Кажучи про термінологію, лінгвісти, як
правило, розрізняють:
a) науку про терміни (в цьому відношенні все
популярнішим стає термін «термінознавство»)\
b) фахову лексику в складі всіх слів певної мови (ми
говоримо, наприклад, «термінологія української мови», «німецька
термінологія» тощо);
c) спеціальну лексику, що обслуговує певну галузь науки
чи техніки (наприклад, «термінологія обчислювальної техніки»,
«лінгвістична термінологія» тощо).
Така багатозначність не в останню чергу зумовлена тим,
що для кожної термінологічної одиниці визначена точка
координат як у мові в цілому, так і в субмові зокрема. Термін є
невід’ємним елементом системи, якщо під системою розуміти
сукупність елементів цілого, між котрими існує обов’язковий
та тривкий зв’язок. Сукупність зв’язків у межах такого цілого
визначає його структуру. Таким чином, системність є однією з
найважливіших умов існування терміна. Термін може існувати
лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою
розуміти впорядковану сукупність термінів, які адекватно
висловлюють систему понять теорії, що описують певну спеціальну
сферу людських знань чи діяльності [Лейчик, Смирнов,
Суслова 1977, с. 36-45].