Чак Є. Д. Барви нашого слова

ЗАПЕКЛА БОРОТЬБА

загрузка...

Яке українське слово краще вжити, перекладаючи російське словосполучення ожесточённая борьба, – жорстока, запекла чи завзята боротьба?

Одне із значень слова завзятий – «такий, що має певні переконання, уподобання і енергійно обстоює їх» (завзятий атеїст, завзятий танцюрист, завзятий філателіст).

Завзятий має ще значення «сміливий», «відчайдушний», «енергійний».

Та, звичайне запорожці,
Пливучи співають:
«Наш отаман Гамалія,
Отаман завзятий:
Забрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти,
По морю гуляти,
Слави добувати,
Із турецької неволі
Братів визволяти…» (Т. Шевченко.)

Словом завзятий передається ще значення «стійкий», «вірний».

Я мало з ним [Якубом Коласом] стрічався у житті,
Та кожну зустріч уважав я святом.
Він другом був, у вірності завзятим,
Тичини, Чіковані, Лахуті. (М. Рильський.)

І значення «упертий», «наполегливий» може передаватися словом завзятий.

Та подивися:
І що за дівчата, –
Дружба весела,
Праця завзята. (А. Малишко.)

Як бачимо, завзятий в усіх випадках вживання має позитивне звучання.

Коли ж словосполучення ожесточённая борьба перекладається як завзята боротьба? Це буває тоді, коли боротьба, змагання характеризуються енергійністю, послідовністю, але без елемента жорстокості, винищувальності. Наприклад: «Між двома лідерами футбольних змагань зав’язалася завзята боротьба». «А на третій рік, в останньому класі, уже й натуга ніяка не допомогла: за загальним визнанням і учнів, і вчителів, першим учнем у класі став Гришко Саранчук. Павлуша сприйняв це дуже болісно. Спершу вирішив… «вивернутися з-під Гришка». І місяців зо два тривало завзяте змагання між ними». (А. Головко.)

Запеклий вживається на позначення тих самих рис, що й завзятий, але з емоційним відтінком негативності.

Здебільшого сприймання слова запеклий з негативним відтінком підтримується і контекстом. Порівняймо в Котляревського:

Прибігла фурія із пекла,
Яхидніша од всіх відьом,
Зла, хитра, злобная, запекла,
Робила з себе скрізь содом.

Коли боротьба (битва, бій і т. ін.) характеризується ворожістю сторін, абсолютною безкомпромісністю, серйозними жертвами, коли це боротьба не на життя, а на смерть, виступає слово запеклий (запекла).

«Боярка – це й згадка про славну оборону міста-героя Києва. Тут і далі, куди прямують туристи, грізного сорок першого року гриміли запеклі бої».(З газети.) «Особливо запеклий бій точився на ділянці поруч гвардійців». (А. Головко.) «Розгромлені в запеклих боях, котились за Дніпро величезні гітлерівські полчища». (О. Довженко.)

Те саме стосується словосполучення запеклий ворог: воно може означати непримиренність до супротивника в боротьбі або різко негативне ставлення до якоїсь людини. «І не було того дня, щоб не було суду над Яковом; вона [Параска] перетирала усі кісточки, перебирала усі жилочки його, – так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою». (Панас Мирний.)

І в усному, і в писемному мовленні часом неправильно замість запеклий або навіть завзятий вживають слово жорстокий, наприклад: «Між двома лідерами футбольних змагань зав’язалася жорстока (треба: завзята) боротьба».«В жорстокій (треба: запеклій) боротьбі з ворогами Радянської влади гартувались сили українського народу, міцніли його дружба і союз з російським та іншими народами». «Ще недавно було там, на перешийку, чимале містечко з гімназією, казначейством, тюрмою і гомінким базаром, але після жорстоких (треба: запеклих) боїв, під час яких містечко безліч разів переходило із рук в руки, сьогодні зосталась від нього купа руїн…»

Жорстокий виражав суворість, різкість, немилосердність, лютість. «На початок Лютневої революції в ряді робітничих центрів України, незважаючи на жорстокі переслідування, збереглися й активно діяли більшовицькі організації». (З журналу.) «Як селянські рухи, спрямовані проти жорстокої експлуатації, так і боротьба робітників знайшли глибоке відображення в творчості І. Франка». (З журналу.)

Ще два значення слова запеклий можуть створювати складність під час перекладу: «упертий», «затятий» і «такий, що із запалом віддається якомусь заняттю». « – Піди ж ти! Така вже натура запекла». (Панас Мирний.) «Під сивим волоссям затаїлась міцна, запекла й правдива душа». (І. Нечуй-Левицький.) «А цей [Сергій] – хитрий, як лис, – розмірковував Денис, тягаючи сюди-туди пилкою. – І теж запеклий, так що краще з ним не зв’язуватися». (Г. Тютюнник.) «Збори й справді були незвичайні. Виключали з колгоспу Тихона Перепелицю, запеклого ледаря». (О. Донченко.) «Запеклі ковзанярі рвалися на озеро…». (Ю. Збанацький.) «А проте вся рота знала, що Гриша – запеклий донжуан». (О. Гончар.)

Хоча на таке вживання слова запеклий часто натрапляємо в літературній мові, видається, що краще передавати відповідне значення іншими словами, залежно від семантичного нюансу: завзятий, затятий, упертий та под. (маючи на увазі переклад російських слів отчаянный, яростный, страстный, заядлый).

Отже, завзятий характеризує стійкість і наполегливість у дружньому або нейтральному змаганні; запеклий – у боротьбі з ворогом; слово жорстокий не передає відтінку стійкості, наполегливості (воно означає негуманність методів ведення боротьби) і тому замість перших двох вживатися не може.

Щодо словосполучення ожесточенная борьба, то його можна передати словами завзята боротьба, коли мають на увазі змагання в спорті, навчанні – там, де не йдеться про винищення; запекла боротьба – здебільшого, коли мова йде про воєнні дії. Жорстока боротьба може бути лише тоді, коли хочуть підкреслити варварські, нелюдські методи, до яких вдаються учасники двобою в досягненні мети, – немилосердне фізичне або моральне (в разі вживання в переносному значенні) винищення противника.

* * *

Чи однаково перекладаються українською мовою словосполучення любимая Родина і любимая книга? Ні, в першому з них буде любима, в другому – улюблена.

Що ж означає слово улюблений? Це насамперед той, кого серед інших найбільше люблять (улюблений поет, улюблена учениця). «Лазаревський сидів на самому краєчку нар і дивився на свого улюбленого поета… з такою пекучою жалістю, що Тарасу Григоровичу стало незручно за свою недовірливість і сухість». (З. Тулуб.) «Згадаймо біографії наших улюблених поетів, композиторів, художників. Вони рясніють безліччю прикладів, коли десь в ранньому дитинстві почута мелодія або яскрава гама кольорів вразили і все життя супроводжували людину, були джерелом натхнення». (З газети.) «Стоять товариші, низько похиливши голову. Помирає їх улюблений командир Андрій Федорченко». (О. Довженко.)

