Демчук М. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.

3. СЛОВ’ЯНСЬКІ АВТОХТОННІ ІМЕНА ВІДАПЕЛЯТИВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

загрузка...

Питання розмежування слов’янських автохтонних імен від-
апелятивного походження та вуличних прізвиськ. Вивчаючи
цей різновид слов’янських автохтонних імен в антропонімії
того чи іншого слов’янського народу, дослідники, як правило,
обмежуються лише їх класифікацією за семантикою основ або
мотивами номінації, в деяких випадках торкаючись також
особливостей словотвору.
Відмічені аспекти дослідження відапелятивних
слов’янських автохтонних імен, звичайно, необхідні. Однак підсумок
наявних досягнень у галузі вивчення цих антропонімів
переконує в тому, що жоден аспект їх дослідження не може бути
досконалим і результативним без попереднього з’ясування
питання розмежування цих імен з іншими відапелятивними
засобами ідентифікації особи, якими були, зокрема, в період
функціонування ненормоватюї офіційної антропонімійної си-
101
стеми вуличні прізвиська. Переважну більшість імен цієї
класифікаційної різновидності безпосередньо, без якихось
структурних чи фонетичних змін, взято з апелятивної лексики,
з якої, як відомо, черпались також і вуличні прізвиська.
В розмежуванні цих двох типів антропоиімів і полягає вся
складність вирішення поставленого завдання.
Виникає закономірне питання: чи доцільно взагалі
говорити про розмежування в українській історичній антропонімії
досліджуваного періоду згаданих двох категорій
антропоиімів — відапелятивиих особових власних імен і відапелятнв-
них вуличних прізвиськ? Чи не краще, враховуючії складність
вирішення цього завдання, взагалі від нього відмовитися?
Слід відзначити, ідо такий підхід до вирішення цього
питання в східнослов’янській (і не тільки в східнослов’янській)
антропоніміці нерідко має місце. Деякі дослідники зовсім не
схильні бачити різниці між відапелятившши особовими
власними іменами та вуличними прізвиськами, практично не
розмежовуючи цих видів антропоиімів. Однак, на наш погляд,
цю практику навряд чи можна виправдати, зокрема, в тих
випадках, коли все-таки можна безпомилково визначити, де
відапелятивпе власне особове ім’я (чи ім’я-прізвисько), а де
вуличне прізвисько, або звичайне аиелятивпе означення особи
(пор., папр.: Жданко Леоновь сьіиі> — ГІК 152, де Жданко —
слов’янське автохтонне особове власне ім’я відапелятивного
походження; Стась Жданкп — ПК 234. де Жданко —
слов’янське автохтонне ім’я-прізвпсько (індивідуальне або уже
спадкове), Максима Белоборпдко — АКПГУ 10, де Белобородко —
сімейно-родове або індивідуальне вуличне прізвисько;
Калина чюмак — ПК 215, де чюмок — апелятивиа назва особи за
постійним заняттям).
Питання про критерії розмежування відапелятивиих
слов’янських автохтонних імен та вуличних прізвиськ заслуговує
окремого вивчення. Однак деякі з таких критеріїв все ж
можна визначити і без спеціального дослідження. Зокрема, уважне
вивчення досліджуваного матеріалу переконує нас у тому,
що до, без сумніву, слов’янських автохтонних відапелятивиих
особових власних імен сміливо можна віднести специфічні
антропонімінні утворення (і похідні від них), які виникли на
слов’янському апелятивпому грунті, але в українській
антропонімії і в антропонімії інших слов’янських народів в ролі
особових власних імен відомі вже з найдавніших часів; які,
крім того, у багатьох випадках .берегли що й спін первісний
прозорий мотив номінації, про що ще («уде мова далі. Пор.,
напр.. імена Ждань, Жадань, Кохана, Бажань. Безждань,
Менада, Нетреба, Продана, Пгрвуша. Другань. Шостакь,
Познякь, Вечірко, Середа, Оі’-та, Морозь та ін.
102
Важко уявити, щоб якесь із наведених вище імен було
взяте не з традиційного народного іменника, а виникло як
звичайне вуличне прізвисько. Не випадково деякі дослідники
історичних і сучасних вуличних прізвиськ відмічають
відсутність серед них утворень, пов’язаних із ставленням батьків
до появи нового члена сім’ї, з часом народження дитини,
черговістю народження та ін. [5, 95; 22, 167—170; 88, 173—179;
122, 152—1721. Правда, хоч такі, без сумніву, відапелятивні
слов’янські автохтонні імена у слов’янських народів були
досить поширені в загальній масі засвідчених писемними
пам’ятками відапелятивних українських антропонімів, вони
все ж до численних не належали.
Що ж до українських відапелятивних антропонімів — без
сумніву, вуличних прізвиськ, то питання про їх характерні
особливості висвітлено у згаданій статті М. Л. Худаша «До
питання класифікації українських прізвищевих назв XIV—
XVIII ст.» 1132, 123—125!. На його думку, специфічні
особливості вуличних прізвиськ випливають із самої їх номінацій-
ної суті.
Перш за все, якщо слов’янські автохтонні імена
присвоювалися дітям зразу після народження в сімейній
обстановці батьками чи кимось іншим за певним традиційно*
побутовим ритуалом, то вуличні прізвиська їх носії набували
поза всякою побутовою обрядовістю, переважно в зрілому
віці, а якщо навіть і в дитинстві,— то уже як самостійні і
свідомо діючі суб’єкти. До категорії вуличних прізвиськ
М. Л. Худаш відносить антропоніми, які не мають
загальнослов’янського поширення і експресивно виражають ту чи іншу
рису зовнішнього вигляду, характеру чи поведінки — Висло-
ух, Сухолшпкий, Чмихун, Свистун, Заїка і под.; антропоніми,
що вказують на види інвалідності чи каліцтва — Безрукий,
Безпалько, Кикоть, Безухь і под.; антропоніми, мотивовані
особливістю одягу — Кривошапка, Рябошапка, Довгопол і под.;
особливістю житла — Острохижа, Кривохижа, Безверхий і
под.; характерною зовнішньою чи внутрішньою особливістю
якогось члена сім’ї — Білодід, Сиводід, Красножон, Лихобаба
і под.; мастю тяглової худоби — Білоконь, Сивоконь, Рябо-
кобила, Чорновол і йод.; антропоніми, які вказують на
професію чи заняття в іронічно-зиеважливому плані — Тягнискуро
(швець), Козолуп, Кошкодав (прізвиська різників і кушнірів),
Заплюйспічка (паламар); на місце проживання — Нарожний.
Нагарний, Заболотний, Горішній, Долішній, Низовий,
Підлісний. Підлужний і йод.; на етнічну приналежність — Волошин.
Литвин, Мазур, Угрин, Чемерис, Турчин і под.; на
новоприбулих осіб — Новожил, Новосад, Забіга, Зайшло, Зайда,
Заволока, Придиба, Пересада, Пришляк і под.
103
Вище ми зупинилися лише на невід’ємних стійких
критеріях визначення деяких розрядів безсумнівно генетично від-
апелятивних слов’янських автохтонних імен і деяких
розрядів відапелятивних вуличних прізвиськ. Однак цим не
вичерпуються ні відапелятивмі імена, ні відалелятивні вуличні
прізвиська. Вище йшла мова лише про незначну частину
відповідних різновидів антропонімів (відапелятивних
слов’янських автохтонних імен і відапелятивних вуличних прізвиськ).
Поза нашою увагою залишилась, по суті, основна маса
відапелятивних тинів антропонімів, відносно кваліфікації яких
чіткі розмежувальні критерії застосувати неможливо. Маємо,
зокрема, на увазі іменування, взяті з номенклатури
тваринного і рослинного світу, від назв різноманітних предметів
побуту, страв та харчових продуктів, напоїв, органів та
частин людського тіла, а також багато неекспресивно-емоційних
назв за особливостями зовнішнього вигляду, характеру чи
поведінки. Так, наприклад, наведені нижче староукраїнські
антропоніми — це, без сумніву, відалелятивні особові власні
імена, але чи у всіх конкретних випадках? Чи деякі з них
були вжиті в писемних пам’ятках не в ролі особового імені,
а в ролі вуличного прізвиська, як, папр., антропоніми: Варан,
Коиіка, Комарі», І/ьічко, Шишка, Солонина, Шия, Шило,
Довгаль, відповідно в іменуваннях Баран-ь Нестеровь (Туп. 95),
Кошка Куриленко (ДМВМ 289), Комарь Кухмпстровича (ОЧЗ
590), Вусгко 5епко\у (ОКЗР II, 248), Шишка Иевгадь (Арх-
ЮЗР Ш/2, 257), Зоіопіпа 5и55о\гісг (ОКЗР II, 5), Шия Кон-
чич-ь (003 597), ЗгіЬ РахчПкотсг (ОКЗР III, 220), Довгаль
Крьічевец-ь (ОЧЗ 591).
Важко ствердно відповісти на питання, чи антропоніми
типу наведених вище в кожному конкретному випадку їх
вживання на першому плані ідентифікації особи викопували роль
особових імен, чи були вуличними прізвиськами. Адже в
досліджуваний період, коли вживання особових власних імен
не було регламентоване державними актами і користування
ними навіть у виключно офіційній практиці базувалось на
народно-побутовій основі, та чи інша особа могла бути
ідентифікована в діловому документі як своїм слов’янським
автохтонним іменем, так і вуличним прізвиськом.
Ще складніша справа з відане*! яги в ними антропонімами,
які виступають в писемних пам’ятках як додаткові
ідентифікаційні засоби при церковно-християнських іменах типу Ма-
хіт Зогока (ОКЗР І, 288), Захар Бобрикь (Р 50), Гаврило
Горностай (АКЖМУ 56), Костя Довгаль (Р 99), Омеляиь Зубт>
(Р 3), Сидорко Сало (ПК 303), Андрій Барило (Р 115), іїуап
Згуїо (АрхЮЗР, 1561, УІ/1. 577), Ясько Чобіт (ОВЗ П07).
Із наведених прикладів і викладених вище міркувань за-
104
кономірно випливає питання: як підходити до таких видів
відапелятивних антропонімів в конкретно-дослідницькій
практиці? Розцінювати їх як слов’янські автохтонні відапелятивні
імена чи як відапелятивні вуличні прізвиська?
На нашу думку, при вирішенні цього питання слід
виходити з узагальнення певних історичних і наукових даних про
ці типи антропонімів у загальнослов’янському діапазоні з
урахуванням їх генетичної суті як типового, традиційно
складеного класу антропонімів стосовно слов’янських автохтонних
імен і як нетипового елемента, що здебільшого не підлягає
узагальненню як традиційна антропонімійна спадщина,
стосовно вуличних прізвиськ.
Головним критерієм віднесення відповідних українських
антропонімів досліджуваного періоду до відапелятивних
особових власних імен, а не до вуличних прізвиськ, уважаємо
їх загальнослов’янське поширення. Важливим доповненням
до цього критерію повинен служити і факт вживання
більшості з антропонімів цього типу в ролі особових власних імен
у південнослов’янській антропонімії дотепер. Пор., напр.,
сучасні південнослов’янські, зокрема болгарські та
сербохорватські слов’янські автохтонні імена, взяті з номенклатури
представників тваринного світу: болг. Гусе, Павун, Славей,
Сокол, Ястреб (Ил. 146, 372, 454, 457, 572), схв. Паук (Грк.
155), Зокої (Маг. 82, 78); рослинного світу: болг. Вишньо,
Ді>бо, Жасмин, Круиіа, 0 решко, Сливо, Череша, Яблен, Яблен-
ко, Явор, Ясен (Ил. 142, 190, 203, 279, 369, 455, 540, 568, 572),
схв. ОиЬ, ЛаЬІап, ^осіа, іауог, Копоріа, Ьога, РЗепіса, Ки-
га, Кигіса, Тгауа (Маг. II, 71, 72, 73, 74, 77, 79), Лоза (Грк.
