Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Завідувач, завідуючий (завідувачка, завідуюча)

загрузка...

Завідувач, завідуючий (завідувачка, завідуюча)*
Обидва слова, звичайно, не відрізняються оДне від одного
змістом; обидві форми поширені в сучасній мові, але не
тотожні вони своїми синтаксичними зв’язками в реченні.
Із словами завідувач, завідувачка за сучасною нормою
вживається додаток у родовому відмінку. «На щастя Вар-
чука завідувач земвідділу ще не цовернурся з роз’їздів,
і Гуркало, вибравши зручну часинку, з незалежним
виглядом зайшов до Кульницького…» (М. Стельмах). «—
Пошлемо, пошлемо,— заспокоїв Чабаниху завідувач пошти»
(О. Гончар).
Завідуючий, завідуюча вимагають після себе додатка
в орудному відмінку. «Ранком другого дня завідуючий
складом зшив нові брезентові мішки, в яких тільки й
дозволяється возити хутро, і заходився укладати подарунки»
(І. Багмут). «Завідуюча готелем, власне, хатою для
приїжджих, рожевощока молодиця докладно розповіла
Сагайдакові, як дістатися до правління колгоспу» (С. Добро-
вольський).
Проте нерідко мовці забувають про цю граматичну
закономірність і порушують керування. Вони або вживають
слово завідувач з орудним відмінком, наприклад: «В
кабінет, як вихор, влетіла тітка Явдоха, завідувачка
тваринним двором» (О. Копиленко), або, навпаки, вживають
слово завідуючий з родовим, наприклад: «Левко працював
завідуючим обліку райкому комсомолу, а Михайло
секретарював у сільраді» (В. Вільний). Обидва відхилення є
порушенням норми.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.