Улюблений – це також той, що найбільше відповідає чиїмось смакам, уподобанням, нахилам (улюблені місця, улюблений колір, улюблена страва). «Український фольклор був, як відомо, улюбленим предметом наукових дослідів М. Драгоманова». (Ф. Колесса.) «Територія виставки вже давно стала улюбленим місцем відпочинку киян». (З газети.) «…Сипле сонце барвисті дари на небо, на пустиню, на велику ріку і на кожну дрібную-дрібницю своєї улюбленої країни». (Леся Українка.) «Професор тихо посміхався й ковтав сльози. Він розумів, що учень грає перед ним востаннє улюблений твір». (О. Донченко.) «І в майбутньому – в широкому різноманітному репертуарі Панаса Саксаганського улюбленими ролями стануть образи простих людей». (Ю. Мартич.) «Улюбленим жанром наймолодших читачів є казка». (Історія української літератури.) «І на засланні Симиренко не залишає улюбленої справи. В Красноярську він створює чудовий міський парк, що став дендрологічною рідкістю на ввесь Сибір». (В. Дарда.) «…Один із найстаріших більшовиків, славний соратник В. І. Леніна Гліб Максиміліанович Кржижановський переклав цю пісню («Шалійте, шалійте, скажені кати») на російську мову – «Беснуйтесь, тираны», і її виконували революціонери в підпіллі й на засланні, вона стала одною з улюблених пісень Володимира Ілліча». (М. Рильський.)

Любимий – це той, хто користується чиєюсь любов’ю, викликає в когось почуття любові. «Всі народибратніх республік і областей є вірними синами однієї матері, любимоїбагатонаціональної могутньої соціалістичної Вітчизни нашої». (П. Тичина.)

І дим далеких міст любимої Росії,
Кавказьких гір гряда, шир українських піль
Виднілись їм – як сталь, ясніли плани й дії,
І подвиги, нечувані досіль. (М. Бажан.)

«Сіверцев свого часу багато розповідав Чернишеві про любимий свій Ленінград, про трагедію блокади». (О. Гончар.)

На відміну від улюблений, любимий (будучи взагалі не дуже поширеним словом) здебільшого вживається в сполученні із словами, що виражають одиничне поняття (батьківщина, мати, батько та ін.): «Любиму Вітчизну топтати не дам Кривавим, підступним і злим ворогам». (М. Бажан.)

Частіше в сучасній літературній мові вживані синоніми слова любимий – любий, милий, у відповідному контексті – коханий.

Дуже рідко натрапляємо в нашій мові на вживання любимий у значенні не прикметника, а дієприкметника з залежним від нього додатком в орудному відмінку (любимий–ким?). Наприклад: «…Не знала добре й сама, чого плаче, але почувала, як їй легшає від цього на душі, наче половину горя, її дівочих кривд по-сестринськи брала, переймала зараз на себе оця ніжна, оця любима нею з дитинства акація – біла колюча королева півдня». (О. Гончар.) Оскільки в українській мові дієприкметникам не властива така форма (на -мий), то й конструкція ця не продуктивна.

Інколи замість любимий без достатніх підстав вживають слово улюблений (улюблена мати). Очевидно, семантикостилістичне розрізнення цих двох слів ще не набуло нормативної визначеності. Про це свідчать приклади з творів майстрів літератури і дореволюційної, і сучасної. Ось кілька цитат із творів М. М. Коцюбинського: «Заплакана Настя вибігла з хати в садок під свою любиму яблуню». «Проте я уперто зрікався і терпів голод і терпів муки, коли любимі страви пересувались безнадійно повз мене і зникали у кухні». «Ще недавно – просто, здається, вчора було – стояли ми з нею [з дочкою] під нашою любимою вишнею».

Очевидно, в такому разі тепер ми вжили б слово улюблений, хоча нерідко і в наш час буває: «–А ти, мабуть, багато світу об’їхав? Ге ж? – перейшов Кузько на свою любиму тему».

У цьому прикладі слід було вжити слово улюблений, улюблена тема, бо саме цій темі віддають перевагу серед інших.

Часом без глибшого знання певних обставин важко визначити, яке саме слово треба вжити – любимий чи улюблений. Наприклад, як сказати: «Жінка одержала листа від свого любимого (чи улюбленого) сина»! Якщо жінка одержала листа від свого єдиного сина, якого дуже любить, треба вжити слово любимий; слово улюблений слід ужити, якщо у жінки кілька синів і листа вона одержала від того з них, якого любить дужче від інших (тут могло бути й слово найулюбленіший або найбільш улюблений; вищий ступінь порівняння від цього слова і практично майже не вживається, його функцію виконує звичайний ступінь – улюблений).

Отже, любимая Родина – любима Батьківщина, любимая книга улюблена книжка.

* * *

Общий перекладається українською мовою як загальний і спільний. Є контексти, де вибір зробити досить складно, але все-таки розрізняти їх треба.

Загальний вживається в кількох значеннях. Передусім це «такий, що охоплює, стосується всіх». Наприклад: загальні збори, загальна увага, загальний страйк, загальне роззброєння. «Дозвольте закінчити листа словами старого коваля Серго, які він виголосив сьогодні на загальних зборах колгоспу». «-–…Тепер ми посувалися на північ. І на наше щастя погода вирішила перемінитися. Десь піднісся вгору туман, і свіжий низький бриз забив у паруси. Загальна радість наче ще підбадьорила вітрову силу. Бриг вирівнявся, як кінь під добрим вершником, і летів птахом, припавши до хвиль». «Звір не хоче йти на місце, гарчить і заміряється на німця лапою. Тоді приборкувач виймає з кобури зброю.

Лев відвертає голову і, як побитий пес, відходить під загальні оплески». (З творів Ю. Яновського.) «Настої споришу знижують артеріальний тиск, збільшують амплітуду дихальних рухів, вентиляційний об’єм легень та підвищують загальний тонус організму». (З журналу.) «Юрій Юрійович розумів, що такий огляд газет може дати учням і загальний розвиток». (О. Донченко.) «Та зажити мирним життям так і не довелося Йосифові Завадці. У дев’ятсот чотирнадцятому році його покликали на війну в перший же день загальної мобілізації». (І. Вільде.)

Загальний також означає «основний, головний, без деталей»; «без спеціалізації». Наприклад: загальний огляд країн світу, загальний виклад, загальний висновок, загальне враження, загальна фонетика. «Роман, який за час перебування на чужій території з дивною кмітливістю навчився ловити загальний зміст чужих мов і жестів, зрозумів з мови старого, що й тут колись була революція і предок цього дідугана був офіцером революції і загинув у бою з військами царя Міклоша». (О. Гончар.) «[Боженко:] – …Зараз іду в бій. А вас забираю з собою рядовими на два тижні. Там ви побачите мою освіту, загальну і військову». (О. Довженко.) «З медичних наук шкільна гігієна органічно пов’язана із загальною і соціальною гігієною і харчовою гігієною, а також із загальною патологією (патологічною фізіологією), педіатрією, епідеміологією, мікробіологією та ін.» (З журналу.)

