загартованої на мартенсит сталі до температури 450 – 650°, видержці при цій температурі і охолодженні». (З журналу.) «Загартовану сталь відпускають, щоб надати їй більшої в’язкості і пластичності. Чим вища температура при відпуску, тим більш в’язкою (м’якою) стає сталь». (З журналу.)

Відпустка – перерва в робочій діяльності. «Всі робітники і службовці щорічно одержують відпустки із збереженням заробітної плати». (З газети.) «Дремлюга: …Так нерви розхитались… і тиснення збільшилось… Ромодан: А ви були у відпустці?» (О. Корнійчук.)

…У відпустку
Повз гаї
Літньою годиною
Їхав я [Тимоха] в свої краї
«Москвичем»-машиною. (С. Олійник.)

«Геннадій: …Ну, так коли ж ви, Андрію Григоровичу, у відпустку підете?» (З. Мороз.) «Адже війна – це насамперед робота, найтяжча з усіх відомих людині робіт, без вихідних, без відпусток, по 24 години на добу». (О. Гончар.) «…Він думає, чи то часом не син пролетів та й розписався тасьмою в небі над рідним вранішнім степом. Міг би розповісти, як жде свого сокола у відпустку і як святкує нарешті душа його, коли син отак, як зараз, сидить під тополями у чабанському товаристві самою своєю з’явою змінивши одноманітність батькового життя». (О. Гончар.)

Поет – не пасажир і не турист.
Нема йому відпустки і спочинку. (Л. Дмитерко.)

У розмовній мові, та нерідко й у художніх творах, відпуск і відпустку плутають. «Матрос Шурка Понеділок, безперечно відгулював відпуск, він навіть лускав насіння, але пильно роздивлявся навсебіч з-під насунутої на самісінькі брови безкозирки». «Наступний день був у Панаса вихідний. Тож він вирішив з’їздити на село, узявши днів на два відпуск», «Останній тиждень перед вакаціями був чи не найтяжчим тижнем, очікуванням довгожданого відпуску».

У всіх трьох реченнях слід було вжити не відпуск, а слово відпустка, бо йдеться про перерву в роботі.

* * *

Значення багатого синонімічного ряду владелец, обладатель, собственник, властитель, властелин та ін. українською мовою можна передати словами власник і господар. І тут важливо розібратися в нюансах слововживання, властивих сучасній літературній мові.

Власником називають господаря чогось, людину, що їй особисто належить якась річ, майно. У наступних прикладах воно передає значення «владелец», «собственник». «Вони не мали сумніву, що перед ними саме капіталіст, власник якого-небудь розбомбленого підприємства». (О. Гончар.) «Дедалі я відчував усе дужче, як він ховається за ці речі. Вони потрібні йому для того, щоб увагу переводити з себе на них. Вони потрібні йому для того, щоб бути в наших очах не тільки власником цих речей, а й щоб здатись їхнім продовженням, щоб здаватися таким же вартісним і цікавим, як вони». (Є. Гуцало.) «Багато колгоспників стали власниками легкових автомобілів, мотоциклів». (З газети.)

У художній літературі узвичаєно вживати власник на позначення того, хто має якусь характерну прикмету (власник низького голосу, власник довгого носа.) «Жанна: – Що вам треба?

– Почути ваш голос і подивитися на вас, – відказав на те власник вусиків». (М. Тарновський.) Власник у цьому разі відповідає російському обладатель (обладатель усиков).

Книжне слово володар має здебільшого переносне значення – володар життя, володар землі (не певної ділянки – в планетарному масштабі). «В усій його [Охріма] кремезній постаті почувалася велика сила справжнього володаря землі». (В. Кучер.) «Леон: …Не бог, а людство – єдиний володар життя! І все для нього!» (Я. Мамонтов.) «Боротьба була довгою і важкою. Володар неба [орел] не здавався». (З. Тулуб.)

Володарем дум називають тих, хто має великий суспільний вплив. Наприклад, володарями дум народу називали М. Г. Чернишевського, М. О. Добролюбова, О. І. Герцена, Т. Г. Шевченка. «Будь-який твір володаря дум простого народу – Тараса Шевченка міг збудити людську душу, розбурхати почуття». (А. Іщук.)

