Демчук М. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.

3. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СЛОВ’ЯНСЬКИХ АВТОХТОННИХ ОСОБОВИХ ВЛАСНИХ ІМЕН У ЗВ’ЯЗКУ З НАРОДНОЮ АДАПТАЦІЄЮ ІМЕН ЦЕРКОВНО-ХРИСТИЯНСЬКИХ. ПИТАННЯ ХРОНОЛОГІЧНИХ РАМОК IX ПОБУТУВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ АНТРОПОНІМІЇ ДОСЛІДЖУВАНОГО ПЕРІОДУ

загрузка...

Питання хронологічних рамок функціонування
слов’янських автохтонних імен на Україні в українській
антропоніміці не ставилося і не обговорювалося.
* Особові власні іменування цього типу одні дослідники називають
вуличними прізвиськами, інші просто прізвиськами. Враховуючи специфіку
цих антропонімів, їх властивість «прилипати» до своїх носіїв поза сімейним
середовищем, в побутовому, умовно «вуличному», оточенні, вважаємо більш
доцільним вживати для їх означення термін вуличне прізвисько.
13
У поняття «хронологічні рамки функціонування слов’ян»
еьких автохтонних імен на Україні» вкладаємо діахронію
вживання цього типу антропонімів у ролі особових власних імен
до періоду остаточного занепаду звичаю їх вживання.
Звичайно, таке мовне явище не може бути визначене чітко,
якимись конкретними датами. Слов’янські автохтонні імена, які
функціонували в українській історичній антропонімії, своїм
корінням сягають глибокого праслов’янського періоду, а
деякі з них — і праіидоєвропейської доби. Це, так би мовити,
їх джерела в загальнослов’янському масштабі. Період
остаточного занепаду звичаю називати новонароджених дітей
слов’янськими автохтонними іменами в українській антропоніміці
ще належним чином не визначений (якщо не враховувати
принагідної уваги М. Л. Худаша про те, що звичай присвоювати
подібні імена у східнослов’янських народів існував до
XVIII ст.) (130, 186].
Не вивчене в українській антропоніміці і питання
функціональних особливостей слов’янських автохтонних імен у
зв’язку з народною адаптацією імен церковио-християнських.
Грунтовно досліджувались ці питання в аспекті вивчення
відповідної російської аитропонімійної дійсності досить
широко в працях Н. М. Тупикова та В. К. Чичагова. Оскільки ж
суттєвих відмінностей у вживанні розглядуваного типу
антропонімів в Росії та на Україні не було, результати їх
дослідження в російській антропоніміці мають для нас дуже
важливе значення як в теоретичному, так і фактографічному
відношеннях.
На основі аналізу давньоруського та власне староруського
антропонімійного матеріалу з писемних пам’яток XI—XVII ст.
Н. М. Тупиков дійшов висновку, що найшвидше (XIII ст.)
на Русі занепадає звичай називати слов’янськими
автохтонними іменами в княжому середовищі 1118, 63]. В середовищі
нижчих соціальних верств населення, за свідченням Н. М.
Тупикова, в Росії ще й у кінці XVII ст. вживання вказаних імен
було звичайним явищем. Основою для викладеного положення
послужили автору виявлені ним багаточислениі приклади
вживання в двочленних іменуваннях в ролі стержневих
компонентів ідентифікації не церковно-християнських, а
слов’янських автохтонних імен типу Баженг Микитинь, Любим*
Алферьевт», Лервой Нероновь, Пушило Нечаевь, Шестой Го-
льішкинь, Нечай Путнлов, Пятой Зубов [118, 67].
Н. М. Тупиков відзначає також, що слов’янські автохтонні
імена в досліджуваний ним період вживались в Росії і в ролі
прізвиськ, зокрема в моделях іменувань із словом прозвище
типу «Ивань Микитинті, а прозвище Менишкь»; «Тимофей
Петров, … прозвище Волк’ь..л\ «Федорі», а прозвище Сухан-
14
ко…» 1118, 68—71]. Але в більшості випадків, на його думку,
питання про те, які слов’янські автохтонні імена в Росії в той
час перейшли в розряд прізвиськ, «вирішити неможливо*
[118, 73].
Грунтовно розглядав питання визначення хронологічних
рамок функціонування в російському побуті слов’янських
автохтонних імен, а також відношення їх до
церковно-християнських імен В. К. Чичагов [138, 11—38]. На противагу
своєму попереднику він дійшов висновку, що ці імена в ролі
особових власних вживались тільки до XV ст., аз XV ст. уже
трансформувалися в прізвиська [138, 27]. Із російських
писемних пам’яток XVII ст. В. К. Чи чагову добре були відомі
приклади двочленних іменувань осіб з використанням у ролі
стержневого ідентифікаційному засобу слов’янських
автохтонних імен, зокрема наведених Н. М. Тупиковим, типу Жданг
Петров-ь, Важень Ми кити нь, Любимі» Алферьевь, Первой Не-
ронов. Однак цим фактам він, очевидно, не надавав значення,
оскільки в даному випадку для нього більш важливою була
наявність слов’янських автохтонних імен на другому плані
ідентифікації особи (після церковно-християнського) з часто
вживаним в таких випадках словом прозвище типу: Иваи-ь,
прозвище Первой, Алексей, прозвшце Будила. «Отже,— пише
В. К. Чичагов,— всі руські імена (за винятком, зрозуміло,
тих, які попали в святці) виконували в XV—XVI ст. роль
прізвиськ, а всі грецькі імена виконували роль особових
власних імен» [138, 25—26].
По-іншому підійшла до цієї проблеми А. Н. Мирославська.
Полемізуючи з В. К. Чичаговим і не погоджуючись з
наведеною вище його думкою, вона розцінює імена розглядуваного
типу в російській антропонімії до XVII ст. як функціонально
другі, паралельні з церковно-християнськими особові власні
імена, призначені, однак, виключно для побутового вживання
[78, 138]. «Навіть в суто офіційних документах,— відзначає
авторка в статті «О древнерусских именах, прозвищах и
прозваннях»,— при необхідності називати іменовану особу
календарним іменем, слов’янські автохтонні (за її терміном —
первісні руські антропоніми), вживаючись навіть на другому
плані ідентифікації, не втрачали своєї первісної функції
особового власного імені, а лише протиставлялись
церковно-християнським іменам як неофіційні» [79, 213].
Не погоджується з наведеною думкою В. К- Чичагова
і В. А. Никонов, відзначаючи, що слов’янські автохтонні
імена в Росії зберігали свою первісну функцію особових
власних імен, а не прізвиськ ще у XVII ст. В його статті «Рус-
ская адаптация иноязьічньїх личньїх имен» читаємо: «Мають
рацію Н. М. Тупиков та А. Н. Мирославська. оскільки нецер-
15
ковні імена навіть в XVII ст. нерідко виступають як
повноправні імена в судових актах, в купівельно-продажипх і
обмінних записах, в заповітах і інших документах» 186, 54—551.
Аналогічної точки зору дотримуються і інші дослідники
російської історичної антропонімії, зокрема Є. А. Бакланова
та В. І. Тагунова.
Розглядаючи російську антропонімію останньої чверті
XVII ст., Є. А. Бакланова виявила в писемних пам’ятках
того часу багато фактів ідентифікації осіб слов’янськими
автохтонними іменами, як Бажсн’Ь, Ждан, Друокина, Любим, Шу-
мил, Кужкавей, Пєрвой, Пятой. Третьяк [б, 37]. «А серед
піддячих із Володимирського стола,— відзначає В. ї. Тагу-
иова,— ще і в кінці XVII ст. зустрічаються імена: Замятня
Симонов, Крик Кисленский, Крик Зиновьев, Неудача Жер-
дев, Пушило Еснн, Ждан Ромоданов» 1114, 41).
Цікаві дані з приводу функціонування слов’янських
автохтонних імен в XVII ст. на території Пінежжя наводить
Г. Я. Симина. Як відзначає авторка, такі імена ще і в другій
половиш» XVII ст. були реальним фактом і вживалися в ролі
особозих власних імен поряд з церковио-християнськими, про
ідо свідчать іменування типу «Псжелко Онтоиов сьшь
Борониш», ьТомилко Савин сьшь Чюркин» П00, 281. На думку
Г. Я. Симниої, саме слов’янські автохтонні імена служили
в побуті населення Пінежжя основним засобом номінації
особи, а церковно-християнські в той час тут майже не вживались.
Авторка підкріплює це положення записами із «Переписної
книги 1678 р.»: «Двор пуст Баженка Родионова, а прямого
имени не знают, сшел безвестно в прошлом году»; «Двор пуст
вьіморочной Дружини Ерофеева, умре лет сорок, прямого
имени не знают» 3.
Праці інших учених, присвячені дослідженню слов’янських
автохтонних імен в Росії, якихось суттєвих доповнень у
викладену картину нестабільності поглядів дослідників на
обговорюване питання не вносять, тому зупинятися на них немає
потреби.
