Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Повістка

загрузка...

Повістка. Слово це вживається у значенні: 1) коротке письмове повідомлення з пропозицією кудись з’явитися або з якимось нагадуванням, попередженням – «Не листоноші – розсильні військкоматів з жмутками повісток в руках шугають цієї пізньої години від будинку до будинку, від під’їзду до під’їзду» (О. Гончар). «Міліціонер забрав їхні повістки, пропустив у коридор і звелів підождати на лавці» (В. Кучер); 2) попереджувальний сигнал, зокрема на залізниці, про те, що поїзд вийшов з попередньої станції, – «Нарешті продзвонили повістку, а ще за півгодини, важко сопучи, до станції підповз довжелезний порожняк» (А. Головко), «Начальник станції: Ярмолаєнко! Повістку пасажирському» (І. Микитенко).

загрузка...

Слово повістка часом без достатніх підстав сполучають із словом денна. «…В цю ніч засідатиме бюро партійної організації, де на повістці денній, крім інших питань, стоятиме прийом до партії» (Д. Бедзик).

Коли йдеться про перелік питань, які обговорюються на зборах, засіданні, слід вживати словосполучення порядок денний, порядок дня.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.