Чак Є. Д. Барви нашого слова

ПАМ’ЯТКА КУЛЬТУРИ

загрузка...

Перекладаючи, ми нерідко маємо справу зі словами, близькими звучанням, які формально відрізняються префіксом або суфіксом, але мають неоднакові значення. Їх плутають, вживаючи одне замість іншого. Такі пари слів звуться паронімами. Наприклад, російському памятник відповідають два слова – пам’ятка і пам’ятник; префіксами і значенням відрізняються російські слова указатель і показатель, а в українській мові слова покажчик і показник відмінні один від одного суфіксами і семантикою. Російське слово адрес в обох своїх значеннях є іменником чоловічого роду; в українській воно вживається і в чоловічому, і в жіночому роді – залежно від того, що означає.

Розглянемо конкретний матеріал.

Словосполучення памятник культуры українською мовою треба перекладати як пам’ятка культури, а не пам’ятник. Нерідко можна прочитати такі речення: «Як свідчать археологічні пам’ятники, заснування міста [Ужгорода] належить до VIII –IX століть». (З журналу.) З погляду сучасної літературної мови слід було вжити слово пам’ятка, одне із значень якого – «предмет культури минулого, що зберігся». «У горішній частині Києва, на мальовничих схилах Дніпра, міститься державний заповідник-музей Києво-Печерська лавра – видатна історико-культурна і архітектурна пам’ятка минулого. (З журналу.) «Основна кількість археологічних пам’яток належить до часів Київської Русі». (З журналу.) «У світовій літературі небагато знайдеться літературних пам’яток, що відзначались би таким довголіттям, як «Слово о полку Ігоревім». (З журналу.) «В Лубни Тарас Григорович приїздив за завданням Археографічної комісії, щоб описувати і змальовувати пам’ятки старовини». (В. Дарда.) «Пам’ятки старовинного зодчества не можуть стати на перешкоді розвиткові міста, більше того, вони його прикрашають». (З газети.) «Земля ховає від нас найцінніші історичні пам’ятки, і лише наполеглива копітка праця археологів відкриває їх, примушує розповідати про далеке минуле людства». (З журналу.) «Щоб зберегти Будапешт, врятувати від загибелі його історичні цінності, пам’ятки культури і мистецтва, щоб уникнути численних жертві серед мирного населення, – радянське командування пропонувало оточеним гуманні умови капітуляції». (О. Гончар.)

Пам’ятник – це споруда в пам’ять про когось або щось.

Коли б для Києва прийшлося
Мені різьбити герб віків,
Троянду, молот,
Меч, колосся
Я б незабудками обвів…
Ще б коло пам’ятника Слави
Поставив двох би сурмачів,
Щоб грали вік зорю Держави
Тому, хто воїном спочив. (М. Нагнибіда.)

«Дворянин з походження, піднісся Пушкін могутнім помахом крил над своїм класом і над своїм часом, став воістину народним поетом: недарма ж написав він віщі слова, що до його пам’ятника не заросте народна тропа». (М. Рильський.) «Пам’ятник Адаменкові стоїть над водою на його славній могилі, кам’яний орел довбає кам’яні кайдани, золотими літерами вибитої біографію, донбасівський степ навкруги, спека і гуркіт, ставок, плямистий від нафти…» «Становімо пам’ятника, нехай стоїть наш Кобзар на превічну славу!» (Ю. Яновський.)

Отже, слово пам’ятка треба вживати, коли йдеться про предмет – залишок культури минулого; пам’ятник – коли мова йде про меморіальну споруду, скульптуру або плиту; російською мовою в обох значеннях – памятник.

* * *

Слово адрес у російській мові омонімічне – воно означає два поняття: напис на листі, посилці або іншому поштовому відправленні з вказівкою на місце призначення і прізвище одержувача та писане привітання, звернення до когось з нагоди урочистої події, переважно ювілею.

В українській мові кожне з цих значень передається окремим словом, точніше, різними формами іменника – в жіночому і чоловічому роді.

Зазначення місця мешкання особи або перебування установи – адреса.

Де ж, скажи [Оксано], тепер твоя адреса?
На яких дорогах і вітрах?
Лине чайка на безкраї плеса,
І чебрець розлукою пропах. (А. Малишко.)

 

Не шукай,
не питай моєї адреси…
Я хочу (так хочу!) зустріти сам.
За вікном
пробігають сині тролейбуси
і капле з каштанів
зелена роса. (М. Сингаївський.)

А урочисте письмове звернення до ювіляра – адрес. «Доярки скинулись по карбованцю, Тетяна відредагувала почесний адрес...» (С. Добровольський.)

Найпоширеніша помилка полягає в тому, що коли йдеться про напис на конверті чи посилці, вживають замість адреса слово адрес. Наприклад, «Він надіслав листа на мій домашній адрес» (треба: «на мою домашню адресу»).Буває й навпаки, правда, рідше. В одній з газет під час ювілею Києва було написано: «Місто, дороге серцю кожного. Так сказано про Київ у одній з вітальних адрес, представленій на виставці подарунків на честь його 1500-річчя».

Слід було написати: «…в одному з вітальних адресів, представленому на виставці…»

Отже, російському слову відповідає тільки назва урочистого привітання, а позначення місця перебування має відмінну від нього форму роду – адреса.

* * *

Як правильно перекласти речення: «В его воображении возникли картины прошлого?» Для декого труднощі становить вибір відповідника до слова воображение. Ним є іменник уява, що означає «здатність уявляти, фантазувати». «О. М. Горький писав, що у витворах народної уяви завжди жило прагнення поліпшити реальне життя». (М. Рильський.) «…Він майже несвідомо, палкою своєю уявою вже відроджував поруйноване, зарівнював вирви на ленінградських майданах, вводив пароплави в порт». (О. Гончар.)

Слово уява вживають також, коли йдеться про виникнення в свідомості спогадів про минуле.

Устає в уяві Третя Рота,
вся в крові, руїнах, бур’яні. (В. Сосюра.)

«І думки мимоволі навертались до рідного села, яким виникало воно в його уяві тепер, після зустрічі з земляками». (А. Головко.)

Поширена помилка полягає в тому, що слово уява плутають з уявленням. Наприклад, кажуть: «В його уявленні (треба: уяві)одна за одною виринали картини далекого дитинства». «Хворе уявлення малювало (треба: хвора уява малювала) йому якісь страхіття». «Він не мав ніякої уяви (треба: ніякого уявлення)про те, що сталося».

Що ж означає слово уявлення?Це – «знання, розуміння чогось»; воно відповідає російському представление. «Використання Шевченком релігійної термінології можна пояснити тим, що така форма давала можливість широким масам трудящих, які перебували в полоні релігійних уявлень, краще зрозуміти революційні думки, висловлені поетом». (З журналу.) «Пейзажі живописця [С. Васильківського] завжди емоційні, різноманітні за мотивами і настроєм, цільні за композицією та кольоровим рішенням, дають повне та широке уявлення про українську природу». (З журналу.)«Справа лише в художній та ідейній вірності перекладу, справа в тому, який буде переклад, чи дасть він правильне та більш-менш повне уявлення про оригінал, чи справить на читачів таке ж враження, яке справляє оригінал». (М. Рильський.) «Що за землі там [на схід і північ] лежать, у Константинополі достеменно не знали, що за люди живуть там, – уявлення не мали». (С. Скляренко.) «Нарешті Каргат заявив, що має більш-менш точне уявлення про зміст своєї роботи на заводі, та попросив аж два тижні на обдумування свого остаточного рішення». (Ю. Шовкопляс.) «Наше художнє уявлення про Жовтневу революцію і боротьбу за побудову соціалізму на Україні було б біднішим, неповним без його [Тичини] кращих віршів». (А. Новиченко.)