Про існування в Росії звичаю присвоювати
новонародженим дітям слов’янські автохтонні імена свідчать також
джерела, які згаданими авторами не використовувалися. Так,
якщо не про широке поширення цього звичаю, то, у всякому
разі, про його пережитки у XVIII ст. в Росії, згадує
російський історик В. Татшцев, відзначаючи, що і в його часи зна-
а У наведених Г. Я. Симииою цитатах перед нами цікавий, вжитий
російським писарем XVII ст. термін пряме ім’я, під яким розуміли тоді, як
це випливає з контексту, поняття «церковно-христнянське ім’я». Отже,
слов’янські автохтонні імена в офіційній практиці ідентифікації особи
в Пінежжі розцінювалися теж як особові власні імена, але як «непрямі».
16
ХОДИЛИСЬ ЛЮДИ, ЯКІ ВІРИЛИ В МІСТИЧНУ Рилу трялиттіИНШЄ.-ЯЯ-
родних імен, очевидно, слов янських автохтонних [115, 384].
Пережитки вказаного звичаю в окремих областях Росії
спостерігалися в минулому столітті. Про це свідчить, зокрема,
Є. А. Болховітінов, у статті якого «О личньїх именах у слави-
норуссов» дослівно читаємо: «Есть по некоторим местам Рос-«»
сии у поселян и доньї не обьік нове ниє не стрнчь вол осо а у де-
тей до третьего, а инде н до седьмого года, и обряд сей совер-
іиают при собрании сродников своих, особливо в день имении.
При сем случае дают иногда и прозвище дитяти по способно-
стям в нем усмотреиньш» [14, 21]. » »
Враховуючи результати дослідження питання
хронологічних рамок і функціональних особливостей слов’янських
автохтонних імен у працях російських учених, спробуємо
розглянути ці питання на матеріалі української антропонімії.
Насамперед, слід відзначити, що уже з часу введення на
Русі християнства православна церква повела з слов’янськими
автохтонними іменами послідовну боротьбу як з одним із
проявів поганства. Різні методи цієї боротьби, серед яких вагоме
місце займала і християнізація давніх поганських звичаїв,
привели до того, що надавані при обряді хрещення
новонародженим дітям церковно-християнські імена (за писемними
свідченнями) уже в XI ст. ввійшли в давньоруський побут
усіх соціальних верств населення, в тій чи іншій мірі
пройшовши і процес місцевої адаптації. Нововведені
церковно-християнські імена, підтримані церквою і світськими властями, в
давньоруському побуті поступово завоювали панівне місце.
І все ж із цього зовсім не випливає, що наші давньоруські
предки зразу ж після введення християнства відмовилися від
своїх прадідівських звичаїв, обрядовості, в тому числі і від
своїх традиційних споконвічно слов’янських імен. З ранніх
давньоруських писемних джерел відомо, що до кінця
давньоруського періоду паралельно з церковно-християнськими
іменами на Русі побутували і традиційні слов’янські імена з
вказівкою на те, яке ім’я дана людина одержала при хрещенні,
а яке мала в побуті (світське). Пор. літописні записи, зібрані
М. Н. Тупиковим [118, 52—82]: «в-ь крещенин Иосиф. а_шш=
£Щі~£шрдмщя» — 1056; «нареченньїй в крещенін Василий,
Руським именем Владимир?)» —1096; «имя ему крестное
Яковт>, а мирскьі Творимирт» — XII в.; «родися у Игоря
смнь и нарекоша имя ему в крещеньи Андреянь, а княжее
Святослав*» — 1177 г.; «Нарекоша ему имя во святем креще-
ніи Дмитрей, а мирскн Володимирі»»—1187; «преставися
князь Михайло, зовомьій Свяшополк»— 1113; «се азь князь
великий Гавриил-ь, нареченньїй Всеволод?» — 1139; «князь Ни-
кола Святослав*» — 1137; «Константинь, а мирскн Добрило» —
2 8-623
17
1164; «Родися у великого князя Всеволода сьінь Федорь, а
прозвань бьіеть Ярослав**— 1190;«родися у Ярослава сьінь
Михаиль, а княже имя Изяславь» — 1190; «МилонЬгь, Петрь
по крещению» — 1199; «пь льто 6720 преставнся великий князь
Важлодь, нареченими в святомь крещенін Дмитрій» — 1212.
Починаючи з XIV ст., початкового періоду
східнослов’янського етнічного розгалуження та формування трьох окремих
східнослов’янських народів — російського, українського та
білоруського, розвиток антропонімійних процесів у них іде
в напрямку продовження давньоруських традицій. Для
ідентифікації осіб, незалежно від їх соціальної приналежності,
в українських писемних пам’ятках досліджуваного періоду,
як правило, вживаються церковно-християнські імена. Вже
иа той час вони були остаточно засвоєні та закріплені в побуті
як народні, хоча і з неясною семантикою. У зазначений період
ці імена уже виступають як масове загальнопоширене явище
в усій різноманітності народних іменотворчих адаптованих
типів — різних усічених (гіпокористичішх і пейоративних)
форм. А найбільш поширені з них, як, наприклад, канонічні
календарні форми типу Иоаннь, Василий, Михаиль, Григорий,
зустрічаються в найрізноманітніших
структурно-морфологічних варіантах, часто тепер уже не вживаних або таких, що
дійшли до наших часів лише в закостенілій формі як прізвища
чи прізвиська: Иоанн’ь — у формах: Івань, Івась, Івашко,
Івахно, Іванець, /ванашко, Івашина, І енсько, Іванцьо, Івах,
Іванусь, Івасейко, Івасечко, Іванько, Ванько, Ваньо;
Григорій— Григор, Грань, Гринько, Гриникь, Гринець, Гринда,
Грака, Гриць, Грицько, Грицина, Грицуньо і т. п.; Михаиль —
Михайло, Михно, Михай, Мих, Мисько, Мишко. Мит і т. п.;
Феодорь — Ф(Хв)едо(і)р, Ф(Хв)едько, Ф(Хв)едяй, Ф(Хв)е-
дець, Педор-ь, Педань, Педашь, Педько і т. п.; Василий —
Василь, Васько, Васьян, Васик, Васюта і т. п.; Семеонь—
Семен, Сема, Семко, Семех, Сех, Сенько і т. п.; Стефань —
Стенань, Степашко, Степура, Степанець, Стецько, Штепа,
Штепко, Штефко; Данииль — Данило, Донько, Дацько, Даиіко,
Дацунь і т. п.; Яков*5 — Яцько, Яцана, Яцунда, Яшко і т. п.
Здавалось би, якщо в конкурентній боротьбі між
слов’янськими автохтонними і церковно-християнськими іменами
перемогли останні, то перші закономірно повинні були б
безповоротно зникнути. Але так не сталось. У досліджуваний період
ця категорія аитропонімів на Україні прослідковуеться в усій
різноманітності свого багатства, однак еволюція їх іде в
новому напрямку, початок якого намітився ще в давньоруський
період.
Як традиційний засіб ідентифікації особи слов’янські
автохтонні імена не зникають безслідно, а вживаються пара-
18
лельно з перковно-християнськими, в багатьох випадках не
втрачаючи також і колишньої своєї, в даному випадку
рівноцінної імені церковио-християнському функції особового
власного імені. Пор. приклади документальної ідентифікації осіб:
Митно или МалмиП) (ЛСХ, 1565, 152), Максим ннако Владі»
(Туп., 1424, 143), Ресіка оііт Муетуегка (АС2, 1485, XIX,
1036) \ Мікііа оІіт Нисіа (АрхЮЗР, 1576, УШ/3, 366), Раиіі
іп (іото оііт іїуег&о&а (А02, 1473, VI, 104), АПехапсІег сит
іїуеіер (АС2, 1446, XIV, 1845), І\\апо оЧсіо Іоу (А02, 1355,
III, 5), ІоЬаппез сіісіиз Зіо&іуеш (А02,1443, XIII, 2083), Реігі
гіісіі иіЬовІ (А5, 1444, 1,107), Іасгко бісії 2уеІуЬог (АС2, 1463,
XII, 4419), ОеогбУ сіісті Уоуька (-£оши/са — АС2, 1464, XII,
3201), Зуепко аЧсіит Иаїка (АС2, 1466, XV, 3385), МісЬаІко
сіісіит Зіепко (АС2, 1469, XVI, 603), Місоїаи* аЧеіиз Nуег-
§осіа (А02, 1472, VI, 104), ІоЬаппез гіісіїи Яшжк (А02, 1475,
3752), ІоНаппе гіісіо Щезсгук (-Вищик ~А02, 1491, XVI,
3466), ІоЬаппез аііаз Кайак (А5, 1414, І, 36), Оапії аііаз Nуе-
Іеруесг (А02 , 1416, XIV, 1416), АПехапсІгопі аііаз Иуейап
(АС2, 1437, XIII, 7228), ТЬізсЬко аііаз Іашаїко {-Завялко —
АС2, 1439, XII, 709), Реігиз аііаз Яогитпук (АС2, 1439, XII,
572), Ргокоріо аііаз Муесгиуа (А02, 1442, XIV, 343), Реіго
а1іаз^(А02, 1444, XIV, 1234), Оапії аііаз Муеіересг (АС2,
1445, XIV, 1427), N10018118 аііаз Зіосгуїо (АС2, 1446, XIV,
1848), Ргокорит аііаз Иуесгиуа (А02, 1447, XIII, 3840), Ма-
Іоїїеу аііаз Мігсга (А02, 1449, XIII, 3987), Руегіог аііаз Вик-
тиїН (А02, 1449, XIV, 3424), N’1001303 аііаз гик (А02, 1453,
XIV, 2989), Піпаїп аііаз Оіітка (А02, 1453, XIV, 2809), Мі-
сЬае! аііаз Мигіїо (А02, 1453, XII, 2548), Пкоііет аііаз Сгаг-
поіНа (АС2, 1454, XIX, 2717), Реіго аііаз Кагая (А02, 1455,
XII, 2762), 2асЬагіаш аііаз Муетуега (А02, 1456, XIV, 3712),
ІоЬаппез а! і аз Я/ига (А02, 1456, XIX, 2740), ІЬпаіЬ аііаз
Іеігю (А02, 1457, XV, 198), Реіка аііаз Уоісгко (АС2, 1458,
XII, 2897), І*ап аііаз НоІиЬцеу (А02, 1460, XIII, 4556), Ко-
Ьіііз Реігиз аііаз Муетугка (АС2, 1461, XII, 2976), N100181
аііаз Ко&га (А02, 1465, XIII, 5839), Апсігеаз аііаз Вокйап
(А<32, 1468, XV, 668), І^азко аііаз йесгШко (А02, 1468, XIII,
7132), Магііпит аііаз Иуерокоу (АС2, 1471, XIX, 35), Руеігік
аііаз Воггуїо (А02, 1476, XV, 1532), Nікоп аііаз ВгокоЬуьг
(А02, 1479, XVII, 1692), Оге£огіо аііаз Шуазг (А02, 1483,
І, 1146), Опасгко аііаз МуеШЬуесг (АС2, 1483, XV, 4136), 2а-
сііагіат аііаз Муетуега (А02, 1483, XV, 4152), НупаіЬ аііа»
ВегупОа (А02, 1483, XV, 4223), Апсігеаз аііаз Мапіасгаїо
(А02. 1484, І, 742), Магіуапуесг аііаз МаїисНа (А02, 1487,
‘ При посиланні иа А02 римська цифра вказує на гом; після неї
арабські цифри в томах І—IX вказують на сторінку, а в томах X—XIX на №
документа.