Спільний означає «властивий не одному» (інколи навіть – усьому загалові, наприклад: «Боротьба за мир – спільна справа всіх трудящих світу»); «належний кільком або багатьом»; «такий, яким користуються двоє або більше осіб». Наприклад: спільні інтереси, спільна праця, спільна квартира. «Тут так приємно дістати листа з рідного краю, а особливо од людини, з якою зв’язують тебе спільні інтереси і симпатія». (М. Коцюбинський.) «Тісні контакти вченого і інженера-виробничника, спільна робота інституту з заводом дають змогу краще використати великі виробничі можливості підприємства». (З журналу.) «Пірамідою називається многогранник, в якого одна грань, що називається основою, є многокутник, а всі інші грані, що називаються бічними, – трикутники, які мають спільну вершину».(З підручника.) «Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати». («Українські народні прислів’я та приказки».) «–А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний, хоч на йому й стоїть і твоя й моя повітка та загорода, – сказав Лаврін». (І. Нечуй-Левицький.) «Маючи спільні корені в культурі Київської Русі, колисці трьох східних слов’янських народів, російська, українська і білоруська народна творчість, звичайно, зберігає і ряд спільних рис»; «Бійці сиділи деякий час, задумавшись. Навіть у їхньому мовчанні було щось єднаюче їх.. І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно стали спільними, як у дружній сім’ї». (О. Гончар.)

Благословенні ви, брати,
Що в сяйві дружби і свободи
Йдете до спільної мети,
На ясні зорі й тихі води,
Благословен і славен ти,
Російський сміливий народе. (М. Рильський.)

Отже, перекладаючи російське слово общий, ми повинні мати на увазі, що загальний виражає значення «такий, що охоплює, стосується всіх» або «основний, головний, без деталей»; спільний – «один для двох або багатьох».

* * *

Слово рабочий у російських словосполученнях рабочий клуб, рабочая честь, рабочая одежда, рабочий ход (машины) українською мовою передаються різними відповідниками –прикметниками робітничий і робочий. Коли ж уживається кожний з них? Робітничий – від робітник – означає: «той, що складається з робітників» (робітничий клас); «належить їм» (робітничий прапор); «властивий робітникам» (робітничий характер); «призначений для робітників» (робітничий клуб) та ін.

Він [В. І. Ленін] правді дивився у вічі,
Нещадно він кривду разив
І польські ряди робітничі
Зближав до російських рядів. (М. Рильський.)

загрузка...

«В перші роки Радянської влади, уже в Києві, Тичина засновує робітничий хор – студію імені Леонтовича». (Спогади про Павла Тичину.) «Робітничий клас – передова революційна сила сучасності. Він відіграє провідну роль в усіх сферах суспільного життя, в боротьбі за щасливе майбутнє». «Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах. (С. Васильченко.) «Ми багато записуємо, чимало й публікуємо. Але якщо дожовтневій словесності пощастило мати таких не лише збирачів та публікаторів, а й дослідників, як Потебня, Франко, Сумцов, Гнатюк, то дослідницька робота над пожовтневим фольклором, зокрема фольклором міським та робітничим, ще не розгорнута у нас на належну широчінь». (М. Рильський.)

У дні світової потали
Тут Опір знамена підняв.
Свої робітничі квартали,
Париже, навіки прослав! (М. Рильський.)

«У багатьох містах капіталістичних країн можна побачити разючі контрасти: розкішні будинки, готелі, магазини в центрі – і обдерті, напівзруйновані халупи на робітничих околицях».«У відділах робітничого постачання слід розширювати мережу підсобних господарств, всемірно використовувати передовий досвід обслуговування робітників і службовців на кращих підприємствах вугільної, металургійної та інших галузей промисловості». «Молодь дає клятву бути гідною високого робітничого звання, примножити славні трудові традиції батьків». «Ми знаємо безліч робітничих династій, багатьох учених, чиї сини і дочки самі стали великими вченими». (З газети.) «Якмогутні ріки беруть початок із маленьких струмочків, так і дивізія ця [Уральсько-Симбірська] зародилась із малого, із тих перших уральських робітничих дружин та шахтарських загонів, які, знявшись під натиском колчаківських полчищ із рідних місць, – напівроздягнуті, сяк-так озброєні, – змушені були в тріскучі північні морози відходити по старовинному Верхотурському тракту в Уральські гори». (О. Гончар.)

Робочий – від робота. Робочий одяг, бо це одяг для роботи, а не одяг робітника; так само робочий час, робочий план, робоча гіпотеза. «Відійшовши від вікна і знов-таки не поспішаючи, Каргат витягнув з чемодана свіжу сорочку, галстук, робочий піджак, приладдя для гоління». (Ю. Шовкопляс.) «Специфіка різних галузей промисловості вимагає різних видів робочого одягу, найбільш зручного і практичного в роботі». (З журналу.) «Безперервним потоком вливається на заводську територію вранішня зміна, йдуть тисячі людей, щоб розтектися потім по цехах, зайняти свої робочі місця, і протягом цілої зміни владуватимуть вони над цим гігантом, над полум’ям печей, над діями механізмів і над сигнальними табло». (О. Гончар.) «Для високої продуктивності праці механізаторів велике значення має організація їх робочого дня».«Новатори виробництва вдосконалюють технологію і організацію праці на своїх робочих місцях».(З журналу.)

Словосполучення робоча людина вживають щодо того, хто живе з своєї праці, тобто це словосполучення виражає соціальну характеристику особи чи групи людей.

Робочий вживається також у значенні «той, що використовується у корисній роботі (робоча поверхня чогось, робоча частина ножа)»;«такий, що забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух механізм або його частину». «Форми й напрям технічної революції різноманітні. Проте вихідним її пунктом є зміни в робочій частині знаряддя праці». (З журналу.) «Семиметрове робоче колесо турбіни, розташоване всередині статора, з’єднане довжелезним валом з генератором електроенергії». (В. Собко.)

Робочі руки, робоча сила переносно означає «робітники». «В колгоспі їхньому чи в радгоспі подеколи була гостра потреба в робочих руках, тоді кликали на поміч усіх, хто тільки міг прийти, – і з заводу, і з школи, і з продовольчого й промтоварного магазинів з їдальні, з контор та бухгалтерій». (Є. Гуцало.) «Після того як ксьондз здобув йому [Бжеському] робочу силу і гроші під невеличкий процент, він цілком поклався на комерційні й господарські здібності пана пробоща». (З. Тулуб.)

Помилково часом уживають словосполучення «робоча їдальня», «робочий гуртожиток», «робочий клуб», треба: робітнича їдальня, робітничий гуртожиток, робітничий клуб, бо їдальня, гуртожиток, клуб – для робітників, а не для роботи. Так само треба говорити: робітнича слава, гордість, честь, бо це слава, гордість, честь робітника.

Отже, рабочий клуб, рабочая честь робітничий клуб робітнича честь; рабочая одежда, рабочий ход (машины) -робочий одяг, робочий хід (машини).