Як поняття історичне і в нашій дійсності – архаїчне, володар – це той, хто має необмежену владу, монарх. «Вишневецький вступав у свою дідизну як самостійний володар, як король Лубенщини». (І. Нечуй-Левицький.) «Завойовники завжди палять книги, бо в них вихваляються попередники, а це зле для нового володаря». (П. Загребельний.)

Володар часом вживають і тоді, коли йдеться про власника чогось і факт володіння цією власністю у нього самого чи в інших викликає глибокі позитивні емоції. Наприклад: «Панкратов оглядав архівні папки з таким виразом, наче він уже був володарем старовинних карт з багатющими родовищами міді, срібла, вугілля, калію». (О. Донченко.)

Але у звичайній, не піднесеній, не риторичній мові людину, в якої є власність, слід називати власником, а не володарем, незалежно від обсягу й вартості майна: власник авторучки і мільйонер – власник заводів, газет, пароплавів. Тому ми сприймаємо як порушення стилістичної норми такі, наприклад, речення:

Хоч серце гнівом дуже клекотало,
Та викрити Лисицю мужності не стало.
Володарі великих вух
В клубочки скулились і затаїли дух.

«Нові лінзи не завдають їх володарям незручностей. Вони пластичні, не заважають сльозі проникати до поверхні рогівки».

В обох випадках слід було, як узвичаєно, вжити слово власник, а не володар (власники великих вух, власники нових лінз – обладатели больших ушей, обладатели нових линз)

Російське слово строитель, яке має кілька значень, передається українською мовою трьома відповідниками: будівельник, будівник, будівничий.

Людина, яка має будівельну спеціальність (штукатур, маляр, паркетник та ін.), українською мовою – будівельник. «На невеликій площі, в центрі столиці, Уляна довго дивилася, як молодий будівельник уперто – крок за кроком, уступ за уступом – видирався на башту багатоповерхового будинку (С. Журахович.) «Професія робітника-будівельника сьогодні все більше зближується з тими робітничими професіями, яким властива висока технологічна культура». (З газети.) «Обов’язок будівельників – підвищувати ефективність капітального будівництва, своєчасно вводити в дію нові об’єкти, поліпшувати якість і знижувати вартість будівельних робіт». (З газети.)

Будівник – поняття ширше, ніж будівельник, бо охоплює людей і інших професій, які всі разом беруть участь у спорудженні якогось підприємства. «…Заводові ще нема й п’ятнадцяти років. Його будівники непогано використали досвід, якого досі набула хімічна промисловість». (Ю. Шовкопляс.)

Слово будівник може передавати значення «зодчий, творець, ініціатор спорудження чогось, керівник робіт». «Глянути збоку – справді здається, що тільки пересипають землю з місця на місце, а учасникам будівництва, звичайно ж, в усьому цьому вгадується лад, думка будівника вже веде крізь цей хаос несхитну вісь каналу, бачить в степах його повноводе русло». (О. Гончар.)

Будівник уживається як синонім слова творець і в переносному значенні («будівники нового життя, нового побуту»). «…Хома, відчувши раптом у собі самому гордість будівника, господаря і оборонця нового ладу, вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного». (О. Гончар.)

Будівничий виступає синонімом обох слів – будівельник і будівник. Воно може означати:

робітника-будівельника – «У другій половині XII століття в торговельник містах Франції зароджується готичний стиль. Замовниками все частіше стають не феодали, а ремісничі та торговельні корпорації. Роботами керують не монахи, а цехові майстри, працюють на будівництві не кріпаки, а артілі вільних будівничих».(З журналу.) «Є свідчення [в стародавніх літописах] ще про одного будівничого – теслю Олексу, якого князь Володимир Васильович у XII віці послав споруджувати місто Володимир-Волинський». (З газети.);

зодчого, архітектора, керівника будівельних робіт – «Діяльність Ярослава Мудрого викликає подив. Він і воїн, і будівничий, і великий поборник освіти. За нього Київська держава стає відомою в усіх кінцях світу». (З журналу.) «До архітектурно-мистецької спадщини народу, як до живлющого джерела творчості, ще не раз звертатимуться будівничі, які працюють над створенням нових сіл і міст». (З журналу.);

творця, засновника – «В. І. Ленін – найгеніальніший архітектор нового світу, прозірливий будівничий світлого майбуття всіх народів». (З газети.) «Церетелі… був великим національним поетом Грузії, будівничим грузинської мови і переконаним інтернаціоналістом». (З журналу.)

