Чак Є. Д. Барви нашого слова

В ПОЛІКЛІНІЦІ

загрузка...

Біля нашої школи величезна поліклініка. Одного разу головний лікар запросив нас на день відкритих дверей, щоб ми ознайомилися з роботою лікарів, медичних сестер, реєстраторів. Може, після школи й нас привабить медицина – адже кваліфіковані кадри завжди потрібні.

Новий світлий будинок зустрів нас теплом просторих коридорів, затишком, чистотою, діловитістю людей у білих халатах,

На першому поверсі – величезний розклад прийому лікарів. Він нагадував розклад прибуття й відходу поїздів на залізничному вокзалі. На стенді було багато прізвищ, але впадали в око виразні написи-заголовки: терапевти, хірурги, стоматологи, невропатологи.

Головний лікар як гостинний господар зустрів нас біля входу в приміщення, а біля розкладу відразу почав нам пояснювати: першим у списку йде терапевт. Галузь медицини, якій він служить, – терапія, що по-давньогрецькому означає «лікування» і охоплює внутрішні хвороби. Далі – хірург. Назва ця утворилася внаслідок поєднання грецьких слів, що означають «рука» та «дія», тобто це той, що «діє рукою», має справу із захворюваннями, які в основному лікують оперативними втручаннями.

Потім пішло багато назв на -лог – скорочене грецьке логос – «слово», «наука», яке тут означає служителя науки, а якої саме – показує початок назви спеціаліста: невропатолог невропатології, науки про захворювання нервової системи; офтальмолог, він же окуліст, – має справу з очима; стоматолог – від грецького слова стома – «рот» – зубний лікар. Шкіра по-грецькому – дерма, а медик, що її лікує, – дерматолог. І, нарешті – отоляринголог. В основі цієї назви лежать грецькі слова, що означають вухо і горло. А педіатр (з грецької) – це «той, хто лікує дітей».

А потім головний лікар спитав нас, як ми розуміємо, що точно означає слово поліклініка. Яке дитяче запитання! Що тут довго думати? Клініка – це установа, в якій у нас лікування хворих поєднується з науково-дослідною та педагогічною роботою, а полі – теж не так уже й важко здогадатись, хоч грецької мови й не знаємо. Полі – це «багато». Слів з таким коренем скільки хочеш у нашій мові. Ось, наприклад, полівітаміни – суміш з багатьох вітамінів; поліглот – людина, яка володіє багатьма мовами; поліфонічний – багатозвучний; політехнічний – «той, що пов’язаний з вивченням багатьох різних галузей техніки». Усе це ми і повідомили, перебиваючи один одного.

загрузка...

Та яке було наше розчарування, коли головний лікар сказав, що ми помиляємося. Так, елемент полі- в слові поліклініка, справді, грецького походження, але в цьому разі він означає не «багато», як у слові полівітаміни і йому подібних, а утворене від поліс – місто.

– Нічого, не розстроюйтесь, – заспокоїв нас головний лікар, – вам це не спало на думку тому, що, по-перше, в мові значно більше слів, де елемент полі- означає «багато»; по-друге, незвично, що полі-,утворене від поліс, стоїть на початку слова – ми звикли бачити його в кінці: Севастополь, Овідіополь, Сімферополь.

Посмілішавши, ми попросили свого гіда пояснити, яка різниця в походженні слів клініка і стаціонар, поліклініка і амбулаторія і яка між ними відмінність у значенні. Нам розповіли, що клініка походить від давньогрецького слова, яке означає «лікування, догляд за лежачим хворим» і, в свою чергу, утворилося від слова, що має значення «ложе», «постіль»; стаціонар – по-латині – «нерухомий». Таким чином, стаціонар – це будь-яка лікарня з постійними ліжками для хворих

Споріднена з поліклінікою установа – амбулаторія. Латинською мовою амбулаторний – той, що робиться на ходу. А різниця між цими закладами полягає в тому, що працівники амбулаторії подають медичну допомогу лише з певних медичних спеціальностей – терапії, хірургії та стоматології, а поліклініка – з багатьох.

Потім нас повели у великий зал. На стіні – білий екран. Зашторили вікна, і почалася демонстрація науково-популярного фільму – з історії медицини. В ньому розповідалося про Гіппократа – великого грецького лікаря, визначного хірурга V століття до нашої ери. Його вважають одним із засновників стародавньої медицини. Він розробив принципи накладання пов’язок, лікування переломів, вивихів.

Ішлося у фільмі й про визначного таджицького філософа, лікаря, природознавця і поета Ібн-Сіну, який жив в X–XI століттях. Праці Ібн-Сіни протягом багатьох століть були головним джерелом медичних знань у всьому цивілізованому світі. В Європі його називали Авіценна.