* * *

«Старый друг лучше новых двух»– стверджує російське прислів’я. Словосполучення старый друг за сучасною стилістичною нормою краще передати словами давній друг. Адже старий вживається в значеннях: «літній» (стара жінка); «непридатний до вжитку», «занедбаний» (стара хустка); «несучасний», «колишній» (зброя старого зразка); «попередній» (повернувся на старе місце).

Прикметник давній означає «старовинний», «такий, що виник або існував у далекому минулому» (фактично, він за семантикою в такому разі відповідає слову древній – давня література, давньогрецьке мистецтво, давньоруська мова). «Годі, звісно, шукати в поемі [«Руслан і Людмила»] реальної давньої Русі, реального Києва, хоч би й огорнутого в історичний серпанок…» (М. Рильський.) «…Все дивувало в глибині поліських древлянських нетрів: і гнилий звітрений камінь, на якому виростали соснові бори, і мармурове родовище біля Дякової дубини, і лісові каменярні, де, схиливши спини, довбалися красиві засмаглі каменярі – давні нащадки колись вивезених сюди італійців, які давно зріднилися з українцями». (М. Стельмах.)

У фольклорі (казках), народній мові це значення стародавності підсилюється тавтологічним вживанням двох спільнокореневих слів поруч, у сполученні давня давнина. «Як заведено з давньої давнини, угамувавши перший голод, заспівали різних українських пісень…» (З. Тулуб.) «Давня то давнина, а наче вчора діялось». (Марко Вовчок.)

Давній уживають ще на позначення такого, що існувало відносно давно (давня звичка, давні надії, давній приятель). «У вільний час любив [Грицько] за давньою звичкою, ще з школи, книжку почитати». (А. Головко.)

Я давній лист в планшеті віднайшов.
Папір пожовк, рядки вже напівстерті.
А він колись приніс таку любов,
Яка мене оберегла від смерті. (Л. Дмитерко.)

 

В розлуці з вами, солов’ї Вкраїни,
Так ниє серце, що аж сміх бере
З самого себе. Хоч воно й старе,
А в рідний край, як в юність давню, лине. (М. Рильський.)

Слово давній може також передавати такий відтінок значення, як «колишній» (рос. прежний): «З весною ожили давні надії і чутки». (М. Стельмах.) «І зараз, проводжаючи поглядом Лукію, Дорошенко відчуває, як пробуджується в ньому давня до неї ніжність, росте нездійсненна жага щось повернути, щось повторити – далеке, як молодість, невловиме, як сон». (О. Гончар.)

Щодо російського словосполучення старый друг, то його, як уже зазначалося, правильніше передати словами давній друг.

Співали, як же! Пригадай,
Однолітку і друже давній… (М. Рильський.)

«Коло діда, на старому яблуневому пні, сидів його давній товариш і побратим Григорій…» (О. Довженко.) «Вони давні приятелі, разом парубкували». (А. Шиян.) «Наталя і Оксана були давні подруги». (В. Собко.)

Чому не зовсім виправдано вживати в цьому розумінні слово старий, наприклад, старий друг? Тому що це може спричинитися до двозначності: невідомо, що саме означає словосполучення старий друг – людину, з якою давно, багато років хтось приятелює (протилежне йому – новий друг), чи людину похилого віку (протилежне – молодий друг). Щоб уникнути двозначності, коли йдеться про минуле, варто вжити слово давній, а не старий; коли ж мова йде про вік, – старий.

Неточне вживання цих двох слів досить поширене в розмовній мові. Здебільшого вживають старий там, де мало б бути давній. Та трапляється і навпаки: «На дивані лежав давній, потертий у частих мандрах чемоданчик, а в ньому все, що треба в дорогу».

І серцем я лину до росяних трав,
До давньої нашої хати.

Звичайно, в цих реченнях правильніше було б сказати «старий чемодан», «стара наша хата».

* * *

Перекладаючи російські словосполучення долгие дни, долгая жизнь, долгое ожидание, ми передусім і найчастіше вживаємо слово довгий. Проте в нього є синонім тривалий. Чи завжди ці слова взаємозамінні?

Прикметник довгий дуже часто виступає в сполученні із словами, що є мірою часу: століття, рік, день, ніч, година, хвилина.. «Довгі століття прославляла історія страшні поля битв, де вмирали люди. Але мовчала вона про зорані поля, на яких ми працюємо». (О. Довженко.) «– Скиньте шапки. Ленін помер!

…– Ленін! – глухо простогнав Мічурін.– За своє життя він приніс людству більше добра, ніж усі великі люди світу за десять століть.

– Ленін… Володимир Ілліч!..– тихо затужили Синицин і Рябов.– Товариші…

Вони мовчали довгу незабутню хвилину». (О. Довженко.) «Враз, наче змовившись, Хома і Маковей метають одночасно, Там! Але ще минають нестерпно довгі секунди, мов би затримуючись на межі життя і смерті, доки під жирним задимленим черевом машини нарешті б’є громовий вибух». «Брели кудись навмання, аж доки в степу наполохала їх скіфська баба, що несподівано виринула з темряви, бовваніючи на невисокій, за довгі віки дощами розмитій могилі». «Якось опівдні полк підходив до великого чеського міста, що швидко виростало з-за обрію лісом заводських димарів. Після великих біленьких висілків, що раз у раз кокетливо шикувалися вподовж шосе, Хомі було трохи незвично бачити зараз перед собою панораму індустріального міста, наскрізь прокоптілого за довгі роки заводською сажею». (З творів О. Гончара.) «В огні пожару світового минали ночі, довгі дні». (В. Сосюра.)

Слово довгий може поєднуватися також із словами час, період та ін. Наприклад, «Ні одного слова не зірвалося ні в кого за довгий час ждання, – кожен похнюпившись стояв і мовчав». (Панас Мирний.) Довгий сполучається й із словами, що позначають абстрактні поняття. «Я дуже втомився, ведучи довгу розмову». (Ю. Яновський.) «Ступив на прибитий пилюкою спориш – і напружено завмер, боячись упасти, бо ломило поперек від довгого непорушного сидіння за баранкою…» (Є. Гуцало.)

Щоб уникнути одноманітності, прикметник довгий інколи можна замінити синонімом. У поєднанні із словами час, період, строк його варто чергувати із словом тривалий: тривалий час, тривалий період.

Та найчастіше слово тривалий поєднується із словами, що позначають абстрактні поняття. «Ватутін: … Пишіть: боротьба буде важка, завзята, тривала. Братимемо Київ через Букрин. Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ». (Л. Дмитерко.) «Душа міста, чим вона снить? Коли відкривається? Чи не в отаке надвечір’я, коли мерехтить, попеліє далеч, чи світлого літнього ранку, коли ти після тривалої розлуки під’їздиш до цього міста і враз виникне перед тобою за Дніпром, на потойбічних висотах, щось майже фантастичне, не суворе, кіптявне, чорне й гуркітливе, а якесь місто-міраж, місто ніжності постане у тихих вранішніх серпанках?» «Шура зітхнула.– Женю, – сказала йому після тривалої паузи, – ви… справжній друг». (З творів О. Гончара.) «Після тривалого вагання я пішов до дяді Михайла». «Їх розмови часом були досить тривалі». (Л. Смілянський.)

