Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько 3. Б. - Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти

ТЕРМІНОЛОГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА МОВНОГО ПЛАНУВАННЯ. 5.1. ТЕРМІНОЛОГІЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЯ

Лексична модернізація та лексична
стандартизація як основні аспекти планування корпусу мови включають
в себе такі заходи, як, відповідно, термінологічна модернізація
та термінологічна стандартизація. Ці заходи можна об’єднати
в один комплекс заходів під назвою термінологічне планування,
яке є одним з аспектів планування корпусу мови [Budin 1994,
с. 62] та грає далеко не останню роль у подоланні технічних
комунікаційних бар’єрів. Воно, таким чином, включає в себе
модернізацію та стандартизацію.
Отже, термінологічне планування — це організована та
узгоджена робота з термінологічної модернізації та стандартизації,
спрямована на формування відповідних LSP та розвиток
термінологій, які ще відсутні в мові-реципіенті [Picht, Draskau, c. 17].
Термінологічне планування може здійснюватись як
відповідальними установами (див. Додаток 1), так і окремими особами,
але, незалежно від цього, цей процес завжди має
централізований характер,
У деяких країнах урядові установи також можуть
втручатися в процес термінологічного планування з метою захисту
національних LSP від іншомовного впливу. Характер
термінологічного планування залежить і від статусу мови. Так, малі
розвинені країни типу Данії та Норвегії не можуть розвивати
терміносистеми абсолютно для всіх галузей через брак
відповідних фондів та кадрів. Тому вони в деяких специфічних
галузях застосовують іншу мову, частіше за все, англійську [Felber
19842, с. 3-4].
Термінологічна модернізація полягає у створенні нових
термінів. Такі заходи необхідні як складова частина заходів,
пов’язаних з плануванням статусу мови. Бо, як вже було сказано
вище, галузеві терміносистеми не можуть бути присутніми в
145 будь-якій мові апріорі. Технологічні знання не можуть
розповсюджуватися в межах будь-якої мови при відсутності галу,
зевих термінологій, що веде до дискримінації носіїв даної мовц,
які змушені вчити для цього іноземні мови, та, зрештою, до
відставання даної країни [Nedobity 1989, с. 169—170].
Особливо важливо це для технічного перекладу, який сприяє форму,
ванню спільних лексичних шарів у різноманітних мовах світу
[Журавлев 1982, с. 240]. Отже, термінологічна модернізація,
яка є поодиноким випадком мовної модернізації, спрямована
на реалізацію потенціалу мови в тій чи іншій галузі.
Термінологічна модернізація має місце в двох основних
випадках: при перекладі суспільно-політичної або
науково-технічної літератури з однієї мови на іншу (у випадку наявності
лакун у мові перекладу) та при запровадженні відповідної мови
у тій або іншій галузі науки чи техніки.
При цьому модернізація може мати дві тенденції —
перелицювання відповідної терміносистеми мови-продуцента на
манер мови-реципієнта [Іваницький, Кияк 1995, с. 3] (так звана
псевдомодернізація) та побудова власних терміносистем з
урахуванням фонетичних та граматичних особливостей
мови-реципієнта (так звана справжня модернізація).
Випадки з псевдомодернізацією мають місце в умовах
багатомовності або панівного статусу однієї мови відносно інших.
Типовим прикладом псевдомодернізації є термінологічне
планування у колишньому СРСР відносно мов народів СРСР (крім
російської). Якщо у російській мові створювалися справжні
національні терміносистеми з урахуванням тонкощів російської
фонетики та граматики, то в усіх інших мовах під приводом
побудови єдиного лексичного фонду національні
терміносистеми майже не формувалися, натомість просто брався
відповідний російський еквівалент, який або калькувався, або
запроваджувався без будь-яких змін. Подібні явища спостерігаються в
деяких країнах третього світу, де місцеві мови перебувають
під сильним впливом мови колишньої метрополії. У таких
випадках для висловлення тієї чи іншої думки (при
відсутності необхідних еквівалентів рідної мови) береться
відповідне слово або навіть словосполучення з мови колишніх
колонізаторів.
Справжня термінологічна модернізація має місце тоді, коли
є намагання пристосувати ту чи іншу мову до сучасних умов та
запровадити її в усіх сферах суспільно-політичного життя та в
усіх галузях науки. Побудова нових термінів може в таких
випадках бути спрямована або на інтернаціоналізацію, або на
пурифікацію. Проте, незалежно від тенденції, кінцева мета тер’
мінологічної модернізації є однаковою — можливість рідн0ї°
мовою висловлювати будь-яку наукову думку. Термінологій
модернізація може проводитись як мовознавцями, так і
фахівцями відповідної галузі, зацікавленими в наявності чітких
позначень галузевих реалій [Михневич 1988, с. 49 — 50]. Тому
завдання перекладу незареєстрованих термінів та заміни невдалих
варіантів співвідноситься з проблемою зовнішнього оформлення
нових термінів.
Термінологічна стандартизація є другим, не менш
важливим, аспектом термінологічного планування [Дрезен 1935; 1936;
Akhmanova 1985, с. 86; Oeser 1985, с. 92; Baxman 1985, с. 272].
Вона спрямована на вибір термінологічної норми та її
затвердження як обов’язкового варіанта, а також на усунення
двозначності у спілкуванні [Picht, Draskau, c. 17], гармонізацію терміно-
систем [Dzhincharadze 1994, с. 94], їх інтернаціоналізацію [Leicik
1994, с. 97-107] та їх уніфікацію [Anjuskin 1994, с. 146-200],
щоб нові терміни були вмотивовані та зрозумілі всім
