Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько 3. Б. - Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти

3.4.3. ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНІ ЧИННИКИ НОМІНАЦІЇ

загрузка...

У процесі мовної номінації здійснюється
також взаємозв’язок об’єктивного і суб’єктивного. Для слухача,
зокрема, сприйняття змісту в цілому є об’єктивним, в той час
як для того, хто говорить, цей зміст має в багатьох аспектах
суб’єктивний характер. В. 3. Панфілов пише: «Мислення,
психічне, ідеальне (і в тому числі, ідеальна сторона мовних
одиниць) є суб’єктивні, оскільки вони є продуктом мозку
мислячого суб’єкта і є відображенням поза і незалежно від нього
існуючої дійсності. Проте мислення одного індивіда та
ідеальна сторона мовних одиниць, що використовуються в процесі
мислення для іншого індивіда, постає як об’єктивне явище, що
існує поза і незалежно від нього» [Исаев 1970, с. 13].
Взаєморозуміння вимагає максимальної відповідності
об’єктивного і суб’єктивного чинників з метою досягнення
найбільшої ефективності мовленнєвих контактів. Далеко не останню
роль тут відіграють правильно утворені внутрішні форми, що
орієнтують на значення одиниць та сприяють тим самим
розкриттю змісту повідомлень, розв’язанню багатьох проблем
перекладу, методики викладання іноземних мов, впорядкування
термінології і багатьох інших питань. Наведемо лише одну
статистичну оцінку. Працівники орґанів інформації підрахували,
що на з’ясування значення того чи іншого терміна або пошук
потрібного терміна (при відомому значенні) витрачається в
середньому 15 хвилин на день (див. [Гиляревский, Гривнин 1965,
с. 117]). Неважко зрозуміти, яку допомогу в «підказуванні»
терміна чи його значення можуть надати вмотивовано утворені
внутрішні форми. У зв’язку з цим можна розрізняти два види
92
нутрішніх форм: ті, що орієнтують (орієнтовні), і ті, що не
орієнтують (неорієнтовні). Останні діляться на нейтральні та
!*{альШИВО орієнтовні (терміни Д. С. Лотте).
* О. І. Блінова, підкреслюючи особливу практичну важливість
явйШа вмотивованості в процесі термінологічної номінації, пише:
«Слід максимально використовувати функціональне
навантаження внутрішньої форми слова-терміна і бережливо
ставитися А° фактоРа його мотивації, бо вдало обрана при
створюванні терміна внутрішня форма може служити знаряддямпізнання
розвитку наукового поняття» [Бок, Гарниш, Лангнер, Штарке
1979, с. 36] (курсив наш).
Радянські лінгвісти завжди приділяли пильну увагу
вмотивованому утворенню мовних форм. А. Д. Швейцер і Л. Б. Ніколь-
ський пишуть: «Для соціолінґвіста важливо в рівній мірі й те,
що говориться, і те, як це говориться, тобто форма, в котру
заключається повідомлення» [Маслов 1987, с. 155).
Розглядаючи мотиваційні аспекти номінації, при дослідженні проблем
словосполучення необхідно враховувати не лише його коліґаційну
(морфосинтаксичну) і колокаційну (лексико-фразеологічну)
основи, але й такі фактори, як «поняттєва і соціолінгвістична
зумовленість словосполучення» [Колца, Тукан 1971, с. 14].
Недооцінка соціальних чинників у процесі номінації може
не тільки відбитися на акті комунікації, але й безпосередньо
шкодити самому соціальному явищу. У Газеті «Известия»
наведено цікавий приклад з підприємством-ґіґантом під назвою
Атоммаш, яке до січня 1976 року звалося малопривабливою
абревіатурою ВЗТМ. Перейменування різко потягло за собою
приплив свіжої робочої сили, особливо молоді2. Те ж саме
спостерігалося після заміни «КМК-2» на «Запсиб», «БАЖДМ» на
«ВАМ». Все це свідчить про те, що престиж будь-якої справи,
будь-якої кампанії не в останню чергу залежить і від назви,
Головними критеріями вдалої назви можна назвати такі: по-
перше, інформативність, по-друге, правильність, по-третє,
милозвучність та інші зручності3. Особливо це стосується назв
фірм та компаній в умовах ринкової конкуренції. Не
виключено, що саме з цієї причини південнокорейська компанія
«Gold Star» була перейменована на «LG». Психолог В. М. Ше-
пель стверджує, що невдала назва професії може викликати
хибні асоціації [Михальченко 1976, с. 88]. Науковець наводить
Ч|лу низку таких невдалих найменувань: «башмачник» на
залізничному транспорті, «кочегар», «прибиральниця» в багатьох
галузях господарства.
