Фонетичний принцип написання є повною
протилежністю етимологічному принципові. Полягає він у
повному пристосуванні іншомовного слова до мови-реципієнта та
ігноруванні його оригінального написання. Фонетичний
принцип написання зустрічається при різниці в системах письма
мови-продуцента та мови-реципієнта.
Особливого розповсюдження фонетичний принцип
написання набув у східних мовах, де, по-перше (у більшості
випадків) використовуються власні системи письма (які, до того ж,
відрізняються своїм принципом побудови від латиниці), а, по-
друге, в багатьох східних мовах кількість типів складів
обмежена (особливо в мовах Східної Азії). Так, наприклад,
інтернаціональні елементи сильно спотворюються в японській мові
(див. розділ 1.3.2.1.1). У в’єтнамській мові через обмежену
кількість складів інтернаціональні слова так само
спотворюються: ho-kdy (хокей, від анґл. hockey), bokso'(бокс, від анґл<
box), ban сбпд (балкон), хіе’с (цирк), dang-xinh (дансінґ), phim
(фільм) тощо.
В свою чергу, деякі японські слова, що стали інтернаціона-
лізмами, теж закріпилися в європейських мовах саме в своєму
фонетичному написанні за системою Hepburn (на відміну від
більш морфологічної та етимологічної системи Kunrei-siki, Щ°
використовується для внутрішніх потреб): tsunami (за
системі 40
jrtOK) Kunrei-siki — tunami), judo (за системою Kunrei-siki —
zyudo), geisha (за системою Kunrei-siki — geisya), hibakushi (за
системою Kunrei-siki — hibakusi).
Проте фонетичний принцип написання іншомовних слів
зустрічається і в деяких європейських мовах: італійській
(direttore, progetto, fstruzionej, португальській fprodugaoj,
білоруській, сербській (апсолутизам, продукат). Проте, на відміну
від східних мов з обмеженою кількістю складів, фонетичний
принцип написання в європейських мовах полягає трохи в
іншому аспекті, а саме — в ігноруванні написання та вимови
відповідного запозиченого елемента в мові-продуценті та
морфологічної структури запозиченого слова як у мові-продуценті,
так і в мові-реципієнті.
Фонетичний принцип написання є великим благом для тих,
хто не хоче вчити іноземні мови, з яких ці слова
запозичуються. З іншого боку, етимологічний принцип ускладнює
навчання письму та читанню, але полегшує оволодіння іншими
мовами [Fierman 1991, с. 276].
Проте мови з чисто етимологічним або чисто фонетичним
принципом написання інтернаціональних слів зустрічаються
досить рідко. Причиною цього є та обставина, що жодна з
розвинених мов не використовує алфавіт, який є ідеально
фонографічним, тобто який з абсолютною точністю відображає всі
наявні в тій чи іншій мові фонеми. Будь-яка орфографія
зображує фонеми лише приблизно, умовно, з більшою чи меншою
точністю. Ідеальний фонографічний алфавіт може бути
створено лише для безписемної (молодописемної) мови [Суперан-
ская 1978, с. 8]. Тому щодо розвинених мов з давніми писемними
традиціями справедливіше було б говорити про фонетико-мор-
фологічний принцип написання термінів. Він, безумовно, є
найрозповсюдженішим способом графічного оформлення
іншомовних термінів. Цей принцип не передбачає
орфографічної трансплантації, але й він не є чисто фонетичним.