Отже, речення «В его воображении возникли картины прошлого» слід перекласти: «В його уяві виникли картини минулого».

* * *

У російській мові слова показатель і указатель відрізняються тільки префіксами, а значення їх визначаються чітко: перше – явище або подія, за якою можна судити про хід якогось процесу; друге – напис, стрілка, довідкова книжка або довідковий список у книжці. Під час перекладу мовці часом припускаються помилки, бо плутають значення українських слів показник і покажчик, які відрізняються суфіксами і семантично. Показник – це те, по чому можна судити про розвиток і хід чогось; наочне вираження (у цифрах, графічно) результатів чиєїсь праці тощо. «Яскравим показником невпинного підвищення матеріального добробуту трудящих є поліпшення житлових умов населення у містах і селах». «Надзвичайно важливим і переконливим показником зростаючої ролі мистецтва в житті радянського суспільства є також розквіт художньої самодіяльності, в якій виробники матеріальних благ виступають творцями благ духовних». (З журналу.)«Баклажаненко: Про себе можу сказати, що я догнав Полю Орленко по всіх показниках і виконую план на 247 процентів». (І. Микитенко.) «Ставлення до праці і до суспільної власності розглядається у нас як найважливіший показник духовного рівня особи, її свідомості». (З журналу.)«Народні пісні радянського часу передусім є цінним показником політичного розвитку мас, усвідомлення ними свого місця в історичних подіях». (З журналу.) «Показником найповнішого і найчіткішого розуміння тексту є можливість передати його зміст своїми словами». (З журналу.)

Покажчик має кілька значень. По-перше, це напис, стрілка або інша позначка, яка показує щось. «Дорога. Покажчики: «Холм-Топорець…» Колони, колони – підрозділ на марші». (І. Нехода.) «Хтось додумався навіть узяти такий плакат в рамку і прибити на дорожньому покажчику, що виводить на Бобринецький шлях». (В. Логвиненко.) «На центральних магістралях столиці останнім часом встановлено нові покажчики зупинок». (З газети.)

Друге значення слова покажчик – довідкова книжка або довідковий список у книжці. «Працівники Державної публічної бібліотеки АН УРСР систематично видають інформаційні списки бібліографічних покажчиків різних довідників, журналів, які одержує бібліотека». (З газети.)«…Досі в жодному з відомих бібліографічних покажчиків вона [стаття] не фігурувала саме як стаття Нечуя-Левицького». (З журналу.)

Слова покажчик і показник часто плутають. Наприклад, у реченні «…У цьому місці стояв стовп, показник кілометрів» замість показник треба було вжити слово покажчик. Очевидно, не про довідкову літературу йдеться в реченні: «Щодо продуктивності праці в промисловості, то тут у нас гарні покажчики» (треба: показники).Це пояснюється тим, що досі значення цих слів чітко не розмежовувались. Проте в наш час слова покажчик і показник семантично диференціюються цілком виразно.

* * *

Слово свидетельство залежно від значення, яке в нього вкладається в певному контексті, українською мовою може передаватися кількома словами

Коли йдеться про документ, що засвідчує якісь біографічні дані особи або її стан – фізичний, сімейний, вживається слово свідоцтво (свідоцтво про народження, свідоцтво про освіту, медичне свідоцтво.) «Свідоцтво про одержання спеціальності дасть право випускникові одразу ж включитись у трудове життя». (З газети.)«Принесене, нарешті, свідоцтво про закінчення школи батько завів у рамку й повісив на стіні». (П. Панч.) «…Школу скінчив у селі. А покажи-но, Петрусю, своє свідоцтво». (І. Франко.) «Разом з атестатом зрілості випускники шкіл одержують свідоцтво про набуту спеціальність». (З журналу.)«В Марка сяяли очі.– Та ні, мамо, не сердьтеся, я ж вам покажу, – з радістю квапився хлопець. – Це ось свідоцтво, що я закінчив дев’ятий клас на «відмінно», а це похвальна грамота за гарну успішність». (П. Козланюк.)

Близьке до свидетельства слово удостоверение передається синонімами посвідчення і посвідка. «Механізатори склали екзамен і одержали посвідчення на право вирощувати кукурудзу». (З газети.) «Ковшик: …Чи не намалюєте ви нам великі шлюбні посвідки, ну хоч з п’ятдесят штук. Верба: Та я вам не п’ятдесят, а п’ятсот штук таких посвідчень намалюю». (О. Корнійчук.) «Моряк глянув на посвідчення з червоним штампом Генерального штабу». (С. Голованівський.) «В кишені лежала новенька книжечка офіцерського посвідчення, він летів на фронт». (А. Первомайський.) «І от уже чути: виписують у фабкомі нові, уперше заведені на фабриці особисті посвідки члена бригади комуністичної праці. До урочистого вручення тих посвідок готується вся фабрика». (В. Козаченко.) «З наказу Цимбалюка він [Ридванський] дістає в гітлерівській управі чисті бланки з німецькими печатками, посвідки для підпільників». (Д. Бедзик.)

Якщо слово посвідчення вжите без вказівки на те, що саме воно засвідчує, і контекст не дає ніяких уточнень, то йдеться про особисте посвідчення, тобто про документ, в якому засвідчується особа. «[Підпільники] мало й пошепки розмовляли, лишали старому доручення, старій – паспорти й посвідчення, які вона ховала в швацькій машині». (Ю. Яновський.) « – Одну секунду, – заявляє комендант, не опускаючи револьвер, – або ви мені негайно покажете ваше посвідчення, або я стріляю вам у перенісся». (Ю. Яновський.)

Свидетельство у значенні «показання свідків» (на суді), «твердження очевидців» по-українському передається словом свідчення. «Ми таки підемо туди й розповімо все, що знаємо. Нехай перевірять наші свідчення». (Ю. Смолич.) «Від одного чеха, що полоненим працював під час окупації на заводі, добули дані. Перед смертю надиктував своє свідчення на магнітофонну плівку і справжні імена героїв назвав». (О. Гончар.) – «– Правду мовити, – звернувся він [учитель] до Івана Семеновина, – ім’я його [дипломата] мені невідомо. Проте це цілком реальна людина, записана в кількох свідченнях сучасників. Був він запорізьким козаком, родом із нашої місцевості». (Ю. Яновський.)

Свідчення відповідає слову свидетельство і в значенні «факт, річ, обставина, які підтверджують щось». «Більшу частину свого життя він [Д. І. Яворницький] перебував у подорожах, постійно шукаючи свідчення героїчного минулого, колишньої слави запорозької». (З журналу.) «Історія зберегла чимало яскравих свідчень великої любові народу до свого співця [Т. Г. Шевченка]». (З журналу.) «В своїх книгах Гончар дав багато яскравих художніх свідчень для розуміння сучасного народного характеру в його невпинному русі і розвитку». (Л. Новиченко.) «XIX і XX віки, весь період історії Росії до Великої Жовтневої соціалістичної революції являє ряд блискучих свідчень дружби передових людей російського народу з передовими людьми народу українського». (М. Рильський.) «Поезія А. Малишка – свідчення великої духовної культури і самобутнього засвоєння нев’янучих надбань класики вітчизняної – і не тільки вітчизняної». (З газети.)