Під час перекладу трапляється типова помилка: будівник вживають на означення представників будівельних спеціальностей замість слова будівельник (наприклад, «інженер-будівник»; треба: інженер-будівельник). Отже, слід враховувати змістові відтінки кожного з цих споріднених слів, щоб точно передати думку оригіналу.

* * *

Словосполучення международное положение, положение (состояние) больного, вертикальное положение українською мовою перекладаються по-різному.

В українській мові слово положення означає:

1) спосіб розташування в просторі – «Кілька секунд літак був у вертикальному положенні». (З журналу.) «За допомогою цього пристрою [автомата] здійснюється автоматичне підняття плуга з робочого положення в транспортне та переведення його з транспортного положення в робоче». (З журналу.) «Велику роль у визначенні положення тіла в просторі відіграють органи внутрішнього вуха». (З журналу.) «В різні години доби і в різні пори року кожне сузір’я займає різні положення відносно горизонту». (З журналу.);

2) розташування тіла або його частин, позу – «Максим розігнався, відштовхнувся від килима й піднявся у повітря, не згинаючи тіла, і в такому положенні перекинувся». (Д. Ткач.) «Коли Олена ввійшла, Аркадій підвів голову, наче збирався сісти. Стримуючи ридання, Олена підбігла, всунула руки під подушку і підвела його в напівсидяче положення». (І. Вільде.) «Положення рук – одне з найважливіших компонентів пластичної виразності людського тіла. Це неодноразово підкреслювали класики хореографії». (З журналу.),

3) наукову думку, твердження – «Відоме ленінське положення про те, що жити в суспільстві і бути вільним від суспільства неможливо, з новою силою звучить сьогодні, у наші дні». (З газети.) «Аналізуючи свої дослідження на антропоморфних мавпах, І. П. Павлов висловив ряд положень, які свідчать про те, що він для себе розв’язував проблему походження і розвитку людини як послідовний матеріаліст, у повній відповідності з положеннями історичного матеріалізму, надаючи вирішальної ролі в цьому процесі суспільній праці і членороздільній мові». (З журналу.) «Одне з найважливіших положень мічурінської науки полягає в тому, що зміна природи будь-якого рослинного організму адекватна [відповідна] впливові зовнішніх умов життя». (З журналу.);

4) зведення правил, законів про щось – « – От пригадай те, що в «Положенні», саме в частині другій, сказано про обмін землі і угіддя! Там чорним по білому написано, що незалежно від полюбовної згоди поміщик .може в усякий час вимагати від селян обміну необхідної йому землі, коли на ній виявляться джерело мінеральної води чи корисні копалини, в тому числі і торф». (М. Стельмах.)

Слово стан має багато значень, зокрема: «обставини, умови, в яких хтось або щось перебуває; ситуація, зумовлене певними обставинами», «ступінь якоїсь якості», «міра здійснення чогось». Наприклад: «їх виразні лагідні очі світилися розумом і цікавістю, а свіжовиголені щоки грали таким благодушним рум’янцем, що Орлюк, якому притаманна була, як уже згадувалось, прямолінійність і запальність навіть у нормальному стані, раптом знавіснів». (О. Довженко.) «Працівники інституту розробили метод, який дає змогу безспосередньо у полі контролювати водний стан рослин». «Частка праці українських учених є і в підкоренні плазми – четвертого стану речовини». (З газети.) «Вода визначає фізичний стан тканин – їх обсяг, пластичність; з нею зв’язані травлення, кровообіг і дихання, функції залоз, м’язова діяльність». (З журналу.) «Чи відомий вам такий психічний стан, коли за один рідний звук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя?..» (М. Коцюбинський.) «Зрозуміло, що такий стан речей не міг не похитнути Тиховичевої віри в корисність такої боротьби». (М. Коцюбинський.) «Скільки треба буде часу, терпіння, педагогічного хисту й душевної делікатності, щоб вивести його з цього стану, з цієї озлобленої затятості, якою він наїжився проти всіх вас!» (О. Гончар.)

