Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Наполягати, настоювати

загрузка...

Наполягати, настоювати. Слова ці синонімічні, обидва означають «добиватися здійснення чогось», обидва поширені в літературній мові. Порівн. «– Кажіть, годі соромиться, – наполягав знахар» (Марко Вовчок). «…Старий воєвода з Острога уперто наполягав на тім, що Косінського ніяк не можна впускати до Костянтинова» (І. Ле). «– Ну, ну! Говори, – посміхаючись наполягає Коля» (М. Руденко). «Виявилось, що краєзнавча експедиція в тайгу, в глухі лісові нетрі, потребує багато вантажу. Павлусь настоював на тому, що без коня вони не витримають» (О. Донченко). «Ніби десь здалеку долинув Сашків голос:

загрузка...

– Іду в армію… Довго у воєнкоматі не хотіли й слухати… Нема вісімнадцяти років, казали… А я настоював» (А. Хижняк). «Далі не підемо, – озвався дівочий голос, а хлоп’ячий завзято настоював:

Якщо кататися, то з самої вершини, щоб аж дух захоплювало» (А. Шиян).

Проте з погляду сучасної норми певна перевага відчувається у слова наполягати. Можливо, це пояснюється тим, що в слова настоювати є омонім (порівн. настоювати в значенні «приготувати настій чогось на чомусь»).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.