119); імена від назв предметів побутового вжитку: болг. Блехо,
Брусьо, Брщо, Пометко, Радник, Рало, Опленко, Рукан
(Ил. 77, 89, 90, 368, 402, 405, 420, 431, 452), схв. Стога, Огог-
сіап (Маг. 82, 72); із номенклатури продуктів харчування і
напоїв: болг. Сало (Ил. 438). схв. Месі (Маг. 82, 74), Крупа (Грк.
116); від иазв органів та частин людського тіла: болг. Око,
Палуиі (Ил. 367, 375), схв. Глава, Окан, Чоло (Грк. 65, 151,
209); мінералів та металів: болг. Камен, Кремен, Желез, Же-
лезен, Сребро, Сребрьо, Среб-ьр, Среб-ьрко (Ил. 203, 237, 277,
460, 461), схв. Катеп, Кгетап, ЗгеЬго (Маг. 81—82, 74, 78),
Злато (Грк. 95); від назв небесних світил: болг. Звездо, Сл-ьнчо
(Ил. 211, 455); від назв різноманітних абстрактних понять:
болг. Дума (Думко, Думо, Думно) Разум (Ил. 187, 418), схв.
Кагит (Маг. 81—82, 77); імена, що вказують на певну рису
зовнішнього вигляду: болг. Белан, Белаш, Велик, Велико,
Лепо, Лепай, Младен, Младенчо, Младо, Младун, Младьо,
Модро. Румен, Сеежен (Ил. 69, 71, 105, 276, 289, 301, 341,
431, 442), схв. Мдад, Млада, Младо (Грк. 138—139); імена,
І0*
що вказують на певну рису характеру, поведінки: болг. Бгрзо,
Вьрзои, Б’ьрзьо, Весел. Веселіш, Веселинко, Силен, Силенко,
Храбьро, Храб-ьр, Щаслив, Щастлич. Щирко, Щирен (Ил. 97,
108, І43, 189, 418, 449, 501. 505. 521, 563, 564), схв. Дурко,
Дура, Злшиа, Злоба, Умко (Грк. 84, 96, 200).
Важливим критерієм у цьому випадку є також порівняльно-
етнографічні дані про вживання відапелятивних особових
власних імен наведених лексико-семантичних груп майже до
нашого часу в різних неслов’янських народів, у тому числі
і народів нашої країни [28, 157; 63, 71; 66, 61—65; 76, 53;
102, 48; 107, 74—75; 4, 202; 17, 150; 37, 196; 50, 156; 82,
190—192; 103, 167—168; 141, 66—671.
На нашу думку, саме ці ознаки — діахронна та синхронна
поширеність одних і тих же відапелятивних антропоніміє чи
аналогічних їм груп на великому слов’янському ареалі,
зокрема в південнослов’янських, а також у деяких неслов’янських
народів, майже до нашого часу — свідчать про те. що і в
досліджуваних українських писемних пам’ятках аитропонімні
утворення названих вище лексико-семантичних груп апеля-
тивної лексики були не випадковими вуличними прізвиськами,
а. без сумніву, слов’янськими автохтонними іменами. Іншими
словами, незважаючи на те, що ті чи інші з наведених антро-
гюнімів у різних випадках могли бути вуличними
прізвиськами, в склад української антропонімії досліджуваного періоду
вони ввійшли все ж як генетично слов’янські автохтонні
імена, а не вуличні прізвиська.
Питання класифікації слов’янських автохтонних імен від-
апелятивиого походження. Як уже згадувалось, слов’янські
автохтонні імена в і дап елятив ного походження — це за своїм
лексичним складом, структурою та діахронмим нашаруванням
дуже складна класифікаційна категорія аитрополімів. В її
склад, з одного боку, входять вжиті в ролі аптропонімів
лексеми (і похідні від них) з різних пластів апєлятивиої лексики,
а з другого — утворені на апелятивній основі власне
аитропонімні утворення (і похідні від них). Як перші, так і другі,
в свій час у ролі особових власних імен вживались з певним
забобоино-містичним мотивом номінації. Однак сьогодні
тільки в незначної частини їх ця первісна омімічиа семантика ще
прозора. В більшості ж випадків вона вже сумнівна або й
зовсім незбагненна.
Відзначені особливості даного різновиду слов’янських
автохтонних імен викликають значні труднощі при їх аналізі,
зокрема при класифікації. Тому не дивно, що
загальноприйнята класифікаційна схема цих антропоні.мів досі ще не
створена, а запропоновані в працях деяких слов’янських опомастів
класифікаційні схеми слов’янських автохтонних імен нідапе-
106
ля ті і в ного походження не стабільні і належним чином
теоретично не обгрунтовані.
Одні автори схильні класифікувати ці імена виключно за
лексико-еемаитичними ознаками твірних основ, інші — за
мотивами номінації, ще інші — в поєднанні цих двох принципів.
Із спробою класифікації слов’янських автохтонних імен
сідапелятивного походження за першим принципом
зустрічаємося в прані В. Ташицького «Ка]с1ач\?піе]*2е роїзкіе ітіопа
о-юЬочч’с» [168. 87—89]. Не вдаючись до якихось вступних
теоретичних обгрунтувань критеріїв своєї класифікації, автор
ділить слов’янські автохтонні імена відапелятивного
походження (за його терміном — «одночленні імена») на тринадцять
груп, а саме:
1. Імена, що вказують на особливості зовнішнього вигляду
людини (Схого, 2$Ь, 2у1а та і 11.).
2. Імена, що означають риси характеру людини (СіеН,
Кгої, 5гс2осіґ та ін.).
3. Імена, запозичені з тваринного світу (Вагап, Сгтії,
Сгуг. Оо§о1а, іе£ та ін.).
4. Імена, запозичені з рослинного світу (Лажог, Корггучуа,
Річчопіа та ін.).
5. Імена від топографічних назв (Бпіерг, Легіог, .Міока
та ін.).
6. Імена за національністю (Вачч’аг, Ргш> та ін.).
7. Імена, іцо означають заняття (Рзагг).
8. Імена від назв виробів (Вгш. СгЬег, ОгаЬіа, іораіа,
Зісііо. XV і сії та ін.).
9. Імена від назв продуктів харчування (Кгира, Раїока
та ін.).
10. Імена від назв слухових явищ (СЬеїзІ, СгосЬоі та ін.).
11. Імена від абстрактних назв (Кгаза, Кгатога, 2аіоЬа,
$ігасіі та ін.).
12. Імена з різних галузей (Роріеі, Роіаг, ГСиЬіп та ін.).
13. Неясні імена (Вгиспа. Су§, Оіра, Раса та ін.).
Кл аси фі к аці ю с лов’ я иськ 11 х автохто н ни х імен ві да пел яти в-
ного походження за семантикою твірних основ зустрічаємо
також у етапі «До семантичної характеристики
сербохорватської антропонімії XII—XV ст.» І. М. Желєзняк [41. 77—931,
у якій сербохорватські відапелятивні імена за семантичними
ознаками автор ділить на дві великі групи: особові імена,
утворені від слів, що означають предмети і явища, і особові
імена, у т вп р є 11 і к і ч. сл і в. 11 ю оз н п ч а ють особл и пості тая кос і і.
В цій сгапі І. ЛІ. >І\елезняк розглядає тільки першу групу
антропоиімів, яку ділить на вісім лексико-семаїїтичпих
підгруп: Г) назви тварин та птахів; 2) назви рослин: Я) назви
спорідненості і свояцтва; -1) назви божссів (та їх антоніми;;
107
5) назви оточуючих людину предметів; 6) група особових імен,
утворених від етнічних назв; 7) особові імена, що означають
різні професії, рід заняття; 8) особові імена, утворені від
основ, які означають соціальне походження людей.
Після виходу в світ відомої праці Я. Свободи «Зіагосезка
озоЬпі ітепа, а пазе ррцтепі» в слов’янській аитропоиімічній
літературі набув популярності також принцип класифікації
відапелятивиих слов’янських автохтонних імен, що
базується не на апелятивніи семантиці твірних основ, а на мотивах
номінації, інакше кажучи,— на онімічній семантиці цієї
різновидності аитропонімів. Виходячи з містичного змісту,
що вкладався в даний тип імен, Я- Свобода ділить їх на дві
групи: побажальні та охоронні («ароігоріа»), або
профілактичні [165, 43—45]. В побажальиих іменах втілювалось
батьківське побажання дитині в її майбутньому житті довголіття,
здоров’я, сили, сміливості та іп., напр. 2і\’ко. 2і2Поїа, 2і\’ап,
2і\’оіа, Кгерек, Кгереп та ін. До цього розряду імен Я-
Свобода відносить також імена з основою дід, баба (Оегіоз, Ое-
(Іоп, Оесіив, ВаЬа), які, за його свідченням, згідно із
забобонами древніх слов’ян, повинні були перенести на іменованих
ними дітей позитивні особливості їх предків. В захисних іме-
пах втілювалося батьківське побажання зоерегти дитині в її
майбутньому житті довголіття, здоров’я, відвернути від неї
згубний вплив «нечистої сили», наврочень чи зачарувань.
З цією метою новонародженим дітям давались імена, які
означають негативні внутрішні риси (Оигко, Бига, Иійроіа, НІи-
рогі, Ніир, Мгзаіа, 2Іез, 21оЬа, 21оп та ін.) чи непривабливі
риси зовнішності (ІМекгаза, іМеїера, №1ерес, Роіуог та ін.).
З метою відстрашування «нечистої сили» використовувалися
також імена типу 5екуга, Зігбіа, Кгік, Кгатоіа, Оепеі, Ора-
1е, Кгекоіа. Як відстрашувальні захисні імена вживалися
назви звірів (ВоЬг, Вук, Мєгіуєсі та ін.), птахів (Сіг, НоІиЬ,
5окоІ та іи.), рослим (Спгегі, Каїіпа, Кіеп, К\7еі) та ін. Я.
Свобода вказує також на імена, що втілюють і деякі інші мотиви
номінації, зокрема такі, що вказують на порядок народження
(Опііюз, Раіак, $Є5Іак та іи.), на час народження (Лиігоп,
Ьеіоп, Роясіеп. Капоз, ї^апосії та ін.), на ставлення батьків
до новонародженого (Сакап, Коспап. ЬйЬеп, Са]ап) та ін.
Класифікацію слов’янських автохтонних імен відапелятпв-
ного походження за їх оиімічиою семантикою запропонував
також болгарський ономаст С. Ілчев у вступі до словника
болгарських особових власних імен та прізвищ [52, 12—14].
Слідом за Я- Свободою С. Ілчев ділить дааньоболгарські від-
апелятивні імена на дві основні групи — побажальні та
захисні з наступним членуванням їх на відповідні тематичні
підгрупи. В групі імен 3 побажальним мотивом номінації,
109
за автором, втілені певні батьківські побажання життя і
здоров’я — Живко, Здравко та ін.; успіхів у житті — Видьо,
Вельо, Велико та ін.; сили і характеру — Веселин, Искрен.
та ін.; фізичної краси — Лепо, Кьдро, Румен та ін. Близьким
за своїм містичним спрямуванням до побажальних є, на думку
цього автора, також імена від назв квітів — Аглика, Ружа
та ін.; лікарських рослин —Девесил, Детелин, Тентява, Чуб-
ра та ін.; птахів — Г’ьл’Ьб, Паун, Словей, Сокол та ін.;
небесних світил — Звезда, Зорница, Сл’ьнчо та ін. Імена із
захисним мотивом номінації, як і імена попередньої групи, за
твердженням С. Ілчева, також пов’язані з вірою в магічну силу
слова. Серед захисних автор виділяє імена: від назв твердих
предметів — Камен, Кремен, Желязо та ін.; від назв деяких
предметів домашнього вжитку — Скобел, Блехо, Ралникта ін.;
імена для хворих новонароджених дітей — Найден, Найда,
Обрешен, Обретко та ін.