«Знову настала тривала мовчанка». (В. Собко.) «Відкриття препаратів тривалої дії дає нові захоплюючі перспективи не тільки для лікування, а й для запобігання багатьом захворюванням». (З журналу.) «У гігієнічному відношенні важливо також нормувати в часі працю дітей та підлітків, пов’язану з тривалим напруженням очей». (З журналу.)

Проте хоч довгий і тривалий – синоніми, останнє слово ніколи не утворює сполучення із словами, що означають міру часу; не можна сказати «тривалі століття», «тривалі години» і т. д. Взагалі слово тривалий має вужчу сферу вживання, на ньому лежить відбиток книжності. З російських відповідників семантично найближче до нього слово длительный.

У сполученні із словами, що є мірою часу, прикметник довгий нерідко можна замінити прислівником багато, трохи змінивши речення («Довгі роки віспа була бичем народів світу, і тільки в 1796 р. англійський сільський лікар Дженнер зробив вакцинацію, давши людству зброю проти страшної хвороби» – «Багато років віспа була…»).

Найбільш виправданим є вживання прикметника довгий із словами століття, рік, година, хвилина, коли треба передати, що цей час тривалий не стільки в абсолютному розумінні, скільки видається таким внаслідок небезпечних обставин, несприятливих умов життя чи негативних явищ, емоцій (напруження, хвилювання, занепокоєння та ін.). Наприклад:

Ця мить була, як довгі роки,
що в серці грозяно сплелись…
Я увійшов. Цілунки, сльози.
Немов з туману довгих літ
я їм приніс крізь чорні грози
жаданий і чудесний світ. (В. Сосюра.)

«Довгі століття стогнала Африка під ярмом колоніалізму». «Довгі хвилини чекання, і нарешті стало відомо, що операція скінчилася благополучно, життя хлопчика врятовано».

Отже, долгая жизнь, долгие дни – довге життя, довгі дні; долгое ожидание – тривале (або довге) чекання.

* * *

Наблюдательный у словосполученнях наблюдательный человек і наблюдательный пункт українською мовою передаються неоднаково: спостережлива людина і спостережний пункт.

Спостережливий означає: «уважний, такий, що вміє добре спостерігати, підмічати». «Всюди поет [М. Тихонов] уміє підмічати характерне, суттєве, часом не уловлене іншими, навіть спостережливими людьми». (М. Рильський.) «Ні слова Зінька не сказала Ользі про свою недавню зустріч і розмову з Вірою, але спостережлива Ольга, глянувши в обличчя подрузі, зрозуміла, що та чимсь схвильована і навмисно уникає стрічатися з нею поглядом». (А. Шиян.) «Вона завзятий, спостережливий дослідник природи». (О. Копиленко.)

Часом, щоб передати цю рису характеру людини, вживають словосполучення «спостережливий+око»: «Спостережливим оком Чепіга зразу помітив, що Вітряні гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів». (С. Журахович.)

Спостережливий завжди виступає як означення до іменника, що називає людину за певними ознаками: за статтю (спостережлива жінка), віком (спостережлива дитина), родом занять (спостережливий учений), фахом (спостережливий лінгвіст), нахилами (спостережливий художник) і т. ін. Це слово виражає рису характеру, здебільшого постійну, сталу.

Зовсім інше значення має слово спостережний; воно означає: «такий, що служить для спостереження за кимсь або чимсь». «Настала ніч. Явиставив караули і спостережні пости». (П. Вершигора.) «Поки встановили гармати, телефоністи провели лінію до спостережного пункту на передовій». (А. Головко.) «На спостережному пункті армії стало тихо, і в цій тиші виразно чути було, як дзвінко й різко вдарили протитанкові сорокап’ятки прямою наводкою». (А. Сизоненко.) «Спостережна радіоастрономія використовує випромінювання в галузі радіохвиль космічних джерел, тоді як радіолокаційна астрономія вивчає сигнали, відбиті від позаземних тіл». (З журналу.)

Спостережний завжди виступає як означення до іменника, що називає предмет, конкретне поняття, і ніколи не сполучається з іменником, що називає людину. Спостережливий в літературній мові може субстантивуватися – виступати в ролі іменника, спостережний без пояснюваного іменника не вживається.

Отже, людина –спостережлива, пункт – спостережний.

* * *

Чи однаково перекладається українською мовою російське слово мифический у словосполученнях мифические представления і мифическая личность?

Розглянемо детальніше значення слів міфічний і міфологічний. Міфічний – прикметник від слова міф, яке найчастіше вживається в таких двох основних значеннях: прямому – «стародавнє народне сказання про богів і героїв» і переносному – «щось легендарне, фантастичне, казкове»; «вигадка». Отже, міфічний передусім може означати «властивий міфові» (міфічний герой, міфічний бог). «Міфічним іменем «Аяксів» ми в побуті звичайно звемо людей, дуже споріднених і близьких між собою». (Ю. Смолич.) «Ззаду отари йшов чорний чабан, високий, ще більший од непевного світла, немов міфічний бог, ляскав з пуги і кричав диким, грубим голосом, покриваючим усе:

– Гар’я!.. Триш-триш!.. Гей!..» (М. Коцюбинський.) «Довгий час з вогнем і горінням люди пов’язували багато різних здогадів і міфічних суджень».(З журналу.)

І «казковий», «фантастичний» може означати слово міфічний. «Іван Луцевич народився близько свята цього імені [Івана Купали], коли дівчата пускали на воду вінки, ворожачи на своїх суджених, а шукачі щастя підстерігали міфічний цвіт папороті в лісі». (М. Рильський.) «Леся Українка назвала «Лісову пісню» драмою-феєрією, тобто драмою-казкою. У творі діють міфічні істоти, про яких у народі складено безліч казок». (З журналу.)

Міфічний може мати також значення «уявний, вигаданий, не існуючий». «А цей хлоп говорить про якогось міфічного Тараса, про невловимого, що втілений в мислі і бажанні народу, якого ні кулею, ані шибеницями не знищиш…» (Д. Бедзик.) «Згадування про міфічну партизанську артилерію – це своєрідне доповнення до писемної відповіді на ультиматум – видно, подіяло на декого з відпливаючих саме так, як і сподівались повстанці: на ранок кораблів на рейді вже не було». (О. Гончар.) «Дехто з моїх товаришів, вивчившись по-французьки, тепер береться до англійської та італьянської мови, хоч взагалі до англійської мови ще дуже мало хто приступається, бояться її трудності (більш міфічної, ніж дійсної)». (Леся Українка.)