Слово стан може означати також соціальну групу людей із закріпленими законом спадкоємними правами та обов’язками. «І хоч у своєму класі, де з сорока учнів тридцать п’ять були діти поміщиків або міських багатіїв, Юркові весь час давали відчути його соціальний стан, тут, у своєму класі… він був учнем привілейованого учбового закладу». (І. Багмут.)

А ось у такому реченні слово стан ужите недоречно – адже йдеться про позу ящірки, тобто про положення її тіла: «Злизнувши комаху, ящірка застигла. Ніхто тепер навіть зблизька не помітив би її в такому стані на сірому камені».

Становище – «обстановка, що склалася», «ситуація», «обставини життя». «Він [Бжеський] бачив, що коли справа дійде до бою, півсотні дужих козаків порубають його з почтом на капусту. Але треба було рятувати становище». (З. Тулуб.) « – Розказуй про міжнародне становище». (О. Довженко.) «Він вирішив обійти німця далеко з тилу, наблизитися до нього звідти, звідки той його не очікував, і самому стати господарем становища, не дожидаючи, поки ворог перейде до більш рішучих дій». (П. Загребельний.) «А тоді ще гірше… Допити, суд, поліція – він [Іван] опинився б у смішному становищі. Що ж буде?» (М. Коцюбинський.)

Становище може означати також місце, роль у суспільному житті. «Які були первісно його обставини, які школи він [Лімбах] кінчив, яке становище займав… не знаю». (І. Франко.) «І годинник на руці, і одяг міський святковий, і поводження, як личило б господареві, свідчили про високе становище гостя». (І. Ле.)

Таким чином, международное положение українською мовою – міжнародне становище, положение (состояние) больного стан хворого, вертикальное положение вертикальне положення.

* * *

Російські слова размер, объём українською мовою залежно від контексту передаються словами розмір, об’єм, обсяг.

Розмір уживаємо тоді, коли йдеться про величину чогось в якомусь одному або в усіх вимірах. «В оці [мачухи] було стільки лихої втіхи, зневаги та видимої зненависті, що Параскіца терпла вся, холола і в живім почутті власної вини маліла до розмірів сірої пилинки». (М. Коцюбинський.) «Переливами різних фарб коштовних самоцвітів виграють глибокі за змістом, блискучі за формою, зовсім маленькі розміром перлини мудрості народної – прислів’я та приказки, дотепи, примовки і т. п.» (М. Рильський.) «Це було просто сенсаційно, щоб військове судно таких розмірів зайшло в тихі, неглибокі води їхньої затоки і кинуло якір на видноті в усього степу». (О. Гончар.) «І його розписки [село] прозвало «Созоненковими грішми». Це не збентежило, а возвеличило Митрофана в своїх очах, і він для розписок навіть заготував кольорові одного розміру листки, щоб справді вони людям нагадували законні гроші». (М. Стельмах.) «Розміри наносяться на рисунки, щоб вказати натуральну величину зображуваних форм». (З журналу.) «Для складання місячних карт треба знати не тільки розміри і форму гірських утворень, а й значення координат різних точок поверхні Місяця – їх широту і довготу». (З журналу.) «…І ось, нарешті, вершина. Це була площа значних розмірів, безладно завалена голим камінням, хоча знизу здавалася майже гострим шпилем». (О. Гончар.)

Розмір – це і стандартизований показник одягу людини за даними якогось вимірювання. Наприклад: «чоловіча сорочка 41-го розміру», «пальто 48-го розміру».