2*
19
XIX, 1416), Сеог^іиз аііаз Вовфп (А02, 1490, XIX, 2150),
Тпеорпііо аііаз Во&ти/І (А02, 1495, XVIII, 2490), Ковко
аііаз На&г (А02, 1491, XVIII, 1992), Сеогеіїш аііаз Мусрокоу
(АС2, 1494, XVII, 2610), Маіпи’еу аііаз Іуіук (АС2, 1495,
XVIII, 2498), Раиіиз аііаз Уокгко (АС2, 1499, XV, 4607)
та ін.
Наявність у наведених прикладах слів инако (інакше),
оііт (іноді), іп йото оііт (дома іноді), сит (а саме, вірніше),
(іісіиз (званий), аііаз (або) наочно ілюструє рівноцінні та
паралельні форми номінативної функції церковно-християн-
ського і слов’янського автохтонного імен 6. В досліджуваних
писемних пам’ятках зустрічаємо ряд фактів, які наочно
підтверджують, що із двох цих імен перевага надавалась
слов’янському автохтонному імені, як, очевидно, єдинобживаному
в побутовому оточенні ідентифікованого. Так, названі при
першій згадці особи «Реігиз аііаз НогитпуЬ (АС2, 1439, XII,
572), «Ргосоріо аііаз Муесгиуа» (А02, 1442, XIV, 343), «Оапії
аііаз Иуеіеруесг» (АС2, 1445, XIV, 1416), «АІІехапсІег сит
Л>/<?р» (А02, 1446, XIV, 1845), «Пкопет аііаз Сгатоіа»
(А02, 1454, XIX, 2717), «Реігиз аііаз іїуетугка» (А02, 1416,
XII, 2976), «2аспагіат аііаз Муетега» (А02, 1483, XV, 4152),
«Койко аііаз Нам» (А02, 1490, XVII, 1992) та ін. при
повторних згадках зафіксовані уже тільки під слов’янськими
автохтонними іменами, відповідно: Когитпук (А02, 1439, XII,
625), Иуесгиуа (АС2, 1442, XIV, 352), Иуеіеруесг (АС2,
1445, XIV, 1427), іМуеіер (А02, 1446, XIV, 1872), Сгагпоіа
(А<32, 1454, XIX, 2717), ІЯуетуегка (А02, 1461, XII, 2976),
Муетега (А02, 1483, XV, 4152″), Назгко (АС2, 1490, XVIII,
1992).
Особливо промовистими є виявлені в досліджуваних
писемних пам’ятках приклади, коли в одному випадку
ідентифікації конкретної особи перед слов’янським автохтонним
іменем стоїть уточнююче слово, а в другому — воно відсутнє.
Пор.: «Реігиз аііаз Когитпук» (А02, 1439, XII, 572) і «Реіго
ЦогитпуЬ (А02, 1439, XII, 625); «Ргосорит аііаз Nуес2иуа»
(А02, 1448, XIII, 3840) і «Ргосоріиз Муесгкиуа» (А02, 1442,
XIV, 352); «Реігиз аііаз Нуетугкаь (А02, 1461, XII, 2976)
і «Реіго Иуетугка» (А02, 1444, V, 101); «Іопаппез сіісіиз
Зіо{>пуеі№ (АС2, 1445, XIII, 2083) і «ІоЬаппіз Зіоцпует (А02,
1462, XIII, 4913); «І\уап аііаз НоІиЬуги» (А02, 1460, XIII,
І Про те, що слово «аііаз» і насправді вказувало на вживання
слов’янського автохтонного імені в ролі особового імені, свідчать аналогічні
приклади, в яких вживається повне церковно-християиське ім’я, а після
уточнюючого аііаз — його похідний народний побутовий варіант. Пор.: Зіерап
аііаз Зсгерапко (Р<Н\у, 1442, IV, 700), Туесіог аііаз Руейогко (АС2, 1468,
XV, 619) та ін.
20
4556) і «Ьуап НоІиЬуесг» (А02, 1472, XIX, ОССХУУІ); «А1!е-
хіиз аііаз Ма&гиІІю» і «А11ехііі5 іїа&міігш (АС2, 1472, XIX,
ОССХУУІ); «іМісоІаі аііав Ко&а» (АС2, 1465, XIII, 5839) і
«ІЧісоїаиз Яо&га» (АС2, 1477, XVII, 1403); «Зуепко аісіиз
Наїка» (А02, 1466, XV, 3385) і «Зуепкопе Оаїка» (АС2, 1466,
XV, СХІЛИ); «Магііпиз аііаз к’уерокоу» (А02, 1471, XIX, 35)
і «Маг 1 і пи пі іУуєрокоу» (АС2, 1462, XIII, 484 5),« Н уп аі її а 1 і аз
Вегупйт (АС2, 1483, XV, 4223) і «Иуппаііі Вегупйа» (АС2,
1475, XVIII. 780).
Такі випадки ідентифікації — знаменні. Вони свідчать про
те, що, вірогідно, не всі писарі і не у всіх писемних джерелах
вдавалися до деталізації шляхом уживання уточнюючих слів
сіісіиз, аііаз, оііпі та ін. Отже, в ідентифікаційних моделях без
цих слів сміло можна вбачати аналогічну картину, тобто
паралельне вживання церковно-християнського і
слов’янського автохтонного імені. Пор.: ІМісоІаиз 8оЬе8Іаі (А5, 1403, І,
19), Зїерпап Зіапутуг (АС2, 1486, XIX, 2045), Апсігеат %е-
ІіЬог (А02, 1486, XV, 1823), Сеог^іиз Шіпіа (АС2, 1492,
III, 2045), І\уап йоІНопШ (ОКЗР, 1565, І, 75), Ивань
Богцфал-ь (АрхЮЗР, 1565, І/І, 12), КигНо Зетегко (ЛСХ,
1565, 154), Марко Борейко (АрхЮЗР, 1572, УІ/1, 194), Матей
Буйвндь (АрхЮЗР, 1597, 1/6, 203), Федір Путята (КЗС,
1602, II, 63), Іван Хорошко (КЗС, 1603, II, 103), Александр
Ладята (АрхЮЗР, 1605, VI11/4, 605), Митно Немира
(АрхЮЗР, 1605, УІІ/1, 6), Семеиь Третяк* (АБМУ, 1614, 15),
\Уа*і1 Зіахш/а (МІГ, 1648—1649, І, 5), Мисько Брати на (Р,
1649, 61), Василь Бой. Семеиь Лагодка, Івант> Сіомак-ь, Юрко
Нечий, Грицько Кохань, Семень Борисикь, Стась Бог*, Ивань
Богхшоб-ь (Р, 1649, ПО, 125, 150, 185, 189, 190, 237, 311),
Мартинко Житомир* (ПК, 1666, 409), На\\туго Ооігасіко
(АрхЮЗР, 1651, УІІ/1, 469) і т. п.
