Чак Є. Д. Складні питання граматики та орфографії

Ні в «Українському правописі», ні у вузівських, ні в шкільних підручниках нема правила про написання з великої букви деяких іменників, що означають загальні назви.

загрузка...

Запитання. Ні в «Українському правописі», ні у вузівських, ні в шкільних підручниках нема правила про написання з великої букви деяких іменників, що означають загальні назви.

Проте в писемній практиці, зокрема в учнівських творах, часто зустрічаємо написання слова людина з великої букви; наприклад: «Брянський – це Людина з великої букви». Тим часом у газеті «Зірка» від 21.VIII 1970 р. написано: «Колишні вихованці колонії ім. О. М. Горького, створеної під Полтавою в буремному двадцятому році, стали будівниками нового світу, творцями щасливого життя, одне слово – людьми з великої літери!» (слово людьми написано з малої букви). Як же правильно?

загрузка...

Відповідь. У писемній практиці в сучасній українській літературній мові ряд загальних назв у спеціальному стилістичному вживанні пишеться з великої літери. Символічно, піднесено можуть звучати слова братерство, мир, щастя, свобода, праця, рівність, як у Програмі Комуністичної партії Радянського Союзу, де написано: «Комунізм виконує історичну місію визволення всіх людей від соціальної нерівності, від усіх форм гноблення і експлуатації, від страхіть війни і утверджує на землі Мир, Працю, Свободу, Рівність, Братерство і Щастя всіх народів» (Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., Держполітвидав УРСР, 1962, с. 5).

Про написання з великої літери в спеціальному стилістичному вживанні таких загальних назв, як Батьківщина (в розумінні СРСР), Червона Столиця та інших» сказано в «Українському правописі» (див. с. 58). До цього ряду можна було б додати ще слова Любов, Людина. Коли ми пишемо речення «Брянський – це Людина», сумнівів щодо вживання великої літери немає, оскільки ми розуміємо: тут слово людина вжите символічно, означаючи, що Брянському властиві найвищі людські якості. Щоб правильно передати слухачеві написане, ми повинні зробити для цього ремарку «з великої літери». Аналогічне відбувається, коли ми додаємо ремарку «в лапках», читаючи комусь текст, де є слова, які автор бере в лапки.

Словосполучення «людина з великої літери», вживане в писемній мові, виникло як наслідок перенесення туди ремарки з усної мови, ремарки, яка набрала символічного значення. Але якщо слово людина написане з великої літери і виступає разом з ремаркою «з великої літери», то утворюється надмірність інформації (адже, наводячи на письмі якийсь текст у лапках, ми ж не даємо слів «у лапках»). Щоб цього уникнути, слід у ужите символічно слово людина писати з великої літери, не наводячи ремарки, або, подаючи ремарку, писати його з малої літери. Наприклад: «Брянський – це Людина» або «Брянський – це людина з великої літери». А втім, у практиці частіше пишуть Людина з ремаркою. Очевидно, щоб підкреслити, наголосити на особливому змісті слова.

Щодо тексту, наведеного із «Зірки», то там взагалі не могло бути великої літери, бо слово людина вжито в множині («…стали людьми з великої літери»), а слова, про які йдеться, символічно вживаються тільки в однині. Отже, в цьому разі могла бути вжита тільки мала літера. Якщо хочуть високо оцінити моральні якості більшої кількості осіб, то часто вдаються до характеристики за допомогою інших слів (наприклад, «люди з чистою совістю»). Цей останній засіб можна використати і для характеристики однієї особи.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.