Чемонип А. Что в имени в твоем // Известия, 12.05.1995.
Горбапевский М. Вдоль по… Шиферной мстелица метст // Литсратур-
н*я газета, 5.06.1983.
93
Важко переоцінити роль лінгвістів, яку вони можуть і зобо-
в’язані відіграти у справі повноцінного, життєздатного створення
і застосування мовних форм. Відомий польський мовознавець
В. Дорошевський писав про укладачів словників: «Завдання тих,
хто працює над мовою, а особливо над словниками, — будувати
мости взаєморозуміння між людьми»4.
Дуже велику увагу ролі мови в суспільному житті
приділяли політичні лідери. Особливо це стосується політичних
систем, що тяжіли до тоталітаризму. Співвідносини ідеології мови
та мовознавства розглядалися, як правило, в двох
взаємопов’язаних аспектах: 1) використання ідеологією мови як знаряддя
пропаганди; 2) мова як об’єкт ідеологічної боротьби [Білодід,
Корнілов, Нерозняк, Вакуленко М., Вакуленко О. 1996, с. 3].
Цілком логічним наслідком взаємовпливу мови та ідеології було
виникнення в лінгвістиці поняття Ідеологеми, що
забезпечувало методологічну релевантність поняття й виразу в
соціолінгвістиці та утворювало компоненти способу комунікації даного
суспільного ладу [Исаев 1971, с. 61—67].
Змістом мовної політики будь-якого тоталітарного
суспільства було маскування під принципи гуманізму, миролюбства,
інтернаціоналізму, демократії, що обов’язково вимагало їх
мовного представлення через посередність однозначних,
загальнозрозумілих і загальноприйнятих форм. Так, комуністична
пропаганда досить часто оперувала такими привабливими ідео-
логемами, як «загальне та повне роззброєння», «пакет мирних
ініціатив», «зона миру», «люди доброї волі», «миролюбна
політика радянського уряду», «світле майбутнє» поруч із такими,
як «імперіалістичне оточення», «буржуазний націоналізм»,
«агресивний блок НАТО». Комуністична чи нацистська
пропаганда нерідко вдавалася до мовних спекуляцій, майстерно
оперуючи фактором невідповідності об’єктивного і суб’єктивного
в поняттях, що знаходить своє відображення у внутрішніх
формах. Це явище можна також характеризувати з погляду
психології: «Узагальнений образ сприйняття зіставляється з назвою,
і тим самим зумовлюється зворотний вплив слова на подальше
сприйняття» [Будагов 1974, с. 172]. Все це відбувається тому,
що завдяки відносній умовності зв’язку знаків природної мови
з дійсністю виникає можливість значного розвитку
конструктивних, прогностичних, інтерпретативних здатностей
людської свідомості [Кияк 1994, с. 119] і, отже, вплив на свідомість.
Якщо для слухача ідеальна сторона мовних засобів того, хто
говорить, постає як об’єктивний фактор, то, перекручуючи Д*
засоби на вигідний лад, можна впливати на «розуми та серця»
тих, хто сприймає інформацію. Всі антигуманні державні фор’
Злементьі лексикологии и сомиотика.— M.f 1973.— С. 225.
94
маЦІЇ спекулятивно використовували методи словесного впли-
у на маси. Звернемося до «досвіду» нацистської системи Тре-
fboro рейху. Гітлерівські амбіції, спрямовані на оволодіння не
дише цілим світом, але й, насамперед, розумом як пригнобле-
шОС народів, так і своєї «елітарної раси», закликали до
використання, здавалося б, традиційних і нейтральних внутрішніх
форм, але в них вкладалося «нове», жорстоке, переусвідомле-
дЄі нацистське значення. Німецький лінгвіст і публіцист,
колишній в’язень концтабору Віктор Клемперер, аналізуючи «мову
Третьої імперії», пише, що ця мова «змінює значення слів і
частоту їх вжитку, робить спільним здобуттям те, що раніше
належало комусь одному чи маленькій Групі, він конфіскує для
партії те, що раніше було спільним здобуттям, і при цьому він
пропитує своєю отрутою слова і групи слів, і форми речень,
він ставить їх на службу своїй жахливій системі» [Подольский
1985г с. 24]. Так, термін «селекція» означав «відбір для
відправки до газової камери»; всюди додавався компонент Volks —
«народний» (народне свято, народний товариш, виходець з
народу, чужий народові тощо); сполучення «добровільна
допомога» вживалося замість поняття «податок»: «історичною»
оголошувалася кожна промова фюрера; невід’ємною частиною
демократії була її «бойова сутність» («das kampferische Wesen
der Demokratie»); кожна газетна стаття переповнена лапками з
метою надання іронічного змісту «небажаним» поняттям,
слово «філософія» замінюється на «світогляд», а поняття
«система» одержує негативний відтінок, вимовляється зневажливо. Все
це служило інструментом ідеологічної обробки мас, мало на меті
придушення творчої думки.
