Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько 3. Б. - Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти

1.1.4. ДЕЯКІ СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕРМІНА

загрузка...

Термінологія, яка є частиною словникового
складу мови, все ж має істотні відміни від загальновживаної
лексики. Більш того, деякі лінгвісти розрізняють також
наукову й технічну термінологію. Так, Ж. Віньє та А. Мартен
підкреслюють, що ця різниця зумовлена самими обставинами
виникнення науки й техніки, оскільки техніка виникла як результат
довгої низки проб, які часто проводилися навмання,
емпіричних пошуків ремісників та помилок; наука ж розвивалася
своїм власним шляхом і, звільняючись від первинних містичних та
релігійних уявлень, лише на початку XIX століття завдяки
своїм новим досягненням змогла надати нового імпульсу
поширенню технічних знань. Тому «не можна вважати само собою
зрозумілим, що наука й техніка належать до однієї й тієї ж
галузі мислення і в мові можуть бути висловлені одними й тими
самими лінгвістичними засобами… У кожному випадку мова
використовує різні поняття і власні синтаксичні засоби» [Ви-
нье, Мартзн 1981, с. 11].
Разом з тим, слід визнати, що в епоху бурхливого розвитку
науки й техніки ці дві сфери людської діяльності розвиваються
паралельно, взаємодоповнюють, взаємозбагачують одна одну,
що виявляється також у взаємопроникненні особливостей їх
мови. Сьогодні вже більш логічно стверджувати про існування
мови науки, в межах якої міститься мова техніки.
Сучасна мова науки й техніки висуває до термінів кілька
вимог. Найважливішими з них є такі:
1. Термін повинен відповідати правилам і нормам
певної мови.
2. Термін повинен бути систематичним.
3. Термінові притаманна властивість дефінітивності.
Тобто, кожен термін зіставляється з чітким окремим
визначенням, що орієнтує на відповідне поняття.
4. Термінові властива відносна незалежність від
контексту.
5. Термін повинен бути точним, хоча в субмовах
мають місце численні «хибно орієнтовні» (термін
Д. С. Лотте) одиниці.
6. Термін повинен бути коротким, хоча дана вимога
нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.
7. Термін повинен бути однозначним (тут слід
зробити одне істотне уточнення: такої однозначності слід
домагатися в межах однієї терміносфери, бо на рівні
кількох субмов полісемія термінів — явище досить
поширене).
8. Термінології не притаманна синонімічність, яка
заважає взаєморозумінню.
9. Терміни експресивно нейтральні, хоча тут
правильніше казати не про експресивність терміна чи
виразу, а скоріше про інтенсивність деяких
семантичних складових. Причинами такої інтенсивності можуть
бути намагання підкреслити елітарність уявлення того,
хто говорить, або намагання сховати свої наміри
(наприклад, «чорна діра», «чорний ящик», «чорний
гумор», «сліпа долина» тощо).
10. Термін повинен бути милозвучним (тобто
вимога евфонії), тому не слід заохочувати створення
термінів, що походять з діалектизмів, жаргонізмів чи
варваризмів.
Разом з цим, терміни не є ізольованими, незалежними,
«вибраними» одиницями загальновживаної мови, які мають лише
їм притаманні властивості, а становлять повноцінну частину
загального складу мови, де властивості слів проявляються більш
визначено, регламентовано, відповідно до вимог професійного
спілкування та взаєморозуміння. Таким чином, можна казати
про переважний характер властивості терміна порівняно з
загальновживаним словом, а не про повну відсутність тієї чи тієї
особливості в межах диферентних сфер мови; можна
стверджувати про бажані властивості термінологічної одиниці, але
не можна вважати її неповноцінною чи непотрібною лише на
тій підставі, що вона не має цієї властивості, хоча даний термін
давно застосовується користувачем.

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.