Концепцію класифікації відапелятивиих слов’янських
автохтонних імен за їх онімічною семантикою в українській
антропоніміці підтримав і М. Л. Худаш [130, 163—176; 132, 114—
1191. Не заперечуючи членування цієї різновидності антропо-
німів на побажальні та захисні, автор запропонував більш
детальну їх класифікацію на п’ять груп, а саме:
побажальні, спрямовані на побажання носію імені чогось
позитивного, хорошого — Здоровко, Щасний, Гожий, Хорошко,
Правда, Розум та ін.; профілактичні, спрямовані на
відведення від новонародженого нещастя, зла — Мертвий,
Безщасний, Біда, Кривда та ін.; о х о р о и п о — в і д с т р а —
ш у в а л ь н і, спрямовані на збереження дитини від смерті,
«нечистої сили», наврочень, зачарувань — Вовк, Бик, Рись,
Гадина, Кропива, Шило., Ніж та ін.; нейтральні,
присвоєні новонародженим без спеціального забобоїшо-містичного
змісту з єдиною метою якось назвати дитину; здебільшого,
це імена, які відображають переважно певні обставини
народження дитини — Первак, Мізин, Вечірко, Негода, Чекан
та ін.; характеризуючі, присвоєні дітям за тими чи
іншими їх зовнішніми чи внутрішніми характерними рисами —
Чорниш, Біляк, Кучерявий, Мовчан, Верещака, Немира та ін.
Запропонувавши класифікацію відапелятивиих
слов’янських автохтонних імен за їх онімічною семантикою, названі
автори виходили, очевидно, з відомої в ономастиці
справедливої позиції, згідно з якою семантика використаного як антро-
понім апелятива — це не семантика антропоніма. Але з цих
авторів тільки С. Ілчев пропонує класифікаційну схему без
певного застереження, в якому був би відзначений ступінь
надійності практичного застосування цієї схеми в конкретних
антропонімічних дослідженнях. Що ж до двох інших авто-
109
рів — Я. Свободи та М. Л. Худаша. то свої класифікаційні
схеми вони супроводять суттєвими застереженнями, з яких
випливає, що в конкретно дослідницькій практиці
запропоновані ними класифікаційні схеми відапелятивних антропонімік
уже тепер не в усіх відношеннях результативні, оскільки,
обгрунтовані теоретично, вони пс можуть бути успішно
застосовані практично.
Причина такого висновку відома: це згадані вже труднощі
чи навіть неможливість у більшості випадків безпомилково
встановити, за яким справді забобонно-містичним мотивом
давалось те чи інше слов’янське автохтонне ім’я відапелятивного
походження. Саме тому, запропонувавши класифікаційні
схеми відапелятивних слов’янських автохтонних імен за їх оні-
мічпою семантикою і відтворивши цим історико-етнографічний
факт реального існування у давніх слов’ян забобоино-містич-
них і побутових мотивів номінації новонароджених, тепер у
більшості випадків уже не збагненних. Я- Свобода та
М. Л. Худаш у конкретно дослідницькій практиці пропонують
застосовувати класифікацію цієї різновидності аитроіюпімів
все ж за лексико-семантичними ознаками твірних основ. Мало
того, констатуючи цей факт, а разом з тим відзначаючи, що «не
залишається нічого іншого, як класифікувати такі (аідапеля-
тивні — М. Д.) імена за значенням апелятивів, як основи
особових імен», Я- Свобода запропонував навіть власну схему
такої класифікації з членуванням відапелятивних
слов’янських автохтонних імен на п’ятнадцять груп 1165, 48—501:
1. Особи за їх професією: ВєНаг, Ошіа та ін.
2. Найменування осіб за їх поведінкою: ВШ, Ноуога,
СНгара та ін.
3. Найменування осіб за особливостями зовнішнього
вигляду: Веіес, Веіік, Сгп, Ніасіік, Ьер&і та іи.
4. Найменування осіб за особливостями характеру: Огап,
Оіу, СЬгаЬег, Нгсюїі, СІїутег та іи.
5. Найменування осіб за родинними зв’язками: ВаЬа,
ВаГа, Оесі, Капек, Зезігепа, 5уп та ін.
6. Найменування осіб за віковим цензом: Сасіа, Оіеіе,
Оігок та ін.
7. Найменування осіб за назвами народностей: Ва\ог,
РоГапіп, Киз. 51оуєп(іп), 5гЬ.
8. Частини тіла: Ніауа, ЬЬоп, Мозек та ін.
9. Тварини: ВоЬг, Вук. Сгуа, Сії та ін.
10. Міфологічні істоти: СгсЬ, 5к?еї та ін.
11. Рослини: ОиЬ, Спгеп, іесгпеп, Каїіпа та ін.
12. Предмети, вироби: Вгапа, Сеіа, СаЗка та іи.
13. Явища природи: 2ога, Зпеіі(оїа) та ін.
14. Неясні: Ьегіауа, *Ксіап, Кс1е§ та ін.
110
15. Різноманітні абстрактні поняття: 0£ка, Оіеіо, Кгато-
1а, ОЬісІа, Рогог, 21оЬа та ін.
У слов’янській ономастиці відомі також спроби
класифікації слов’янських автохтонних імен відапелятивного
походження за змішаним принципом — за семантикою твірних
основ (для імен, які безпосередньо співвідносяться з певними
шарами апелятивної лексики) і за мотивами номінації (для
імен, які вживались виключно як антропоніми, в більшості
випадків з виразними побутовими чи забобонно-містичними
мотивами номінації). За таким принципом класифікував
давньоруські відапелятивні імена та прізвиська О. М. Селіщев
[99, 136—141]. На першому плані названі антропоніми —
без сумніву, генетично слов’янські автохтонні імена,
класифіковані ним за побутовим чи містичним мотивом номінації,
зокрема:
1. Обставини появи нового члена сім’ї; вираження очіку-
ваності чи неочікуваності нового члена сім’ї; почуття батьків:
Неждан, Нечай, Бажан, Жданко та ін.
2. Профілактика: Безсон, Бєссмертной, Бесчастной, Горе,
Грязной, Захворай, Злоба, Неудача, Нехорошей та ін.
3. 4, 5. Сімейні відносини; порядок і час народження:
Первой, Первуша, Вторунка, Третьяк»Ь, Четвертка, Пятой,
Лятюшка, Шестак, Субота, Неделя, Вешняк, Поздняк
та ін.
Наведені в праці О. М. Селіщева всі інші відапелятивні
антропоніми згруповано за лексико-семантичним принципом,
зокрема:
11. Тварини: Баран, Барсук, Бобр, Бик, Вол, Волк та ін.
12. Птахи: Беркут, Воробей, Ворона, Гагара та ін.
13. Комахи: Блоха, Гадина, Гнида, Жук, Змейка та ін.
14. Риби: Лещ, Окунь, Осетр, Сом, Щука та ін.
15. Рослини: Арбуз, Береза, Горох, Дуб, Калина та ін.
16. Страви: Барду к, Б лин, Борщ, Говядина, Каша,
Коровай, Оладья та ін.
В класифікаційній схемі О. М. Селіщева представлені
також різні групи відапелятивних антропонімів, які
характеризують носія імені як уже дорослу людину. В одних випадках —
це звичайні атрибутивні означення особи, в інших — вуличні
прізвиська, як, наприклад, в иижченаведених
класифікаційних групах:
6. Соціальне і економічне положення: Селянин, Холоп,
Боярин, Мещанин, Посадник та ін.
7. Професія; заняття; посада: Бороноволок, Бьїкодер,
Гончар, Дегтярь, Дьяк, Жемчужник, Кожевник та ін.
8. Пришельці; місце походження: Несеой, Чужой, Ново-
жил, Муромец, Ростовец та ін.
Ш
9. Церковні відношення і елементи: Аминь, Богомаз,
Богомол та іи.
10. Глузливі клички: Беспортошник, Болван, Великие лап-
ти, Вьіродко, Вьісокие щи та ін.
Майже аналогічну класифікаційну схему (різниця тільки
в неоднаковій кількості груп, неоднаковій послідовності їх
розміщення в класифікаційній схемі, а такох* у
формулюваннях) зустрічаємо у згаданих вже статтях О. М. Мирославської
177, 338—345; 78, 130—134], тому зупинятися на ній не будемо.
На нашу думку, запропонований О. Ді. Селіщевим
комбінований принцип класифікації слов’янських відапелятивних
особових власних імен — найбільш вдалий і практично
найрезультативніший. Адже застосування цього принципу, з
одного боку, максимально застерігає дослідника від механічного
і штучного віднесення до розряду апелятивів специфічних
власне антропонімійних, а не апелятивних утворень з
прозорою онімічною семантикою, як це має місце при
класифікації цього виду антропонімів за лексико-семантичним
принципом, а з другого — від суб’єктивного фантазування на
предмет того, за яким, власне, містичним мотивом справді було
в далекому минулому вжите те чи інше відапелятивне власне
особове ім’я, як це має місце при класифікації таких антропо-
німів виключно за онімічною семантикою.
Віддаючи належне класифікаційній схемі О. М. Селіщева,
знаходимо в ній і деякі слабі сторони. Головною з них є все ж
лексико-семантичний ухил у членуванні матеріалу на окремі
класифікаційні групи, формально ніби з антропонімією не
пов’язаний. Не зовсім задовільні в його схемі також і
формулювання назв цих груп. А тим часом класифікаційна схема
такого виду антропонімів своїми формулюваннями повинна
відображати онімічну суть класифікованого матеріалу, а не чисто
лексико-семантичну. Іншими словами, уже із самих
формулювань цієї класифікаційної схеми повинно випливати те, що
вона призначена для класифікації антропонімів, а не
апелятивів. Нижче пропонуємо таку схему, не претендуючи, однак,
на її досконалість.
Відапелятивні слов’янські автохтонні імена (та імена-прі-
звиська) в межах класифікаційних різновидів. Виходячи з оні-
мічного аспекту дослідження, слов’янські автохтонні
відапелятивні особові власні імена та імеиа-прізвиська можна
поділити на дві групи: імена з прозорою онімічною семантикою та
імена з неясною або сумнівною онімічною семантикою. Кожна
з цих груп, у свою чергу, поділяється на відповідні підгрупи
з урахуванням (у формулюваннях) як лексико-семантичного,
так і онімічного принципу класифікації. Звичайно, не може
бути мови про онімічну класифікацію антропонімів, містичні
112
мотиви вживання яких неясні або невідомі. Такі антропонімії
доводиться класифікувати за лексико-семантичним
принципом.
Імена та імен а-прізвиська з прозорою о н і —
м і ч и о ю с є м а н т и к о га
1. Імена та імена-прізвиська, спрямовані на збереження
дитині життя. В іменах цієї підгрупи втілений
загальновідомий давній слов’янський звичай «купівлі-продажу* хворих
дітей з метою обману «нечистої сили» і т. ін. 22 В українській
писемності досліджуваного періоду з таких імен нами
виявлено — Про дань: Продай (УГр. XV, 107), Продай Самовский
(Р 177). Рпкіап \Уаіпатап (МІГ II, 28), патр. Продановичь
(ССМ. 1453, II, 257); Куплений: Литко Кирііопі (ОКЗР III,
154); Найда: і\аус(а (АрхІОЗР, 1683, VII/!, 511); Найдень:
Найдень (АрхЮЗР, 1596, ПІ/1, 97), Найдені, Кудьішка (ОВЗ
605), Лесько Найдена (Р 12), патр. Найдененко (Р 41);
Найдений: Саска Найденой (ПК 395); Найдашь: патр. Найдашенко
(Р 14); Найдунь: Нз\угіЬ Мі/Жіл (АрхЮЗР, 1631, VI/\, 478);
Найдюшь: Хведор Найдюш (АБМУ 102); Надиба: Музко Л’й-
йуЬа (ОКЗР II, 87).
