Чак Є. Д. Барви нашого слова

СЛОВА-МАНДРІВНИКИ

загрузка...

Буквально – палець. Як по-грецькому буде «палець»? Запитання видається несподіваним і без словника нерозв’язним. Та лише на перший погляд. А насправді ми не раз промовляли і це слово, і похідні від нього. Саме так зветься один із поширених віршових розмірів, яким, зокрема, написана і «Железная дорога» М. О. Некрасова, і «Тучки небесные, вечные странники…» М. Ю. Лермонтова, і невеличкий вірш українського поета П. А. Грабовського, в якому розповідається про маленьку швачку і її невдячну, виснажливу працю заради черствого шматка хліба. Цей розмір і в українській пісні на слова М. П. Старицького «Ніч яка місячна», що стала народною.

Корінь грецького слова, яке означає палець, є складовою частиною термінів із галузі криміналістики; він також – у назві техніки письма на друкарській машинці.

Як же по-грецькому буде «палець»?

Дактиль. Так у силабо-тонічному віршуванні зветься трискладова стопа, в якій наголос падає на перший склад.

Дактилоскопією називається розділ криміналістики, що вивчає шкірні узори кінцевих фаланг пальців рук (це необхідно для встановлення особи, для реєстрації та розшуку карних злочинців); дактилограма – відбиток пальців.

Техніка письма на друкарській машин­ці – дактилографія, а використо­ву­ва­на глу­хо­німими для спілкування ручна азбука – дактилологія.

Так грецький «палець» мандрує по світу.

Академія. Це слово дуже поширене. Ним називають наукові й вищі навчальні, а також художні заклади – Академія наук, Військово-повітряна академія, Академія мистецтв та ін.

Назва академія прийшла до нас із Стародыавньої Греції і пов’язана з ім’ям міфологічного героя Академа. У передмісті Афін, за міською стіною, була могила; вважалося, що там похований герой Академ. Священний сад на честь героя була названо Академією. В алеях саду філософ Платон, який жив у IV столітті до нашої ери, проводив бесіди із своїми учнями, 1 тому заснована ним школа дістала назву академія. Пізніше й інші наукові, навчальні й мистецькі заклади почали так називати.

Чому ж така шана героєві?

В античному світі слово герой, (давньогрецькою мовою воно означало «пан, владика») не вживалося в сучасному розумінні – ним у міфології спочатку називали дух померлих визначних предків, вождів, що, за віруванням древніх греків, впливав на долю живих, спостерігав за їхнім життям, незримо втручався у справи. Вважали, що герої, які нібито продовжують жити в могилі, є посередниками між богами і людьми, рятівниками, захисниками від усього лихого. Проте, гадали стародавні греки, герої можуть образитися, якщо їх не шанувати, і тоді стануть небезпечними. Тому гробниці, в яких начебто жили герої, були об’єктом культу. Священною вважалася й могила, яку пов’язували з ім’ям героя Академа.

Лаконічний. Слово лаконічний у давньогрецькій мові означало «короткий», «стисло викладений», «небагатослівний». З таким значенням воно вживається і в нашій мові.

Як виникло це слово?

Воно прийшло до нас із стародавньої Спарти, держави, яка виникла в IX столітті на території південно-східної частини Пелопоннеського півострова. Область у Спарті називалася Лаконія, центром її було місто Лакедемон.

Спартанці – суворі, витривалі, загартовані воїни, яких з дитинства привчали переносити несприятливі умови, виховували дисциплінованими, сміливими, сильними. Їх спеціально навчали коротко і ясно висловлюватися. Цим вони відрізнялися від афінських ораторів, відомих своїм пишним красномовством.

Крізь віки пройшли такі вислови спартанців, як «Перемога або смерть», «Зі щитом або на щиті» (тобто переможцем або мертвим має повернутися воїн з поля бою; тіло вбитого приносили на його щиті). Відомо, що коли македонський цар Філіпп звернувся до спартанців з погрозою: «Якщо я вступлю в Лаконію, я зрівняю Лакедемон із землею», державні мужі Спарти відповіли дуже чітко і стисло – «Якщо».

загрузка...

Квінтесенція. У нашій мові це слово має значення «найсуттєвіше». Ми говоримо, наприклад, «Квінтесенція його виступу полягає в тому, що…», тобто «основа, суть». Буквально квінтесенція по-латині означало «п’ята сутність» – quinta essentia. Чому ж саме п’ята?

