ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ. Книга перша. За редакцією Віталія Григоровича Дончика
Микола Чернявський (1868—1938; репресій зазнав у 1938) із стильового боку—еклектик, понад те — свідомий еклектик: вважав, що кожен артистичний твір потребує своєї форми. Відповідаючи у листі до О. Коваленка, упорядника антології «Українська муза», на запитання, до якої літературної школи він належить, зізнався, що помічає на своїх творах сліди різних напрямів — романтичного й реалістичного, модернізму й пленеризму, а далі імпресіонізму й символізму. «І всі ці напрямки,— стверджував письменник,— мені однаково любі й дорогі, й я користуюся їми всіма, але ні одному з них не можу й не хочу віддатися цілком. Бо це значило б свідомо обмежити себе» ’.
Критика досить високо відзначала М. Чернявського як поета, що розвивався в річищі неоромантичних тенден |
1 Цит. за: Плевако М. Микола Чернявський//Червоний шлях. 1925. № 11—12. С. 240. |
цій, аніж прозаїка. Виняток становить оповідання «Богові невідомому» та повість «Уае УісНв» (1905). Провідна проблема всього художнього доробку письменника — дисгармонія між двома світами — духовним і матеріальним, роз- куто-розлогим, окриленим та мізерно-дріб’язковим, нікчемним, земним, між злетом і падінням, пам’яттю і непам’яттю, світлом і тьмою, добром і злом. Людину М. Чернявский осмислює не так на рівні її біографії і навіть не так в історичному контексті, як на сутнісних регістрах уні- версуму. Його цікавлять передусім питання плинності буття людини, її роду, нації і Космосу (поезії в прозі «Комета», «Зорі»), життя і смерті, світла і тьми, страждання і щастя («Сон життя», «На крилах смерті», «Хай буде світ!»), моральної доцільності існування матеріального як всюдисущого начала на землі та творчого духа як гармонізуючої сутності («Зорі»), Але важливо те, що серед всесвітніх розмірковувань ліричного героя не заступається земна людина як носій моральних категорій добра, всепрощення, альтруїзму, свободи волевиявлення («Комета»), Міркуючи про Космос і Бога, М. Чернявський ставить перед собою питання, на яке суголосну йому відповідь дали дещо пізніше філософ і богослов П. Флоренський (про живий Космос) та академік В. Вернадський (ідея ноосфери). Загалом тема інтелігенції як народного проводу — виокремлена сторінка творчості письменника, вона представлена повістями «Весняна повідь» (1906), «Варвари» (1908), «Під чорною корогвою», де створено образ інтелігента-песиміс- та, зневіреного не лише в «темному народові від верху до низу», айв ідеї соціальної справедливості. |
Сутнісні параметри людини М. Чернявський означував у широкому діапазоні — від найвищого злету духовності, через пізнання Бога в собі, самогармонію з Природою та Космосом до моральної обмеженості, зла, жорстокості, не- керованої вседозволеності, рис, у які закорінювався майбутній тоталітаризм..
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.