2. Імена та імена-прізвиська, які вказують на ставлення
батьків до новонародженого — Жадань (136)23: Жадані» (Туп.,
1565, 200; АКПГУ 42), Жадань Даценко, Жадань Заблот-
ченко, Жадань Коломнйцовт», Жадань Замятня (Р 1, 3, 8,
54, 85, 193), Жадань Иляшенко (XII 142), патр. Жадановичь
(ОКиЗ 115); Ждань (118): Ждань (АрхЮЗР, 1588, І/І, 211),
Ждань Богдановичі» (АКЖМУ 119), Ждань Иваиишииь
(ДМВН 285), Ждань Гневашевичь (АохЮЗР, 1560, VIIІ/З. 39),
Ждань Прокопоаичь (АрхЮЗР, 1580, VIII/3, 309), Ждань
Креденя (АрхЮЗР, 1582, VI/!, 113), Ждань Куцевичь
(АрхЮЗР, 1594, УІ/1, 242), Ждань Трипольскій (АрхЮЗР, 1600,
1/6, 289), Ждань Богданович (ОВЗ 628), Ждань Іосковичь
(Р 52), патр. Жданов (ПК 122), Ждановичь (АрхЮЗР, 1596,
1/1, 530), 2с1апепіа (АрхЮЗР, 1651, VI/!, 574); Жданко (36):
Жданко МуковЬевь, Жданко Кисльїй (ПК 341,372), Жданко Оси-
пенко (Р 261); патр. Жданченя (АрхЮЗР, 1615, УШ, 216); Жда-
нець (34): 2(1апіес2 (ОКЗР III, 319), Жданець (АрхЮЗР, 1582,
— Цей звичай у деяких місцевостях України проіснував до наших
днів (33, ЗО; 139, 43^*7].
23 Важливо відзначити, що не тільки різні класифікаційні групи
відапелятивиих слов’янських автохтонних імен, але й окремі з цих імен
в досліджуваних писемних пам’ятках представлені помітно нерівномірно,
що свідчить про типовість і популярність одних імен і рідкісне вживання
інших. Тому тут і далі при наведенні імен і імен-прізвнськ, які в
досліджуваних писемних пам’ятках зустрічаються багато або декілька раз,
обмежуємося наведенням лише кількох прикладів, вказуючи в круглих дужках
виявлену їх загальну кількість.
8 8-623
113
VI/!, 130), Жданець Черепега (АрхЮЗР, 1587, УІ/1, 184),
2йапес Н1ос1є\уіс2 (ОЖЗ 178); Жадко (28); Жадко (АрхЮЗР,
1595, УІ/1, 250; Р 57), Іайко Оінапікоигісг (ОЖЗ 148), Тимошь
Жадко (АрхЮЗР, 1618, ІІІ/І, 245); Жданченя (1): Жданченя
(АрхЮЗР, VI/!, 216); Безжданко (1): Артюшка Безжданко
(ПК383); Бажань (37): Бажань Двченко. Бажань Пьгуленко,
Бажань Зубченко, Бажань Переиесеинкь, Бажань Муковьен-
ко (Р 7, 78. 80, 83, 96); Важко (41): Бажко Василеико, Важко
Круктз, Бажко Гавриленко (Р 89, 102, 142, 153), Петро
Бажко (Р 142); Бажина (і): Бажина Реваченко (Р 163); Кохані,
(28): Кохан (АрхЮЗР, 1586, УШ/З. 633; Р 190), Кохань Ва-
силевичт» (АрхЮЗР, 1565, І/1, 7), Кохань Сергеевичь
(АрхЮЗР, 1595, УІ/1, 251), Курило Кохань (Р 136), патр. Коспа-
по\уіс2 (ОКЗР 111, 218), Коханенко (Р 329); Нечай (14): Нечай
(АрхЮЗР, 1595, УІ/1, 260), Нечай Юрченко (Р 238), Мартьш-
ко Нечай (ПК 387), патр. Нечаевь (Р 151), Нечаенко (Р 43, 330);
Нечаяк-ь (1): Ктесгаіак (ЛСХ 148); Треба (1): Раи’еї ТгеЬа
(МІГ II, 286); Нетреба (II): Нетреба Шишченко (Р 162), Се-
мень Нетреба (Р 87), патр. Иетребенко (Р 3), Нетребинь
(ПК 387); Ненадь (10): Ненадь (АрхЮЗР, 1595, УІ/1, 246),
Ненадь Миколаенко (Р 252), Дашокь Ненадь (Р 214), патр.
Ненаденко (Р 5, 108, 240); Ненада (1): Федорь Ненада (Р 285);
Ненадко (1): патр. Ненадкмичь (АрхЮЗР, 1560, УІІІ/4, 337);
Нема (1): Ивань Нема (Р 256); Нехай (1): Івань Нехай (ПК
296); Нехайко (І): Игнагь Нехайко (Р 287); Хай (1): Ивань
Хай (Р 277); Чекань (І): патр. Сгекапепко (АрхЮЗР, 1650,
УІ/1, 571).
3. Імена та імена-прізвиська, які вказують на черговість
народження дитини в сім ї -ч: а) за відчислівнико-
ііими іменними утвореннями — Одинець (7):
Андрей Одинець (АрхЮЗР, 1596, Ш/1, 115), Васил Одинец
(АрхЮЗР, 1598, 1/10, 501), патр. Одинченко (Р 56); Оденко
(1): Оденко Науменя (АрхЮЗР, 1647, УІ/1, 546); Оденица (1):
Степань Оденица (Р 263); Первушка (5): Первушка Калушкин
(Туп., 1606, 620); Ясько Первушка (Р 74); Першко (2): Першко
(АрхЮЗР, 1595, УІ/1, 251), патр. Першковичь (ОКиЗ 114);
Перванко (1): патр. Перванченко (Р 79); Первикь (1): Ивань
Первикь (Р 122); Первунка (1): Первунка (Туп. 356); Первуша
(1): Пархом Первуша (АБМУ 97); Другань (1): Филомонко
Друган (ПК 428); Третякь (29): Третякь (АрхЮЗР, 1565,
УІІ/1), Тгесіак РаЩ {%£, 1609, 78), Ефрем Третякь (ПК 226),
патр. Третяченко (ПК 410); Третикь (1): Мнсько Третикь
(Р 334); Третинних (1): Василь Третинникь (Р 170); Третин-
чина (1): Третинчина Кордишивое (ОВЗ 605): Четвертникь
У даному випадку наводимо їх за принципом черговості.
114
(3): Гриша Четвертних* (Р 42), ОлексЬй Четвертних.* (ОКиЗ
113); Четвертакь (1): Кузма Четвертакь (ОКиЗ 116); Четверт-
ня (1): Павелг. Четвертая (Р 42); Четвертька (1); Четвертна
(ОКЗ 104); Пятко (2): РНуаїко \гту (АС2, 1444,11,69), Федорь
Ляшко (Туп., 1662, 385); Шостак-ь (49): Зозіак (ОКЗР III,
10; ЛКС 241), Зовіак Зоску (АрхЮЗР, 1651, УІ/1, 578). Зго-
$іак РигсЬІіа (ОКЗР III, 15), Шостак* Пострнгачь (ОКиЗ
115), Шостак Савченко (Р 56), Шостак Ивахненко (Р 232),
Василь Шостак*, Яцько Шостак* (Р 106), патр. Зозіакои’ісг
(ОКЗР II, 212); Шестакь (6): Шестак* (АрхЮЗР, 1595, УІ/1,
249), Степка Шестак* (ПК 320);Шестіорка(І): Ничипорг Ше-
стіорка (Р 282); Шест-вйко (І): Кунашь ШестИйко (Р 108);
Шестюкь (1): Ясько Шестюк* (Р 198); Семашко (15): Семашко
(ОКЗ 32), Петро Семашко (ЦДІА, 1536, 223), Александро
Семашко (АрхЮЗР, 1591, УІ/1, 215); Семакь (8): Зіетак Нашого
(ЛБС 216), Зетак Кипаіои-зкі (ЛБС 269), Зетак Туткого
(МІГ І, 235), Зуегпак Агазгітомісг (ОКЗР III, 90), Ігоап Зуе-
так (ОКЗР II, 91); Сьомакг (3): Ивамь Сіомак* (Р 150), Ресіог
Зготак (АрхЮЗР, 1683, УІІ/1, 512); Семаль (1): Семеи-ь Се-
маль (Р 101); Семашь (1): Зетам (ОКЗР І, 268); Семерко (1):
Кшїіо Зетегко (ЛСХ 154); Семерня (1): Игнагь Семерня (Р 232);
Сьомашко (1): Реіго Зіотазгко (ОЛЗ 161); Осмакь (2): Осмак*
Харитоновь (ПК ПО), Зіерпап Оьгтак (ОКЗР II, 238); Осмко
(1): Василь Осмко (Р 139); Девятка (5): Иванть Девятка (Туп.,
1683, 182), Васько Девятка (Р 235); Девятикь (1): патр. Девя-
тиковь (Р 146); б) за порядковими
числівниками — Второй (1): Второй Дмитрьевь (Туп., 1609, 154);
Пятой (1): Сецка Пятой (ПК 273); Шость (2): Митюша Шост*
(Р 32), патр. Шостенко (Р 32); в) за специфічними
іменними утвореннями, які вказують на
останню чи пізно народжену в с і м’ ї д и —
т м и у — Мизи(ьі)нь (12, ім’я давалось дитині, яка
народилась в сім’ї останньою): МЬзин* (Р 163, 228), М*зин* ВЬх-
торенко, Мизин* Мазниченко, Мизин* Ревенко, Мизин*
Волошинь (86,89,139. 140), Федорь Мизин* (Р 90). патр. Ми-
зиненко (Р 54, 139); Мізинець (2): МЬзинець Григорій
(АрхЮЗР, 1627, 1/11, 369); Мігіпіесг Тагазсхісг (ЛСХ 136); Мизин-
ко (2): Мизинко (ПК 277), патр. Мігіпкошсг (ОКЗР III, 170);
Мизинка (1): Демяиь Мизинка (Р 185); Мизиняк (1): Мігіпіак
(МІГ II. 213); Познякт» (12, ім’я давалось пізно народженій
в сім’ї дитині): Позняк* (Туп., 1546, 366; ОВЗ 605), Позняк*
Семиковичт» (Туп.. 1610, 205), Позняк* Лещенко (Р 49), Гри-
цько Позняк* (Р 74), патр. Позняков (ПК 305).
4. Імена та імена-прізвиська, які вказують на час
народження дитини: а) за назвами днів тижня —
Понеділок (3): Ефремко Понеділок (ПК 366), Лесько ПонедЬлокг
8*
115
(Р 322); Середа (29): Згегесіа (ОКЗР III, 303), Згегесіа \Уа$іо\у
(МІГ І. 242). Хвєсько Середа (Р 20), патр. Середгнко (Р 56),
Середин (ПК 86; МІГ 1,200); Со(у)бота (13): ЗиЬоіЬа (ОКЗР II,
22), Оеп із ЗиЬоіа (АрхЮЗР, 1651, V11 /1,468). патр. Сцботенко
(Р 260, 304), Суботов (ПК 435); Неділя (1): патр. ЙедИмнко
(Р 126), Нед-блка (2): НедЬлка (Р 187), МартьшьНедЬлка(Р331);
Нед-Ьлко (І): НедЬлка (ГІК223); б) за назвами відрізка
часу в добі— Вечорка (5): Савка Вечорка (Р 106,197), патр.
Вечорченко (ПК 210); Нічко (2): Кісгко (Рс1Іл\\ 1406, II, 35), патр.