В античній філософії вважалося, що все існуюче складається з чотирьох елементів (основ, стихій): землі, вогню, повітря і води. Згодом до них додали ще один елемент і назвали його ефіром. Давньоримські філософи протиставляли його чотирьом земним елементам як основний елемент небесних тіл. Новий елемент вони вважали «п’ятою суттю» (буквально quinta – «п’ята», essentia – «суть»), гадаючи, що саме він є першоосновою, суттю речей.

Так виникло слово квінтесенція, яке ми вживаємо, коли йдеться про найголовніше, найважливіше, про суть чогось.

Одеколон. У стародавні часи поселення, засновані греками за межами своєї країни та римлянами на завойованих землях, називали колоніями (по-латинському корінь цього слова пов’язаний із значенням «обробляти землю»). Звідси й назва системи експлуатації селянства, яка прийшла на зміну рабству в Римській імперії у І столітті нашої ери, – колонат (по-латинському – colonatus). Пізніше, в ранньому середньовіччі, ця форма залежності селян від великих землевласників поширилася також на країни Західної Європи та Візантії. Дрібні ділянки землі, які давали в оренду селянам, називали колоніями, а землеробів – колонами.

Зі словами цього кореня пов’язана назва парфумів. Яким чином?

Однією з колоній було місто на Рейні, яке по-французькому звучало як Колонь, по-німецькому – як Кельн. «Запашну воду» вперше почали виготовляти в Кельні, і французи назвали її eau de Cologne – «вода з Кельна». Так виникла назва одеколон.

У деяких слов’янських мовах французьке словосполучення передається відповідним слов’янським. Наприклад, у польскій мові – woda kolonska.

Альбом. У нашій мові цим словом називають книжку або зошит для малювання, вписування віршів, наклеювання марок або фотознімків. Слово альбом походить від латинського іменника, що означав «білий». Боно поширене в багатьох мовах, зокрема в англійській, французькій, але вживається у трохи відмінній формі – album.

Чому ця назва пов’язана з білим кольором? Як вона виникла?

У Стародавньому Римі на дошках столів з побіленою поверхнею писали імена державних службовців, записували різні відомості про державні справи. Такий білий стіл, що правив за дошку оголошень, стояв у громадських місцях, на площах. Він мав назву альбум (у латинській мові album – середній рід від прикметника albus – «білий»).

В Англії в середні віки слово album означало журнал або список, і, звичайно, назва ця пов’язана була з білим кольором паперу.

Згодом слово альбом почали вживати і на позначення книжки, в якій зібрано репродукції картин, малюнків або фотознімки з коротким пояснювальним текстом.

Паспорт. Це слово, знайоме кожному, походить з французького passe що означає «прохід» і port – «гавань». Первісно воно означало дозвіл на відплиття. Паспорт засвідчував, кому належить корабель, в якому місті постійно проживає його господар, – адже в південних морях так багато було розбійників, грабіжників, яких італійці називали корсарами, а греки – піратами. Паспорт і мав засвідчити, що судном володіє добропорядна людина, яка ніякої шкоди мирним жителям міста не завдасть.

Тепер про порт. Яке його походження?

Відомо, що porto по-латині означає «ношу»; портмоне (гаманець) буквально – «неси монети», портфель – «неси аркуші» (паперу). Порт – морські ворота країни, можна сказати, – її двері. Це вже дещо прояснює: адже ми знаємо кілька слів, корінь яких пов’язаний із значенням porta – «двері». Портьє – служник готелю, який стоїть біля дверей, впускаючи і випускаючи відвідувачів; портьєра – завіса, що затуляє двері. Та все-таки основне неясно: який стосунок має корінь, що означає «носити», до дверей?

За давньоримським звичаєм, при заснуванні міста його оточували стіною. Але перед тим як вимурувати її, місце оборювали плугом. Там, де мала бути міська брама, не орали, а несли плуга на руках. Отже, porta буквально означає «місце, де плуга несли на руках». Це були ворота, двері у місто. А гавань, порт – водні ворота.

Фіаско. Так по-італійському називається пляшка. Та ми це слово вживаємо тоді, коли йдеться про те, що когось спіткала невдача. «Він зазнав фіаско»означає «зазнав поразки, краху», «провалився». Але чому ми так говоримо?

Учені зробили кілька спроб з’ясувати, який зв’язок між пляшкою і поразкою. На думку декого з них, артистові, який невдало виступив, вішали на шию пляшку. Та чому саме в такий спосіб глядачі виражали свої почуття? Вважають також, що фіаско в переносному значенні почали вживати після невдалого виходу з пляшкою видатного італійського комедійного актора Біанколеллі, відомого своїми виступами в амплуа Арлекіна – персонажа італійської комедії масок. Це незграбний телепень, дурнуватий слуга, блазень, який своїми діями має смішити публіку.