галузевим фахівцям, а також для запобігання зайвим синонімам.
«Якщо свідомо не займатися термінами — науковці кінець
кінцем перестануть розуміти один одного» [Будагов 1974, с. 124].
Нарешті, головною метою стандартизації є, з одного боку,
полегшення спілкування між фахівцями шляхом усунення
двозначності та необов’язкової синонімії, а з іншого —
полегшення діловодства тією чи іншою мовою в тій чи іншій галузі
[Duquet-Picard 1983, с. 95-96].
Як стверджували Jernudd та Das Gupta, стандартизація може
торкатися як варіанта взагалі (затвердження того чи іншого
варіанта як наддіалектної норми), так і деяких окремих
аспектів того чи іншого варіанта (наприклад, термінологічна
стандартизація) [цит. за: Carmel Heah Lee Hsia 1989, c. 228].
Питання про стандартизацію науково-технічних термінів
вперше поставив на початку 30-х років австрійський інженер
Евґен Вюстер [Buhler 1985, с. 64]. Саме він вперше звернув
увагу на необхідність розробки термінологічних стандартів
та централізованого керівництва науково-технічною мовою.
«Технік-інженер може цікавитись красою мови, багатством її
відтінків. Але питаннями точності, зрозумілості, питаннями
спрощення науково-технічного спілкування він цікавитись зобов ‘я-
заний» [Дрезен 1935, с. 3].
Зокрема Вюстер підкреслював, що стандартизація мови
відбувається трьома шляхами — а) пропозицією щодо нових
термінів (словотворчість); б) вибором між уже наявними
синонімами та омонімами та в) реєстрацією і закріпленням наявного
вжитку лексичних одиниць. Особливо важливим є завдання з
Усунення омонімії [Wtister 1931, с. 170-171].
У науковій термінології поштовхи до стандартизації та
інтернаціональної уніфікації спеціальних мов можуть
здійснюватися найбільш ефективно [Bauer 1985, с. 128]. Nedobity визначив
147
принцип стандартизації та уніфікації інтернаціональної терміне^
логії, який ґрунтується на кількох рівнях і торкається таких
аспектів, як: а) поняття та система понять; б) дефініції, тобто
описи понять за допомогою інших, вже відомих понять, пере,
важно у вигляді слів та термінів; в) внутрішня форма термінів;
г) зовнішня форма термінів [Nedobity 1989, с. 168—171].
Термінологічна стандартизація може включати не лише
стандартизацію правопису того чи іншого терміна або простий ви-
бір синонімів та затвердження одного з них як норми. При
цьому виробляється сам механізм стандартизації, який може
включати стандартизацію правил та процедури побудови
терміносистем [Carmel Heah Lee Hsia 1989, c. 227].
Стандартизація в галузі термінології проходить, головним чином, через
такі етапи: 1) реґуляризація; 2) уніфікація; 3) власне
стандартизація, або звуження правил. Торкається вона, в основному,
таких аспектів мови, як вимова, написання, пунктуація,
морфологія тощо [Sager 1985, с. 240-241].
Gasthuber визначив два рівні термінологічної стандартизації:
1) стандартизація термінологічних принципів та методів терміно-
графії (загальна стандартизація); 2) стандартизація окремо
взятих терміносистем (систематична стандартизація), тобто
розробка стандартизованих термінологій певної галузі.
Систематична стандартизація, в свою чергу, включає в себе такі етапи:
а) розмежування суміжних понять у межах однієї системи
понять через встановлення та затвердження цих понять у
дефініціях; б) встановлення системи понять через оцінку та вибір
способів термінотворення, що закріплюються за поняттям;
в) оцінка та вибір елементів, які використовуються для
побудови нових термінів [Gasthuber 1985, с. 261—262].
Проте термінологічна стандартизація — це поняття в
багатьох аспектах умовне. Тому що навіть після відповідних
заходів зі стандартизації та уніфікації все-таки будуть існувати певні
синонімічні паралелі. Абсолютна стандартизація неможлива
через неможливість повного усунення термінологічних
синонімів з активного вжитку [Drozd, Roudny 1980, с. 35].
Felber визначив два типи стандартизації термінології, а саме:
1) стандартизація термінологічних принципів та методів для
термінологічної лексикографії; 2) підготовка стандартизованих
термінологій, яка, в свою чергу, включає такі етапи: а)
дослідження термінологічної системи конкретної галузі, тобто
дослідження теперішнього використання термінології; б) надання
форми термінологічній системі (системі понять та їх термінів)і
тобто свідоме утворення та модернізація термінології, а також
узгодження термінології; в) рекомендації щодо узгодженої
термінології (публікації термінологічного стандарту) та
підтримка її застосування [Felber 1980, с. 66 — 70].
Само з метою стандартизації науково-технічної
термінології при Міжнародній організації стандартів (ISO) було в 1947
році створено Комітет з технічної термінології ISO/TC 37
«Термінологія (принципи та координація)» [див. Додаток 2),
завданням якого є «стандартизація методів побудови термінів,
формування термінологій та координація термінотворчої роботи»
[French 1985, с. 248]. Термінологічна стандартизація зводиться
до: а) стандартизації термінології на основі міжнародних
термінологічних стандартів та б) стандартизації
термінологічних принципів та методів [Galinski, Nedobity 1989, с. 1].
Модернізацію та стандартизацію можна розглядати як два
етапи термінологічного планування: спочатку йде процес
заповнення лакун та побудови нових термінів, далі йде процес
централізованого відбору найбільш вдалих варіантів та
затвердження галузевих термінологічних стандартів. Кінцевою метою
термінологічного планування є розробка систем однозначних
термінів [Лотте 1961, с. 9],

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.