Поширена стилістична помилка полягає в тому, що слово свідоцтво вживають замість свідчення. «Таким чином, у ставленні Франка до Щедріна ми бачимо ще одне свідоцтво ідейної спорідненості української і російської демократії». (З газети.)«Макар заступництво матері сприймав як свідоцтво його непогрішності і правоти».

В останніх двох реченнях мало б бути слово свідчення.

* * *

Російською мовою слово певец має значення і «вокаліст-виконавець», і «самодіяльний артист», і переносне – «поет». В українській мові ці значення передаються словами співак або співець – залежно від контексту, в якому вжиті. Співак – це вокаліст-професіонал або самодіяльний виконавець пісень; той, хто співає пісню чи мелодію. «Говорячи про Гулака-Артемовського як композитора, оперного співака, драматичного актора, не можна не згадати, що він небезуспішно займався живописом». (З журналу.)«Молодий і чубатий, Бурлака, мабуть, був добрим співаком, бо голос у нього м’який і чистий». (О. Сизоненко.) «Багато можна писати й говорити про пісню, а переспівати наші пісні не здолає й найбільший співак у світі». (Ю. Яновський.) «Пісня так лунає, і такі дзвінкі голоси в співаків, що не чути ні шепотіння листочків верболозу, ні сплесків сонної риби». (О. Донченко.) «Певна річ, що дружинний епос (як і пізніші козацькі думи) плекав спеціальний стан співаків-рапсодів, що були попередниками пізніших кобзарів-бандуристів». (Ф. Колесса.) «Станіславський говорив, що в мистецтві Шаляпіна сталося чудове органічне злиття драми, музики і вокалу. По цій лінії ми і повинні розробляти методику виховання оперного співака-артиста». (З журналу.)

З емоційно-нейтральним значенням виступав морфологічний варіант цього слова – співака у художній літературі XIX ст. Пор.: у Є. Гребінки: «Як тільки оком поведу, то і вгадаю, де співака», у І. Котляревського: «Виборний: Ти, небоже, і співака добрий». Рідше, але і в сучасній художній літературі натрапляємо на таку форму. Вона більш характерна для розмовної мови, і тому в художніх творах зустрічається частіше в репліках персонажів, а не в авторському тексті.

загрузка...

Варіант співака раніше здебільшого не ніс на собі емоційного навантаження, як і аналогічні утворення типу сусід – сусіда, бандурист – бандуриста, танцюрист – танцюриста, поширені в народнорозмовній мові, але в сучасній мові в певному контексті дуже часто набирає іронічного звучання, подібного до того, що закладене в слові писака, тобто кепкування з недосконалості виконавця дії («Теж мені знайшовсь співака»).

Часом плутають слова співак і співець, зокрема артиста неправильно називають «співцем».

Співець має кілька значень. Насамперед так називають народного виконавця вокальної імпровізації, який акомпанує собі на народному інструменті. «Ф. Д. Кушнерик – один з кращих українських народних співців XX ст., який зберіг традиції кобзарів Остапа Вересая, Михайла Кравченка, Андрія Шутя, Івана Кравченка-Крюковського, Федора Холодного та ін.» (З журналу.)«Коли, скажімо, давньогрецькі поеми «Іліада» та «Одіссея», приписувані сліпому співцеві Гомеру, є, власне, зведенням пісень, творених безіменними співцями протягом багатьох століть, то великі грецькі трагіки Есхіл, Софокл і Евріпід будували всі свої трагедії на мотивах із тих-таки поем та на народних переказах взагалі». (М. Рильський.)

Співець у переносному значенні – це митець – виразник високих ідеалів, що їх він прославляє в своїх творах.

Народ і пісня – нерозлучні,
Співцям народу – честь, хвала! (Т. Масенко.)

«У кожного народу є свої співці-провидці, в серцях яких, мов у той океан могутній, вливаються всі радощі і болі, вся мудрість трудящих». . Тичина.)

У цьому значенні слово співець часто вимагає після себе додатка в родовому відмінку (співець — кого?, чого?). «Співець дружби народів, літературний учитель багатьох наших поетів [П. Тичина]… ось уже півстоліття стоїть на передовій лінії художньої мислі». (А. Малишко.) «М. Пимоненко був співцем трудового уярмленого селянства, яке жило в убогих хатинах, віддавало свою працю і здоров’я багатіям. Це визначило народність його мистецтва». (З журналу.)

Співець уживають іноді як синонім до слова поет. «У «Заповіті» своєму просить наш Кобзар поховати його серед степу широкого на Вкраїні милій, над ревучим Дніпром. І народ виконав волю свого безсмертного співця». (М. Рильський.)

Отже, співак – це вокаліст. Співець – народний виконавець, який імпровізує в супроводі народного інструмента; назва поета в урочистому піднесеному мовленні; в переносному значенні – письменник або художник.

* * *

Коли йдеться про щось належне батькові, припустімо, про його шапку, як можна це передати російською мовою? Очевидно, – шапка отца, отцовская шапка і отцова шапка. Останній варіант у літературній мові вживається рідко – форма отцов, отцова, отцово вважається просторічною і поступається місцем слову отцовский, отцовская, отцовское. В українській мові, навпаки, у визначенні приналежності чогось комусь перевага надається присвійному прикметнику батьків, батькова, батькове (батьків голос, батькова куртка, батькове ліжко). «Батькова розцяцькована міддю гирлига висіла на гвіздку, під хатою, і її розколихував вітер, і хлоп’ята-історики дивились на неї в захваті…» (О. Гончар.) «Не розуміє Василь батькової турботи. Наче й не чує слів. Він весь перебуває в своїх радощах і готовності до дії». (О. Довженко.)

В українській мові слово батьківський поширене, але не в значенні присвійності. Передусім батьківський – прикметник від іменника батьки (батько й мати), тобто відповідає значенню російського слова родительский (батьківський комітет, батьківські збори, батьківський дім, батьківські турботи). «Ще в 30-х роках XIX ст. М. В. Гоголь говорив, що народні пісні для України – все: і поезія, і історія, і батьківська могила, що пісні ці – народна історія, жива, яскрава, сповнена барв, істини, історія, яка розкриває все життя народу». (М. Рильський.)

Російське слово отцовский (отцовский долг, отцовские чувства)перекладається словом батьківський (від іменника батько, а не батьки отец, а не родители), коли йдеться про обов’язки, почуття, ставлення до своїх дітей та інші риси, властиві чоловікам (батьківський обов’язок, батьківські почуття).

У переносному значенні вживається слово батьківський, щобпередати російське отеческий, тобто дбайливий, доброзичливий. «Наставник у робітничому колективі – не лише визнаний майстер, який передає новачкові свій професійний досвід. Це насамперед мудрий вихователь, який здійснює батьківське шефство, відповідальний за моральне обличчя підопічного». (З газети.)«Але той батьківський тон, яким відізвався до нього командуючий, підбадьорив його…» (Г. Тютюнник.)

