Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько 3. Б. - Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти

4.2.3.2. ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМУ

загрузка...

Питання про інтернаціональне та національне
у термінотворчому процесі пов’язане насамперед з проблемою
встановлення критеріїв, які визначають поняття
інтернаціонального та відрізняють інтернаціональні слова від звичайних наївсь
нальних запозичень. Бо часто виникає плутанина між справжні-
ми інтернаціоналізмами та простими запозиченнями з тієї причини,
що будь-яке запозичення, навіть якщо його було зроблено лише
однією мовою, може бути прийнято за інтернаціоналізм.
З іншого боку, в науковій термінології присутні терміни,
утворені шляхом запозичення не самого слова, а лише його
змістової структури [Скороходько 1963, с. 62]. Кажучи про
схожість форм інтернаціональних знаків, слід мати на увазі не
тільки звучання чи написання, але й вмотивованість, чи
«внутрішню форму» знаків (як їх синхронічну характеристику,
«буквальне значення», що враховується носіями даної мови). При
цьому роль можуть відігравати всі три принципово можливі
типи вмотивованості: 1 — фонетична, тобто прямий зв’язок
звучання зі значенням; 2 — морфологічна, тобто словотворча
структура складних і похідних слів; 3 — семантична, тобто
синхронічно відчувана переносність значення в межах
семантичної структури багатозначного слова. По суті, з
морфологічною вмотивованістю слів можна також зіставити
вмотивованість усталених (зокрема термінологічних) словосполучень,
котра визначається значеннями зіставлених слів, їх
морфологічною формою та синтаксичними відношеннями. В інтернаціо-
налізмів значення завжди схожі, тоді як схожість форм може
спиратися на певну низку ознак [Акуленко 1971, с. 256].
Особливо важливим питання про критерії визначення
інтернаціонального елемента та простого запозичення постає в
науково-технічних термінах [Gajda 1990, с. 98 — 106; Володина 1993,
с. 31—41]. Бо тут виникає природне питання: чи кожний
термін іншомовного походження є інтернаціональним. І, навпаки,
чи завжди є проявом пуризму переклад інтернаціонального тер-
міноелемента.
Чіткі критерії визначення поняття інтернаціоналізму, на
жаль, відсутні, і тому різні науковці тлумачать дане поняття
по-різному. Наукове визначення поняття лексичного
інтернаціоналізму намагався дати І. К. Білодід, стверджуючи, WP
інтернаціоналізмами в мовознавстві слід називати особливо
важливі форми лексичної спільності, які є міжмовною
синхронічною категорією, що має прояв лише при зіткненні
або зіставленні мов [Белодед 1980, с. 13]. На думку більшості
126 науковців, іитернаціоналізми мають міжнаціональний
характер вживання (їх не можна відносити до слів рідної мови),
однакові за значенням та аналогічні за вимовою як мінімум у
трьох неспоріднених мовах. При цьому вони не обов’язково
мають характер запозичень (вони виходять за межі
запозичень), бо багато слів рідної мови стали інтернаціоналізмами
[Кияк 1992, с. 144-145].
В усякому разі, національна форма, навіть якщо вона
засвоєна якоюсь іншою мовою, може вважатися водночас
інтернаціональною лише за умови, що є форми етимологічно
ідентичні з нею у кількох інших мовах, що всі ці форми є схожими,
а мови належать до різних мовних сімей [Белодед 1980, с. 120;
Nedobity 1989, с. 174].
Іитернаціоналізми, як правило, не вважаються елементами
окремо взятої мови, бо, таким чином, заперечуватиметься їх
інтернаціональний характер [Кияк 1992, с. 144 — 145]. З іншого
боку, чужими для тієї чи іншої мови їх теж назвати досить
важко, бо це знову приведе до заперечення їх
інтернаціонального характеру (інтернаціональне не може бути для когось
чужим, якщо воно дійсно інтернаціональне). Звідси можна дійти
висновку, що поняття «інтернаціональне» виходить за межі двох
протилежних та взаємовиключних понять «своє — чуже». Це,
радше, своє та чуже одночасно. Якщо в будь-якій мові будь-