І все ж по відношенню до обов’язкових для кожної
людини в досліджуваний період церковно-хриетиянських імен
слов’янські автохтонні імена були, по суті,
факультативними, другорядними, що й дає підставу називати їх іме-
нами-прізвиськами. Вживаючись паралельно з церковно-
християнським іменем на другому плані ідентифікації особи,
глпи’цнгт.кі аитпутонні імена-прізвиська поступово набували,
«тенденції передаватись у спадок і ставатйГ»т1пТтопш)мТ~сі-
‘ мейио-родовими прізвисьЇЇгши. У кожному конкретному
випадку оез широкого контексту»важко визначити, чи в другому
члені таких іменувань перед нами індивідуальне слов’янське
автохтонне ім’я-прізвисько (тобто друге ім’я), чи уже сімейно-
родове прізвисько. Пройшовши стадії особове ім’я ->
індивідуальне ім’я-прізвисько -► сімейно-родове прізвисько
-►прізвище, слов’янські автохтонні імена в закостенілому виді
21
з глибини віків дійшли до нашого часу і залишили помітний
слід у складі сучасних українських прізвищ.
Однак відмічений еволюційний шлях слов’янських
автохтонних імен на Україні не був таким прямолінійним, як це
може здатися на перший погляд. Дані писемних пам’яток
свідчать про те, що для досліджуваного періоду правомірно
говорити про функціонування багатьох з цих імен у ролі
стержневих засобів ідентифікації, які цілком і повністю замінюють
імена церковно-християнські. У досліджуваних документах
XIV—XVII ст. зустрічаємо немало випадків, коли та чи інша
особа фігурує лише під слов’янським автохтонним іменем,
як, наприклад, в одночленних іменуваннях: Володислав’ь (ССМ,
1377, І, 143), Некраш-ь (ССМ, 1401,’П, 37), ХмЬль (ССМ. 1412,
II, 508), Домарать (ССМ, 1415, І, 149), Когшпко (Рс1Ь\\\
1444, IV, 152), Бершю (ЦДІА, 1453, 95), НелЬпко (ССМ, 1463,
II, 38), Неверг (ССМ, 1463, І, 32), Лютиш (АрхЮЗР, 1475,
УІІІ/4, 20), Ростко (Туп., 2495, 395), Стоянь (ССМ, 1499,
II, 391), Щасний (АрхЮЗР, 1504, УІІІ/4, 173), Вешнякь (ОЧЗ,
1552, 588), Годинка (АрхЮЗР, 1582, УІ/1, 115), Кохан
(АрхЮЗР, 1586, VIІ І/З, 633), Нечай (АрхЮЗР, 1595, УІ/1,250).
Нена&ь (АрхЮЗР, 1595, УІ/1, 246), Рашко (АрхЮЗР, 1595,
УІ/1, 246), Гвоздь (АрхЮЗР, 1605, УІІІ/4, 29), Грушко (КЗС,
1608, II, 275), Калинка (АрхЮЗР, 1618, НІ/1, 249), Мпсігук
(МІГ, 1648. І, 51), Радислав-ь, Невдат-ь, Башна (Р, 1649,
122, 150, 179), Остророг* (АрхЮЗР, 1648, 1/11, 399), Добрин-
чинко, Рожокг (ПК, 1666, 268, 350), Божко (АрхЮЗР, 1692,
Ш/2, 256) і т. п.; у двочленних іменуваннях: £о50приша(к)
(ССМ, И21, І, 591), Завита Романовичі, (АрхЮЗР, 1487,
УИІ/3, 4), Болота Кожичт, (АрхЮЗР, 1.547, УІІІ/4, 65), Бу-
рак* Горбовичь (АрхЮЗР, 1552, VI1/1, 633), Кожль Калеии-
ковичь (ОВЗ, 1552, 626), Братнина Кунатовский (АрхЮЗР,
1565, VI1/1, 195), Воинь Боговитпновичь (АрхЮЗР, 1571,
УІІІ/4, 429), Борейко Кнерутский (АрхЮЗР, 1575, УІІІ/4,
446), Жук-ь Макаровичь (АрхЮЗР, 1577, УІ/1, 103), Заец
Луковский (АрхЮЗР, 1579, УІІІ/4, 347), Светосла&ь Липскій
(АрхЮЗР, 1583, УШ/З, 386), Война Порядничь (АрхЮЗР,
1584, ІІІ/1, 14), Богуфаль Турь (АрхЮЗР, 1596, ПІ/І, 79),
Малашь Билецкій (АрхЮЗР, 1612, УШ/З, 534), Ралько Жа-
даненко, Розлшсл’ь Цируликт> (Р, 1649, 6, 155), Владислшгь
Немирич-ь (АрхЮЗР, 1650, VI1/2, 430), Береза Греговичь
(АрхЮЗР, 1671, 1/10, 305) і т. п.
Ми навели декілька найбільш типових прикладів
іменувань осіб слов’янським автохтонним іменем в одночленній
і двочленній ідентифікації. Ширше тематичні класифікаційні
розряди цих імен будуть проілюстровані далі.
Важливо відзначити, що досліджувані писемні пам’ятки фік-
22
сують немалу кількість прикладів уживання слов’янських
автохтонних імен у функції патронімів, як, наприклад, Ма-
Аичь (ССМ, 1437, І, 572), Вячкович (АЗ, 1458, І, 501), Грибо-
вичь (ОВЗ, 1552, 626), Шиловичь (АрхЮЗР, \Ь77\ УІІІ/4,
103). Зцбішчг (АрхЮЗР, 1578, VI11/4, 85), Путилоаичь
(АрхЮЗР, 1595, ІП/1, 103), Родич* (КЗС, 1602, І, 41), Иемировичь
(АрхЮЗР, 1605, УІ1/1, 10), Буяковичь (КЗС, 1606, II, 214),
Лагодим (АрхЮЗР, 1606, УІ/1, 323), Чаплич (КЗС, 1606, II,
288), Грабкович (КЗС, 1608, II, 330), Любків (МІГ, 1648, І,
289), Чайковичь (АрхЮЗР, 1638, ІП/1, 374), Богунть, Бой-
ковь, Богом, Лютенко (Р, 1649, І, 25, 225, 228), Ярспь, Свят-
чиковь, Острятто, Добрьшшь, Божонь (ПК, 1666, 191, 237,
254, 287, 355) та ін. Відомо, що патроніми вживались як
додаткові ідентифікаційні засоби, утворені від особового імені
батька іменованого. Отже, батьки названих у наведених вище
прикладах осіб були відомі в своєму оточенні під
слов’янськими автохтонними іменами: Моль, Вячко, Грибь, Шило,
Зубь, Пушило, Радь, Иемирь, Буянь. Лагода, Чапля, Грабко,
Любко, Чайка, Богунь, Бойко, Богь, Лють, Ярт>. Саятчикь,
Оспгрята, Дабршя, Божь.