У сиву давнину жила й лікар-жінка – руська княжна Євпраксія Мстиславівна, онука київського князя Володимира Мономаха. Вона з молодих років вивчала народну медицину, лікувала хворих. Євпраксія написала великий науковий трактаті «Мазі» – своєрідну енциклопедію лікарських знань XII століття. В основі трактату – творчо опрацьовані дані наукових рукописів того часу і власні спостереження авторки праці. Трактат складається з чотирьох частин (29 розділів), у ньому Євпраксія розповідає про користь повітря і рухів для здоров’я людини, радить, як краще доглядати новонароджених, як правильно й раціонально харчуватися, як лікувати ряд хвороб. Княжну Мстиславівну називали Добродією – як вважають, за самовідданість у ставленні до хворих, за безкорисливу допомогу їм.

Після кінофільму була перерва, і вчителька української мови, яка була з нами, зробила невеличкий мовний коментар до прізвищ визначних лікарів, про яких розповідалося.

Вона нагадала, що прізвище Гіппократ пишеться з двома п. Такий вигляд воно має в рідній лікареві грецькій мові, а іншомовні власні назви зберігають при перекладі українською подвоєння приголосних.

Прізвище Авіценна в Європі утворилося через фонетичні зміни його справжнього прізвища, яке на рідному грунті звучало Ібн-Сіна. Вчителька звернула увагу на те, що Авіценна пишеться з двома н.

Щодо княжни Євпраксії, то вчителька сказала: безперечно, вчені правильно вважають, що Добродією Мстиславівну називали за допомогу хворим, але треба враховувати й інше: грецькою мовою Євпраксія саме означає «та, що добре діє» (єв – добре, благородно; друга частина слова (праксія) – практика, діяльність). Отже, виходить, що Добродія – точний переклад імені Євпраксія. Між іншим, додала вчителька, в неї було ще й третє ім’я: коли Мстиславівна вийшла заміж за візантійського царевича Олексія, вона після шлюбу одержала ім’я Зоя.

Потім головний лікар відповідав на запитання. Особливо нам сподобалася одна розповідь – про Асклепія. Ми запитали, чому лікаря або фельдшера в розмові часом називають ескулапом.

Слово ескулап вживають жартома, – сказав головний лікар, – як синонім слова лікар, і тоді це слово пишуть з малої літери. Лікаря інколи називають ще «син Ескулапа». Тут уже Ескулап – власна назва, ім’я бога лікування в римлян, і писати це слово треба з великої літери. А в греків Ескулапа називали Асклепій. Асклепій – син Аполлона. Коли він був ще малим, батько віддав його на виховання кентаврові Хірону, який добре знався на лікуванні. Кентаври – міфічні істоти, за уявленням давніх греків, – напівлюди-напівконі. Від Хірона Асклепій навчився лікарської справи і згодом прославився як чудовий лікар, який навіть оживляв мертвих. За це Зевс убив Асклепія блискавкою. Аполлон вирішив помститися за сина й перебив циклопів, які кували блискавки для Зевса, за що був засуджений – тимчасово мав служити смертним.

За «Іліадою» Гомера, Асклепій – славнозвісний лікар, який жив у Фессалії і після смерті був обожнений. У Стародавній Греції багатьох відомих лікарів вважали нащадками Асклепія. Зокрема видатний лікар античності Гіппократ вважався представником сімнадцятого коліна в роду Асклепія.

Священними тваринами Асклепія вважалися змія і півень. Античні скульптори зображували Асклепія з патерицею, яку обвила змія. Чому саме змія?

У давній легенді розповідається: коли Асклепій ще не був богом, цар Мінос запросив його до себе. Річ у тім, що в Міноса помер син, і цар хотів, щоб славнозвісний лікар воскресив його. Асклепій вирушив на острів Кріт. Ішов він, ішов, спираючись на свою патерицю, і раптом помітив, що її обвила змія. Лікар злякався й убив її, та тієї ж самої миті з’явилася інша змія з цілющою травою і повернула першу до життя. Асклепій зрозумів: ця трава допоможе оживити царевича. Відтоді в домі Асклепія оселилися змії.

Змія над чашею – емблема медицини, тільки вчені не одностайні в тлумаченні цього символу: деякі з них вважають, що в чаші – їжа для змії, інші – що вона випускає туди свою отруту, яку здавна використовують для приготування цілющих ліків.

Нерідко поруч з Асклепіем зображували невисокого на зріст юнака в плащі з капюшоном. Це демон одужання Телесфор, той, хто приносить остаточне зцілення, одужання.

Асклепій мав двох синів – Махаона і Подалейрія – і двох дочок – Гігією і Панакію (або Панацею). Його діти, як тепер кажуть, – потомствені лікарі. Сини брали участь у Троянській війні як лікарі. Гігієя вважалася богинею здоров’я, від її імені утворене слово гігієна (від грецького – здоровий) Скульптори зображували Гігією у вигляді молодої жінки, яка годує змію з чаші.

Панацея грецькою мовою означає «Всецілюща». Вона вважалася богинею-зцілителькою. У сучасній мові слово панацея вживається переносно – як загальна назва, – і тому пишеться з малої літери. Так кажуть, здебільшого іронічно, коли людина вважає щось всезціляючими ліками від усякого лиха, універсальним рятівним засобом на всі випадки життя.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.