який іншомовний елемент вважається чужим, його
інтернаціональність у такому разі ставиться під сумнів. Будь-який
іншомовний елемент вважається своїм, якщо він добре засвоєний,
і, навпаки, чужим він вважатиметься тоді, коли в його
засвоєнні немає ніякої необхідності. Основними критеріями для
віднесення будь-якого слова до числа «чужих» або «своїх», за
словами Д. С. Лотте, є такі:
1. Наскільки сполучення звуків даного слова
відповідає загальноприйнятим сполученням даної мови;
2. Наскільки морфологічна форма й окремі
формальні приналежності слова відповідають
загальноприйнятим в даній мові, гармонують з усією будовою мови;
3. Чи є похідні від слова, що розглядається, та чи не
стоїть воно окремо [Лотте 1982, с, 10].
В. В. Акуленко стверджував свого часу, що поняття
інтернаціоналізму має певну низку критеріїв, що відмежовують це
явище від інших проявів лексичної спільності, зокрема,
простих запозичень. Головний з них полягає в тому, що просто
іншомовне слово торкається лише однієї мови, тоді як
інтернаціоналізм стосується одразу кількох мов, до того ж, в одній
мові ця категорія існувати не може. Причому інтернаціоналізм —
Це не обов’язково ідеальний еквівалент. Навіть деякі
розбіжності у значенні не роблять той чи інший елемент менш інтер-
127
національним. Відносною є також схожість форм інтерна-
ціоналізмів, яка може ґрунтуватися на одній, двох або трьох
ознаках з числа вказаних [Акуленко 1971, с. 251—260].
Тут, звичайно, не йдеться про абсолютну тотожність зовніщ.
ньої форми інтернаціоналізмів чи їх значень. Тотожність може
проявлятися лише частково, у схожості окремих елементів за
формою та значенням. Абсолютно однаковими ці слова бути
не можуть хоча б через природні розбіжності в
артикуляційній базі кожної мови. Нема такої мови, котра могла б засвоїти
абсолютно всі звуки, які тільки можливі у людській мові. До
того ж, у переважній більшості мов можливі далеко не всі типи
складу, та й фонемна дистрибуція теж буває обмежена. А якщо
врахувати існування розбіжностей у системах письма щодо
принципів написання, то можна дійти висновку, що схожість
інтернаціональних слів може бути лише відносна.
Особливе місце тут займає питання про запозичення
інтернаціональних терміноелементів. «Наукове визначення поняття
лексичного інтернаціоналізму можливе саме в межах понять
даної сфери. Відомо, що інтернаціоналізмами в мовознавстві
називають не всі прояви інтернаціонального в мовах, а тільки
особливо важливі форми міжмовної загальності у лексиці…
Інтернаціоналізми є міжмовною синхронічною катеґорією,
котра проявляється лише у випадку зіткнення та порівняння мов»
[Белодед 1980, с. 13].
Виходячи з усього викладеного вище, можна дати
остаточне визначення поняттю «інтернаціоналізм». Отже, той чи
інший елемент є інтернаціональним за умови, якщо він повністю
чи частково збігається у своїй зовнішній та внутрішній формах
принаймні у трьох неспоріднених мовах.
Хоча не слід і тут абсолютизувати інтернаціональні знаки
щодо присутності їх у неспоріднених мовах, бо, на думку
В. В. Акуленка, їх відносність проявляється в багатьох
питаннях, у тому числі таких, як ґенетичне відношення мов, що
входять до ізоґлос інтернаціоналізмів, а також співвідношення їх
форм та значень. Що стосується присутності
інтернаціоналізмів у неспоріднених мовах, то тут зустрічаються думки про
три неспоріднені мовні сім’ї. Іноді як критерій висувається
вимога, аби не менш ніж дві з таких мов були «світовими».
Проте такий критерій, на думку В. В. Акуленка, є лише
умовним робочим припущенням [Акуленко 1971, с. 255].
Інтернаціоналізми слід відрізняти від екзотизмів, які
означають явища, що не мають місця в житті носіїв мови-реципі-
єнта. Такі терміни входять до мови-реципієнта в своєму оригі;
нальному вигляді (фонетичне запозичення), рідше — у вигляд1
кальки [Скороходько 1963, с. 87].

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.