Як відомо, під мовними паралелями
розуміють присутність спільних елементів (зокрема, лексичних) у двох
не обов’язково споріднених мовах. Такі мовні паралелі можуть
бути випадковими та закономірними. Випадкові лексичні
паралелі можуть бути викликані випадковим співзвуччям слів з
двох не обов’язково споріднених мов типу анґл. та перс, bad,
або лат. habere та нім. haben (хоча слова з обох мов збігаються
у значенні, етимологія в них різна); або анґл. tip та укр. тип
(випадкова співзвучність при повній відсутності спільності У
значенні). Закономірні лексичні паралелі спричинені свідомим
запозиченням лексичних елементів однією мовою з іншої [Дуби-
чинский 1995, с. 26].
Лексичні паралелі можуть бути спричинені й ознаками
територіальної спільності, коли в межах певного ареалу
(територіального, релігійного, культурно-історичного тощо) існує більш-
менш спільний лексичний фонд. Вгаип стверджував, що У
європейських мовах присутній так званий пан-європейськйй
елемент, що полягає в наявності у більшості європейських мов
спільних лексичних елементів. Багато європейських мов, і не
лише європейських, мають значну низку запозичень, які є р?’
120
зультатом міжнародних контактів з іншими політичними,
культурними та економічними ареалами. Це спричинило появу
мовних анклавів зі спільними наднаціональними елементами. До
цієї спільності Braun відносить такі ознаки спільного
лексичного фонду: а) спорідненість індоєвропейських мов, що
відбивається на зовнішній схожості багатьох лексичних елементів у
різних європейських мовах; б) взаємні запозичення або
запозичення з третіх мов; в) спільні запозичення з неєвропейських
мов; г) мовні угоди наднаціональних установ (церква, офіційні
організації); ґ) мовна стандартизація у міжнародних мовах
науки і техніки; д) обмін інформацією через міжнародні аґенції
новин. У свою чергу, ідентичну лексику (мовні паралелі)
можна розділити на три категорії залежно від сфер ужитку:
1, Загальновживані слова (типу банан, телефон). 2. Так звані
утилітарні слова (за визначенням Pfeffer’a), які можна
розцінити як основні лексеми важливих концептуальних та
спеціалізованих галузей; ці слова статистично не є дуже важливими, але
вони необхідні для позначення того чи іншого поняття в
різних суміжних галузях (такі слова, як фіорд, сервіс /у тенісі/
тощо). LSP, в свою чергу, підрозділяється на три підкатеґорії:
наукова мова, професійні діалекти та мова торгівлі (споживчої
сфери) [Braun 1989, с. 158-161].
Мовні паралелі можуть виникати на рівні
науково-технічної термінології у зв’язку з тим, що при створенні нових
термінів досить часто запозичується елемент іншомовного
походження. Е. Ф. Скороходько визначив чотири види відповідностей
лексичних паралелей у національних терміносистемах: 1.
Іноземний термін та термін рідної мови є абсолютними
еквівалентами (анґл. airplane — укр. аероплан; анґл. biology — укр.
біологія). 2. Термін рідної мови є відносним еквівалентом
іноземного (анґл. bulldoser — бульдозер з неповоротним
відвалом). 3. Термін рідної мови є частковим еквівалентом
іноземного. 4. Термін рідної мови є частковим відносним
еквівалентом (терміни двох мов висловлюють поняття, які пересікаються)
[Скороходько 1963, с. 82].
Ідеальні інтернаціональні форми мають абсолютно тотожні
значення в різних мовах. Такі форми можуть бути зрозумілі
безпосередньо особам, що не володіють іноземними мовами
[Felber 1980, с. 75]. Проте на практиці такі ідеальні форми інтер-
націоналізмів зустрічаються вкрай рідко. При прямому
запозиченні будь-якого терміноелемента носії різних мов-реципієн-
тів звертають увагу на різні семантичні ознаки форми, яку вони
засвоюють. Це призводить до семантичної невідповідності в
Різних мовах однакових лексичних одиниць. Лексичні
паралелі можуть мати абсолютно однакову внутрішню форму лише
при прямому запозиченні терміна з тієї мови, для якої ця
121
лексична одиниця теж є словом іншомовного походження,
запозиченим з третьої мови. В усіх інших випадках семантична
невідповідність у більшій чи меншій мірі обов’язково має
прояв. Виникають так звані «фальшиві (хибні) друзі перекладача»
(«ложньїе друзья переводчика», misleading words). Особливу
небезпеку вони становлять при технічному перекладі, вводячи
перекладача чи просто читача в оману помилковими
асоціаціями з певними термінами рідної мови, схожими за зовнішнім
виглядом, але відмінними за змістом.
Специфічну ґрупу становлять «фальшиві друзі
перекладача» у споріднених мовах: укр. гора — болт, гора (ліс); укр.