Характерно, що при називанні осіб досліджувані імена
виступають в писемних пам’ятках серед церковио-християнських
імен як самостійні і повноправні. Пор. у контекстах: «%а(1
еі І\\-агі» (Л02. 1443, XI, 1715); «Кшеїііопе* іп Ро\\уеі1іпа:
Сгира, Напсіа, І\\ап Касігоитсг» (А02, 1443, XIII, 2120); «Ми-
ІізсНа сі Спогіог» (А02, 1456, XIV, 3671); *ЗгояІак еі Ласо\\ссг»
(А02, 1460, XII, 3871); «Іп ктеІпопіЬиз іп уіИа Ракошжка,
уісієіісєі іп \\*аззіІ, Зхіепко еі ^ак,V^ко* (А02, 1481, XVI,
1493); «И тьіми разьі тьіе мєщане вроуцькие… на (н)ма Йвані»…
а Гаврило…, а кваша просили нась абьіхмо имь тьіе корчмьі
на колико годо(в) продали» (ССМ, 1489, І, 472), «Вопсіал, а
Ійап, а Зетеп, а \Улзко… г ітепіа оісгугпу зжоіеу таіиуі
погогіпіу тііу» (ОЖЗ, 1545, 128); «Дворецт» Кокоревскій: в
нем слуги наймя Гневошь, а Федорь, а Павель» (ОКЗ, 1553,
31); «ела.тньїх дей людей его отчизішх на йме Юшка из две-
мя сьінм.і его, Жука Манцевича, Курила Оніїшковича, Юця
и брата его Андрейца…» (АрхЮЗР, 1560, VI11’4, 337); «А утіо-
па ісЬ ІЬе 52а: МусЬпо, Нпісаюзг, Нагазгіт, Кисг, \Уазко»
(ЛЛС, 1564, 358); «XV піеі кшіесгі расіегпісп іезі сігіезгіесг…
Оепіз, Магко, Мазіо, Махіт, Зіесгко…» (ЛСХ, 1565, 145);
«Ка ІЬеп сгазг зга сгу: …Іиазко, Оіізгеі, Оепіз, Реігазг, ^?іе-
сга\ак. Апсігеуко» (ЛСХ, 1565, 148); «…5 Іісії кагді па тггесН
сгч’іегсіасії: Зутко СазІеІІап, Іасгко Кагкозгка, Кигта, Юут-
1<о\у, Ьечгко, 2іепко, Опуєсіог, ИоІиЬко, Оіеха» (ОКЗР, 1565,
І, 239); «Кіогісп ІЬе зга ітіопа … ІНпаІЬ, Ьамугіп, Муіаа,
Музгка, Ьа\\тіп, Мізгісо, Ногоп* (ЛСХ, 1565, 146); «…и шесть
23
чоловиковь … на ймя: Ивашка, а Левка Бегаиовичов, а Ма-
люту Панковича, Занка, а Стася Мишечкевичовь, Васка Шим-
чмча, которьіе мели прийти…» (АрхЮЗР, 1565, У/1, 56); «… а
утіопа ктіесгі іііе зза: … Місіто Магпік, Ішазко Зіапкстг,
Тгиспапсга Разком, Вусгко 5уепко\у, І\уап >Уо1озгіп (ОКЗР,
1565, II, 248); «… а утіопа усЬ іпе зга: І\уап Вгаіпко\уіе2,
Оетко Зіггеїегошсг, Котап Зоїопко^’, Кгоіік ЬаШкотсісг,
Л1ус2 Рапко\у, Пайко ЗоІопко^ (ОКЗР, 1565, III, 396); «Кіо-
гісЬ ітіопа іпе зга: Іи-ап, Міеіевко, Вогі&г, Нгіпіесг, Макаг,
Магііп, Отііг, Тіторіеу, Уісіог, ОІіеїПег» (ЛСХ, 1565, 160);
«А ітіопа ктіесгі іпе зга: НашгіІо, Апсігеу, >Уазко, Нагазгіт,
НоІиЬіесг, Вгаіко» (ЛКС, 1565, 214); «А ітіопа іісп ктіесг
зга: Реігік \*<аіатап, 2іпіесг, АУазко, Найко, Згепко» (ЛКС,
1565, 171); «Ітіопа ктіес зга: Ьє\уко, Копоп, Шазгуі, Зіерап,
Ьисгка, ЛасоЬ, МісЬаіІо, Вгаіко» (ЛКС, 1565, 207); «Кіогісп
ітіопа зга іЬе: І^азко, Назііо, Зиргоп, Іппаіл, Тпагазг, Восп-
сіап, Вгойко, Бита, 5а\ука, Негтап» (ЛСХ, 1565, 161); «Ітіопа
ІісЬ ктіесг іпе зга: Ьєлуко, МісЬпо, Мазко, ІЧікоп, Лигко,
Імгасгіпа, Сп\уегїог, Огі§а, Ьапііо, Міекгазг, Апсігизко»
(АрхЮЗР, 1565, VI1/2, 265); «А то єсть люде того именя Берестечка:
…люди тягльїе: Яць’на дворищи, Мартьінь на дворищи, Савка
на дворищи; а то огородники: Ивашко, Казимирп, Микита,
Томко, Лебедь, Никопорь, Сидор-ь» (АрхЮЗР, 1576, І/І, 56);
«…на имя Андроса, Ермила, Чижа, Окла, Щоку, Кузьму
Лучника..» (АрхЮЗР, 1582, І/І, 155); «также подданих… на ймя;
Олешка, Левка, Мируту, Яцка, Йвана» (АрхЮЗР, 1596,
УІ/1, 254); «Ітіопа іісп ктіесг зга: СНи’есіог, Зоаіак, КТезІог»
(АрхЮЗР, 1605, УІІ/2, 241); Ітіопа їісії ктіесгі зга: Заіко,
Мап, Нгізко, Вгаіко (АрхЮЗР, 1609, УІІ/2, 268); «А ітіопа
ісп ІЬе зга: Апйгизко, Піеу, Рапазг, Вий, Зіепко, Маїепа,
ОіпІ5…» (АрхЮЗР, 1608, УІІ/2, 221); «…оповедаючи и об-
тежливе жалуючи на… Юська, на Васька, на Стася, на Боба,
на Комара Сотника и на инших мещан и подданьїх Фастов-
ских» (АрхЮЗР, 1618, Ш/1, 238).
Не можна не відмітити випадків, коли слов’янські
автохтонні імена виступають в одному ряду з церковно-християи-
ськими при називанні дітей однієї і тієї ж сім’ї, рідних братів.
Пор.: «Махут, Спота, а 2ик, а Сгарік Кои’а1е\УІсгу» (ОЛЗ,
1552, 180), «Михна, а Богдана, а Гаска, а Винка, а Гневоша
Лидуховских» (ОКЗ, 1.552, 23); «1542 г., марта 4. Акт раздела
ймення Яковичи между братьями Щастшм. Евтихием и Ва-
силием Семеновичами Яковицкими» (АрхЮЗР, VI11/4, 429);
«1559 г., мая 14. Декрет Луцкого гродского суда по тяжбе
между братьями Романом її Радком Бьітенскими о праве на
двор в с. Бьітном» (АрхЮЗР, УІІІ/4, 75); «Мальїшко, Деиись,
Гришко, Иванг Мишкевичи» (АрхЮЗР, 1595, УІ/1, 246); «Ва-
24
силь Прийма сьшовь має два: Тимошь а Шеста/сь»; «Василь
Лелетовичь сьшов має два: Кузма а Ненадь»; «Курило Мозо-
ревичь сьшовь має два: Васко а Раиіко»; «Давидь Гринчинь…
сьшовь має чотьірьі: Яико, Данило, Нечай, Ивань»; «Трохимь
Гавриловичі, сьінов має шесть: Ралко, Оігопрей, Исай, Ивань,
Ненадь, Пилипь»; «Трохимь Пашкевичь сьінов має чотьірьі:
Денисі, Сенко, Миронг, Гридко*; «Мойсей Оскич*ь… синовь
має три: Богдан, Малко, Филонь»; «Захария ^Туровець…
сьінов має два: Йвана а Рака» (АрхЮЗР, 1595, VI/!, 249—252);
«Мещанинь Федорь Ермаков, у него три сьша: Калина, Тимо-
фей, Левоитей…» (ПК, 1666, 116).
Цікаві також приклади називання слов’янськими
автохтонними іменами представників соціальної верхівки, що яскраво
свідчить про поширення цих імен і в даному суспільному
середовищі. У цьому випадку показові контексти: «а при том
бьіли свВдци… пан лЬсота, воєвода кременецкий и его брат
пан вербота ставишин» (ССМ, 1361, І, 164); «Мьі кназь двдь
дмитриевич кнд(з! писанг плаксичь… чинимьі знаменито…»
(ССМ, 1388, 11, ЗО/); «А при том бьіли свь\дци… пан Ань ко-
личь… пан лань крєховичь» (ССМ, 1404, І, 538); «…а на розь-
‘ьзде бьіли землАнє и пань лєнько заруби’чь, воєвода зудєчов-
скии, паїгь коровай процевичь» (ССМ, 1411, І, 498); «…а при
том бмли шляхетнії панове: пай волчко пєрєслюжичь… па(н)
клюс вижнанскьій» (ССМ, 1414, І, 173); «А при том бьіли сведь-
ки, наша верная рад(а): владьїка луцкий Феодосий, пань Мо-
нивидг, пань Юрша» (АрхЮЗР, 1430, УІП/4, 8); «а при том
бьіли свитки… пань Богдань Янчинский, пан Волчко Кназь-
ский» (ССМ, 1470, І, 194); «А при том бьіли добрьіе люди: пань
Взяч-ь… пань Тини Горчнца» (АрхЮЗР, 1471, УШ/З, 628);
«А при том бьіль: пань Васко Воютинский, пань Война_Неме-
ричь, пань Микита Гулевичь» (АрхЮЗР, 1473, VI11/4, 154);
«А при том бьіли св’Ьтки: Ивань Сангушковичь… а пань Грин-
ко Мукосвевичь, а пань Немиря Богдановичь» (АрхЮЗР,
1473, УІП/4, 103); «А при том бьіли свєтки: …пан Нємира
Толпьіжипекий, пан Дата Офремович» (ССМ, 1481, II, 436);
«А при том бьіль вл(а)дьіка лукий Яроф-Ьй… кн(а)зь Путята
Ивановичь городничий луцкий» (ССМ, 1483, II, 278); «Биль
нам чолом наместникь вруцкий пань Горностай Романовичь»
(ССМ, 1493, І, 251); «Наместник Веницки Бьїкг Александро-
вичь» (АЛРГ, 1494, 38); «Я боулга(к) лисичин сьш… знаменито
чиним… што ж небожчик оць мои па(н) лисица записа(л) бьіл
стому николе пустьі(н)скому монастирю половину селища ива-
нинцов» (ССМ, 1499, І, 547); «А в тот час при пану его млети
воеводе бьіли: пань Семеиь Полозовичь, староста вруцкій…
а пань Суморокь Івановичь Радогощанинь» (АрхЮЗР, 1517,
УІІІ/4, 165); «Нач. XVI в. Вводннй лист в означений ймення
пана Щасного Михайловича Чуватова» (АрхЮЗР, 1548, УІІІ/4,
179); «…а при мне на тот час били: князь Василей Курцевичь,
пан Золчко Якимовичь Жасковский» (АрхЮЗР, 1548, УІІІ/4,
350); «А при том били свитки добриє: бнл паиь Немира Це-
воаский, паиь Волчко Ощовский, а пань Пашко Смнковский»
(АрхЮЗР, 1558, VI11/4, 193—194); «1579, іюня 21. Зав-Ьщание
князя Богумила. Федоровича Корецкого, воєводи земли Во-
линской, старости Луцкого, Браславского и Винницкого»
(АрхЮЗР, І/І, 95); «…ставши очевисто … возний повету Во-
лодимерского, пан-ь Ждань Чирский» (АрхЮЗР, 1592, 1/6,
74); «Ждань Боровиїшш, войский Луцкий, умислне
розіславши то вь томь краю… » (АрхЮЗР, 1591, І/І, 315).