Поширеним відхиленням від стилістичної норми є вживання прикметника батьківський із значенням присвійності (наприклад, «батьківська шапка», «батьківські очі»).

Щоб довести помилковість такого вживання, проведемо мовний експеримент: замінимо слово батько ім’ям людини – Іван, Василь. Хіба можна сказати «Іванівська шапка» або «Василівський плащ»? Українською мовою це звучить неприродно; інша річ – Іванова шапка, Василів плащ, батькова шапка, батьків плащ.

* * *

Дехто з мовців плутає вживання слів тактичний і тактовний, бо російською мовою тактовний буде тактичный, а тактичний – тактический.

Тактичний – від тактика, що вживається як термін у військовій справі (майстерність ведення бою) і переносно – в політиці, спорті, означаючи сукупність методів і прийомів, застосовуваних для досягнення мети. «Козаков повз невтомно. Він, Козаков, якого на тактичних навчаннях ніякою силою не вдавалось командирам змусити повзати по-пластунському, щиро, без фальшу, тут повз так, ніби це з дитинства було його найулюбленішою справою». (О. Гончар.) «Хмельницький уміло використовував різноманітні тактичні прийоми, залежно від співвідношення сил і конкретної обстановки (бою)». (Історія Української РСР.) «Вже тепер, у вільну хвилину, Крайнюк міг оцінити тодішню важку тактичну й стратегічну обстановку». (В. Кучер.) «Військам генерала Дорошенка було наказано відійти на інший рубіж – за річку. Це був перший наказ про відступ у цій війні… Звичайно, відступ міг диктуватися і тактичними міркуваннями». (І. Ле.) « – О, то вже ви, діду, зробили тактичну помилку. Не треба було приймати над собою бабиної команди». (Ю. Збанацький.) «Йшло тактичне навчання. Клиноподібним птахом злетіла в охолоджене небо ракета». (З журналу.)

Слово тактовний (від такт)означає «чуття міри, що створює вміння поводити себе, як годиться вихованій людині». «Зельонка був людина широкоосвічена й тактовна, говорячи з поетом, ніколи не торкався питань віри, зате вів цікаві розмови про живопис і скульптуру італійського Відродження і навіть дістав для Тараса Григоровича альбом добрих репродукцій творів італійського Кватроченто [Відродження]». (З. Тулуб.) «Я оцінив його делікатність. Що не говори, людина тактовна, вміє слово сказати, доторкується до живої рани обережно». (Ю. Збанацький.) «Ольга: У нас у редакціях сидять дивовижно тактовні люди». (В. Собко.) «Якщо наукова або публіцистична мова неможлива без використовування іноземної термінології, що стала термінологією інтернаціональною… то, звичайно, неможлива також і мова художнього твору без тактовного і вмілого використовування іноземних слів, а то й зворотів». (М. Рильський.)

Стилістична помилка полягає в тому, що деякі мовці плутають ці слова, вживаючи тактичний у контексті, що зумовлює значення «делікатний, гречний» (наприклад, кажуть «тактична людина», треба: тактовна людина).

Отже, тактичный человек – тактовна людина, тактическая учеба тактичне навчання.

* * *

Прозаїчний і прозовий – такі два слова відповідають російському прозаический. Обидва утворені від іменника проза, що вживається у трьох значеннях; прямому – «мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване»; «невіршована література, на відміну від поезії»; переносному – «буденне, нудне, одноманітне в житті».

Раніше в усіх значеннях вживали прозаїчний. «Я навіть і прозаїчні романи та повісті в скількох частинах рідко люблю»; «Перекладені вони (пісні) на нашу мову не з єгипетського первотвору, звичайно, а з наукового німецького перекладу… причому з прозаїчної форми повернені в віршовану». (Леся Українка.) «І перед її очима замріла буденна, проста, груба обстава, сцена, неприбрана й прозаїчна». (І. Нечуй-Левицький.) «Вранці, ще лежачи в ліжку, він слухав жінчині сни, прозаїчні, скучні, як дійсність». (М. Коцюбинський.) «Грицько ковтнув слину і помітив, що йому й справді давно вже хочеться їсти. Мрії набрали зразу більш прозаїчного напрямку: куди їм зайти вечеряти». (С. Васильченко.)

Останнім часом слова прозаїчний і прозовий почали розрізнятися семантично. У значенні переносному («буденне, одноманітне, безбарвне в житті»), як і раніше, вживають прозаїчний. «Убийбатько: Яке ж це питання, що так полонило вас? Ярчук: Дуже прозаїчне: я не маю де ночувати». (І. Микитенко.) «В моїй уяві якось не вкладалося, що поет може працювати на такій прозаїчній посаді, як секретар сектора». (О. Донченко.) «Чи професія бадейщика здалась йому надто прозаїчною, чи якимсь іншим ходом думка його пішла, тільки замислив він стати висотним муляром». (І. Волошин.)

У значенні «такий, що належить або властивий прозі як роду літератури» вживають дедалі частіше слово прозовий, а не прозаїчний. «Кілька відрізків мовлення, щільно пов’язаних змістом і об’єднаних однією ритмічною тенденцією, можна умовно назвати прозовою строфою. На письмі вона часто збігається з абзацом». (З журналу.) «Геніальна українська поетеса Леся Українка створила багато художніх речей неминущої цінності – ліричних віршів, поем, творів драматичних і прозових». журналу.) «Питання про ритміку прозової мови я майже не торкався досі, а це – дуже важливий елемент, що його перекладачеві ніяк не можна ігнорувати». (М. Рильський.)

Тому тепер сприймається як ненормативне вживання слова прозаїчний у такому, наприклад, реченні: «Роман в Іспанії – найпоширеніша прозаїчна форма, найбільш придатна для дослідження пекучих проблем дійсності, відображення їх у свідомості народу». (З газети.)

* * *

Перекладаючи слово прозаический, слід мати на увазі, що в значенні «властивий прозі як роду літератури» вживаємо прикметник прозовий, у переносному значенні – прозаїчний.

Перекладаючи з російської, слід добре усвідомити різницю | в значеннях слів спасательный і спасительный, яким відповідають українські рятувальний і рятівний.

Рятувальний означає «спеціально створений для рятування», «призначений для рятування». «Сержант з аеродромної обслуги роздавав пасажирам гумові рятувальні жилети». (П. Загребельний.) «Під нами океан, і стюардеса Соня просить пасажирів ознайомитися з технікою одягання рятувального костюма. Це на той випадок, якщо літак упаде в океан». (Л. Дмитерко.) «Майстерно кріпили рятувальні шлюпки, закривали трюми, відкачували воду з кают і службових приміщень», (З журналу) «Вони хутко вибігли на палубу, де вряд висіли шлюпки, а на сітчастих бортах – рятувальні круги». (П. Панч.) «Сьогодні мусив повернутися з відрядження батько. Для мене він – немов рятувальний круг у морі». (В. Дрозд.) «З’явився над морем літак, сипнув на воду два рятувальних круги і полетів у напрямі берега». (А. Шиян.) «Рятувальна експедиція вдруге вивозила людей». «А шхуна поквапливо лягає у дрейф і спускає рятувального човна». (З. Тулуб.)