неділя — рос. неделя; анґл. also (також) — нім. also (отже); анґл.
gift (подарунок, дар) — нім. Gift (отрута); ісп. рото (флакон) —
рум. рот (дерево). До прямих запозичень такі «фальшиві друзі
перекладача» ніякого відношення не мають. Вони можуть бути
спричинені різними напрямками семантичного розвитку в
різних споріднених мовах однієї й тієї ж лексичної одиниці,
наприклад, шляхом переосмислення.
Інша річ — «фальшиві друзі перекладача», які виникають
саме при прямому запозиченні іншомовних елементів.
Особливо небезпечно це тоді, коли вони зустрічаються в науковій
термінології. Наявність різного роду семантичних
невідповідностей можна пояснити тим, що міжнародний термін,
засвоєний носіями тієї чи іншої мови, потрапляє під вплив
національної культури, додаючи до вихідної сукупності значень нові
значення [Белодед 1980, с. 77]. А це, у свою чергу, означає, що
дуже часто такі запозичення ведуть до розбіжностей у
значеннях одного й того ж елемента в різних мовах, бо, за
словами Ю. С. Маслова, після запозичення іншомовні елементи
набувають нового, вже не інтернаціонального значення, а інколи
навіть втрачають спільне значення [Маслов 1987, с 208].
Причина виникнення семантичних розбіжностей у
лексичних паралелях криється ще й у тому, що при запозиченні
одного й того ж терміна різними мовами враховуються, як правило,
різні семантичні відтінки. Бо будь-яка мова розвивається у своїх
власних специфічних умовах, запозичуючи певну кількість
інтернаціональних терміноелементів для задоволення певних
потреб у номінації того чи іншого поняття. Тому не може
здаватися дивним той факт, що будь-який інтернаціональний
елемент (переважно греко-латинського походження), який У
мові-джерелі вже має кілька значень, тією чи іншою мовою
запозичується далеко не в усіх значеннях, а лише у певних, які
при порівнянні можуть або збігатися частково, або зовсім не
збігатися [Акуленко 1971, с. 256]. Схожість форм при розбіж*;
ностях у значенні не може давати підстав називати такі лексичні
паралелі справжніми інтернаціоналізмами.
122
Е. Ф. Скороходько визначив основні причини виникнення
«фальшивих друзів перекладача». Такими причинами
випадкові схожості зовнішньої форми (при різній внутрішній формі)
можуть бути: 1) використання однакових слів у різних мовах
при утворенні термінів шляхом переносу назви; 2) асоціації
первинного значення зі схожими ознаками різних об’єктів
термінування; 3) надання переваги в різних мовах різним
сторонам змістової структури міжнародних термінів. Труднощі для
перекладу таких термінів полягають у тому, що перекладач,
знаючи про наявність подібного лексичного елемента в рідній
мові, помилково вважає його змістовим еквівалентом
іноземного терміна, особливо якщо ці терміни мають щось спільне у
значенні. Е. Ф. Скороходько називав часткові інтернаціоналіз-
ми відносними еквівалентами, розуміючи під ними терміни, що
висловлюють поняття, родове відносно поняття, що
висловлюється перекладеним терміном. «Фальшиві друзі перекладача» з
числа міжнародних термінів Е. Ф. Скороходько розділив на
групи залежно від їхнього походження: 1. Терміни, що набули
у різних мовах різного значення через зміни значення при
запозиченні (напр., boiler). 2. Терміни — «фальшиві друзі
перекладача», що змінили значення значно пізніше, вже у мові-
реципієнті, бо будь-який запозичений іншомовний термін з
часом не сприймається як чужий елемент і в подальшому
підпорядковується всім законам розвитку лексики даної мови,
змінюючи значення подібно до корінних слів, і, таким чином,
порушується змістова відповідність між даною парою термінів.
3. «Фальшиві друзі перекладача», що виникли через те, що те
чи інше слово зазнало змін значення у мові-продуценті, в той
час як у мові-реципієнті дане слово зберегло попереднє
значення [Скороходько 1963, с. 62 — 81].
Інколи при запозиченні термін набуває вужчого значення,
інколи — навпаки, ширшого. Інколи значення переноситься на
інший об’єкт за певними суміжними ознаками. Серед причин
виникнення «фальшивих друзів перекладача» Д. С. Логге
визначив такі: 1. Надання слову технічної визначеності, повної чи
тільки у поєднанні з іншими елементами. 2. Звуження
значення, тобто перенесення терміна з родового поняття на видове.
3. Розширення значення. 4. Зміщення значення (за аналогією).
5. Перенос терміна за зовнішньою аналогією [Лотте 1982, с. 21].
Р. А. Будаґов, у свою чергу, пропонував класифікувати
різні види семантичної невідповідності за такими категоріями:
1. В одній мові слово має загальніше (менш спеціальне)
значення, ніж в іншій (фр. idiome, icn. idioma, укр. ідіома). 2. Родове
значення в одній мові, видове — в іншій (Jen. vianda — їжа, фр.
viande — м’ясо; нім. Tier — звір, анґл. deer — олень). 3.