Яскравим прикладом у даному випадку може служити
також іменування славного сина українського народу, гетьмана
Богдана Хмельницького, який мав церковно-християнське
ім’я Зіновій, але був загальновідомий під слов’янським
автохтонним іменем Богдан.
Характерно, що особи, зафіксовані втих чи інших
документах під слов’янськими автохтонними іменами, і самі ними
себе іменують, як у випадках: «а се дзь Чюрило Бродовский
даль єсм(ь) село сво(є) бродово кназю федору данильевичю»
(ССМ, 1385, І, 124); «ми лань гн’Ьвош’ь староста русскої»
земли…» (ССМ, 1399, І, 245); «А сє я пай Гриб Ивєшєнєвпч со-
знаваю и записнваю сим моим квитом…» (СОМ, 1439, І, 262);
«Я пан Волчко Хренницкий… отдал єсми дочку мою Марину
за пана Пашка Посяговецкого ему за жону» (АрхЮЗР, 1472,
УІІІ/З, 2—3); «Я Волчшо Бодє(н)ковскнй и своими де(т)ми…
внзнавае(м)… иж продали есмо… сьлпща паши… (ССМ, 2-га
пол. XV ст.. 103); «Я, Втіна, пана Немнринь сьшт*
(АрхЮЗР, XV ст., УІІІ/4, 27); «Я Щасний Федорович* Полозови-
ча, будучи в полном разуми…» (АрхЮЗР, 1514, УІ/1,
6); «А я, Щасьний Михайлович Чуватова про льпшую спра-
ведливость сего моего списка и печать есми свою приложил…»
(АрхЮЗР, поч. XVI ст., VIII/4, 355); «Я, раб Божий Гневоиі
Семенович Гулевич…» (АрхЮЗР, 1548, VIII/4, 434); «Передо
мною, Богушем-ь Федоровичомь Корецкнмь, старостою луц-
ким, браславскмм и веницким…» (АрхЮЗР, 1565, УІіГ/4,
355); «Якож я, Радко Гневошевпчь, просил семи ихь мил па-
новь…» (АрхЮЗР, 1578, УІІІ/4, 81); «Я, Ждан-ь Семеновичь
ІЦеиивский, возний зємскіш землн воєводства Киевского,
визнаваю то сим листом моим…» (АрхЮЗР, 1585, VI1/1, 248);
«А я сам, Гнево(ш) Дми(т)ровичь Стрижевски(н), во(и)ски(и)
ви(н)ницки(и)…» (АКЖМУ, 1586, 139); «…предо мною,
Щасним Кгплезсккм, подстаростимь Лунким…» (АрхЮЗР, 1593,
І/І, 351); «Послали троихь чоловиковь, то єсть: Йвана Бе-
Ш
пеіьского и мене Ждана, н Федора Савчича до пана Ласка»
{АрхЮЗР, 1596, VI/!, 243).
Не слід, однак, вважати, що ідентифікована тим чи іншим
слов’янським автохтонним власним іменем особа в дійсності
не мала церковно-християнського імені, адже таких випадків
православна церква не допускала. Підтвердженням цього є
деякі приклади з актів Луцького земського суду XV—XVI ст.,
виданих в АрхЮЗР. Засвідчений в цих документах згаданий
уже Волчко Якнмович Жасковський (АрхЮЗР, 1947, 1558,
VII1/4, 142, 151, 152, 153; 193, 194, 350), виявляється, мав
церковно-християнське ім’я Олекси й, вжите в іншому
документі паралельно з традиційним слов’янським автохтонним
іменем. Пор.: «1563, іюля 21. Дарственная заііись от АлексЬя
Волчка Якимовича Жасковского жене его Ганне Васильевне
на третью часть родовьіх имений». А нижче він і сам називає
себе цими двома іменами. Пор.: «Я, Олексий Волчко Якимовичь
Жасковский, судя повету Володи мере кого, чиню явно самь
на себе снять моим листом…». У кінці документа стоїть і його
підпис: «Волчко-АлЬксЬй» (АрхЮЗР, 1558, VI11/4, 175). Ще
один приклад: син згаданого вже старости луцького Немирьі
Разановича, ідентифікований в різних актах як «Война пана
Нсмирьі сьінь» (АрхЮЗР, XV ст., VI11/4, 27) або як «Война
НсАгьровичь» (АрхЮЗР, 1476, VI11/4,154), мав церковно-хри-
стиянське ім’я ЯковЬ. Пор. наступні фіксації: «Сьінг Немирьі
Яков-ь Война» (АрхЮЗР, XV ст!, УІП/4, 178), просто «Яков
Войнаг> (АрхЮЗР, XV ст.,УІІІ/4, 98), а також «Яков-ь-Война,
сьін-ь Немирьі» (АрхЮЗР, XV ст., УШ/4, 154).
Пор. інші іменування, в яких також можна вбачати
аналогічну картину, тобто паралельне вживання
церковно-християнського і слов’янського автохтонного імені: «Коробка Игнат
Кондратовнч» (УГр., XV, 60); «Вегіїо Місоїаі 5осге\\ка» (АС2,
1410, XI, 1305); «Опанасг Бобина Хмелевскпй» (АрхЮЗР,
1476, VІИ/4, 154); «Онании Волчко Хриньницкнй» (АрхЮЗР,
1503, VII1/4, 444); «Юхно Кошт Семенович*» (АрхЮЗР, і 508,
VII1/4, 177); «Мартиніь Михайлович, Мудрейко» (АрхЮЗР,
1536, VII І/З, 9); «Капуста Тимофей Александровнчь»
(АрхЮЗР, 1549, УІІІ/4, 237); «Апсігеі Вовгко Оіепіп» (К2, 1559,
107, І ІЗ, 119); «Павша Богухвал-ь Михайловичі* (АрхЮЗР,
1567, VI11/3, 141); «Богданг Пашрикій Радогостскій»
(АрхЮЗР, і569, ІІ/1,10);«Андрей Хмара Мпловскіт(АрхЮЗР.
1569, 11/1, 6); «Андрей Головня Острожецкій» (АрхЮЗР, 1569,
ІІ/1, 6); «Тимофей Зьїкг Князкий» (АрхЮЗР, 1569, 11/1, 9);
«Йван Лопата Осталовский» (АрхЮЗР, 1569, 1/10, 38—39,
53); «Михайло Ворона Осталовский» (АрхЮЗР, 1569, ІІ/І, 12);
«Тишка Кисгль Дорогицкнй» (АрхЮЗР, 1579, VI11 4.319);
«Михайла Голубг Сердятнцкий» (АрхЮЗР, 1580, І/І, 127); <\мк-
21
сандрь Ворона Боротинский» (АрхЮЗР, 1582, VI/!, ПО);
Шатфий КоштЖоравицки» (АрхІОЗР, 1598,1/10,501);
«Михайло НЬм-Ьра Лебедский» (АрхЮЗР, 1598, 1/6, 220); «Повели
Монвид-ь ДорогостайскиЬ (АрхЮЗР, 1604, VI11/3,495);
^Петро Душа Подгорецкій» (АрхЮЗР, 1607, УШ/З, 524); «/а-оп
Воїшзг Оезгкоігеку» (АрхЮЗР, 1608, VII/!, 264); «НгуНо-
геу Вогеуко Кпегиску» (АрхЮЗР, 1632, ІІ/1, 176); Шиколай
Святополк Четвертенский» (АрхЮЗР, 1639, І І/І, 252); чАпаІ-
геу Воу Коіо\уіс2» (АрхЮЗР, 1640, 1/10, 552); «Константин
Казимир* Семашко» (АрхІОЗР, 1646, 1/6, 801); «Софроний
Жеребило Лобуньский» (АрхЮЗР, 1647, 11/1, 346); «котап
Нишк Ноіупзкі» (МІГ, 1648, І, 155); «Василь Бутко Игнатен-
ко»; «Кузьма Зуб* Петкаловь», «Яцько Хмиль Антроповичь»,
«Иван-ь Величко Босовскнй», «Ярема МудрЬЛ Василевичь»,
«Петро Величко Дунаевский», «Филон-ь Немира Судя» (Р, 1649,
6, 46, 72, 140, 141, 169, 180); Шехапйг Шупа Огапзку»
(АрхЮЗР, 1662, 11/2, 147); «Котіапіуп Во&ийат 2иЬсге\у-
5ку» (АрхЮЗР, 1667, 11/2, 235); Шехапйг Шка Ноіупзкі»
(АрхЮЗР, 1668, 1/10, 268); «Александр Волчко Барскій»
(АрхЮЗР, 1671, 1/10, 305)в.