Рятівний і його синоніми рятівничий, рятунковий мають значення «той, що приносить порятунок». «Отже, як не крути, а головою муру не проб’єш. Залишалося тільки одне, чекати порятунку від Яринки, чекати п’ятниці і рятівного сигналу». (В. Козаченко.) «Розшарпані в боях червоні війська, стікаючи кров’ю, крок за кроком відступали на Каховку, до рятівних дніпровських переправ». (О. Гончар.) «Під руське різдво раптом знялася хуртовина. Не встигли чабани вчасно зігнати отару до рятівної улоговини. Злякані вівці кинулися в глиб степу, а розгублені чабани безпорадно борсалися, затиснуті проміж ними». (З. Тулуб.) «Василь Васильович, мов крізь сон, відчув укол, рятівна рідина влилась під шкіру, і йому стало легше». (Л. Дмитерко.)

А от у реченні «Розсікаючи хвилі, швидко мчав до баркаса рятівний катер» (А. Шиян.) без контексту важко визначити точно семантику словосполучення рятівний катер. Якщо йдеться про катер, спеціально призначений для рятування на воді, слід було б ужити слово рятувальний. Але якщо автор хотів сказати, що катер (будь-якого призначення – чи для перевезення пасажирів, чи для попередження нещасних випадків) ніс порятунок комусь, хто перебував у небезпеці, доречно вжити словосполучення рятівний катер.

У розмовній мові, як зазначають українські словники, слово рятівний вживається також у значенні «призначений для рятування». На це натрапляємо і в художній літературі. Наприклад: «Підняти всіх жителів узбережжя для рятівних (правильніше: рятувальних) робіт на бродах» або в такому ж значенні, тільки з синонімом слова рятівний – рятівничий: «Інженер зорганізував рятівничу команду з дачників».

У літературній мові, писемній і усній, слід уникати таких лексичних замін, бо все-таки ці слова дещо відрізняються значенням: адже не завжди і не всякі рятувальні дії (тобто дії, спрямовані на здійснення порятунку) виявляються рятівними (тобто такими, що справді приносять порятунок).

Розрізняти треба відповідно і слова рятувальник – рятівник. Рятувальник – людина, яка спеціально займається рятуванням або за певних умов виявляє намір це зробити. «Митю! Майстер спорту аквалангіст-рятувальник Вітя Єгорченко загинув торік у підводних скелях, прокладаючи шлях до кратера підводного вулкана…» (П. Загребельний.) «У місті [Києві] діє спеціальна служба рятування на воді. У випадку небезпеки відразу подається по радіостанції сигнал рятувальникам». (З газети.) «Раніше ми були тільки науково-дослідною групою, а тепер взяли на себе ще й функцію рятувальників». (Ю. Бедзик.)

Рятівник – людина, яка приносить порятунок. «Тихович сердечно подякував своєму рятівникові». (М. Коцюбинський.) «Пароплав! Це слово було на устах у кожного, його повторювали пошепки, як найдорожче ім’я, очі людей хотіли прозирнути темряву, щоб побачити свого рятівника». (О. Довженко.)

В українських словниках зазначено, що рятівник може означати ще й того, хто займається рятуванням. Мабуть, це можна прийняти тільки тоді, коли йдеться про людину, яка неодноразово врятувала когось або щось, а коли мова йде про професіонала, припустімо працівника водної рятувальної станції, то його слід називати рятувальником. Хоча для конкретної особи він може бути і рятівником – людиною, що його врятувала.

Отже, рятівник – не всякий, хто робив спробу врятувати, тобто виконував функції рятувальника, а лише той, хто врятував.

Таким чином, російські спасательный катер, спасительный совет відповідно українською мовою – рятувальний катер, рятівна порада; спасатель рятувальник, спаситель – рятівник.

* * *

Як перекласти речення «Первый Интернационал, основанный Марксом, существовал с 1864 по 1872 год», точніше, як передати слово основанный – заснований чи оснований?

Оснований (на чомусь) означає «той, що базується, грунтується на чомусь, в основі якого лежить те, про що йдеться». «Художник [Л. Толстой], вірний правді життя, в умовах експлуататорського ладу основну увагу приділяє викриттю соціального зла, критиці суперечностей суспільства, основаного на нещадному гнобленні народних мас». (З журналу.)«З досягнень медицини, основаних на успіхах фізіології і анатомії, можна відзначити переливання крові, операції на серці, нейрохірургію, пластичні операції, тканинну терапію, застосування вітамінів та ендокринних препаратів, оживлення організму після настання клінічної смерті і т. ін.».(З журналу.)

Коли треба передати значення «класти початок існуванню чогось, створювати, організовувати щось», вживають дієслово засновувати і у відповідному тексті – дієприкметник заснований. «Заснований одним з видатних державних діячів українського народу і сподвижником російського полководця Олександра Невського Данилом Галицьким, Львів відіграв визначну роль у багатовіковій історії героїчної боротьби українського народу за свою свободу, честь і незалежність». (З журналу.) «Колись Симиренко їздив вчитись садової науки в далеку Францію, а тепер з Мліївської дослідної станції, заснованої Симиренком, відправляються в ту ж таки Францію саджанці нововиведених сортів фруктових дерев». (В. Дарда.) «Це ж у Вільно кілька років тому Міцкевич учився в університеті, там був заснований таємний гурток революційної молоді «Філарети». (О. Іваненко.) «В світлиці тхнуло пергаментом та старими книгами й паперами. Розкішні квітчасті перські та турецькі килими були розстелені кругом стола й по стародавніх канапах з високими спинками. Одразу було знать, що ця колегія була заснована для дітей панських та магнатських». (І. Нечуй-Левицький.)

Проте у реченні «Вірш Павла Тичини – «Давид Гурамішвілі читає Григорію Сковороді «Витязя в тигровій шкурі» – заснований, звичайно, на здогаді, на припущенні, але припущенні цілком вірогідному» правильніше вжити слово оснований, тобто «в основі його – вірогідне припущення».

Крім того, що ці слова розрізняють за змістом, у виборі одного з них можуть допомогти такі формальні ознаки: оснований відповідає тільки на питання на чому?, заснований може відповідати на питання ким?, де?, коли? та ін.

Отже, слова оснований і заснований відрізняються значенням і тому не є взаємозамінними. Перше означає «той, що базується на чомусь», друге – «створений», «розпочатий».

* * *

Як українською мовою передати словосполучення орошаемые земли та оросительная система?

Російське орошаемый – по-українському передається словом зрошуваний – пасивним дієприкметником теперішнього часу, утвореним від дієслова зрошувати, що означає «насичувати землю вологою, створюючи сприятливі умови для росту рослин». «Туркменистан – республіка зрошуваного землеробства». (З газети.) «Високі врожаї насіння люцерна дає на низинних і зрошуваних ділянках». (З газети.)

