Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Свідчення

загрузка...

Свідчення. Означає «показання свідків» (на суді), «твердження очевидців». «– Правду мовити, – звернувся він [учитель] до Івана Семеновича, – ім’я його [дипломата] мені невідоме. Проте це цілком реальна людина, записана в кількох свідченнях сучасників. Був він запорізьким козаком, родом із нашої місцевості» (Ю. Яновський). «…Ми таки підемо туди й розповімо все, що знаємо. Нехай перевірять наші свідчення» (Ю. Смолич).

загрузка...

Слово свідчення означає також «підтвердження». «Запуск космічної ракети – свідчення того, що саме наша наука і техніка, наша країна, наш народ ідуть в авангарді прогресу» (з газ.). «XIX і XX віки, весь період історії Росії до Великої Жовтневої соціалістичної революції являє ряд блискучих свідчень дружби передових людей російського народу з передовими людьми народу українського» (М. Рильський). «Успішна профілактика туберкульозу… – знаменна сторінка в історії медичної науки, яскраве свідчення її прогресу» («Наука і життя»).

В останньому значенні часом неправильно замість свідчення вживають свідоцтво (див.), яке мав інше значення. Наприклад: «… У ставленні Франка до Щедріна ми бачимо ще одно свідоцтво [треба: свідчення] ідейної спорідненості української і російської демократії» (з газ.).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.