Розмір – це літературознавчий термін, що означає певну кількість і чергування складів у вірші, від чого залежить мелодійний лад вірша. «Значна частина поетичної спадщині Шевченка написана силабічними, в усякому разі не силабо-тонічними в уживаному розумінні слова розмірами. Правда, ці розміри беруть свій початок не так у шкільній поетиці, як у народних піснях». «Ці переклади писані в різних манерах, наприклад, Мирний пробував передати «Слово» розміром стилем старовинних дум». (З творів М. Рильського.) «Бойовий настрій вірша [«Уперед» П. Грабовського] підкреслюється відповідним поетичним розміром [анапестом], який наче відлічує кроки в поході». (З журналу.)

Розмір – це також музичний термін, який означає кількість і розташування ритмічних одиниць у музичному такті, що створює ритмічний лад музичного твору. «Музичний розмір – 2/4. Темп помірно швидкий». (Збірник українських народних танців.) «Під час виступу права рука диригента тримає основний темп, вказуючи виконавцям розмір і момент вступу; ліва координує звучання… вимагаючи експресії як від окремих груп, так і від окремих виконавців». (З журналу.)

Об’єм означає величину завдовжки, завширшки і заввишки якогось тіла із замкнутими поверхнями, що вимірюється в кубічних одиницях. «Треба було визначити поверхню і об’єм конуса». (О. Довженко.) «Під час руху поршня внутрішній об’єм циліндра над поршнем буде змінюватись». (З журналу.) «Об’єм мозку дорослого австралопітека становив близько 600 см3, що набагато більше порівняно з сучасними людиноподібними мавпами». (З журналу.)

Із словами книжка, стаття, знання, капіталовкладення, робота та рядом інших треба вживати слово обсяг: обсяг статті, обсяг робіт, обсяг знань. «Там, де добиваються високої якості робіт, збільшують обсяг виробництва без додаткових затрат». (З газети.) «Життя настійно вимагає, щоб проблеми наукової організації праці розв’язувалися на кожному підприємстві в повному обсязі».(З журналу.) «Збільшення обсягу капітальних робіт вимагає прискореного розвитку промисловості будівельних матеріалів». (З журналу.)

Я був студентом,
Бажав науки і знання
І кождим дорожив моментом,
Щоб здобувати їх, щодня
їх обсяг тільки розширяти
І духом поле проміряти. (І. Франко.)

«Франка, як і Шевченка, за обсягом і силою його творчості називають океаном глибоким, безкраїм». (З журналу.) «Математику знав Марко в значно більшому обсязі, ніж вимагає того середня школа». (О. Копиленко.) «Більш як піввіку творчого горіння віддав музиці Борис Лятошинський – художник бурхливої пристрасті і глибокої думки, незвичайних творчих уподобань і на диво широкого емоційного обсягу».(З журналу.) «Великої ваги в композиції пісні з огляду на її незначний, порівняно з іншими жанрами художньої творчості, обсяг набуває питання про співрозмірність окремих частин в єдиному цілому». (З журналу.) «Величезна обсягом і значенням праця академіка Возняка в галузі франкознавства заслуговує на дуже високу оцінку і варта спеціальної наукової розвідки». (З журналу.)

Вживання таких словосполучень, як «розмір статті», «об’єм робіт», «розмір книжки» або «об’єм книжки», є порушенням стилістичної норми.

* * *

Російською мовою словом ящик називають і тару для фруктів, і частину меблів (письмового стола, шафи, серванта), і скриньку для листів. Українською мовою на позначення цих предметів вживають три слова – ящик, шухляда, скринька, залежно від контексту.

Розглянемо значення цих слів.