Міфологічний – прикметник від іменника міфологія, що вживається в значенні «сукупність, система міфів» і «наука про міфи». Найчастіше міфологічний виступає як прикметник від слова міфологія у першому значенні («сукупність міфів»). «У центрі уваги фольклориста були легенди, оповідання героїко-історичного, апокрифічного та міфологічного характеру, а особливо прислів’я і приказки». (З журналу.) «Міфологічне мислення знаходить свій вияв у єдності духовного і природного. Тварина, рослина, неорганічний світ, поняття «горе», «смерть» тощо «поводяться» так само, як і людина. Дії їх повністю персоніфіковано». (З журналу.) «У центрі [плити] зображена людська фігура з рогатою головою і лунарним знаком, а також олень… Зміст цієї композиції розкривається при порівнянні її з міфологічними середземноморськими сюжетами».(З журналу.) «Старенькі олеографії на міфологічні теми на стінах, швейцарський годинник в темному кутку кімнати, на полицях, за склом, рівні шеренги книжок». (Н. Рибак.)

Отже, міфічний і міфологічний можуть часом вживатися як синоніми – коли йдеться про щось властиве і окремому міфу, і міфології в цілому, тобто коли прикметник міфічний утворений від іменника міф у значенні «стародавній народний твір про богів і героїв», а міфологічний – у значенні «сукупність міфів», наприклад: міфічний герой і міфологічний герой, міфічний сюжет і міфологічний сюжет (сюжет з міфології). Але вживати міфологічний паралельно до міфічний не можна, коли останнє вжите в значенні переносному – «фантастичний», «казковий» або «уявний, не існуючий». Наприклад, не можна сказати: «він назвав якусь міфологічну суму», а тільки: «він назвав якусь міфічну (фантастичну) суму»; не можна сказати: «він склав якийсь міфологічний план», а тільки: «він склав якийсь міфічний (фантастичний, нереальний) план»

Таким чином, про уявлення, пов’язані з міфологією (мифические представления), можна сказати міфологічні і міфічні; мифическая личность міфічна (легендарна) особистість.

* * *

Словарь иностранных слов перекладається словосполученням словник іншомовних слів, а не «іноземних», як часом можна почути в розмовній мові або прочитати в творі художньої літератури.

Іноземний – це такий, що належить іншій країні, державі, чужому краєві. «Небо – та море – та похилені вітром тополі… Це було все, що бачили іноземні капітани, наближаючись до цих берегів…» «Навіть іноземні делегації приїздять на мамину ділянку приглядатись, як це воно в неї виходить, що там, де, крім молочаю, ніщо не росло, де тільки іржаві снаряди та міни валялись поміж розпечених кучугур, тепер рядками зеленіють, викидають листя виногради найкультурніших сортів». «Підійшли до Севастополя, а назустріч уже гудуть гудки – в місті страйкує севастопольський пролетаріат, на вулицях маніфестації, братання з іноземними матросами».(З творів О. Гончара.) «Япоїхав до чудового міста Одеси, куди кликали мене товариші-підпільники – боротися з іноземними окупантами та імперіалістичними акулами». (Ю. Яновський.)

Ви, журавлики, летіть
Високо над світом,
Ви привіт наш принесіть
Іноземним дітям. (І. Нехода.)

Іноземний вживається також у сполученні з іменником мова. «Першим перекладом «Капіталу» на іноземну мову був російський переклад». (З журналу.)

Проте, якщо йдеться не про мову в цілому, а про певні її елементи, наприклад лексичні, – слова, терміни, назви, – майже в усіх стилях уживають слово іншомовний, а не іноземний: іншомовна назва, словник іншомовних слів, іншомовні запозичення. «…Ленін, вживаючи дійсно необхідні й незамінні іншомовні терміни, дбайливо роз’яснював їх значення». (З журналу.)

І лише в художній літературі, де словосполучення може виступати не з суто термінологічним значенням, а мати певне емоційне, образне забарвлення або вживатися з деяким семантичним зміщенням – із стилістичною метою, – часом натрапляємо на словосполучення іноземні слова. Здебільшого це буває тоді, коли йдеться про слова, властиві тільки чужій мові, рідною не запозичені.

Отже, словарь иностранных слов словник іншомовних слів, а институт иностранных языков інститут іноземних мов.

* * *

Російському грамотный в українській мові відповідають два слова – письменний і грамотний.

Письменний – це той, хто вміє писати й читати. «А ще було як намалює [маляр] що-небудь та підпише – бо й письменний був собі – що се не кавун, а слива, так таки точнісінька слива». (Г. Квітка-Основ’яненко.) «Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. Грамоту добре знає, письменний». (М. Коцюбинський.) «Неписьменні були батько, мати, баба і прабаба. Дід був письменний, і йому батько не міг простити своєї темноти». (О. Довженко.)

Грамотний має кілька значень. Насамперед – це той, хто правильно, без помилок пише і говорить (грамотний хлопець); словом грамотний позначають також написаний за правилами граматики якийсь письмовий твір. Наприклад: грамотний лист, грамотна заява. «Водночас редакційні колегії стінних газет домагаються того, щоб дописи надходили грамотні, на стандартних аркушах або на аркушах, акуратно вирізаних із зошита». (З журналу.) «Давно помічено, що відмінне знання правил не гарантує грамотного письма. Правило можна визубрити, не зрозумівши, з чого воно виходить». (З журналу.)

Грамотний вживається не тільки на позначення людини, яка добре знає правила орфографії та пунктуації і вільно володіє мовою, так можна сказати й про того, хто добре обізнаний із справою в певній галузі, а також про його творчий доробок. Наприклад: грамотний інженер, політично грамотна людина грамотний проект. «Прилад без уважного, технічно грамотного апаратника багато не наробить». (Ю. Шовкопляс.) «Наш робітничий клас сьогодні – це… десятки мільйонів освічених, технічно грамотних, політично зрілих людей».(З газети.)

Відповідні семантичні особливості мають і інші утворення з цим коренем – іменник грамотність, прислівник грамотно. «Грамотність – це вільне володіння рідною мовою, а не лише вміння без помилок написати слово чи в потрібному місці поставити відповідний пунктуаційний знак». (З журналу.) «Тепер дедалі виразніше відчувається, що економічно грамотно вести господарство неможливо без знання основ наукової організації виробництва і праці, без наполегливого впровадження цих основ у життя». (З журналу.)

Письменний – відносний прикметник, а грамотний – якісний, він може мати й ступені порівняння. « – …Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув… І грамотніший за багатьох з нас, і медалі тобі не дурно повішано… Але ж молодий та ласий на все, що в очі б’є!» (О. Гончар.)

Раніше грамотний, грамотність часто вживалися в значенні «письменний», «письменність». Наприклад, у С. Васильченка: «Батько теж був трохи грамотний – учився колись у дяка, – любив у свято сам почитать, поважав у людях освіту». І тепер їх часом пов’язують із значенням «вміння писати й читати». Пор.: «Радянський Союз став країною суцільної грамотності. (З журналу.) «Про поширення грамотності [в Ольвії] свідчать численні графіті – продряпані гострим предметом на глиняних посудинах і металевих виробах імена їх власників, посвяти божествам, заклинання та ін.». (З журналу.) «Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати». (Остап Вишня.)

Про якусь людину можна сказати, що вона письменна, але водночас неграмотна (тобто вміє читати й писати, але не знає правил граматики, говорить і пише з помилками). Уже сама формальна можливість існування такого твердження свідчить про те, що варто уникати вживання слова грамотний у значенні «той, що вміє читати й писати». У цьому значенні має бути письменний.