Місгкочуісг (ОКЗР 111,223); Нічка (1): АпсІгисЬ Иісгка (ЛКС
167); Подобндь (2): Ппдобидь (ССМ, 1435. II, 167), Ггтоп-ьЛодо-
СгЬОь (ОВЗ 627); Полудень (2): Тимко Полудень, Ивань
Полудень (Р 41, 185), День (1): Микита День (Туй., 1583, 182); Су-
морок (2, су морок — сумерки — Срезн. III, 618): Суморокг
Ивановичь (АрхЮЗР, 1528, VI11/4, 165), Суморокт> Дуденковь
(СОМ, 1495, І, 330); в) за назвами місяців року —
Листопад* (4): Ьізтіюрасі (ОКЗР 1,82), Зуепко ШораЛ (ОКЗР
III, 104), Пко Шерай (МІГ І, 303); Листопадикт, (1): Семень
Листопадикь (АрхЮЗР, 1648, УІ/1, 555); Маюкь (І): Ма]ик
(ОКЗР III, 75); Січень (1): АпіЬоп Зіесгеп (ОКЗР І, 100); г) з а
назвами нір року — Вес(ш)няк*ь (12): Антоні» Веснякг
(Р 47), Кирилко Веснякь (ПК 428), патр. Вешняковг (Р 6),
Вешняченко (ПК 361); Весна (1): Федорь Весна (ССМ,
1392. І, 168); Зима (12): 2іто (Чуч., XV ст., 53), Зима Васи-
лій (АрхЮЗР, XVI ст., 1/11, ЗО), Иваиь Зима (Р 57), иатр.
Зименко (ПК 16); Літо (2): патр. Ьііошсг (ОКЗР II, 305; ЛРС
344); д) за назвою релігійних свят — Коле(я)да
(16): Лукянь Коляда (Р 54), Василь Коледа (АрхЮЗР, 1569,
УІІІ/3, 181), патр. Коляденко (Р 171); Колядка (1): Миронт»
Колядка (Р 315); Середоп істя (1): Зепко Зегейоро&Н (О КЗ Р III,
155); Йордан (1): Нгісг іїгОап (ОКЗР II, 200); Празник (2):
іасгко Ргагпік (ОКЗР III, 239), патр. Празниченко (Р 8);
є) за назвами стихійних лих — Голоді» (15):
Стенка Голодг (ПК 370), патр. Но1ос1о\у (ОКЗР II, 127), Но-
ккіомісг (ОКЗР І, 35), Голоденко (Р 144); Голодко (2): Голодко
(АрхЮЗР, 1653, У/1, 585), Ласхко НоШко (ОКЗР III, 109);
Пожарко (5): Рогатко (ЛРС 322), Ішап Ройагко (ОКЗР III,
323), патр. Рогагко\у (ОКЗР II, 322); є) за назвами
явищ природи — Морозь (28): Могог (ЛК 98; МІГ І,
269), Морозь Голубецький (Р 172), Морозь Кованко (ПК
230), Могог Каііка (ЛК 54), Андр-ьй Мороз-ь (ССМ, 1459, І,
614), патр. Морозшич-ь (АрхЮЗР, 1579, VI11/4, 448),
Морозова (АрхЮЗР, 1625, 1/11, 57); Морозко (2): Марко Морозко
(Р 27), Евсютка Морозко (ПК 356); Морозеня (1): Нгузхко
Могогепіа (АрхЮЗР, 1651, УІ/1, 578); Холодь (12): Холодь
Писарь (Р 255), Стефант» Холодь (АрхЮЗР, 1676, 1/12,
116
104), патр. Холоденко (Р 124, 186), Холодов (ПК 98), СЬо-
1ос1о\\їс2 (МІГ II, 192); Холодно (1): Споіосіко (ОКЗР III, 306);
Суховій (3): Ліисько СухавгЬй (Р 19): В*тер* (2): Андрушко
ВЬтер-ь (Р 7), Прокофей ВИтер-ь (ПК 229); Юга (1, гага—
вьюга, ле/пель —Даль IV, 666): Бїераіі 1и\ш (ОКЗР II, 244);
Метелиця (1): Ясько Метелица (Р 324); Гроза (1): Огога (А02,
1444 XIV, 1207); Град* (1): ІоНаппе Огаїї (АС2, 1450, V, 129);
Градко (1): Нгайко РШо\УІсг (ОКЗР II, 112); Сухолед (1):
Васка Сухолед (ПК 298); Плюта (3, плюша — вітряна погода
з опадами —Гр. III. 199): Ріиіа (ОКЗР III, 155); Сп\ує(Іог
РШа (ОКЗР III, 126), патр. Ріиіісг (ЛЛС 321); ж) з а назва-
м п с у с п і л ь її и х явищ — Замятия (3, заліятня — народне
заворушення — Гр. II, 71): Замятня (АрхІОЗР, 1471, \’ІІІ/4,
343),3амятня Ликачевич* (ОЧЗ 88), Остап Замятня (ОВЗ 626).
Імена та імена-прізвиська з сумнівною або втраченою оні-
мічною семантикою
1. Імена та імена-прізвиська, дані за певною рисою
характеру, поведінки, темпераменту: а) и о з и т и вйо ю, з, м о ж —
н а п р и п у с к а т н, п о б а ж а л ь н и м м о т и в о м
н о м і и а ц і ї — Мов(л)чан* (19): Степані Мовчань (Р 151).
Грмцко Мовчанг (АБ.МУ 85), патр. Мовчаненко (Р 120), Мо\у-
сгапо\\іс2 (МІГ І, 242); Мол чало (1): патр. Молчалович (Арх-
ЮЗР. 1590. 1/1. 280): Тихи(ьі)й (2): Васько Тихий, Стефань
Тихий (Р 48. 130); Тихочка (2): Клнмь Тихочка, Евлокимь
Тихочка (Р 109); Тихан* (І): патр. Тиханов (ПК 293): Тихоня
(1): ТусЬопіа (ОКЗР III, 106); Лагода (15): Ивашко Лагпда
(ОВЗ 606), патр. Лагаденкп (Р 6, 77), Ласодич (ЛрхЮЗР, 1606,
VI/1, 323), ЬапосІо\у (А07. 1479, XV, 4012); Лагодка (І):
Семен* Лагодка (Р 125): Лагодець (1): Ьаіюсіесг (ОКЗР III. 218);
Розумникь (5): Когигапук (А07, 1439, XII, 572), Андрвй
Розумник* (Р 162), Олекса Рпзумникг (ОВЗ 605): Разум* (1):
п атр. Разцмен ко (П К 212): Розумно (1): ГС ог и ш ко (Р сі Ь\у, 1435,
XII, 6); Розумій (1): Роман* ‘РіщмЬй (Р 151); Мудрик* (2):
Мікігук (МІГ, 1648, 51), Захарий ‘Мудрим, (ЛКПГУ 23):
Мудрак* (1): ЛУазїі Мисігак (МІГ І, 305): Мудрейко (1): Мидрейко
Михайлович* (АрхЮЗР, 1536, УШ/3,’9); Ліудр-вй (1):
Мудрий Василеві!ч* (Р 141); Мудр* (І): патр. Мудренко (Р 181);
Умник* (1): патр. Умниченко (Р 134); Догадко (4): Йван*
Догадко (Туй., 1552, 186), Наитуїо йоШЬо (АрхЮЗР, 1651,
VI1/1, 469); Говоруха (2): Роман* Говоруха, Игнат* Говориха
(Р 220, 269); Смилхй (2): Лесько С.м*лн0, Семен СмЬлий (Р 192,
232); Щедрик* (2): Федка Щедрим (ПК 293). Харко Щедрик*
(Р 276); Молодчик* (2): Трофим* Молодчикь (ПК 54), Ансігеу-
1<о МоШаук (ОКЗР І!. 229); Мирний (2): Николай Мирний,
Корнюшка Мирний (ПК 159. 352); Бистраи* (1): Бистрая*
Юрій (КЗС І, 195); Бистрмк* (І): Богдан* Бистрим (Р 235);
117
Веселко (І): Шуезоіко (А02, 1438, XI, 1105); Поташна (1):
РоіЬезка (ОКЗР III, 122); Втіша (1): УЧеза (Чуч., XV ст.,
32); Пот-вха (І): Василь ПотЬха (Р 303), Гонорко (1): Зепко
Нопогко (ОКЗР Ш, 249); Слухані, (1): Мисько Слухань (АБМУ,
11); Рахманний (1, рахманний — смирний, тихий — Гр. III,
7): Ивань Рахманний (003 597) **: б) легат и в н о ю з
профілактичним мотивом номінації —
Ревко (9): Кегоко (ОКЗР III, 123, 128), Нешко Раміпек (ОКЗР
III, 247), Гринько Ревко (Р 232), патр. Кеккомсг (АрхЮЗР,
1668. 1/10, 241), Ревкин-ь (ПК 39), Ревченко (Р 57), Ревеня
(Р 75); Рева (2): Васька Рева (ПК 274), Игнагь Рева (Р 61),
патр. Ревеня (Р 312); Рева(я)чь (2): Ке\Уасг (МІГІ, 276). патр.
Реетенко (ОКЗ 105); Ревакь (1): І\\’ап Кеизак (МІГ І, 309),
Ревака (1): Семені» Ревака (Р 194); Ревика (1): Петро Ревика
(Р 207); Ревонт, (1); Макарь Ревон-ь (АрхІОЗР, 1606, VІ.’І,
323); Ревута (1): Есифь Ревута (АрхЮЗР, 1618, 1/6. 27—29);
Ревуть (1): Сила Ревуть (Р 60); Верещака (5): \Уеге52С2ака
(АрхЮЗР, 1641, І/10′. 552), Григорій Верещака (АБМУ 59);
Крикунь (2): Крикуні (ПК 223), патр. Крикуненко (Р 157);
Крикунець (1): Остапі» Крикунець (Р 206); Крик ля (1): Ивань
Крикля (Р 86); Плакса (1): Леско Плакса (IIК 256); Планко
(1): Іягиг Ріасгко (ОКЗР II, 111), Недбайло (8): Недбайло
(Р 213), Стенань Недбайло (Р 212), патр. Недбайленко (ПК 247);
Недбало (5): МесіЬа’о (ОКЗР III, 51), патр. Недбаленко (Р 47);
Недбалко (1): патр. І\»іес1ЬаІко\\’ (ОКЗР III, 252); Дурко (5):
Оигко (ОКЗР І. 55), Мосьйко Дурко (ПК 265). патр. Оигко\\г
(МІГ І, 279); Дурило (1): Іван Дурило (ЦДІ А. 1573, 319); Жур-
ко (4): Нгісг Іигко (ОКЗР II, 138), патр. 2игко\у (ЛБС 221);
Журка (2): Іигка \\чтло\\’\сг (ОКЗР II, 150), патр. 2игс2іс2
(ОКЗР III, 354); Журакь (1): Журою (АрхЮЗР, 1596, ПІ/1,
91); Журба (І): Ивань Журба (Р 229), Журиль (1): Ондрюшка
Журил (ПК 41П; Журина (1): Степаико Журина (ПК 269);
Не(є)верь (3): Невер-ь (ССМ, 1463, І, 32), Нєвер-ь Волчкешічь
(А5, 1477, І, 73); Невирко (3): №%’ігсо (РоХ\у, 1442, IV, 776),
І\уап Иіааіегко (ОКЗР І, 1); Невгодь (4): Nе\VЬосI (АрхІОЗР,
28 Як побажальне до цієї підгрупи слід віднести дуже поширене в
досліджуваний період ім’я Щас(т)шй. а також імена Живко, Здоровко.