Оросительный – по-українському зрошувальний – «призначений для зрошування»: зрошувальний канал («такий, що здійснює зрошування»), зрошувальні роботи. «Бачив [Кардаш] зарослі лісом яри, верби, схилені над ставками, зрошувальні канали». (С. Журахович.) «Можу вас поінформувати, що зараз я досліджую вплив цієї зрошувальної рідини безпосередньо на живий організм». (Ю. Смолич.) «Вона раділа, як дитя, кожній звістці про нові зрошувальні системи». (О. Донченко.) «Вода з безперервним шумом обвалювалась униз між кущі, звідки брали початок зрошувальні канали». (О. Гончар.) «Вода буде надходити в тимчасову зрошувальну сітку для поливу сільськогосподарських рослин». (З журналу.)

На жаль, слова зрошуваний і зрошувальний інколи плутають, наприклад: «Найближчим часом значно розширяться площі зрошувальних земель колгоспів і радгоспів»; «…Через кілька днів я відвідав Кам’янсько-Дніпровське дослідне зрошувальне поле».

Таким чином, орошаемые земли перекладаємо як зрошувані землі, оросительная система зрошувальна система.

* * *

Як перекласти російські речення: «Принужденный родственниками, он переехал к ним», «Вынужденный обстоятельствами, брат перешел на другую работу», «Меня поразил ее принужденный смех», «Вчера состоялся вынужденный разговор»?

Виділені слова українською мовою перекладаються близькими значенням словами примушений, змушений, вимушений. Розглянемо кожне з них.

Примушений означає «присилуваний кимсь або чимсь чинити саме так». При цьому особа того, хто вимагає (або обставини, що вимагають таких дій), може вказуватися, а може й не називатися.

Свічка: І ось,
В той самий час, коли там на горі
Пани вельможні гучно бенкетують
При громі сурм та полум’ї свічок, –
Ми в темряві примушені томитись,
Без світла, в темних хатах, як кроти… (І. Кочерга.)

«Сковані морозом, примушені текти під кригою її могутні хвилі, ніхто й не здогадається, яка насправді Нева в усій своїй силі й красі. Брудний, поруділий сніг приховує її від людських очей». (О. Полторацький.)

Крім значення «присилуваний чинити саме так», примушений виступає ще із значенням «той, що має обов’язок чинити саме так». Наприклад: «–У мене нема такого вулика! – презирливо майнула крильцями бабка, – Це тільки ви, прості робочі бджоли, примушені працювати день і ніч, а я літаю, де схочу, засну, де трапиться, їм, що схочу». (О. Іваненко.)

Кембль:
…Та все одно – був чи не був на раді,
а вже коли громада вся рішає,
то всяк примушений рішинця слухать. (Леся Українка.)

Змушений і вимушений – синоніми, коли виступають у функції дієприкметника і виконують роль іменної частини складеного присудка. У цьому разі вони означають дії людини (живої істоти), часом здійснювані навіть проти власного бажання, під впливом тиску обставин. Коли йдеться про неживі предмети, вживаємо примушений. «Був змушений (вимушений) це зробити, бо іншого виходу немає». «Селяни змушені були орендувати землю в поміщиків на кабальних умовах: обробляти своїми знаряддями і кіньми поміщицькі землі, віддавати поміщикові половину врожаю». «Тому що на кінофабрику хороших сценаріїв не надходило… я вимушений був надалі писати сценарії сам». «Зупинившись там, де звичайно спиняються оперні співаки, Боженко відкашлявся і, надавши своєму голосу й обличчю найніжнішого виразу, почав промову:

«Граждани буржуазія, суб’єкти! Пробачте великодушно, що змушені були дати бій під містом. Інакше як же вас, негідників, проймеш?» (З творів О. Довженка.)

У функції прикметника (означення до підмета або додатка, що виражений віддієслівним іменником), коли разом з іменником це словосполучення означає дію, зумовлену певними ситуаціями, вживають вимушений, а не змушений. Наприклад: вимушена посадка, вимушена зупинка, вимушене байдикування, а не «змушена посадка», «змушена зупинка» і т. д. «От тільки він, старий машиніст Сорокоуст, висловлюючись мовою сина-льотчика, пішов на вимушену посадку». (О. Гуреїв.) «Жінки в замку Тарновських порозшукували торішнє незакінчене гаптування й модні аплікації, коротали за ними вимушене сидіння в покоях». (І. Ле.) «Лагутін, спокійно сяючи блакитною прозорістю очей, говорив про боротьбу з вимушеними затримками в роботі «Могутнього». (О. Донченко.)

Вимушений (а не змушений) вживається у значенні «здійснюваний через силу, роблений, нещирий». «Либонь вона ледь-ледь зніяковіла і намагалась приховати це за вимушеною усмішкою, що струмувала по її лицю, як сонячна вода». (Є. Гуцало.) «Незадоволений ситуацією, Безбородько автоматично тис простягнуті йому руки і так само автоматично розтягував губи у вимушену усмішку». (І. Вільде.) «Його сміх був вимушеним, стриманим». (С. Голованівський.) «Він розпростер хрестом худі, як палички, дитячі руки, і вимушена усмішка застигла на його обличчі». (О. Довженко.) «Рухи її якісь вимушені, голос ненатуральний». «По виході присяжних суддів фізіономія судової зали відразу змінилася, відлетів дух вимушеної поваги й церемоніальності». (З творів І. Франка.) «Вона [зустріч братів] вийшла на диво вимушена і холодна». (Н. Рибак.)

Як уже зазначалося, в розглядуваних словосполученням слово вимушений найчастіше виступає з віддієслівним іменником, але часом другий компонент являє собою іменник не дієслівного походження, хоч і абстрактний. «Здавалось, що вже більше як півгодини тягнеться цей вимушений спокій». (В. Козаченко.) «Улька слухала матір з вимушеною увагою, а її лукавий погляд не відривався від Грицевого бриля, що висів на гвіздку». (С. Добровольсьхий.)

Так само з префіксом ви-, а не звживаються відповідні слова, коли вони виступають із заперечною часткою (префіксом) не: невимушена усмішка, невимушений вигляд, невимушена хода (не «незмушений вигляд», «незмушена хода»). «Вутаньці була приємною його увага, і коли воєнком з невимушеною чемністю попросив дозволу сісти, вона, зашарівшись, тільки кивнула в знак згоди». (О. Гончар.) «Як і Гоголь, Квітка широко користується всіма багатющими лексичними скарбами народної мови… оповідними синтаксичними зворотами, чим надає своїй мові невимушеної природності, простоти і соковитого емоційного забарвлення». (П. Федченко.) «Розмова полилась невимушена, весела, і незабаром Бальзак привернув усю увагу товариства». (Н. Рибак.) «Тим часом цеховики вже повстромлювали в свічники свої свічки й розсипались по палаті барвистими купками. Починається невимушена весела метушня». (І. Кочерга.)

Отже, коли щось робиться з примусу, за чиїмсь суворим наказом, вимогою, вживають слово примушений (у ролі іменної частини складеного присудка). Коли йдеться про те, що немає іншого виходу з певних обставин, вживаються паралельно слова змушений і вимушений, але у функції означення в словосполученні з іменником у ролі підмета або додатка виступає тільки вимушений.

З погляду сучасної стилістичної норми трохи незвично звучать словосполучення «примушений сміх» у ремарках Лесі Українки: «[Евфрозіна] (З трохи примушеним сміхом зникає в дверях гінекея)» («Оргія».) або «Руфін з слабким примушеним усміхом мовчки потакує головою». («Руфін і Прісцілла».) Це можна пояснити тим, що на той час ще не було чіткої семантико-стилістичної диференціації.

