Чак Є. Д. Барви нашого слова

СУСПІЛЬНА І ГРОМАДСЬКА ДУМКА

загрузка...

Російському словосполученню нерідко відповідають аж два українських, що відрізняються одним словом, яке саме й дав життя певному виразові. Общественные интересы, наприклад, можуть передаватися і як суспільні, і як громадські інтереси. У чому ж виявляється семантична відмінність між словами суспільний і громадський?

Суспільний – утворений від слова суспільство (суспільний лад, суспільний устрій, суспільні науки). «Залежність між особистими і суспільними інтересами виражена в принципі соціалізму: від кожного – по здібностях, кожному – по праці». (З журналу.)«Казкові мрії – це не пуста вигадка. Мрії ці тісно пов’язані з тисячолітньою трудовою і суспільною діяльністю людей». (З журналу.)

Громадський – прикметник, який утворений від громада і означає «не державний», «не службовий», «добровільний», «такий, що стосується всього населення або якогось колективу» (громадські організації, громадські обов’язки, громадська бібліотека, громадське харчування, громадська думка). «Моральне виховання в колективі немислиме без розвитку громадської думки. Громадська думка – могутній фактор морального розвитку особи». (З журналу.) «Народна консерваторія на громадських засадах – велика культурна подія в житті нашого міста». (З газети.) «У повсякденне життя радянських людей дедалі ширше входить громадське харчування».(З газети.) «У Петербурзі Шевченко розгорнув значну громадську діяльність». (З журналу.) «Працюючи над «Аероградом» у Москві, я багато уваги і часу приділяв громадській роботі, яку любив. Я був головою Всесоюзної творчої секції працівників кіно. Я організував у Москві Будинок кіно і налагодив його роботу». (О. Довженко.) «Визнаний народом, нагороджений високими орденами, медалями і державними преміями, Андрій Самійлович Малишко був визначним громадським діячем. Він чотири рази обирався депутатом Верховної Ради УРСР». (Спогади про Андрія Малишка.) «Щоправда, влітку байдики бити [батько] синові не давав: був Артем за підпасича у громадського чабана діда Мокія». (А. Головко.)

Отже, коли йдеться про інтереси суспільства в певний період його історії, словосполучення общественные интересы перекладаємо як суспільні інтереси; якщо ж мова йде про інтереси якогось колективу, населення країни в певному питанні, що стосується всього цього загалу, вживаємо слово громадський (громадські інтереси).

* * *

Терять деньги не перекладеш однозначно, якщо невідомий контекст. Можна губити гроші і втрачати їх. Губити означає «втрачати конкретний предмет, річ внаслідок недбалості, неохайності, неуважності» (губити в значенні «занапащати» тут не розглядаємо): «губити зошит, гаманець з грішми». «Котрий тут у нас школяр губить олівці?» (І. Франко.) «Ішли довго. Було так темно, що бійці губили один одного, хоч крокували поруч. Мрячив дощ». (Г. Тютюнник.) «Працював Арапников погано. Був дуже неуважний. Губив матеріали досліджень. Не виходив на роботу». (М. Трублаїні.) «Бійці на ходу вистрибували з сідел, щось радісно кричали один одному, міцно обіймаючись та цілуючись, гублячи свої вигорілі на всіх сонцях пілотки». (О. Гончар.)

Губити може вживатися, коли треба передати значення російського «ронять». Порівняйте в О. Олеся:

І цвів весь край,
Як божий дар,
Де душі не страждали.
І тільки лози
Губили сльози,
За всіх одні ридали

У такому самому значенні: «Він [Генріх] виглянув у вікно на непривітний похмурий ліс і сірі хмари, що губили дрібні краплини дощу». (С. Чорнобривець.) І в близькому до нього у В. Сосюри:

загрузка...

Не плач, матусю, не ридай
і не губи в снігах надії.
Як білий цвіт сади покриє,
я повернусь у рідний край.

Слово губити може передавати ще такий нюанс значення як «розчинятися (в гудінні, шумі, натовпі та ін.)»: «Хмар було так багато, і вони здавалися такими м’якими, що навіть гудіння мотора [літака] губило серед них свої металево дзвінкі нотки». (Ю. Бедзик.) «Я мовчу, гублячи увагу свою в потоці людського натовпу». (П. Колесник.)