Щас(т)ний (108): Щйсньїй (ОКЗ 104; АрхЮЗР, 1504. VI11/4, 173; ЛКЖМУ
57). Счасншї Пологовим ь (АрхЮЗР. 1504, VI11/4, 173). Щасньїй Федоровичь
(АрхЮЗР. 1514. УІ/1, 6), Щасньїй Важевичь (АрхЮЗР, 1523, УІІ/1, 66),
Щасній) Семенович* (АрхІОЗР, 1542, VI11/4, 425), Щастньїй Гримайло
(АрхЮЗР, 1579. УІ11/4, 461), Щастньїй Богуматка (Туп., 1583, 113), Петро
Щасний (Р 126), патр. Щисновтг (АрхЮЗР, 1600, УІ/1, 279). ІДасненко
ІР 144); Живко (3): 2у\чко (А02, 1411, XVII, 92). МісЬпо 2ів*о (ОКЗР
II. 274), патр. 2у\уко\\їся (А<32, 1536, IX, 1040); Живець (1): АпНгазг Іц-
ісіес (МІГ І, 52);*Здоровко (1): Ясько Здоровко (Р 119).
па
1692. ПІ/2, 257), Сенко Невгодт, (АрхЮЗР, 1600, 1/6, 289).
патр. Иевгоденко (Р 227); Незгода (2): Магсгіп Иіегцойа (ОКЗР
II. 262); Незгод (1): Мегеоа* (ЛКС 167); Неїл(о) (4): ‘игко
Иіеуеі. Сп\гесіко Иеііо (ОКЗР III, 86, 126, 250). Невдашь
(3): Невдаш-ь (Р 150), патр. Невдашенко (Р 119, 277); Невдахь
(1): Невдах-ь Будьковичь (Туп., 1633, 323); Непокой (3):
Мерокоу (ОКЗР II, 259; А02, 1460, XIII, ССЬХХХІХ); Сев-
рукь (4, севрук — «похмурнА, суворий, неприступний» — Даль,
IV. 169): 5е\угик (ОКЗР III. 219). Томило Севру кь (АрхЮЗР,
1514, ІV/1, 43), патр. Севручснко (Р 2); Неходко (2): Міеспосіко
(ЛК 49), КИгако Міеспосіко (ЛК 48): Немова (2): патр. Ме-
то\\’іс2 (ОКЗР І, 150; ОКЗР III, 240); Нечуя (1): Муесгиуа
(А02, 1442. XIV, 352); Нечута (1): \еусгп11іа (АС2. 1447,
XI, 2378); Тупикь (1): Васка Тупик* (ПК 371): Тупило (1):
Тимко Тупило (Р 47); Тупица (ї): Федорь Тупица (ПК 213);
Злоба (1): Гринець Злоба (Р 164), Злюка (1): Сп\уес!есг Пика
(ОКЗР І, 1); Зло (1): МагНп По (ЛК 61;. Злмка (1): Куземка
Зльїка (ПК 422); Лихо та (1): АидрЬй Лихопга (Р 217); Сердит-
ко (1): Іваиь Сердшпко (ПК 261);^айдикь (1): Федко Байдиісь
(ОЧЗ 87); Безрада (1): ГрпшксПзезрйба (Р о*); Ьезщаснии
(І): Петро Безщасний (КЗС І, 24); Грубило (1): Левко Грубило
(Р 18); Невдалко (1): Міечусіаїко (ОКЗР III. 250): Непряха
(1): Иваи-ь Непряха (Р 169); Непорада (1): Прокоп-ь Неппрада
(Р 143); Паскуда (1): Оазко Разкисіа (ОКЗР II, 94); Ризкий
(1): Грицько РЬзкий (Р 154); Хамець (І): Хамець (АрхЮЗР,
1619, 1/11, 356); Вьіродко (1): Семень Вшрадкп (Туп.. 1552,
155).
Для необізнаної зі слов’янською історичною
антропонімією людини ці імена можуть здатися дивними. Але в свій
час такими вони не здавались. Виникнення і вживання імен
з немилозвучним, негативним значенням пов’язане з певними
забобонами древніх слов’ян, з їх вірою в профілактичну і
захисну магічну силу імені 14, 202; 8. 64; 88; 212; 92, 15—16:
99, 136: 165, 103—1041.
2. Імена та імена-прізвиська, дані за певною рисою
зовнішнього вигляду: а) позитивною з п о б а ж а л ь и и м
мотивом номінації — Величко (36): ^уеіісгко
(ОКЗР III, 15; Чуч.. XV ст., 34). Величко Городецький.
Величко Босовський. Величко Дунаевськнй (Р 130, 140, 168),
Ивань Величко (Туп.. 1563, 138), патр. Величков (Р 179), \Уіе-
Іісгкои-ісг (МІГ І, 42); Височко (3): 5епко Щюсгко (АрхЮЗР,
1631, \П/1, 477), патр. ШІ5,осгко\уісг (ОКЗР І. 105); Довгаль
(6): Стефаи-ь Довгаль (Р 155), патр. Довгаленко (Р 52); Довгеня
(1): Яцько Довгеня (Р 312); Росликь(4): Ивань Рослим (Туп.,
1552, 394), Васько Росликг (Р 27); Рослякь (1): патр. Росля-
ченко (Р 133); Хорошко (15): Спогозгко (МІГ І, 310), Хорошко
П?
Бурносовичт» (003, 598), Констаитішь Хорошко (АрхЮЗР,
1631, ІУ/1, 481), патр. Хорошкевичь, Хорош’ьченко (01\нЗ
115, 117), Спогозгкоиг (МІГ І, 309); Хорошило (2): патр. Хо-
рошилоаичь (Р 94), Хорошиленко (Р 201); Све(і)тликт» (12):
ЗтіеМік Ріазкаїо (ОКЗР III, 307), ЗшеШк \Уо1окопко (ЛСХ
136), Кигша ЗшієїШк (Я2, 1606, 111), патр. Светликович’ь
(ОВЗ 607); Кудра(я) (5): Кисіга (ОКЗР III, 100); Артемт» Куд-
ря (АБМУ 32), патр. Кудреня (Р 138); Кудрянко (1): Кудрянко
(ОВЗ 19); Кудерка (1): Кудерка (Р 286); Кудерань (1): Апсігеі
Кидегап (ОКЗР І, 103); Кудрикь (1): Мікоіаі Кидгік (АрхЮЗР,
1700, УІІ/1, 570); Кудла (3): КиоЧа (ЛКС 193), Кудла Федець
(ОВЗ 607); Кудліна (1): КікШпа (ОКЗР II, 78); Кругликь (3):
КгиМук (МІГ І, 280), Ефимій Кругликь (ПК 299); Гожий
(3): Іосько Гожий (Р 112), патр. Гоженко (ПК 258); Дужикь
(1): Роман* Дужикь (Р 236); Дужко (1): патр. Дужченко (АБМУ
14); Чорнобровка (2): Олексвй Чорнобривка, Евхимь Чорно-
бровка (Р 197, 209); Молодко (1) Апсігеіко МоШко (ОКЗР
II, 219), патр. Моїосісгепіе (ЛСХ 137); Синьоокт> (1): Ивань
Синиокт> (Р 56); Стрункий (1): Гаврило Сшрункой (ІЖ
229); Гарний (1): Хведорь Гарний (Р 72); Чепорньїй (1):
Василь Чепорньїй (Р 149); Ладний (1): Педорь Ладний
(Р 161); Пригожий (1): Грицько Пригожий (Р 105); СвЬжип
(1): Гарасимь СвЬжий (Р 191); Свйжакь (1): патр. СвЬжа-
ков’й (Р 263); Чорнобривець (1): Іовко Чорнобривець (Р 98);
б) негативною з профілактичним м о-
т и в о м номінаці ї — Сушко (12): Сушко (АрхЮЗР,
1590, 1/1, 282), Сушко Причолковичь (ОВЗ 626), Сушко Без-
хлебичь (ООЗ 597), Сушко Петренко (Р 155), Ивань Сушко
(Р 61), патр. Сушковичь (АрхЮЗР, 1596, ІП/1, 98); Сухина(я)
(5): Сухина (ОКЗ 104), Сухіша Льскинь (ОЧЗ 88), Сухіша
Догтярь (Р 52), Івашко Сухиня (ПК 385); Сухай (1): Ясько
Су хай (Р 266); Сухей (1): Зисіїеу Махітомсг (ОЖЗ 182);
Худко (10): СЬиако (ОКЗР III, 60), Скидко 2а\\’ас1а (ОКЗР
III, 160), СКибко Бита (ЛСХ 161), Денись Худко (Р 157);
Худи(ьі)к-ь (3): Куап СНидук (МІГ І, 288), Костя Худикь
(Р 142); Нелепт» (6): Меїер (А02, 1476, XIV, 1845), патр.
Нелепгнко (Р 155, 231); Лелітко (4): \’уе1ерко (АС2, 1447,
XIV, 1872), Нєлепко (ССМ, 1463, II, 38: ЛКС 204); патр. К’іе-
Іерко\УІсг (АС2, 1445, XIV, 1293; ЛРС 333). Нел-Впка (3):
Муеіерка (А02, 1437, XI, 1002; ЛКС 201), патр. Кіеіерсгісг
(ЛЛС 333); Нелііпа (1): Тимашь НелШа (Р 9); НелИпець (І):
%е1ересг (А02, 1445, XIV, 1416); Жмурко (6): СЬуеако Ітш-
ко (ОКЗР III, 255), патр. 2пшгкоиас2 (ОКЗР III, 255); Рудко
(6): Кийко (АрхЮЗР, 1668, 1/10, 268), Нидко \¥аіко!ир (ОКЗР
III, 307); Нидію МоїоШо (ОКЗР II, 112), Павло Рудко (Р 178);
Рудах* (І): патр. Рудаковичг ЮЧЗ 590); Рудьїка (1): Игнатт»
120
Ру дика (Р 204); Рьіжко (2): Ивань Рижко (АрхЮЗР, 1570,
1/1, 38; Р 56); Рмжикь (1): Назарь Рьіжикь (ПК 285); Кривко
(4): Кгіюііо 2игтап (ОКЗР III, 42), Зіеегко Кгітко (ОКЗР
НІ, 309), патр. Кривкович (АКЖМУ 43); Кривець (2): Крьі-
веи/ь Федоровь (Гр. XIV, 64), патр. Кривцевь (ССМ, 1475,
І, 514); Кривуша (І): Коидрагь Крьівуша (Р 190); Крьівушка
(1): Ивань Кривучика (Р 32); Кривоша (1): Кгукю&а \УаліІ
(МІГ І, 200); Кривань (1): патр. Криванев-ь (ОВЗ 607); Вяликь
(3): Ивань Вяликг» (Р 173), патр. Вяличенко (ПК 226); Вялий
(2): Федорь Вялий (Р 146), патр. Вяленко (Р 326); Вялко (1):
патр. Вялкович (ОКиЗ 116); Зав’ялко (2): 2а\\’іа1ко (А02, 1439,
XII, 709; ОКЗР III. 400); Заморьй (2): МатвгЬй ЗаморЬй
(Р 226), патр. ЗаморНенко (Р 98); Заморенок (2): Заморенпк
(ОЧЗ 587), патр. Заморенков-ь (ОЧЗ 591); Головня (2): Головня
Острожецкій (Р 162), Фесько Головня (Р 96); Тлустакь (1):
ТЬІизІак (ОКЗР III, 148); Товстьїка (1): Иваігь Товспшка
(Р 53); Лобась (1): Лобась (Р 142); Носачь (1): Доума Носач*
(Р 162). -,
Про первісні містичні мотиви номінації іншими видами
відапелятивиих слов’янських автохтонних імен, зокрема іме- \
нами від назв представників тваринного й рослинного світу,
різних побутових предметів, страв і продуктів харчування, :
органів і частин людського тіла, одягу та іи., сьогодні можна
лише здогадуватися, співставляючи їх з аналогами у народів
з ще живою традицією називання дітей почерпнутими з апеля-
тивної лексики рідної мови іменами. Так, зокрема,_доєіш_з-
номен клатур и .твадииного світу можиа^ дозщдшашІйк.лахнс-
иІТТвідст^ацгуючі «нечис^»‘сййу»І.ОДрГгаючі>від н.авр.он.ень..чи
вживані як своєрідні «обереги віл. хворі б» [66, 63—64; 99,
142; 78, 133; 143, 20]; імена з номенклатури рослинного
світу — як втілення здоров’я, сили, стійкості та довголіття [4,
202]; імена від назв органів і частин людського тіла — як
профілактичні, напр., щоб названий іменем Головка не страждав
головними болями, був розумним, а названий іменем Очко
мав здорові очі, добре бачив і т. іи. В цілому ж, треба
відзначити, що екстралінгвістичний, в даному випадку
етнографічний, аспект віданелятивних слов’янських автохтонних імен
вимагає ще спецГального дослідження.
