Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Ігнорувати

загрузка...

Ігнорувати (від латинського і§погаге — не знати) —
навмисне не помічати когось або чогось, не рахуватися, не
брати до уваги. Вимагає після себе додатка в знахідному
відмінку — ігнорувати — кого? що? «Критика мене не
дуже балувала взагалі,— по-перше ж, вона просто зовсім
ігнорувала мене як письменника» (С. Васильченко). «Чого
вона мене ігнорує, наче мене нема у хаті?» (М.
Коцюбинський). «Віддавна привикла вона до того, що її найближчі
цілковито ігнорували її і вважали немов якимось
бездушним предметом» (І. Франко).
Вживання слова ігнорувати з додатком в орудному
відмінку («ігнорувати думкою членів колективу»)—
помилкове.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.