Таким чином, російські речення, про які йшлося, треба перекласти так: «Принужденный родственниками, он переехал к ним» – «Примушений родичами, він переїхав до них»; «Вынужденный обстоятельствами, брат перешел на другую работу» – «Вимушений (змушений) обставинами, брат перейшов на іншу роботу»; «Меня поразил ее принужденный смех» – «Мене вразив її вимушений сміх».Щодо речення «Вчера состоялся вынужденный разговор», то, безперечно, його слід перекласти – «Вчора відбулася вимушена розмова». Тільки в словосполучення вимушена розмова може бути подвійна семантика: або «роблена, нещира», або «зумовлена обставинами всупереч бажанню одного чи обох її учасників». Щоб зрозуміти правильно думку, слід проаналізувати ширший контекст.

* * *

У значенні «бути зарахованим кудись» або «стати членом чогось» у російській мові паралельно вживаються два синоніми – вступить і поступить. У сучасній українській мові слова поступити фактично немає: тлумачний словник наводить усі властиві йому колись значення, але визначає їх як застарілі.

Семантику цих російських синонімів передає лише дієслово вступати, підтримуване такими спільнокореневими словами, як вступ, вступних, вступний (екзамен). «– Коли я відповідав про права й обов’язки члена партії, то – ви чули? – про обов’язки відповідав краще, ніж про права. Вступаю в партію, кажу, значить беру добровільно на себе додаткові обов’язки перед народом. Беру нову ношу на плечі. Хай важче буде, але ж на серці якось гарно… Наче неділя, наче свято…» (О. Гончар.) «Вступаючи в піонерську організацію, радянські діти обіцяють палко любити свою Батьківщину, жити, вчитися і боротися, як заповів великий Ленін, як учить Комуністична партія». (З газети.)

…Ув’язнені тюремних стін,
Що їх врятовано з неволі,
Вступають в месницький загін. (М. Шеремет.)

«Виявляється, вони зі Світланою товаришують ще з того часу, як разом вступали до інституту». (Є. Гуцало.)

Отже, у значенні «бути зарахованим до якогось навчального закладу, до складу якоїсьорганізації» в сучасній українській мові вживають вступати, і перекладати російські вступать, поступать у цьому значенні треба тільки таким словом.

* * *

Російське обусловить у таких реченнях, як «В приложенной к рукописи записке он обусловил свои требования» і «Хорошая теоретическая подготовка обусловила успех в работе молодого инженера» перекладається близькими, але різними українськими словами – обумовити і зумовити. Хоча ці слова відрізняються лише префіксами, значення в них не однакові. На жаль, мовці не завжди це усвідомлюють. Дуже поширена помилка полягає в тому, що замість зумовлювати вживають обумовлювати. «Досягнення біології сприяють розвиткові сільського господарства, харчової промисловості, обумовлюють прогрес медицини».

У цьому прикладі за змістом слід було вжити слово зумовлювати, а не обумовлювати. Яка ж між ними семантична відмінність? Зумовлювати означає «бути причиною чогось», «створювати умови для виникнення чогось». «Глибокі теоретичні знання зумовили успіх ученого в розробці досліджуваної проблеми». «Ці особливості розвитку хребта дитини і підлітка зумовлюють його легку піддатливість і можливе викривлення при неправильних положеннях тіла та довготривалих напруженнях, особливо однобічних». (З журналу.) «За своїм ідейно-тематичним змістом науково-фантастична література надзвичайно багата й різноманітна. Різноманітність тематики зумовлює і різноманітність художніх засобів». (З журналу.)

Обумовлювати – «обмежувати якоюсь умовою, застереженням». Наприклад: «У договорі обидві сторони обумовили ряд питань». У реченні «Суспільний настрій в країні і радість життєвого досвіду обумовили естетичне ставлення Левітана до навколишнього світу» (З журналу.) слід було вжити дієслово зумовили: адже йдеться про те, що певні фактори послужили основою утворення естетичного ставлення Левітана до навколишнього світу, спричинили таке ставлення.

Повернімося до наших речень. «В приложенной к рукописи записке он обусловил свои требования» перекладаємо так: «У доданій до рукопису записці він обумовив свої вимоги»; «Хорошая теоретическая подготовка обусловила успех в работе молодого инженера» – «Добра (грунтовна) теоретична підготовка зумовила успіх у роботі молодого інженера».

* * *

У практиці перекладу з російської мови слово останавливаться має два українських відповідники – зупинятися і спинятися. Це синоніми, які в граматичному плані відрізняються префіксами і вживаються, щоб передати факт припинення руху. «Татарське зілля витика поруч з води яснозелені, гострі мечі. Я спиняюсь, кладу весло і дивлюся». (М. Коцюбинський.) «Вони [робітники] зупинялися, оберталися до молодого хлопця і дружніми усмішками бадьорили його, заохочували на спів». (І. Ле.) «Раптом він спиняється під зеленими деревами…» (О. Гончар.) «З грюкотом промчав паровоз і, гальмуючи, почали зупинятись вагони». (М. Трублаїні.) «Поїзд спиняється. Світло перонного ліхтаря упало в купе, освітило постать Людмили». (А. Головко.)

І зупинятися, і спинятися вживають, коли йдеться про розташування або (по приїзді) тимчасове оселення десь. «…Шепочуть зелені трави мовчазним чорним могилам… Може, вони повідають про те, як на них зупинялися постоєм козаки, варили саламату, а кобза дзвеніла у тихе надвечір’я і то рокотала, як грім, то промовляла тихим жалем, і під той сум, під ту жалобу схиляв порубану, в шрамах, голену, з буйним оселедцем голову старий козак та згадував вірне товариство, що полягло десь під Кафою або Трапезундом». (Г. Тютюнник.) «Партизани швидко навчились будувати собі житла. Спинявся на новому місці загін, – і за день-два виростало справжнє селище». (Ю. Збанацький.)

Часом спинятися і зупинятися вживають в одному реченні паралельно, щоб уникнути збігу однакових слів, – із стилістичною метою. Наприклад, у М. Стельмаха у «Великій рідні»: «Пливе обабіч шляху жовта і червона пшениця і аж на горбку зупиняється біля озерця рожевого маку. Тільки спогади-думи не спиняються, входячи в минувшину, як дітвора у високі жита»; в О. Довженка в «Щорсі»: «Зупинившись там, де звичайно спиняються оперні співаки, Боженко відкашлявся і, надавши своєму голосу й обличчю найніжнішого виразу, почав промову…»

Коли треба передати значення «затриматися, розглядаючи щось», вживають теж обидва слова. «Щоразу погляди зупиняються на ворожій мовчазній висоті, переносяться далі від неї вліво, де лягли до самого моря залиті сонцем простори чужої країни, таємничі, закуті в залізобетон». (О. Гончар.) «Очі тонули в зелено-золотій глибині й спинялись на густих зелених вербах над водою, на блискучій тихій воді». (І. Нечуй-Левицький.)

Проте коли йдеться про такі переносні значення, як «затриматися на чомусь для характеристики, обговорення» і «утриматися від якихось дій», у сучасній літературній мові здебільшого вживається слово спинятися, а не зупинятися. «Багато промовців спинялося на питаннях посилення шефської роботи на селі, подання допомоги господарствам області в організації агрохімічної служби». (З газети.)