Виявлені в досліджуваних писемних пам’ятках імена та
імен а-прізвиська, почерпнуті з названих вище груп апелятив-
ної лексики, кількісно значно переважають над попередніми
класифікаційними підгрупами відапелятивиих слов’янських
автохтонних імен. За апелятивними ознаками вони настільки
різноманітні, що нижче у нас немає можливості навести їх
вичерпну класифікацію і повний перелік усіх цих антропоні-
мів у межах виділених найбільш показових класифікаційних
Ш
груп і підгруп. Тому обмежимося ілюстрацією лише найтипо-
віших із них (в порядку кількісного виявлення твірних основ)
з вказівкою, як і в попередніх випадках, у дужках на загальну
їх кількість з наведенням кількох прикладів.
3. Імена та імена-прізвиська від назв представників
тваринного світу: а) д и к и х звірів — Зве(и)рь (13):

загрузка...

У досліджуваних писемних пам’ятках стержневими
ідентифікаційними компонентами є чимало антропонімів, не ясних
ні за апелятивною, ні за онімічною семантикою. Пор.: Бахно
Красиловский (Р 166), Бречка Семяненко (Р 133), УегісНа ОиЬ-
піп (ОКЗР III, 267), Волочеко Мединский (Роз. 89), Нірка
Реігіі550\у (ОКЗР І, 177), Гулакг Кошмученко (Р 96), Дербьиа
Ивановичь — Р 85 (пор. «дерба — дерен» — Гр. І, 368),
Заявить Федченко (Р 220), Квішь Малий (Р 122), Кизь Калинен-
ко — Р 103 (пор. «кизлик — рід льоду із замороженого
кізяка, на якому катаються з гірки замість саней» — Гр. II, 237),
Кирсьій Марченко — Р 52 (пор. «киріиавш = волосатий» —
Гр. II, 239). Кречун Гордусь — Р 173 (пор. «кречет — птиця»—
Гр. II, 303), Козьтарть Андриевичт» (Р 71), Команд Старий —
Р 165 (пор. «комана = команиця = трилисник» — Гр. II, 274),
Корушь Кузенко (Р 170), Кудко Чопориенко (Р 49), Курса
Коб-взенко (Р 241), Лета Остапковичт» — ОВЗ 605 (пор.
«летяга = нетяга» — Гр. II, 357), Манадьїка Погор’Ьлченко —
Р 261 (пор. «манада» — Гр. II, 442; без тлумачення), Найгар’ь
Сущенко (Р 106), Нита АидрЬепко — Р 91 (пор. укр. апеля-
тиви «нити» і «нитка»), Пенанг Дмитренко — Р 170
(можливо, замість Пенарг; пор. «пенарство — домашня худоба,
взагалі майно» — Гр. НІ, 106), Пиць Пустовойть (Р 165), По-
доб%хт> Кухмистровича — Туп., 1562, 365 (можливо, помилка
замість ПодобЬдь), Полуй Поронченко (Р 95), Роля Ямполь-
ский — Р 165 (пор. «роля = рілля» — Гр. IV, 65), Ротка Ро-
манов — ПК 224 (можливо, помилково замість церковно-хри-
стияпського імені Родка<С Родіон), Рубьаиь Кисленко (Р 46),
Сегарь Судаковичь (ООЗ 596), Скоруба Глушенинь — ОЧЗ
59:) (пор. «шкорупа == шкаралупа» — Гр. IV, 199), Зіузг На^-
гігочу — ОКЗР II, 105 (пор. рос. апелятив «слишати»),
Снитко Вовчковичь — ОВЗ 603 (пор. «сніт, сніта — колода,
обрубок» — Гр. IV. 162). Стома Труба — ООЗ 597 (можливо,
замість істома), СЬдко Берекеть — Р 31 (пор. укр. апелятиви
«сідати» і «сідий»), Таланда Оливченко (Р 105), Ховота сьінь
Ленцов-ь — ОВЗ 605 (пор. укр. апелятив «ховати»), Чеберакь
Максимеико — Р 15 (пор. «чеберячка — рід танцю» — Гр. IV,
449), Челегь Семашковое (ОВЗ 605), Шунай Лптвиненко (Р 6).
За походженням одні з цих антропонімів можуть бути
звичайними писарськими або видавничими деформаціями, інші —
вуличними прізвиськами невідомої сишіфікації, треті — від-
апелятивними іменами з уже втраченою апелятивною
семантикою. В умовах відсутності повного історичного та
діалектологічного словників української мови вияснити походження
цих антропонімів важко.
135
Словотворчі особливості відапелятивних слов’янських
автохтонних імен. Аналізовані відапелятивні слов’янські
автохтонні імена — це утворення, що стали антропонімамн
семантичним шляхом, тобто шляхом переосмислення. Зібрані
і проілюстровані вище відапелятивні імена та імена-прізви-
ська діляться на дві різновидності — примарні і секундарні.
Примарні відапелятивні антропоиімійні утворення нічим не
відрізняються від алелятивів. Відзначимо тільки, що серед
них переважають загальні назви всіх трьох граматичних
родів тішу Волкь, Сокорь, Яворь, Морозь, Обухь, Кий, Борщь,
Коза, Ворона, Береза, Калина, Каша, Сокира, Барило, Шило.
Рідше зустрічаються імена — субстантивоваиі прикметники
типу Білий, Ладний, Мирний, Порядний, Чепорний.
Субстантивоваиі антропоиімійні утворення від інших частин
мови — рідкісні. До них, зокрема, відносяться імена —
порядкові числівники — Второй, Пятой; нечленні пасивні
дієприкметники — Бажань, Ждань, Кохань, Куплень, Продань,
Иайдень; членні пасивні дієприкметники — Куплений,
Найдений; частки і прийменники з запереченням не-: Ненада,
Нехай; предикативне Нема, лекснкалізовапі сполучення
Нетреба С< не треба) і ПодьобЬд’ь (< ппдь обЬдь).
В словотворчому відношенні більш показовими є
секундарні відапелятивні імена та імена-прізвиська, що виникли
шляхом оформлення апелятивпих основ відповідними
словотворчими засобами, частіше за все суфіксами
(моиоморфемними і поліморфемнимн) і значно рідше префіксами. За
словотворчими і лексико-семаитичними особливостями ці аптропо-
иіми діляться на дві категорії: а) використані в функції
антропоніміє демінутивні форми звичайних аиелятивів типу Коз-
ликь, Лобикь, Очко, Калинка, Барилко, Киселикь і б)
специфічні власне антропоиімійні утворення від апелятнвних ос-
поз, як не вживані апелятиви. Майже у всіх випадках не
суфіксальні, рідше суфіксальио-прсфіксальні деміпутивно-гіпо-
користичпі утворення, серед яких найбільш багаточислепними,
популярними в складі сучасних українських прізвищ є
іменування на -к-о типу Важко, Вовчко, Догадко, Зубко, Сомка,
Коротко, Шубко, Язичко.
За словотворчими особливостями специфіка власне аитро-
понімійннх утворень на -к-о, які виникли під впливом кличних
([юрм, полягає у вживанні елемента -к-о з апелятивами чи аие-
лятивними основами, зменшені форми яких утворюються за
допомогою інших суфіксів (пор. утворення на -к-о: Баран ко
замість Бараникь, Вовчко, замість Вовчикь, Лобко замість
Лобикь, Медведко замість Медведикь, Горошко замість Горо-
июкь. Струнко замість Стручокь, Рачко замість Рачокь і ін.),
а також флексії -о замість -а в демінутивних іменниках на
136
-к-а (типу Блоигко замість Блошка, Головко замість Головка,
Калинко замість Калинка, Шишко замість Шишка, Шубко
замість Шубка.
Відапелятивні власне антропонімійні утворення з іншими
суфіксами в досліджуваних писемних пам’ятках
зустрічаються рідше. Це, зокрема, імена з мономорфемними суфіксами
-ан-ь (БистранТ), Довган’ь, Друган’ь та ін.), -ин-а {Бажана,
Сухина та ін.), -ун-т> (Грибунь), -як-т» (НгіЬіак, Шиякь та ін.),
-от-а (Ховота, Лихота та ін.), -ят-а (Вербята, Липята),
-аш-ь (ОиЬаа, Семаись), -ош-т> (Левоигь); з поліморфемнимн
суфіксами -ен-ок-т, (Волосенокь), -ен-ят-а (Козенята), -ор-к-а
(Качорка), -уш-к-а (Первушка).
Однак у досліджуваних писемних пам’ятках зустрічається
ряд відапелятивних імен та імеп-прізвиськ, з приводу яких
важко сказати, чи є вони специфічними власне а нтропон і
мінними утвореннями як не вживані апелятиви, чи використаними
в функції антрононімів зменшеними формами звичайних апе-
лятивів. Особливо яскравим прикладом у цьому відношенні
можуть служити утворення від основ прикметників і
порядкових числівників, як не зафіксовані апелятиви в реєстрах
словників української мови. Здавалося б, власне останній факт
(відсутність цих утворень в словниках української мови) дає
підставу розцінювати їх як власне антропонімійні утворення.
Але і цей критерій в даному випадку не дуже надійний.
Відсутність таких утворень як апелянтів у словниках
української мови не свідчить, що в глибокому історичному минулому
в українській мові вони не були апелятивами. Адже такі,
подані а українських писемних пам’ятках антропоніми, як
Глушко, Мудрик’ь, Розумника, Сушко, Щедрики, Третякь,
Шостакь і ін., в «Словарі української мови» за ред. Б. Грінчен-
ка фіксуються як апелятиви, зокрема, глушко (< глухий —
Гр. І, 292), мудрик (< мудрий — Гр. II, 452), розумник (<
розумний — Гр. IV, 60), сушко « сухий — Гр. IV, 234), щедрик
(< щедрий — Гр. IV, 523), третяк « третій — Гр. IV, 281),
шостак (< шостий — Гр. IV, 508). Отже, і антропоніми типу
СвЬтликь, Худикь, Веснякь, Познякь, які в згаданому
словнику як апелятиви не значаться, в досліджуваний період
могли вживатися і як апелятиви, відповідно: св’Ьтлик (<.
світлий), худикь (< худий), веснякь (<. весняний), позняк (<. по-
зний) і ін.
У результаті відміченого факту, не вдаючись до повторної
паспортизації, проілюструємо виявлені в досліджуваних
писемних пам’ятках структурні типи секундарних
відапелятивних імен та імеи-прізвиськ без членування їх на власне
антропонімійні утворення і використані в функції антропоніміє
апелятиви.