Але, мабуть, найбільш вірогідною є версія про те, що слово фіаско пов’язане з виробництвом скла. У чому вона полягає?

Ця версія викладена англійським лексикографом Едвіном Редфордом. Ось її зміст. У середні віки Венеція славилася своїм художнім склом. Помітивши в процесі роботи найменшу ваду в коштовному виробі і не бажаючи випускати браку, майстри припиняли витончену роботу і перетворювали свій витвір на звичайну пляшку (fiasco). Очевидно, це слово, що в переносному значенні почало виражати неуспіх, невдачу, перейшло від склодувів до інших верств населення. І, мабуть, звідси вже походить звичай – вішати пляшку на шию невдахам-акторам.

Карантин. У сучасній мові слово карантин означає сукупність адміністративних і медико-санітарних заходів, спрямованих на те, щоб запобігти поширенню інфекційних хвороб і на знищення вогнища інфекції. Цим словом також називають санітарний пункт для огляду людей, суден і товарів, що прибувають з місцевостей, де є епідемія.

Звідки ж взялася така назва і що буквально вона раніше означала?

Щоб уникнути спалаху чуми, у XIV столітті пароплави, які прибували до Італії з районів, охоплених епідемією, не відразу пускали в порти. Їх тримали на рейді певний час, а саме – протягом сорока діб, і лише після цього моряки діставали дозвіл зійти на берег. По-італійському quaranta giorni, що в нашому фонетичному оформленні звучить як карантин, означає «сорок днів». Отже, в основі цього слова – числівник сорок, але пізніше карантин почали призначати на різні строки.

Газета. У латинській мові було запозичене з перської слово gaza, щоозначало «скарб», «царська казна». Очевидно, під його впливом в італійській мові і виникла назва дрібної срібної монети gazetta. В 1563 р. у Венеції з’явилася перша газета. Вона була писана від руки, і за право прочитати її треба було платити гроші – саме цю дрібну монету. Згодом так почали називати і саме періодичне видання.

Яка ще існує версія щодо виникнення слова газета?

Історію виникнення цього слова пояснюють і по-іншому. Його виводять від зменшеної форми італійського gazza, що означає «сорока». Підставою для такого припущення є те, що перші газети взяли собі за емблему сороку – як символ поширювача новин. Адже й тепер кажуть: «Сорока на хвості принесла (звістку)».

Етикет. Як відомо, це слово вживається на позначення норм поведінки, порядку дій і правил чемності при дворах монархів і різних титулованих осіб. Це так званий придворний етикет. На офіційних прийомах, у диплома­тичних колах застосовуються правила етикету, що звуться дипломатичним протоколом. Згодом за словом етикет усталилося ще одне значення – «форма поведінки і правила ввічливості, усталені в тих або інших верствах населення».

Якого походження це слово?

По-французькому етикет означає «кви­ток», «ярлик». Колись для учасників різних церемоній або урочистих прийомів випускали квитки із вказівками про те, що запрошені мають робити, як себе поводити. Згодом слово, що означало запрошення, почало означати й правила поведінки на офіційних зустрічах, церемоніях.

Бойкот. Багато років ірландський народ перебував під англійським ярмом. Свою власну землю ірландські селяни змушені були орендувати в англійців. 1879 року у боротьбі за землю в Ірландії виникла масова організація орендарів «Земельна ліга», яка висунула гасло: «Ірландська земля – ірландцям».

Особливо жорстоко ставився до селян управитель одного з маєтків капітан Бойкот.

Чому його ім’ям названий прийом політичної та економічної боротьби?

Капітан Бойкот накинув селянам надзвичайно важкі умови оренди, погрожував зігнати із земельних ділянок тих, хто не виконає його вимог. «Земельна ліга», обурена його діями, виступила проти жорстокого управителя. Коли Бойкот покликав поліцію, щоб виселити боржників, всі робітники і служниці пішли від нього, і ніхто не хотів найнятися на їхнє місце; крамарі відмовилися продавати Бойкоту товари; навіть листоноші перестали носити йому пошту. Ніхто не спілкувався з управителем, і він змушений був виїхати з Ірландії.

Так виник особливий прийом боротьби – ігнорування. Згодом він став засобом політичної та економічної боротьби, що характеризується припиненням стосунків з державами, установами і окремими особами. Ім’я Бойкота перетворилося на загальну назву, і слово це поширилося в усьому світі.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.