Щось подібне спостерігалося у Радянському Союзі, у
країнах так званої «народної демократії» та в інших тоталітарних
системах. Особливо багато комуністична пропаганда містила
військової термінології, яка вживалася в галузях, що не мали
ніякого відношення до армії: «битва за врожай», «трудовий
десант», «трудовий фронт», «трудовий подвиг», «наступ
єдиним фронтом», «боєць студентського будівельного загону»,
«Ударна праця» тощо. Це зайвий раз давало привід говорити
на Заході про надмірну мілітаризацію комуністичного
суспільству про казармений спосіб життя. Критикувалися навіть такі
поняття, як «боротьба за мир», «Національний фронт» та інші
[Истрин 1988, с. ЗО].
Засуджуючи західне суспільство та капіталістичний лад,
комуністична пропаганда засуджувала одночасно численні за-
**АНі політологічні та соціологічні терміни, називаючи їх евфе-
ї^змами, які прикривають «сувору» капіталістичну дійсність.
?Ь Цю критику підпадали насамперед такі поняття, як «спра-
^№ивий курс», «індустріальне суспільство», «постіндустріальне
95
суспільство», «війна з бідністю», «світове лідерство», «західнщ
спосіб життя», «радянська загроза», «корпус миру», «відкриту
суспільство», «правова держава», «депролетаризація», «еконо*
мічний гуманізм», «система вільного підприємництва».
Хоча в деяких випадках у демократичних суспільствах те^
застосовували справжню евфемізацію заради прикриття не*
приємних тіньових сторін громадського життя. Так, замість
слова «звільнення» часто вживалося слово «пересування»5.
Особливо це було притаманно військовій галузі [Нікітіна 1996,
с. 95], Інколи такі поняття, які особливо не подобалися суспіль’
ству, «перелицьовувалися» засобами масової інформації, як це
вийшло з терміном «стратегічна оборонна ініціатива», який
сенатором Е. Кеннеді було перейменовано на «зоряні війни»
(на честь відомого американського фантастичного фільму).
Отже, мотивація іноді має яскраво виражений політичний
підтекст, більш чи менш влучний. Лінгвістиці відомі такі
випадки подібної мотивації суспільно важливих термінів. Так,
Г. В. Степанов пише про те, що в мові зулу для передавання
поняття «комунізм» вживається термін, що буквально означає
«вчення тих, хто їсть разом»; старий казахський термін, що
відповідав поняттю «Інтернаціонал», передавався словом з
буквальним значенням «відсутність родинного почуття». Інколи
поняття просто не відповідали їх первинній мотивації, як це
було, наприклад, у низці середньоазійських та північнокавказь-
ких мов, де слово «кібла», що вживалося для поняття «південний
напрям», буквально означало «напрям на Мекку», що для цих
народів не зовсім відповідало дійсності [Кияк 1985, с. 13].
Подібні приклади свідчать про труднощі, з якими
стикаються мови на шляху становлення та розвитку. Ще В. Гумбольдт
писав: «Вирішальним у відношенні позитивних рис і вад тієї чи
іншої мови є не те, що здатна висловити дана мова, а те, на що
ця мова надихає і до чого побуджує завдяки власній
внутрішній силі» [Буренина 1988, с. 323].
Вже з наведених прикладів життя людського суспільства стає
зрозумілою та велика роль чіткої відповідності внутрішніх форм
мовних одиниць їхньому лексичному значенню. Така
відповідність досягається як створенням соціально зумовлених,
загальноприйнятих, об’єктивних значень, так і вмотивованим
застосуванням особливостей, функцій і можливостей мовної номінації.
Ми торкнулися тут головним чином соціологічних аспектів
номінації, не претендуючи при цьому на їхнє повне розкриття-
Нашою метою було продемонструвати широкий діапазон
функціонування явища змістовної вмотивованості лексичних
одиниць і підкреслити релевантність її дослідження.
5 Литсратуриая газета, 5 06.1985.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.