137
Суфіксальні утворення: а) з мономорфемними
суфіксами:
-к-а Березка, Блошка, Вечорка, Воронка, Гарбузка, Гирка,
Гни(ьі)дка, Головка, Гридка, НгіЬка, Грушка, Губка, Гуска,
Дудка, Жабка, 2шка, Журавка, Зайка, Кали(ьі)нка,
Калитка, Качка, Кобилка, Ков(л)баска, Колядка, Копореіка,
Коробка, Коровка, Кошка, Крупка, Кубка, Кініка, Кудерка,
Курка, Лагодка, Липка, Лопатка, Мизинка, Мотичка, Мизг,
ка, ІЧЧсгка, Ношка, Редька, Рибка, Рогозка, Ротка, Русалка-
Ручка, Свинка, Спи(ьі)тка, Скри(ьі)пка, Сли(м)вка,
Стручка, Ци(ьі)булька, Чижка, Ши(ьі)йка, Шишка, в тому числі
і з заперечною часткою не-: НедЬлка, ^еіерка
-к-о Баоїско, Вагапко, Вагуїко, Березко, Вусгко, Блошко,
Бобко, Бобрко, ВиЬопко, Вигасгко, Шуезоіко, Шусгогко,
Вов(л)чка, Вялко, Головко, Голодко, Голубко, Нопогко,
Грабка, НгасІко, Нгесгко, НгуЬко, Гридко, Грушко, Губко, Нисгко,
Дубко, *Дудко, *Дужко 2В, Дурко, Жадко, Жданко, 2уиі<о,
2гаигко, 2игко, Зайко, Зве(и)рко, Здоровко, Зубко, Калинко,
Кагазко, Кийко, Кльиико, Колинко (—Колінко), Когіеіко, Ко-
ри(ьі)тко, Кгі\уко, Кгисгко, Кудко, Ли(ьі)чко, Лобко,
Лопатко, Медве(‘Ь)дко, Мизинко, Могогіко, Морозко, №сгко, Носко,
Ор-Ьшко, Осмко, Очеретко, Осгко, Паличко, Першко, РІасгко,
Рогатко, Рирко, Пятко, Рал(ь)ко, Рачко, Ревко, Редько, Яо-
гигако, Ротко, Рудко, Рижко, ЗуіЬко, Снитко, Сомко, Зігисг-
ко, Зисгко, Сушко, Турко. ІІріегко, Умко, Хмелько, С1і\уа5І-
ко, СЬоїосїко, Хорошко, Худко, Цапко, Чайко, Черевко,
Череска, Чоботко, Чосничка, Шапко, Згуїко, Шишко, Шпичко,
Шубко, Лагісгко; в тому числі і з заперечного часткою не-
№£оа!ко, Гч’іе\уасІко, Невдалко, \тіеигігко, Иед-Ьлко, Неле(«Ь)п-
ко, Ненадко, Нехайко, Нечайко
-ак-а Бурмака, Верещака, Ломака, Рсвака
-ак(-як)—ь Вес(ш)няк, НгіЬіак, Гусак*, Журакь, *3міякг,
Когогоіак, Мігіпіак, Мисігак, Осмакь, Позняк-ь, Кечгак, Ру-
дакь, Се(іо)макт>, ТЬІизІак, Трстякь, Чижакь, Ше(о)-
стакь, Шиякь, в тому числі і з заперечною часткою не-: Ме-
сгаіак
-и(-ьі)к-а Владика, Зльїка, Ревика, Рудьїка, Товстьїка
-и(-м)к-ь Байдьась, Бараникь, Вистригсь, Бобрикг,
Борщикь, Бри(и)ликь, Бублшсь, Шергік, \Уо1сгік, Вяликь,
Схуогсіік, Грабикь, НгуЬік, 2аіасгук, Дсвятикг. Дубикг, Ду-
жикь, 2ига\УІік, Зубикь, Зубрикт», Киселикь, Клещіїкь, Ко-
зарьїкь, Когіік, Коникь, Коржикг, Котикь, КгоІі(у)к. Кги-
сгук, Ьузік, Листопадикг, Личикг, Лосикь, МеоЧуео’ук, Моіу-
Іік, Мудрим, Носикп, Огїук, Палчи(и)к, Первикь (Рачикг),
*• Зірочкою позначені реконструкції із патронімій.
138
Рослині*, Рьіжикь, Світликг, ЗоЬоІік, Соколик*, Сичикг,
Третикь. Тупикг, Худикь, Чижмкь, Щедрикг
-ок-ь Бурачокь. Бичокь, Вовчокь. Жучокг. Коіок, Лесокь,
Пирожок-ь, Рачокь, Шпачок
-кж-ь Ма]іік, Маслюка, Шестюкь
-юк-а 21ика
-н-я Вегегепіа, Головня
-а(-я)н-ь Бистран’ь, Бриланг, Довганг, Другант». КаЬа-
іап, Криванг, Кудеран’Ь. Слухан-ь, Тихонь, Шиям-ь; в тому
числі і з заперечною часткою не-: Несміянь
-и(-н)н-а Бажана, Бобина, Вовчина, Глазьіна, Грабина,
Дубина, Оіііпа, Журина, Квашина, Когіпа, Кудліна,
Малинна, Сухина, СгіЬиІіпа (~ Цибулина). Згарсгіпа
-ОН-Ті РввОНТ)
-ун-ь Грибунь, Крикуна, Лизун-ь
-л-о: ВиЬаіІо, в тому числі і з заперечною часткою -не:
N6110, ІЧЧесІЬаіо
-л-я: Крикля
-ал-о: НиЬаІо, *Молчало
-ал-ь: Довгаль, Семаль
-ил(-мл)-о Барьіло, Ваіуіо, Вербило. Грубило, Дурило, Моу-
жило, Тупило, *Хорошило, Чу рило
-ил-ь Журила
-от-а Вербота, Лихота, Ховота
-ут-а Ревута
-ут-ь Ревуть
-ят-а Вербята, Липята
-ц-а Зубца
-ец-ь(ь) Воробець, НгаЬіесг, Дубець, Жаданецт>, Жданець,
2у\\’іес, Зубець, Комарець, Коропець, Кривець, ЬаЬоа’есг (=Ла-
годець). Ьузіесг (=Льісець), Мізинець, Одинець, Окунець, Ро-
Ьапіесг, Пунец-ь. Рибец’ь(ь), Хамец’ь, Шубець, в тому числі
з заперечною часткою -не: Ктуе1ересг
-иц-а(я) Куница, Лисиця, Оденица, Перепелиця, Синица,
Тупица
-аш-ь ОиЬазг, Семаип
-ош-т> Левоись
-ач-ь Деркача, Носачг, Пугач*, Ревач-ь
-с-а Плакса
-ас-ь Лобась
-ей Голубей, ЗисЬеу
-■Би МаслЮ. МудрШ, РозумИй
-ух-а Говоруха, Шолуха
б) з полі морфемними суфіксами:
-и-ик-ь Розумникь
-а(-я)н-к-о Головчанко, Кудрянко, Первинко
139
-ен-к-а Нисгепка
-ен-ок(-ь) Волосенок
-ен-ят-а Козенята
-и(-м)н-к-а Дубинка, Козльїнка, Мали(и)нка
-ин-к-о Воечинко, Рирупко
-он-ин-к-а Солонинка
-он-к-о Жучонко
-ун-ец-ь Крикунець
-ун-к-а Первунка
-ч-ик-т» Ноіоіягсгік, Кстканчикь, Молодчикь, Пальчик-в
-еч-к-а Кишечка
-оч-к-а Дудочка, Коробочка, Курочка, Тихочка
-оч-к-о Височко, Лобочко
-аш-к-о Барашко, Семашко
-ош-к-о Левошко
-уш-к-а Ватрушка, Макушка, Первуиіка
-уш-к-о Божушко
-ер-к-о Семерко
-о(-ьо)р-к-а Касгогка, Шестіорка
-ор-к-о Касгогко
-ер-н-я Семерня
-лив-ец-ь Крикливець
-ил-к-о Барилко
-т-ак-т» Четвертакь
-т-к-а Четвертка
-т-н-ик-т» Четвертникь
-ит-к-о Сердитко
-ей-к-о Зубрейко, Мудрейко
-*й-к-о ІЇІестЬйко
Префіксальні утворення:
Без-рада, Без-сонь, Без-и\рс(т)ньій; в тому числі і з
заперечною часткою не-: Не-в-гадг>, Не-в-ступг, Йіе-г-§осі.
Утворення з заперечною часткою не-:
Не-вер’ь, Не-гожий, Не-лИпа, Не-мова, Не-надт>, Кіе-рокоу,
Не-пряха, Не-хай, Не-хороший, Не-чай, Не-чуя.
Суфіксально-префіксальні утворення:
а) з мономорфемними суфіксами: Ви-род-к-о, До-гад-к-о, За-
мор-М, За-мят-н-я, На-йд-аш-‘ь, На-йд-юш-‘ь; в тому числі
і з заперечною часткою не-: Не-в-да-х—ь; Не-в-да-ш-ь, Ие-з-
год-а; б) з полі морфемними суфіксами: Без-жда-н-к-о,2а-\\гіа-
ї-ко, За-мор-ен-ок-ь, На-йд-юш-к-а.
140
* * *
З викладених вище спостережень випливають такі основні
висновки.
Відапелятивні слов’янські автохтонні імена та
імена-прізвиська в українській антропонімії досліджуваного періоду —
це за своїм сортиментом найбільш багатий розряд антро-
понімів. Вони представлені іменуваннями, які черпалися з
найрізноманітніших шарів апелятивної лексики.
Уже сам цей факт підказує думку, що мотивами для вибору
дітям слов’янського автохтонного імені в ті часи на Україні
служили, вірніше, продовжували служити різноманітні
екстралінгвістичні фактори, зокрема, батьківські побажання
новонародженим дітям певних позитивних духовних і фізичних
якостей, вказівка на черговість народження дитини в сім’ї
або обставини її народження, на час народження за
найрізноманітнішими його прикметами (стосовно доби, тижня, місяця,
пори року, церковних і побутових свят, явищ природи і
навіть стихійних лих, а також різні традиційні побутові
вірування, пов’язані ще з первісною вірою в магічну силу слова —
особового імені).
Серед виявлених у досліджуваних писемних пам’ятках
відапелятивних антропонімів, які за ознакою їх широкого
поширення в антропонімії всіх слов’янських народів можна
розцінювати як генетично слов’янські автохтонні імена, значне
поширення має група іменувань, взятих з номенклатури
представників тваринного і рослинного світу, від назв органів
і частин людського тіла, різноманітних побутових предметів,
одягу, взуття, продуктів харчування та ін. Але найбільш
поширеними, як за сортиментом, так і за загальною кількістю
вживання були імена, взяті з номенклатури представників
тваринного світу, властивих, за свідченням дослідників, ще
з незапам’ятних часів всім народам [17, II; 104, 98—99; 143,
25]27.
У досліджуваних писемних пам’ятках відапелятивні
слов’янські автохтонні імена, як і імена попередніх
класифікаційних різновидів, у побуті українського народу вживалися і в
ролі особових власних імен (замість церковио-християиських),
і в ролі імен-прізвиськ. Кидається, однак, у вічі той факт,
27 Про існування у східних слов’ян звичаю називати дітей відапелятив-
ннмн слов’янськими автохтонними іменами, взятими з номенклатури
представників тваринного світу, свідчить відомий в антропонімічній літературі
російський азбуковник XVI ст., в якому автор прямо називає слов’янські
автохтонні імгна «бісівськими» і «вовчими», в останньому випадку маючи,
очевидно, на увазі не тільки дуже поширене в той час ім’я Вовки (Водчко),
а й, напевно, всі назви тварин «взагалі [130, 90—911.
141
що з усієї маси відаггелятивіїих імен абсолютна більшість
засвідчена саме в ролі імен-прізвиськ типу Андрушко Третяк,
Лесько ПонедЬлокь, Хвесько Зима, Олекса Холоде, АндрЬй
Розумник*, Гринько Ревко, Іовко Чорнобривець, Андрій
Вовчими, Данило Дубикь, Йван Обухпь, Грицько Жупань і
порівняно мала кількість (у ролі стержневих компонентів
ідентифікації) особових власних імен типу Иенадг Миколаенко, Пер-
вушка Калушкинь> Морозь Голубецький, Неверь Волчкевичь,
Горностай Романовича, Капуста Тимофеевич-ь, Лопата Ос-
таловскій.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.