Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Повставати, поставати

загрузка...

Повставати, поставати. Повставати вживається в кількох значеннях:

1) «випростатися з сидячого чи лежачого положення» (у множині):

І встала.
І всі за нею повставали
І за апостолом пішли
У катакомби (Т. Шевченко).

«Хлопці тим часом нишком пошепотіли з дівчатами, далі повставали і почали прощатись» (С. Васильченко);

2) «перестать спати», «прокинутися» (у множині): «Гості повставали рано, і о 10 годині вже були на виставці». «Другого дня вдосвіта бурлаки повставали, полапали клунки: все було на своєму місці» (І. Нечуй-Левицький);

3) «виринати, показуватися, вставати перед кимсь»: «Їхатимеш, то шлях тобі звивається бором… здалека щось гучить-гучить; коли, от, опахнув свіженький вітерець – засиніє старий Дніпро поміж зелених комишів та червоного верболозу, і повстають круті сиві гори» (Марко Вовчок).

Я бачу, горді велетні, твої синове, –
Одвічне плем’я, – повстають з безодні;

загрузка...

«Швидко, швидко летить поїзд. Красні краєвиди, мов у сні, зміняються. Високі гори, квітчасті долини, швидкі річки, – все так швидко повстає і зникає, немов у тій казці, що то від помаху чарівної хусточки вставали й гинули гори та долини» (Леся Українка). «Над зеленими ярами повстав легесенький туман» (І. Нечуй-Левицький);

4) «виступати», «піднімати повстання»: «18 листопада 1905 року в Києві повстала саперна бригада. Очолив повстання підпоручик Борис Жаданівський». «[Дід Гарасим:] – Я знаю, пане… ви за правду тут [у тюрмі]… ви против людської кривди повстаєте» (І. Франко).

Єпіскоп:

…Ми платимо покірно всі податки,
ми кесаря шануємо і владу,
не повстаєм ні словом, ані ділом
супроти них (Леся Українка).

Поставати. Крім значення «стояти» (у множині) – «…Підійдуть хлопці до валки, постають та й годинами мовчки простоюють» (А. Головко), «зробитися, стати якимись» – «– А хто ж буде свині пасти, як постають панами? – додав один сільський філософ» (І. Нечуй-Левицький) і значення «перетворитися на когось» – «Одного разу поїхав батько у ліс по дрова, а мати лишилася вдома з хлопцями – та за щось так розсердилася на них, що не знала, як і вилаяти, та з гніву сказала, щоб вони гайворонами поставали», вживається й переносно – в значенні «виникати», «з’являтися», «вимальовуватися». «В. І. Ленін підкреслював, що ні одна з галузей науки не вичерпала себе, що перед кожною з них, зокрема перед історією, постають дедалі нові завдання в справі розкриття законів розвитку природи і суспільства» («Український історичний журнал»).

В моїй уяві раптом постає
Вчорашня ніч… (О. Підсуха).

Картина постає: зібравсь гурточок,
Провадить речі, і співа, й гука,
На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок
Чиясь весела виграва рука (Леся Українка).

«Гайовий: …Знаєш, Аркадію, коли я дивлюсь на діда Явтуха, передо мною зараз постає безсмертний Гоголь» (О. Корнійчук).

Проте в мові художньої літератури в значенні «виринати в пам’яті», «виникати в уяві» нерідко вживають і слово повставати. Див. у М. Рильського:

Але рука безвладно випускає
Перо, – бо повстає в моїх очах
Жіноча постать, як ламка крижинка…
Тоненькі руки, ніби двоє крил,
Здіймаються у пориві несмілім,
І в косах перша срібна волосинка
Нагадує про осінь і печаль.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.