«Найглибша любов не спиняється перед самопожертвою. Не кожен зрозуміє цю велич людини…» (Л. Смілянський.) «Основна властивість реалізму – невтомна дослідницька діяльність і відкриття нового в сфері людинознавства, введення цього нового у сферу прекрасного, поетичного, естетичного. Реалізм наймужніший у своїх шуканнях – він ні перед чим не спиняється».(З журналу.)

Цю особливість вживання дієслова спинятися варто враховувати, перекладаючи російське слово останавливаться.

* * *

Під час перекладу слова появляться перевагу надають слову з’являтися, а не появлятися, хоча останнє й підтримується іменником поява.

Обидва дієслова мають значення «виникати», «показуватися», «приходити». «Поволі, мов краплі з дерев, стікає березнева ніч, поволі на сході з’являється щось подібне до червоної смуги і зникає в сірій волозі». (М. Стельмах.) «На освітленій палубі з’являється чиясь маленька постать». (О. Донченко.) «І я подумав, що немає, очевидно, дрібниць у житті. Все важливо для людини, коли воно дає їй радість, коли робить щасливою, важливе почуття, яке в неї з’являється до іншої людини…» (Є. Гуцало.) «В цей час у дверях появляється закутана по самі очі Орися…» (Г. Тютюнник.) «На обличчі Сагайди появляється злісна гримаса». (О. Гончар.) У літературній мові слово появлятися виразно поступається місцем значно продуктивнішому слову з’являтися. «У Річарда з’являється вираз тріумфу»; «На порозі з’являється Річард». (Леся Українка.) «З темної хащі знову з’являється всюдисущий Глушак»; «Кожного вечора дід Галактіон з’являється до голови колгоспу і рапортує:

– За минулий день ніяких подій не було». (О. Довженко.) «Але поганий настрій не зникає, з’являється почуття самотності». (О. Донченко.)

Отже, з двох варіантів – появлятися і з’являтися – сучасна літературна мова надає перевагу останньому.

* * *

Російське слово освещать має значення: «зробити світлим, поширюючи промені» і переносне – «пояснювати, розповідати про щось». На позначення фізичної дії – «зробити щось світлим завдяки якомусь випромінюванню» в українській мові вживається дієслово освітлювати, і переклад у цьому разі ніяких труднощів не становить. Слід зазначити, що освітлювати, крім позначення фізичної дії, може вживатися в переносному (але іншому, ніж дієслово висвітлювати, значенні) – «надихати», «бути дороговказом». «Ідеї великого Леніна освітлюють нам шлях до світлого майбуття».

Водночас російське дієслово освещать в іншому переносному значенні – «показувати, пояснювати, розкривати, розповідати про щось» – перекладається тільки словом висвітлювати (висвітлювати проблему, питання і т. ін.). «Твори І. Карпенка-Карого на історичну тему правдиво висвітлювали героїчну історію українського народу, і їх високо оцінювала сучасна революційно-демократична критика». (З журналу.) «В журналах вона часто знаходила новий матеріал, читала наукові розвідки, які по-новому висвітлювали те або інше питання в науці чи літературі». (О. Донченко.)

Часом мовці помиляються, вживаючи в цьому значенні освітлювати, що з погляду сучасної стилістичної норми неправильно.

Правда, слово висвітлювати може вживатися не тільки переносно, а й у значенні (рідко) «світячи або спрямовуючи кудись світло, робити видним щось». «У цю мить до місця події підійшов зустрічний «оппель» і, не розминаючись, спинився, яскраво висвітлюючи фарами». (І. Ле.)

Неначе з сонця скована
Умілими руками –
Аж іскриться та блискає.
Оце так справді школа!
Аж райдужними бризками
Висвітлює навколо. (В. Бичко.)

У цьому ж значенні висвітлювати може вживатися з відтінком «освітлювати, вихоплюючи щось із темряви»: «Щоразу прожекторні смуги висвітлювали обличчя Поліни, яка сиділа з ногами в розлогому фотелі, притуленому до письмового столу». (В. Коротич,)

Отже, доповідач, автор статті або книжки питання висвітлює, а не освітлює.

* * *

Російські обязанность і долг (моральний) українською новою перекладаються одним словом – обов’язок. Наприклад, у реченні «Проходження служби в армії – почесний громадянський обов’язок кожного радянського юнака» йдеться про обов’язок людини як громадянина; російською мовою воно могло б прозвучати так: «Прохождение службы в армии – почетная гражданская обязанность каждого советского юноши». Водночас тут російською мовою можна було б сказати і «почетный гражданский долг», якщо розуміти це висловлювання в морально-етичному плані.

Отже, гражданский долг, гражданская обязанность мають український відповідник громадянський обов’язок. Але в українській мові є і словосполучення громадський обов’язок, яке вживається для характеризування людини в її стосунках до колективу (у вузькому й широкому значенні).

Гражданский долг перекладається як громадянський обов’язок. «Виховати справжню людину, навчити її жити – це значить виховати в ній почуття громадянського обов’язку, навчити служити обов’язку». (З журналу.) «Повертаюсь до радянської літератури. Звання письменника – висока честь, але воно покладає на носія його і великі обов’язки. Перший, головний із цих обов’язків – громадянський обов’язок майстра слова, його служіння народу». (М. Рильський.)

Прикметник громадянський у такому розумінні означає свідомого члена суспільства, який підпорядковує особисті інтереси громадським, служить батьківщині. «Голос Тичини пролунав для «товаришів інтелігентів» на Україні як голос їх громадянської совісті, голос, що закликав мужньо зустріти світанок нового історичного дня». (Л. Новиченко.) «Байки як жанр, гумор і сатира як стиль – найбільш характерні для творчості Дем’яна Бєдного. Поруч з цими рисами – громадянський пафос його поезії безперечно пов’язаний з некрасовською традицією». (М. Рильський.)

Прикметник громадянський утворений від іменника громадянин (останній може мати такі значення, як «підданий якоїсь держави» і «свідомий член суспільства») і означає «такий, що має стосунок до людини як громадянина». Наприклад, громадянські права, громадянська війна (війна всередині країни), громадянська страта (дореволюційне), громадянська свідомість, громадянська лірика. «Щорс хутко підвівся і заходив по кімнаті.– Ось написав для всіх присягу – клятву на вірність. Прочитайте і обміркуйте. Зберіть увесь полк. Попередьте бійців, що присяга буде не звичайним обрядом, а людською громадянською клятвою бійця революції». (О. Довженко.)

До революції часто плутали вживання слів громадянський і громадський. Зустрічалися такі словосполучення, як «громадянське життя міста» замість: «громадське життя міста» або неправильне вживання прикметника громадянський, як у наступному реченні, де слід було сказати: громадський. «Веселий та говіркий, він [Проценко]… насміхувався над повітовим байдикуванням, над порядками городського життя, над громадянським безладдям».

Та, на жаль, і в наші дні замість усталеного і загальновизнаного громадянська лірика, дехто ще вживає «громадська». «Громадська лірика розвивається переважно у жанрових різновидах послання, памфлету, медитації». Це з погляду сучасної української літературної мови вважається неправильним.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.