ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ. Книга перша. За редакцією Віталія Григоровича Дончика

Микола Чернявський (1868—1938; репресій зазнав у 1938)

Микола Чернявський (1868—1938; репресій зазнав у 1938) із стильового боку—еклектик, понад те — свідомий еклектик: вважав, що кожен артистичний твір потребує своєї форми. Відповідаючи у листі до О. Коваленка, упо­рядника антології «Українська муза», на запитання, до якої літературної школи він належить, зізнався, що помічає на своїх творах сліди різних напрямів — романтичного й ре­алістичного, модернізму й пленеризму, а далі імпресіоніз­му й символізму. «І всі ці напрямки,— стверджував письменник,— мені однаково любі й дорогі, й я користую­ся їми всіма, але ні одному з них не можу й не хочу від­датися цілком. Бо це значило б свідомо обмежити себе» ’.

Критика досить високо відзначала М. Чернявського як поета, що розвивався в річищі неоромантичних тенден­


1 Цит. за: Плевако М. Микола Чернявський//Червоний шлях. 1925. № 11—12. С. 240.


29

 

цій, аніж прозаїка. Виняток становить оповідання «Богові невідомому» та повість «Уае УісНв» (1905). Провідна проб­лема всього художнього доробку письменника — дисгар­монія між двома світами — духовним і матеріальним, роз- куто-розлогим, окриленим та мізерно-дріб’язковим, нік­чемним, земним, між злетом і падінням, пам’яттю і непа­м’яттю, світлом і тьмою, добром і злом. Людину М. Чер­нявский осмислює не так на рівні її біографії і навіть не так в історичному контексті, як на сутнісних регістрах уні- версуму. Його цікавлять передусім питання плинності бут­тя людини, її роду, нації і Космосу (поезії в прозі «Коме­та», «Зорі»), життя і смерті, світла і тьми, страждання і щастя («Сон життя», «На крилах смерті», «Хай буде світ!»), моральної доцільності існування матеріального як всюди­сущого начала на землі та творчого духа як гармонізую­чої сутності («Зорі»), Але важливо те, що серед всесвітніх розмірковувань ліричного героя не заступається земна людина як носій моральних категорій добра, всепрощення, альтруїзму, свободи волевиявлення («Комета»), Міркуючи про Космос і Бога, М. Чернявський ставить перед собою питання, на яке суголосну йому відповідь дали дещо піз­ніше філософ і богослов П. Флоренський (про живий Кос­мос) та академік В. Вернадський (ідея ноосфери). Зага­лом тема інтелігенції як народного проводу — виокремле­на сторінка творчості письменника, вона представлена по­вістями «Весняна повідь» (1906), «Варвари» (1908), «Під чорною корогвою», де створено образ інтелігента-песиміс- та, зневіреного не лише в «темному народові від верху до низу», айв ідеї соціальної справедливості.


Сутнісні параметри людини М. Чернявський означував у широкому діапазоні — від найвищого злету духовності, через пізнання Бога в собі, самогармонію з Природою та Космосом до моральної обмеженості, зла, жорстокості, не- керованої вседозволеності, рис, у які закорінювався май­бутній тоталітаризм..

Категорія: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ. Книга перша. За редакцією Віталія Григоровича Дончика

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.