* * *

Перекладаючи російське слово горный, треба мати на увазі, що в українській мові йому відповідають слова гірський і гірничий. Кожне з них має своє значення, проте інколи дехто з мовців їх плутає.

Гірський – прикметник від іменника гора. «На території Української РСР є дві гірські системи: Карпатські гори (на південному заході республіки) та Кримські (на півдні)». (З журналу.) «Не злічити всіх квітів, які цікавлять викладача медучилища. Ось сіверсія гірська. її настій гуцули віддавна використовували для лікування багатьох хвороб». (З газети.) «Напередодні від’їзду Жайсак весь ранок пробув при отарі і тепер повертався пішки гірською стежкою вздовж потоку…» (З. Тулуб.) «Сосна росте на пісках, на гірських схилах». (Ю. Яновський.) «Маруся ледве вдержала сльози. А струни дзвеніли, а пісня Шопена лилася, наче вода гірського потоку…» (І. Нечуй-Левицький.) «…Кілька голубих ракет, звившись над міжгір’ям, похмуро освітили частину гірської дороги, безлюдне узлісся, лісникову хату на курячих ніжках». (О. Гончар.) «Загалом уся вітальня була схожа на антикварну крамницю, в якій, проте, нічого не продають, а тільки показують. На окремому столику стояли вироби з дерева – чугайстер, утворений дивовижним сплетінням коренів; щезник – темний дух гірського лісу…» (Є. Гуцало.) «…Нехай же … двадцяте століття несе нашій батьківщині повний розквіт і свободу. Хай збудиться Росія. Хай розправлять крила і високо піднімуться всі її степові й гірські орли і понесуть славу вітчизни у всі майбутні століття, не минущу, а вічну, як писав Чернишевський, на благо всьому людству». (О. Довженко.)

Усе, що пов’язане з вивченням, видобутком і використанням корисних копалин, об’єднується прикметником гірничий. «Підводні руди стали об’єктом уваги нової галузі господарства – морської гірничої справи». (З журналу.) «…І про нас, трударів, ще напишуть поети пісні: ми – гірничі майстри». (Я. Шпорта.)

Листи в Донбас… Отам був піонером,
До комсомолу там вступив Петрусь.
Казав: «Гірничим буду інженером,
Коли з фронтів додому повернусь». (Г. Бойко.)

 

Пішли від Франції всі ми,
мій дід був добрий між людьми,
ще з юні у гірничій школі
учився він, де татко мій… (В. Сосюра.)

Отже, горный орёл – гірський орел, а горный мастер гірничий майстер.

* * *

У реченнях «Это единственный человек, способный выполнить такую сложную роботу» і «Это человек способный» слово способный має різні значення. В українській мові вони виражені двома словами – здатний і здібний.

Здатний – це «спроможний», «такий, що має змогу, силу, певні дані щось зробити». Це слово вживають з інфінітивом, коли йдеться про можливості, властиві живому організмові від природи: «Деякі представники тваринного світу здатні не тільки сприймати ультразвукові коливання, а й утворювати їх». (З журналу.); коли мова йде про потенціальні ф і зичні можливості когось або чогось: «Але з усього було видно, що вона справді вже не здатна ступити й кроку». (О. Гуреїв.) «Виготовлений на заводі циліндр здатний витримати величезний тиск повітря». (З газети.) «З буксира кинули тонкий лінь, за ним на пароплав було перетягнено солідний сталевий трос, його приладнали до кормових кнехтів… Трос натягся й бринів, мов струна. І ось пароплав знову здатний рухатися». (Ю. Яновський.); коли треба передати думку про наявність чи відсутність у людини моральної сили щось зробити:

Мартіан:
…Моя дочка святою мрією горіти здатна, –
з таких бувають мучениці, брате. (Леся Українка.)

 

Вона [весна] – в душі, що рветься у дорогу,
У пісні, що не здатна вже мовчать;
Вона – в очах, що чорно і волого
Під білою хустиною блищать. (М. Рильський.)

«Фрунзе в задумі злегка постукував пальцями по карті.

– Ви знаєте, товаришу Оленчук, що перешийки для Червоної Армії в Крим закриті, – сказав він і глянув на Оленчука серйозно й довірливо, як на людину, цілком здатну зрозуміти його задум…» (О. Гончар.); коли мова йде про можливість морального впливу когось чи чогось на когось або щось: «Тільки мати здатна була заспокоїти хворого, коли в нього починався приступ». «І може тільки ця бурхлива маршова ніч здатна була викликати Брянського на одвертість». (О. Гончар.)

Моральну підготовленість (чи непідготовленість) до чогось виражає слово здатний у сполученні з додатком у знахідному відмінку з прийменником на (здатний – на що?): «Перед ними був зовсім новий Шевченко. …Перед ними був грізний викривач, який вражає словом жалюгідних у своєму мавпуванні усього чужоземного провінціальних панків і ліберальних на словах самодурів, здатних на будь-який злочин, на тупий і дикий деспотизм». (З. Тулуб.) «Звичайно, я не раджу тобі бути поганим воїном або ховатися за чужі спини. Я знаю, що ти на це не здатний, і, може, саме за це найбільше тебе люблю». (О. Гончар.)

Слово здатний може мати значення, близьке до «здібний», коли вживається в ролі присудка, що керує додатком у родовому відмінку з прийменником до (здатний – до чого?). «Моя мати була дуже здатною до всякої науки, та, на жаль, не було кому її вчити». (В. Самійленко.) «Перед чужими тільки й чуєш про Василя, який він розумний та до всього здатний». (Панас Мирний.) Тут здатний має відтінок духовної спроможності.

Здібний означає «обдарований, такий, що має здібності: здібний математик, шахіст, музикант, здібна (обдарована) дитина. «Багато здібних підмайстрів, гідних стати першорядними майстрами, тікало на Січ від визисків і знущань цеху». (З. Тулуб.) «І взагалі Семен Ларивонович – ентузіаст механізації, а Мишуня вважався за його здібного й наполегливого учня». (Ю. Яновський.) «Брянського він вважав дуже здібним офіцером, але сухим і до деякої міри педантом». (О. Гончар.)

Слово здібний у властивому йому нині значенні вживалося й у кінці минулого та на початку нашого століття. «Професор уже готов був узнати його дуже пильним і здібним хлопаком і, хотячи ще ліпше переконатися про се, переставив букви». (1. Франко.) «Мартович був надзвичайно здібний, і дома ніколи не вчився». (В. Стефаник.)

Проте поряд з цим у дожовтневій літературі натрапляємо на непоодинокі випадки вживання в значенні «обдарований» слова здатний. «А знахар той, славили, такий був здатний, що всяку хворобу здіймав з недужого, як паутину з стіни». (Марко Вовчок.) «Пішла добра чутка про економа Серединського по всій околиці, як про хазяйновиту й здатну людину». (І. Нечуй-Левицький.) «Проте незвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському і по-німецькому». (М. Коцюбинський.)