Однозначність в одній мові — багатозначність в іншій (анґл. gallant —
123
укр. галантний). 4. Міжмовна стилістична нееквівалентність слів
та словосполучень (укр. гуманність, анґл. humanity, ісп. humanidad
фр. humanity. 5. Неархаїзм в одній мові — архаїзм в іншій {укр^
авто — рос. авто; анґл. airplane — рос. азроплан). 6. Лексично
вільне в одній мові — невільне в іншій (укр. ідея — анґл. idea).
7. Термін в одній мові — нетермін в іншій (рос. резина — анґл. resin-
укр. пенальті — анґл. penalty). 8. Слово в одній мові — словоспо*
лучення в іншій (укр, метрдотель — фр. maitre d’hotel; укр. щ^
девр — фр. chef d’oeuvre) [Будагов 1974, с 142—145].
Зміна значення частіше за все носить еволюційний
характер. Такі зміни значення, за словами Д. С. Лотте, бувають
кількох видів: 1) Поступова зміна значення терміна відповідно до
поступової зміни самого значення. 2) Різка (стрибкова) зміна
значення терміна у певний період, зумовлена різкою зміноіо
поняття, Генетично пов’язаного в тій чи іншій мірі зі старим.
3) Поява в терміна нових значень шляхом його переносу на
інше поняття, за аналогією чи системністю. 4) Розрив між
значенням слова, що вживається як самостійний термін та як
елемент, що входить до складового терміна або терміна-словоспо-
лучення. Розбіжності між значеннями терміна запозиченого та
терміна-прототипа можуть мати місце також у момент
запозичення [Лотте 1982, с. 17 — 19]. Найчастіше це буває через
свідомий вибір якогось одного значення, або навіть (хоча це
зустрічається вкрай рідко) навмисна зміна.
За наявністю або відсутністю хоча б одного спільного
значення «фальшиві друзі перекладача» поділяються на часткові
інтернаціоналізми та псевдоінтернаціоналізми. В. В. Акуленко
стверджував, що інтернаціоналізм не обов’язково означає
ідеально досконалий еквівалент, і навіть частково «фальшиві друзі
перекладача» в цілому можуть залишатися інтернаціоналізма-
ми. При цьому «фальшиві друзі перекладача», які в різних
мовах мають щось спільне у значенні (різними є лише відтінки
цього значення), суттєво відрізняються від псевдоінтернаціона-
лізмів, тобто міжмовних омонімів, які не мають у змісті нічого
спільного та є лише окремим випадком «фальшивих друзів
перекладача» [Акуленко 1971, с. 260; Акуленко 1969, с. 373].
Виходячи з цього, можна дійти висновку, що переважна
більшість інтернаціоналізмів є частковими інтернаціоналізма-
ми, а повні інтернаціоналізми — це також окремий випадок
часткових інтернаціоналізмів.

Звичайно, ступінь розбіжності між значеннями тих чи
інших лексичних паралелей не є однаковим. Тому всі лексичні
паралелі, не пов’язані з мовною спорідненістю, можна
розділяти на дві категорії — інтернаціоналізми та псевдоінтерна-
ціоналізми. Інтернаціоналізми, в свою чергу, теж можна
розділити на дві групи — повні та часткові.
Таким чином, з’являються три види лексичних паралелей:
1) повні інтернаціоналізми, тобто слова, що повністю
збігаються в усіх значеннях в обох мовах; 2) часткові
інтернаціоналізми, тобто слова, значення котрих збігаються лише частково, і
3) псевдоінтернаціоналізми, значення котрих у цих двох мовах
не збігаються взагалі.
Псевдоінтернаціоналізми — це також слова, які були
утворені з міжнародних морфем та не вийшли за межі конкретної
мови-продуцента, тобто не були запозичені іншими мовами
(типу рос лифтер) [Дубичинский 1993, с. 63].

Таким чином, «фальшиві друзі перекладача» поєднують у собі
як часткові інтернаціоналізми, так і псевдоінтернаціоналізми.
Протягом останніх десятиліть все помітнішою стає
тенденція до зближення значень міжнародних термінів та
поступового подолання семантичних розбіжностей. Звичайно, цей
процес буде довготривалим, до того ж, остаточно позбутися
«фальшивих друзів перекладача» неможливо, але стосовно
побудови та стандартизації нових термінів зробити це цілком
реально. Часто це підкріплюється відповідними міжнародними
Документами. Так, Міжнародна Організація Стандартів (ISO)
розробила спеціальний документ — International Unification of
Concepts and Terms (ISO/R 860-1968/E/). У цьому документі,
зокрема, говориться, що для успіху в кооперації, контактах та
обміні термінологічною інформацією технічні терміни повинні
Мати однакове значення в усіх мовах, де вони
використовуються [Drozd, Roudny 1980, с. 36].