Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Робітник, працівник, співробітник

загрузка...

Робітник, працівник, співробітник. Робітник – це людина, яка працює на промисловому підприємстві. «Робітник біля верстата заплющив очі, зосереджений» (О. Довженко); «В цей час коридором пройшов робітник у засмальцьованій кепці і фуфайці»; «Був це звичайний робітник, слюсар із харківських майстерень» (Г. Тютюнник).

До революції слово робітник широко вживалося у значенні «наймит», «горопашна людина», найчастіше – стосовно людей, зайнятих у сільському господарстві, а також взагалі у значенні «трудівник» (це слово мало тоді наголос на другому складі – «робітник», про що переконливо свідчить не тільки «Словарь української мови» Б. Грінченка, а й приклади з поезії та інші джерела). Порівн.: «Семен помолився до неба, загорнувсь у свитку і заснув твердим сном натрудженого робітника»; «Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника» (М. Коцюбинський). У значенні «трудівник» слово робітник зрідка вживається і в наш час. Проте з розвитком лексичного складу української літературної мови, уточненням місця кожного слова в лексичній системі слово робітник дедалі рідше виступає в цих значеннях, міцніше закріплюючись як назва людини фізичної праці, зайнятої у промисловому виробництві.

У сучасній мові слово робітник означає соціальне становище людини, рід занять; його також уживають на позначення відповідного класу суспільства. Порівн.: «На зборах виступали робітники, службовці, інженерно-технічні працівники заводу»; «Овочевій базі терміново потрібні робітники-вантажники».

загрузка...

Устав з мечем ратай і робітник
За нашу долю і за нашу славу.

Казав він [солдат]: крізь кров і муки,
Через дріт, гармати, штики
Подають один одному руки
Селяни й робітники (М. Рильський).

Слово працівник означає того, хто працює, незалежно від сфери його діяльності. Порівн.: «Працівники заповідника мали що показати нашій екскурсії» (І. Ле); «Він вважався здібним працівником, який знає і любить свою справу» (М. Руденко); «Ромодан: Я знайомився з особистими справами відповідальних працівників» (О. Корнійчук).

Отже, слово працівник має ширше, більш загальне значення, ніж робітник: кожного робітника заводу можна назвати працівником, але не кожний працівник є робітником.

Порушенням норми, що вже усталилася в останні десятиліття, є вживання ряду словосполучень із словом робітник замість працівник (як це було ще в 20-ті роки): торговельний робітник, газетний робітник, науковий робітник замість торговельний працівник, газетний працівник, науковий працівник.

Між іншим, деякі лексеми можуть сполучатися і з словом робітник, і з словом працівник, але значення цих словосполучень різне. Порівн.: кваліфікований робітник кваліфікований працівник; робітник порту працівник порту. У наведених словосполученнях слово працівник ужите в ширшому, більш загальному значенні: про робітника можна сказати, що він кваліфікований працівник, а про службовця не можна сказати, що він кваліфікований робітник.

Робітник сцени – це особа, яка встановлює і міняє декорації; працівник сцени – це член творчого колективу театру: актор, режисер тощо.

Слово працівник у певних сполученнях може означати також діяча в якійсь галузі. Наприклад, газетний працівник, торговельний працівник. «Працюючи над «Аероградом» у Москві, я багато уваги і часу приділяв громадській роботі, яку любив. Я був головою Всесоюзної творчої секції працівників кіно. Я організував у Москві Будинок кіно і налагодив його роботу» (О. Довженко).

Людину, яка займається науковою діяльністю, називають науковцем, науковим працівником (але не науковим співробітником). «Товариші, – сказав Сагайда, як перед аудиторією, – ви прослухали коротку інформацію наукового працівника, дослідника проблем війни, гвардії старшого лейтенанта Брянського» (О. Гончар).

Словосполучення науковий співробітник уживають разом з назвою закладу, в якому науковець працює. Порівн.: «Іван Дмитрович Борзенко – науковий співробітник Інституту автоматики Академії наук УРСР» (але «Іван Дмитрович Борзенко – науковий працівник»); «Колектив наукових співробітників музею готується до проведення в листопаді наукової сесії» (з газ.); «Євгенія Григорівна працювала науковим співробітником в інституті генетики» (О. Довженко). Без назви установи це словосполучення вживається тільки на означення певного наукового звання: «старший (молодший) науковий співробітник».

Слід вважати стилістично невдалим речення типу: «В УРСР тепер працюють тисячі наукових співробітників» (з газ.) – у цьому разі треба: наукових працівників. Але природними є словосполучення: газетний працівник і співробітник (працівник) районної газети «Перемога», співробітник (працівник) редакції журналу.

Отже, робітник означає людину, що працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності, означає рід занять, соціальне становище; працівник – це більш загальне поняття: той, хто працює у будь-якій галузі.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.