Втрачати здебільшого вживається, коли йдеться про втрату чи шкоду абстрактного характеру (втрачати ілюзії, надії, спокій, розум, свідомість, пам’ять, сором). «Лейтенант застогнав і ткнувся сержантові в груди головою із слабістю людини, що втрачає свідомість». (Г. Тютюнник.) «Є ж люди, що не занепадають духом, не втрачають самовладання за будь-яких обставин! Шукати, думати, боротись – в цьому тепер ти весь». «Десь є там його могила серед інших могил радянських воїнів брила гранітова лежить з золотим написом, і Леся не втрачав надії з часом поїхати в Польщу, провідати знайомі місця, покласти квіти на могилу свого комбата». (О. Гончар.)

Втрачати вживається також, коли йдеться про шкоду матеріальну. «Без води верблюд може прожити десять діб, втрачаючи за цей час майже третину ваги. Кров його при цьому не загусає, як у інших ссавців, що зрештою і рятує тварину від смерті». (З журналу.) «– Коли набираєш грунт на ніж, прислухайся до роботи двигуна. Як тільки відчуєш, що він починає втрачати потужність, – годі». (О. Гончар.) «Настав час, коли полин з попелястого зробився сизо-голубим, трави втрачали соки й хлорофіл». (Л. Дмитерко.) «Так, вона любила школу, любила свою роботу, при якій втрачала голос, хрипла». (М. Коцюбинський.)

Таким чином, словосполучення терять деньги можна перекласти, залежно від обставин, про які йдеться, одним з двоя словосполучень: губити гроші або втрачати гроші. Перше використаємо, якщо шкода сталася внаслідок недбалості, неуважності; друге – якщо через не реалізовані можливості.

На жаль, у розмовній мові, й навіть у художній літературі) вживання слів губити і втрачати плутають. Пор.: «Часами йому здається, що він уже на тім світі. Уперто натягає на лоба шапку. Губить помалу свідомість і чує, як скажено працює серце». «Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу, мов старець болячку. Коли маєш лихо, терпи, лютуй, а не носися з ним перед усіма». «Від цієї думки Левкові стає неприємно, начеб він на цьому щось губив».«З Василем не губила зв’язку, щоночі слала листи на фронт».

У всіх останніх прикладах замість дієслова губити мало б бути втрачати.

Російський фразеологічний вираз играть роль походить від буквального «виконувати партію якогось персонажа в п’єсі, виставі». У прямому значенні він так і передається – грати роль. Наприклад: «Богдан Ступка своєрідно грає роль Миколи Задорожного в драмі Івана Франка «Украдене щастя»; «Марія Бієшу чудово грає роль мадам Баттерфляй в опері Джакомо Пуччіні «Чіо-Чіо-Сан». Словосполученням грати роль можна передати це значення російського вислову, коли хтось удає із себе когось (за посадою, походженням, вдачею та ін.): «Він грав роль великого начальника» (хворого, щирої людини), тобто прикидався великим начальником, хворим, щирою людиною.

Переносно стале російське словосполучення означає «мати значення». В такому разі в українській мові йому відповідає словосполучення із спільнокореневим дієсловом, але в іншій формі – не грати, а відігравати. «Кожний вид мистецтва має свою специфіку (колорит у живопису, пластика ліплення в скульптурі, лінія в графіці і т. ін.), свої виражальні засоби, які відіграють велику роль у виконанні твору». (З журналу.) «Все для мене важливе, всьому надаю значення, не відаючи до пуття, що зараз має найбільшу вагу, що зараз впливає найдужче і що саме з мого нинішнього життя відіграє найзначнішу роль у майбутньому, коли, напівзабуте, випливе з минулого». (Є. Гуцало.)

При цьому слід висловити одне застереження. Оскільки вислів відігравати роль семантично тотожний з висловом мати значення, їх інколи плутають, утворюючи неправильний вираз «відігравати значення». Ще одна поширена стилістична помилка полягає в тому, що вживають також словосполучення «відігравати функцію» замість виконувати функцію. Порівняймо цитату з однієї журнальної статті: «Очевидно, на думку Сковороди, самі пісні по відношенню до епіграфів повинні були відігравати функцію ілюстрацій-прикладів».

Отже, російське играть роль у переносному значенні має український відповідник відігравати роль; інші варіанти помилкові.