Поширеність на Україні в досліджуваний період
слов’янських автохтонних імен добре підтверджують приклади з
писемних пам’яток сугубо адміністративно-юридичного
характеру, в яких, як відомо, навіть в часи неунормованої офіційної
антропонімійної системи вимагалась скрупульозна
ідентифікація осіб як юридичних суб’єктів. Так, наприклад, у
«Переписних книгах» 1666 р. (ПК) та «Харківському переписі»
1660 р. (ХП) серед переважної більшості називань різних
осіб церковно-християнськими іменами аж ніяк не відсутні
слов’янські автохтонні імена. Пор.: ?Кдангь Коринлевь, Ждань
Иванов, Ждан Аидр-вев, Жданко Шолгач, Жданко Кисльїй,
Жданко бурмистрь Леоиовь синь, Жданко Мукосвевь (ПК
191, 286, 310, 341, 348, 372), Калина Дмитреевь, Калина
ПолЬвьій, Калина Чюмак, Калина Емельянов, Калина Климов,
Калина Михайлові» смнь, рибалка (ПК 152, 170, 215, 217,
241, 270), Калинка Лукашенко, Калинка Ст*епанов, Калинка
Юрьев-ь, Калинка Симанов (ПК 236, 294, 364, 386), Мальїй
Григорьевь, Малиш Васильєва, Мальті Зиновьев (ПК 197,
225, 232), Мороз Кованко (ПК 230), Осмакь Харитоновь (ПК
ПО), Радка Федоровь, Радка Аврамовт, сьшь, резник, Радка
Елфимовь (ПК 361, 370), Радко Верхалаб, Радно Шевченко,
Радко Глущенко, Радко Яковлевг, Радко Семеновь сьшь,
в Звичай давати дитині два імені — церковно-християнське і сиоє
автохтонне у деяких народів СРСР, зокрема тих, які пізно прийняли
християнство, існує і до теперішнього часу [97, с. 219—228; 103» с. 168—169;
116, с. 163—165].
Ц
Радко Афанасьевь сьшь, Шевченко, Радко Левчин, Радко Че-
ханскій, Радко Калашникь, Радко Мкхайловь, сьшь Без-
бородченко (ПК 254, 299, 302, 317, 326, 330, 377, 385, 386,
388), Ратка Борисовець, Ротка Коидратевь (ПК 348, 3-49),
Рагпко Бокаченко, Ратко Ортемовь сьшь Денченко (ПК 367,
369), ХвалЬйко Филипов (ПК 362), Хотянко Захожей (ПК
365), Ярушко Еремченко (ПК 229); Бурма Смьікченко (ХП
114), Редко Григоренко (ХП 143), Манько Федоренко (ХП
147), Милашг Иванеико (ХП 171), Мирунг Лаврі ненько
(ХП 157), Раско Грищенко (ХП 144), Славко Будянский (ХП
156), Жадань Иляшеико, Жадань Иваненко, Жадань Кур гань,
Жадань Михайленко, Жадань Дмитренко [ХП 142, 144, 164,
1701, Радко Яхненко, Радко Болоховец, Радко Кушнер,
Рийко Марченко, Радко Харченко, Радко Левченко [ХП 140,
142, 143, 156, 1701, Ярош Яненко, Дрошь Трохименко,
Ярошь Калачник, Я руш* Гребенникь [ХП 140, 141,143, 1451.
Збереження на Україні слов’янських автохтонних імен
у ролі особових пояснюється, в першу чергу, стійкістю
багатовікових традицій їх уживання. Не виключено також, що в
різних випадках цими іменами називали з певних містичних
мотивів, скажімо, маючи намір приховати справжнє ім’я (в
даному випадку церковно-християнське) з метою відвернення
«нечистої сили» чи чарів.
Адже з етнографічної літератури можна навести немало
прикладів існування цього повір’я в різних народів [124,
2811, в тому числі і в деяких народів нашої країни 128, 156—
157].
Цікавий випадок, коли дане при хрещенні ім’я все життя
приховувалося й замінювалося слов’янським автохтонним,
описаний в статті В. А. Никонова «Мистнка имен» на
прикладі відомого російського діяча XVII ст., воєначальника і
головнокомандуючого, боярина Богдана Хитрово [87, 291.
Яскравим доказом того, що наведені вище з українських
писемних пам’яток у ролі стержневого засобу ідентифікації
антропоніми були слов’янськими автохтонними іменами, а не
якимись випадковими вуличними прізвиськами, є наявність
цих же антропонімів у відповідних ідентифікаційних моделях
інших східнослов’янських народів. Наведемо декілька
прикладів: укр. Малій Щашичь (ОЧЗ, 1552, 590), рос. Малий
Тимоховь (Вес, 1492, 192), блр. Малій Нестеровичь (ПКГЗ,
1558, І, 15); укр. Радко Приступа (АрхЮЗР, 1606, УІ/1, 356),
рос. Радко Матвеевичь (АЮБДР, 1596, II, 37), блр. Радко
Кривопускь (ОМЗ, 1552, 628); укр, Воинь Боговитиновичь
(АрхЮЗР, 1571, УІІІ/4, 429), рос. Воин Бульїчов (Туп., 1670,
145), блр. Воин Сенич (Бір., 1528, 203); укр. Война Немеричь
(АрхЮЗР, 1476, УШ/4, 154), рос. Война ОсЬонасьевг (Туп.,
29
1610, 145), блр. Война Зеиьковичт, (Бір., 1528, 203); укр.
Русин* Плаксичь (УГр, XV, 82), блр. Русань Чарнновичь (Бір.,
1528, 253); укр. Добрита Мисюровичь (Туп., 1464, 185), рос.
Добрьшш Яковлев-ь (Вес, 1612, 87); укр. Гн-Ьвашь Ворона
(Туп., 1552,163), рос. Гневоть Яковлевичь(Вес, 1569,80); укр.
Богцшь Дииденко (Р, 1649, .41), блр. Богушь Тризна (Бір.,
1528, 266); укр. Лютикь Клнмовь (Туп., 1562, 293), рос.
Лютикь Иванович-ь (Вес, 1564, 189); укр. Пушило Вакуличі
(Туп., 1563, 383), рос. Путало Козлов (Вес, 1570, * 260);
укр. Ждані» Волчковичь (ОЧЗ, 1552, 591), рос. Ждань Ка-
чалов (АІОБДР, 1649, II, 94), блр. Ждань Богдановичі» (Бір.,
1528, 213); укр. Бажань Іївгуленко (Р, 1649, 78), рос. Важень
Кряжеві (АЮБДР, 1671, І, 585); укр. ІІечай Ященко (Р, 1649,
236), рос. Нечай Степанові (Вес, 1547, 135), блр. Нечай Тн-
шевич (Бір., 1567, 239); укр. Некраш Микитенко (Р, 1649,
81), рос. Некрас Васильевич (Вес, 1496, 125), блр. Некраш.
Ромодановичь (Бір., 1528, 239); укр. Немира Резановичт>
(АрхЮЗР, 1555, УІІІ/4, 445), рос. Немир Михайлович (Вес,
1545, 217), блр. Немира Олферовичь (ОМЗ, 1552, 635); укр.
Шостак Савченко (Р, 1649, 56), рос Шеапак Иикитов
(АІОБДР, 1668, II, 7), блр. Згозіак Згаи-сісг (ПКГЗ, 1558,
І, 307); укр. Щасний Богушевич (АКЖМУ, 1584, 113), блр.
Щасний Бобан (Бір., 1567, 199); укр. Жук Кунмч (ЛЛС, 1564,
Зб2),блр.Ж#кИванович (Бір., 1539, 214); укр. Заерь Тьішко-
внчт» (Туп., 1545, 216), рос Зверь Кутузов(Вес, XVI в., 121);
укр. Коть Костенко (Р, 1649, 54), рос Копгь Давьідовь
(АЮБДР, 1516, III, 128, 129), блр. Коі І\уапомгісг, Коі Ьусе-
ч’ісг (ПКГЗ, 1558, І, 477, 524); укр. Черня(к) Петренко (Р,
1649, 57), рос. Черник Иванов (Вес, 1606, 351), блр. Сгегпік
НоІиЬоту (ПГКЗ, 1558,1,451); укр. Волчко Якимович (АрхЮЗР,
1547, УІІІ/4, 142), рос Волк Каменскій (Вес, XV ст., 70),
блр. ШШ РШрошсг (ПКГЗ, 1558, І, 529); укр. Хотянко
Захожий (ПК, 1666, 365), рос. Хотен Борисович (Вес, XVI ст.,
342), блр. СЬосгуап Іикотіа (ПКГЗ, 1558, І, 290).
Таких прикладів можна навести значно більше. Сумарно
всі вони не є відображенням випадкового збігу, а наочним
свідченням того, що перед нами, без сумніву, слов’янські
автохтонні особові власні імена, які становлять іде
давньоруську антропоиімійну спадщину.
Про вживання в побуті українського народу XIV—XVII ст.
слов’янських автохтонних імен свідчить наявність їх навіть
у церковних пом’яиниках (чи так званих синодиках).