Ящик – це здебільшого прямокутний, часто дерев’яний предмет для зберігання або перевезення інших предметів. Він може бути з кришкою і без неї (наприклад, ящик для квітів). Ящик є самостійним предметом, а не складовою частиною якихось меблів і т. ін. «Кульбака не відгукнеться, він весь У ритмах праці, молотком стук та стук! А уява його тим часом уже наповнює ці ящики «мелітопольською ранньою» та соковитою «жабуле», що її – свіжою, ще в ранковій росі! – буде в цих ось ящиках перевантажено в літак». «…Підводи гуркотіли і гуркотіли в темряві. На повнім галопі підскакуючи до висоти і з ходу розвертаючись, вони звалювали в купу набиті мінами ящики і знову гнали по новий вантаж». (З творів O. Гончара.) «У млині, наче мильна піна, плавала крупчата з незакритих вчасно ящиків, крізь проламані дошки в стіні, через двері її виносило на подвір’я». (А. Шиян.) «Я дивлюсь на невеличку крамничку, при вході до якої товпляться наші солдати. У кожного з них під пахвою диктовий ящик». (П. Колесник.) «На високій пожежній вежі ходить вартовий з гвинтівкою і пильнує небо. Під вербами стоять військові машини, замасковані гіллям. Бійці вивантажують якісь ящики». (Г. Тютюнник.)

Скринька найчастіше має два значення. Передусім так позначають висячий ящик (наприклад, поштова скринька, скринька для скарг і пропозицій, скринька для запитань і т. д.). Здебільшого скринька має отвір, крізь нього туди вкидають предмети, для яких вона призначена. «…Марта Кирилівна зітхнула з самої глибочини грудей. Вона запечатала лист, однесла сама і вкинула в поштову скриньку». (І. Нечуй-Левицький.) «Найлегше було вкинути листівку до поштової скриньки» (І. Вільде.) «Двері загули, затріщали, але не відчинилися. Замість них відчинилася маленька поштова скринька». (В. Соко.) «Нашим фахівцям торговельної справи варто було б у Копенгагена та інших європейських міст перейняти досвід вуличних скриньок-автоматів. Опустивши відповідну монету, ви можете одержати сірники, цигарки, цукерки, дрібні галантерейні та аптечні товари». (А. Дмитерко.) «Виборець іде до виборчої скриньки і опускає в неї виборчий бюлетень» (З газети.)

Друге значення слова скринька – «маленька скриня», «дерев’яний чи залізний ящик з ручкою, ящик-чемодан». «Жуль устав; витяг скриньку з-під кроваті; вийняв запасний тютюн» (Панас Мирний.) «Велике приміщення було заставлене вузькими похилими столами з проходом посередині. На столах лежали скриньки з безліччю кліток. Очевидно, то були окремі комірки для літер». (І. Вільде.) «З села йде юрба людей з клуночками, скриньками». (Ю. Яновський.) «З самого ранку я взяв свою скриньку з щітками й гуталіном і пішов до міста». (А. Смілянський.) «…Круглов витяг з скриньки ортоскоп – прилад із системою скелець і дзеркал, за допомогою якого стороння людина збоку може бачити мушку і мішень так само, як і той, хто стріляє». (І. Багмут.)

А шухлядою називають висувний ящик, який є частиною меблів – шафи, комода, стола, буфета і т. ін. «Шухляди його [Івана] стола виповнені були паперами з синіми рядками і наситили хатнє повітря специфічним запахом». (М. Коцюбинський.) «Каминецький вийняв з шухляди стола, як видно, наперед відкладену книгу, простягнув її Бронкові, а потім наче придержав». (І. Вільде.) «Він [Саксаганський] знайомить гостя з дружиною, запрошує сісти в крісло і, моргнувши до Ніни Митрофанівни, мовляв, як там з вечерею, треба гостя пригостити! – дістає з шухляди письмового столу цілий оберемок фотографій». (Ю. Мартич.) «Для творчого натхнення Ф. Шіллеру був необхідний запах гнилих яблук. Тому він постійно тримав такі яблука в шухляді свого робочого стола». (З газети.) «Щойно за ним зачинилися двері, як Марко схопився з місця, кинувся до шухляд, де в Луки валялося багато старих ключів». (І. Микитенко.) «Коли урок було вивчено, Юрко дістав із шухлядки тоненький синій зошит і розгорнув його». (О. Донченко.) «Фролов відчинив шухляду письмового стола і витяг звідти купу рисунків». (Д. Ткач.)

Отже, ящик для яблок ящик для яблук, почтовый ящик – поштова скринька, ящик письменного стола – шухляда письмового стола.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.