* * *

Як правильно перекласти російське слово угрожать загрожувати чи погрожувати? Дехто автоматично вживає перше або друге, вважаючи їх варіантами. Хоч вони близькі морфологічно – відрізняються тільки префіксами, – проте мають відмінності у змісті.

Загрожувати означає «становити небезпеку», «створювати небезпеку». «– …Хазяйнувати по-старому в дрібних господарствах не можна. Саме про це і говорив Володимир Ілліч Ленін на з’їзді селянських депутатів: якщо ми будемо сидіти по-старому в дрібних господарствах, хоч і вільними громадянами, на вільній землі, нам все одно загрожує неминуча загибель, бо розруха насувається з кожним днем, з кожною годиною…» (А. Головко.) «Тепер нам загрожувала нова небезпека. На зміну хуртовині вдарив такий лютий мороз, що він обпікав нам губи». (О. Гуреїв.) «Розвідники в гарячій нестямі кинулися один одному в обійми.– Перемога, товариші! …Яким безпечним, надійним, просторим зробився одразу світ! Вже смерть не загрожує тобі на кожному кроці, вже ти заворожений від ран і каліцтва, вже перед тобою відчинилися прекрасні брами в радісне, світле майбутнє». (О. Гончар.)

Погрожувати означає «нахвалятися зробити щось неприємне», «залякувати», зокрема «робити характерний жест кулаком або пальцем на попередження про загрозу». «Римський імператор боявся посилення Росії і погрожував Богданові Хмельницькому походом на Україну всіх сил європейських католиків, нахвалявся винищити народ, який не хоче прийняти римське віросповідання». (О. Довженко.) «Ми летіли, аж дух захоплювало, а за нами наздогін з свистом, реготом і зойками гнались парубки, погрожуючи кулаками…» (М. Коцюбинський.) «Учителька розсердилась, почервоніла. Суворо наказала не пустувати в класі, погрожуючи вигнати зі школи». (С. Васильченко.)

Проте деякі мовці, та й автори літературних творів, часом не надають значення відмінностям у семантиці цих двох слів і тим самим припускаються стилістичної помилки. Наприклад: «…із урвища звисав велетенський камінь, обмитий вітрами, він уже надколовся зверху і погрожував загородити вузький прохід»; «Це були не оплески, а грім, що погрожував зруйнувати клуб». «Оксана: Прийшов загрожувать мені?»; «Староста вмовляв Михайла Барабаша, загрожував йому, підкупав його родичів, навіть родину…»

У перших двох прикладах слід було вжити дієслово загрожувати, в останніх – погрожувати.

Отже, угрожать, залежно від обставин, можна перекласти двома словами: загрожувати або погрожувати.

* * *

Музыкальное произведение. Ну, що тут за проблема? Нема ніякої, скажете ви. Музичний твір – і все, нічого мудрувати. Та це тільки на перший погляд так видається. Насправді проблема є, а точніше, – не проблема, а дилема: музичний чи музикальний – адже з іменником твір можуть сполучатися обидва прикметники. Звичайно, залежно від значення, яке в них вкладає автор тексту.

Музичний – це той, що має стосунок до музики; обслуговує потреби осіб, які займаються музикою (музичний кіоск, музична бібліотека, музичний інструмент). «Шкільний хор здебільшого виконував пісні в музичному супроводі, але часом виступав а капела, без інструментального акомпанементу». «Одеський театр оперети – один з найкращих серед театрів музичної комедії в нашій країні».

А музикальний – це обдарований, здатний тонко сприймати, відчувати і виконувати музичні твори (музикальна дитина, музикальні пальці). Музикальний вживається також у значенні «мелодійний», «приємний звучанням» (музикальний голос, музикальна мова письменника).

Тому, перекладаючи словосполучення музыкальное произведение, треба добре усвідомлювати, про що саме йдеться, – чи то про належність твору до жанру музики (тоді слід ужити прикметник музичний), чи про мелодійність, приємність звучання твору (тоді буде музикальний.) Практично в складних випадках можна орієнтуватися на таку ознаку: якщо перед словосполученням, яке викликає сумнів, можна поставити дуже, надзвичайно або утворити ступені порівняння цього прикметника, треба вжити якісний прикметник музикальний («Усім сподобався концерт для голосу з оркестром – один із дуже (надзвичайно, найбільш) музикальних творів Р. М. Глієра»; коли ж контекст не дає змоги цього зробити, вживається музичний.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.