У наш час норма усталилася, і вживання слова здатний із значенням «такий, що має здібності» сприймається як її порушення. Правда, словники в своїх рекомендаціях ще допускають вживання слова здатний у значенні «здібний» без додатка (в ролі означення: здатна дитина), але з позначкою «рідко».

Отже, «Это единственный человек, способный выполнить такую сложную работу» – «Це єдина людина, здатна виконати таку складну роботу»; «Это человек способный» – «Це людина здібна».

* * *

У російській мові слово мелкий має два основних значення: «невеликий розміром, обсягом» і «неглибокий». В українській мові кожне з цих значень виражається окремим словом – дрібний і мілкий. Як, наприклад, перекласти речення «У него в руках была мелкая монета» (дрібна чи мілка?).

Слово дрібний означає «малий», «незначний обсягом» (дрібна рибка, дрібний дощ, дрібні діти). «Через вузьку пересип скрізь були прокопані єрики, себто канави, кудою ціле літо йшла дрібна кефаль з моря в озеро жирувати на плавнях». (І. Нечуй-Левицький.)

Барвіночку мій хрещатий,
Зелений, дрібний,
Ой, я ж тебе викохала,
Хороший, рясний! (Леся Українка.)

«Буруни… заливали берег, викидаючи на нього дрібний сірий пісок».«Осінній холодний морок, що облягав дім і бив у вікна дрібним дощем, одділяв їх од цілого світу». «Міріади дрібних крапель, мов вмерлі надії, що знялись занадто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками». (З творів М. Коцюбинського.) «Молода вдова лишилася сама з двома дрібними дітьми, без засобів до життя, без свояків і приятелів». (І. Франко.) «Полк мав просуватися вперед окремими загонами і дрібними групами і, можливо, діяти певний час децентралізовано». (О. Гончар.) «Забувши, що йому [хлоп’якові] хочеться їсти, він щедро ламав булку, кидав уже не дрібними, а великими шматками, й горобцям було не під силу підняти їх у повітря». (Є. Гуцало.)

Дрібний вживається і в переносному значенні, характеризуючи суспільну чи економічну роль чогось. «Не можна тему простої людини трактувати в мистецтві як буденну, дрібну тему». (О. Довженко.) «А вже потім на власному досвіді переконаєтесь, що це для бідноти не вихід, що хазяйнувати по-старому в дрібних господарствах не можна». (А. Головко.)

У переносному значенні дрібний може характеризувати й суспільне чи економічне становище людини експлуататорського суспільства: дрібний буржуа, дрібний власник, дрібний службовець, чиновник та ін. «Грек (до дрібного крамаря): То винні все закони ваші римські – заборонили чесні товариства». (Леся Українка.)

Мілкий означає «неглибокий» (мілка тарілка, мілка річка, мілка оранка.) «Повище вира Стрий розлився широко, зате й мілкий там брід, яким іде й громадська дорога до Н.». (І. Франко.) «Його низьке чоло, що забігало у заросль волосся, як мілке плесо у лози, покрили зморшки». (М. Коцюбинський.)

Нечіткість у вживанні слів мілкий і дрібний у переносному значенні часто може бути виправдана тим, що мовець або той, хто пише, вкладає в це поняття різний зміст. Наприклад, тема може бути мілка, тобто неглибока, і дрібна, тобто маленька. Пор. у I. Франка в «Маніпулянтці»: «Яким мілким видавався їй її власний ранішній суд!», де без аналізу контексту важко встановити, що саме означає тут мілкий – «неглибокий», «поверховий» чи «дріб’язковий», «нікчемний».

Щоб з’ясувати, який з двох прикметників слід ужити, треба підставити в речення їхні синоніми: до дрібний малий, невеликий; до мілкий – неглибокий. Сказати «неглибокі гроші» не можна, цей вираз позбавлений змісту, а невеликі (тобто дрібні) гроші – словосполучення цілком можливе. Тому треба говорити дрібні гроші. Заміна слів дрібний і мілкий синонімами і в інших випадках дає змогу зробити правильний вибір.

Отже, в реченні «У него в руках была мелкая монета» останнє словосполучення слід передати словами дрібна монета.

* * *

Перекладаючи російське словосполучення отличительная черта, мовці нерідко припускаються помилки, очевидно, внаслідок нечіткого розрізнення двох російських слів – отличительный і отличный.

Слову отличный в українській мові відповідає відмінний, якому властиві два значення: «такий, що чимось відрізняється від когось або чогось» і «дуже високої якості», «дуже добрий». Ось приклади першого значення. «Як відомо, критичний реалізм об’єднував у своїх межах письменників з дуже відмінними один від одного художніми почерками. Досить порівняти, приміром, Толстого і Чехова або Франка і Коцюбинського, щоб наочно переконатися в цьому». (З журналу.) «Історична пісня являє собою особливий жанр, відмінний від дум». (М. Рильський.) «Там [у післявоєнному світі] мусило б початись життя, зовсім відмінне від попереднього, там загальнолюдське щастя битиме мільйонами джерел…» (О. Гончар.)

Як бачимо, в усіх прикладах є зіставлення з кимось або чимось і обов’язково присутній прийменник від.

Слово в другому значенні («дуже добрий», «гарний») перекладається легко – відмінний. «У соціалістичному суспільстві немає об’єктивних причин, які б не дозволяли виробляти продукцію відмінної якості». (З журналу.)

Якщо вжити слово відмінний у значенні «такий, що чимось відрізняється від когось або чогось», «не такий, як інші» без прийменника від і без згадки про об’єкт порівняння, можна подумати, що йдеться про якість. Наприклад, у реченні: «Звернення до національних традицій – відмінна риса своєрідності і чарівності грузинської сценографії» – твердження про національні традиції в грузинській сценографії можна трактувати неоднозначно. Зміст речення дає змогу розуміти словосполучення відмінна риса як «характерна особливість», а відсутність зіставлення з чимось і вживання без прийменника від дає підставу тлумачити його як «дуже позитивна риса». І якби треба було перекласти це речення російською мовою, то як передати словосполучення відмінна риса отличительная черта чи отличная черта?.

Такої двозначності не було б, якби замість слова відмінна вжити відмітна (риса). Саме словом відмітний і передається значення «який чимось виділяється, відрізняється від інших». «Суспільному життю, порівняно з явищами природи, властивий ряд відмітних рис. Одна з них, говорив Енгельс, полягає в тому, що в історичному розвитку суспільства повторення явищ становить виняток, а не правило, як у природі». (З журналу.) «Відмітною рисою в творенні української музики є зближення її з музичними культурами народів СРСР, інших країн». (З газети.) «Потрібно звернути особливу увагу учнів на те, що членоподільна мова є відмітною особливістю людини». (З журналу.)

Отже, російське отличительный найкраще передати словом відмітний, але прийменник від і слова, що позначають об’єкт зіставлення, при цьому не вживаються. У реченні «Разом з ними, нічим не відмітний від них» правильніше було б сказати «нічим не відмітний»або «нічим не відмінний від них».

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.