Прикладом тут може служити пом’янник Києво-Печерської лаври
XVI—XVII ст. (27,5—82), в якому серед цілого ряду церковно-
християнських імен, вписаних переважно в їх канонічній
формі, як Сєрапионь, ГалагЬй, Євстратій, СавопгЬй, Фотій,
зо
Демснтій, Ондріань, Кононг, Нестрь та ін., зустрічаються
і слов’янські автохтонні імена, як Русак (11), Соубота (24),
Сорока (29), МЬзинець (32), Бмк* Александрович (32), Ии-
лшл* (37), Боб* (40), Страшко (41), Завита, ЗвЬр* Волковнч
(59), Воин* Боговитинович-ь (63), Жаба, Кошка (66), Некрась,
Поутмта (67), Кисель (80), Каша. (82).
Всі наведені вище ілюстрації дають підставу твердити, що
факт вживання слов’янських автохтонних імен у ролі
стержневого засобу ідентифікації — особових власних імен — в
досліджуваний період на Україні не підлягає сумніву і вимагає
більш чіткого визначення періоду остаточного занепаду
звичаю їх уживання.
З цією метою ми використали писемні пам’ятки ХУПІ ст.
(див.: АрхЮЗР, ч. І, г. 2; АрхЮЗР, ч. І, т. 3; АрхЮЗР, ч. І, т. 4;
ч. II, т. 3; ч. III, т. 2; ч. III, т. 3; ч. III, т. 5; ч. V, т. 1;
ч. V, т. 2; ч. VI, т. 1 (Приложение); ч. VI, т. 2; МИКЖ; ДНРМ;
ГРУ; ЛСКВ) і встановили, що слов’янські автохтонні імена
в ролі особових власних імен вживаються в них рідко, уже
як випадкове, явно пережиткове явище. З таких імен нам
зустрілись: імена-композити Станислав* Львовичт» (АрхЮЗР,
1701, ПІ/2, 813), Богуслав* Барановский (АрхЮЗР, 1703,
НІ/2, 603); Станіслав* Кошка (АрхЮЗР, 1732, НІ/З, .33),
Богуслав* Залескій (ГРУ, 1735, 67), Владислав* Рожковскій
(АрхЮЗР, 1736, НІ/З, 164—№),Войтех* Богатко (АрхЮЗР,
1748, НІ/З, 405), Володимирі, Лагутинь (ГРУ, 1760, 302),
Станислав* Горскій (ЛСКВ, 1763, 583), Богдан* Кучєвский
(АрхЮЗР, 1765, У/2, 119), Шутої Мапіикіечуісг (АрхЮЗР,
1780, У/1, 441), Во&іап Озігмгазкі (АрхЮЗР, 1789, НІ/5, 154,
156); ОоЬго£05І (АрхЮЗР, 1789, ПІ/5, 264), Казимир* Су-
хоцкий (АрхЮЗР, 1791, VI/2, 391); відкомпозитні імена Ьи-
Ьизг — АрхЮЗР, 1704,1/4, 243 (пор. комп. Любозар*, Любо-
гост* і под.); Радко Запаренко (ДНРМ, 1720, 119), Радко
Кравченко — ГРУ, 1722, 36 (пор. комп. Радивой, Радосин*,
Радслав* і под.); Раско Резник-ь — ДНРМ, 1728, 200 (пор.
комп. Раславь < РаГдиІслав-ь); Борись Лазоль (ДНРМ, 1730,
227), Борись Миронишинь — ДНРМ, 1749, 125 (пор. комп.
Борислав*); Судима — АрхЮЗР, 1750, НІ/З, 595 (пор. комп.
Сулимир*); ОаЬіга — АрхЮЗР, 1753, УІ/1, Прил., 587 (пор.
комп. Дабижив*); Гудим* — АрхЮЗР, 1753, ПІ/3, 651 (пор.
комп. Гудимир*); Страх* — АрхЮЗР, 1753, 1/4, 519 (пор.
комп. Страхослав*. Лютострах* і под.); Богун* — АрхЮЗР,
1758, 1/4, 540 (пор. комп. БогунЬг*); ЗоЬко — АрхЮЗР, 1758,
1/4, 533 (пор. комп. Со&Ьслав*. СобЬмисл* і под.); Вогозгко —
АрхЮЗР, 1758, 1/4, 568 (пор. комп. Боривой, Борислав*
і под.); Воіко — АрхЮЗР, 1758, ІП/3, 686 (пор. комп. Бо-
жидар*, БожетЬх* і под.); Берко — ГРУ, 1759, 299 (пор.
31
коми. Берисла&ь, Беридрагг і под.); Думко — АрхЮЗР,
1766, 11 І/З, 755 (пор. комп. Духославг); Галочка — АрхЮЗР,
1767, І/З, 91 (пор. комп. Галимирг, Галесинг і под.); Лада —
ЛСКВ, 1769, 28 (пор. комп. Ладимирг. Ладиславь і под.);
Мізіік — АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 541 (пор. комп. Мисли-
борг, Добромьіслг і под.); Кагко — АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 59
(пор. комп. Казимир*); Борейко —АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 97
(пор. комп. Боривой, Боримирь і т. п.); Вопиш — АрхЮЗР,
1789, Ш/5 (пор. комп. Богумиль); Ник \№о1ко\УІП5кі —
АрхЮЗР, 1789, II1/5, 610 (пор. комп. Гудимирь); Засіко ПсЬи*і-
ап — АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 32 (пор. комп. Радити, Радосинг
і т. п.); Богуиґь — АрхЮЗР, 1789, У/2, 626 (пор. комп. Богу-
слав-ь, Богумилг і т. п.); Завиша — АрхЮЗР, 1789, У/2, 644
(пор. комп. Вишеслав-ь); Вегяга — АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 32
(пор. комп. Бсридрагь, Беримирь і т. п.); Володко — АрхЮЗР,
1799, УІ/2, 200 (пор. комп. Володимири, Володиславі> і т. п.);
і вжиті в ролі стержневого засобу ідентифікації особи,
очевидно, особових власних імен відапелятивиі імена: Шпакг
(АрхЮЗР, 1703, 111/2, 520); Огеї (АрхЮЗР, 1734, НІ/3, 75); Меа-
^ісі (АрхЮЗР, 1735, НІ/З, 370); Калина Кривенький
(ГРУ, 1735, 67); \Уіесгогка (АрхЮЗР, 1743, ПІ/3, 350); 1,оЬ
(АрхЮЗР, 1746, ПІ/3, 376); Нечай (МИІОК, 1748, 132), Бо-
бошко Вдовиченко (МИЮК, 1749, 35); Познякь (МИКЖ, 1749,
35); Нещостной (АрхЮЗР, 1750, ПІ/3, 546); Мого* (АрхЮЗР,
1751, Ш/3, 464); ОЬисН Уозгсгаїупзкі (АрхЮЗР, 1754, ПІ/3,
675); Наїік Латіїко^кі (АрхЮЗР, 1758, Ш/3, 700); Зусг
(АрхЮЗР, 1758, Ш/3, 685); Неживой Харченко (АрхЮЗР,
1759, Ш/3, 647); Згувгка ЛагосНо^ісг (АрхЮЗР, 1765, У/2,
100); Криворучка (АрхЮЗР, 1773, УІ/2, 120); Жукг
(АрхЮЗР, 1776, УІ/2, 361); 2ига*г1 (АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 368);
(Мук (АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 688); Зегесіа (АрхЮЗР, 1789,
Ш/5, 706).
Таким чином, хронологічні рамки функціонування
слов’янських автохтонних імен на Україні закриваються умовно
XVII ст.
У вигляді короткого резюме викладених вище спостережень
відзначимо такі основні моменти:
А. У досліджуваний період (XIV—XVII ст.) основним
(опорним) елементом ідентифікації особи на Україні були
імена церковно-християнського походження, процес народної
адаптації і народного засвоєння яких, в основному,
завершився ще в давньоруський період. Ці імена як у побуті, так і в
офіційній канцелярській практиці вживалися переважно в
адаптованих гіпокористичних формах.
Б. Однак і до кінця досліджуваного періоду в побуті
українського народу ще живим і поширеним був звичай давати
32
новонародженим дітям традиційні слов’янські автохтонні
імена, успадковані через давньоруське посередництво ще з
праслов’янської доби, як Богдань, Ярослав®, Доброслшгь,
Моль, Радь, Добрию, Богушг, Ждань, Бажань, Нечай,
Щасний, Здоровко, Середа, Береза, Вовкь, Шило, Морозь і ін.
В зазначений період ця категорія антропонімів пережитково
виконувала ще пряму функцію особових власних імен,
внаслідок чого зафіксовані в тих чи інших писемних пам’ятках
особи з різних місцевостей України відомі тільки за своїм
слов’янським автохтонним іменем, хоча, звичайно, в кожного
з них було і церковно-християнське.
В. Хронологічні рамки побутування на Україні звичаю
вживати слов’янські автохтонні імена в ролі особових власних
імен закриваються умовно XVII століттям.
Г. У більшості випадків слов’янські автохтонні імена
знаходимо на другому плані ідентифікації особи, в позиції після
імені церковно-христнянського, типу Ивант» Богуфаль,
Дмитро Нечай, Яковт> Миронь, Ивашко Некрась, тобто в ролі
індивідуальних імен-прізвиськ чи в різних випадках,
можливо, і сімейно-родовнх прізвиськ.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.