Довідник українських прізвищ. Ю.К. Редько

II. ВІДМІНЮВАННЯ І ПРАВОПИС УКРАЇНСЬКИХ ПРІЗВИЩ

Як уже згадувалось, сучасні українські прізвища
поділяються на дві великі групи, прізвища іменникового типу
і прізвища прикметникового типу. Звичайно, за своїм
значенням і перші, і другі як родові назви людей є
іменниками.
Прізвища іменникового типу за походженням та
морфологічною будовою дуже різноманітні. Серед них
зустрічаються:
а) іменники І відміни (Сорока, Паляниця, Гуща);
б) іменники II відміни (Вовк, Коваленко, Кравець,
Ваньд, Гай, Гриневич);
в) колишні іменники III відміни (Кіпоть, Височінь);
г) колишні іменники IV відміни (Верескля, Крупеня);
д) скам’янілі форми родового відмінка однини
іменників II відміни (Баса, Давида, Захара);
є) скам’янілі форми родового відмінка множини
іменників IV відміни (Михальчат, Процев’ят);
є) скорочені імена (Влад, Мих, Нич);
ж) скам’янілі дієслівні форми (Бажай, Бий, Величай,
Посунько, Ба шиї);
з) прислівники (Бистро, Красно, Часто);
и) вигуки і звуконаслідувальні слова (Ґуль, Куку-
ріка, Леле);
і) частки та інші несамостійні слова (Най, Нех, Пак);
ї) складні слова і лексикалізовані фразеологізми
(Підкуй муха, Рябокордвка, Добридень, Отченаш, Непййпиво,
Панібудь іаека);
й) слова іншомовного походження (В’єнц — польське,
Гергель — німецьке, Кекиш — мадярське, Фанта —
румунське) та ін.
Проте сьогодні всі вони зводяться до двох типів
відмінювання.
Усі без винятку прізвища, які закінчуються на -а(-я),
тобто не тільки первісні іменники І відміни, як Сорока,
Паляниця, Гуща, а й такі, як Давида, Крупеня,
Підкуймуха, Кукуріка, відмінюються як іменники І відміни,
твердої, м’якої або мішаної групи, як-от:
Тверда група М’яка група Мішана група
О д н и н а
Підкуймуха
Підкуймухи
Підкуймусі
Підкуймуху
Підкуймухою
Підкуймусі

Підкуймухи
Підкуймухів
Підкуймухам
Підкуймухів
Підкуймуками
Підкуймухйх
Крупеня
Крупені
Крупе ні
Крупеню
Крупенею
Крупені
н ожи на
Крупені
Крупенів
Крупеням
Крупенів
Крупенями
Крупенях
Гйча
Гичі
Гичі
Гйчу
Гйчею
Гичі
Гичі
Гичів
Гичам
Гичів
Гичами
Гичах
Прізвища, які закінчуються на -а(-я), бувають
однакові для чоловіків та жінок і однаково відмінюються.
Для прізвищ цього типу характерне, як і для
іменників— загальних назв І відміни, чергування
приголосних г, к, х з приголосними з, ц, с у давальному і
місцевому відмінках однини: Підкуймуха — Підкуймусі,
Моруга — Морузі, Цяпка — Цяпці.
Єдине, що відрізняє відмінювання цих прізвищ від
загальних назв І відміни,— це форма родового і знахід-
ного відмінків множини, яка завжди набуває закінчення
-ів: Сороків, Середі в, Сокирі в, Паляниці в.
Усі інші прізвища іменникового типу, тобто ті, що
закінчуються на твердий чи м’який приголосний, на -й
і на -о (з попереднім твердим або м’яким приголосним),
відмінюються, як іменники відповідної групи II відміни:

Тверда група
Однина
Сокирко, Процев’ят
Сокирка, Процев’ята
Сокйркозі або Сокирку,
Процев’ятові або Процев’яту
Сокирка, Процев’ята
Сокйпком, Процев’ятом
Сокйркові або Сокирку
Процев’ятові, Процев’яту
або Процев’яті
М’яка група
Бажай, Ваньд
Божая, Баня
Бажаеві або Бажаю,
Ваневі або Баню
Бажая, Баня
Бажаєм, Ване ж
Бажаеві, Бажаю
або Бажаї, Ваневі,
Баню або Вані
Мішана група
Однина

Гриневич, Нич
Гриневича, Нйча
Гриневичеві або
Гриневичу, Нйчеві або
Гриневича, Нйча
Гриневичем, Нйчем
Гриневичеві або
Гриневичу, Нйчеві або
Ийчу
Нйчу
Тверда група М’яка група
Множина
Н. Сокирки, Процев’ятй Бажаї, Вані
Р. Сокирків, Процев’ятів Бажаїв, Ванів
Д. Сокиркам, Процев’ятам Бажаям. Баням
3. Сокирків, Процев’ятів Бажаїв, Ванів
О. Сокирками, Процев’ятами Бажаями, Банями
М. Сокирках, Процев’ятах Бажаях, Банях
Мішана група
Множина
Н. Гриневичі, Нині г
Р. Гриневичів, Ничів
Д. Гриневичам, Ничам
3. Граневичів, Ничів
О. Гриневичами, Ничами
М. Гриневичах, Ничах
Для цього типу відмінювання характерне те, що в
родовому відмінку однини всі прізвища можуть мати тільки
закінчення -а(-я), навіть тоді, коли однозвучна загальна
назва закінчується в цьому відмінку на -у(-ю): Вітер —
Вітра, Галас — Галаса, Догляд — Дсгляда, Борщ —
Борща.
Основним закінченням давального відмінка є -ові,
-еві(-еві). Форми, що закінчуються на -у(-ю), уживаються
за загальною нормою літературної мови, коли прізвище
стоїть поряд з іншими іменниками, що мають уже
закінчення -ові, -еві(-еві). Отже, уникаючи однозвучних
закінчень, слід говорити й писати: товаришеві Коваленку,
Петрові Процев’яту або товаришу Коваленкові, Петру
Процев’ятозі.
Знахідний відмінок як однини, так і множини завжди
дорівнює родовому.
Клична форма прізвищ усіх типів у звертаннях, що
складаються з загальної назви та прізвища, дорівнює,
як правило, називному відмінкові: товаришу Козак, друже
Коваленко.
При відмінюванні іменникових прізвищ типу II
відміни зберігається, як і в загальних назвах, чергування:
1) голосні о, є чергуються в закритому складі з
голосним і: Макогін — Макогона, Сухоніс — Сухоноса, Небй-
ловець — Небйлівця, Корінь — Кореня, Кремінь —
Кременя;
2) голосні о, є чергуються з нульовим звуком:
Бурячок — Бурячка, Павлушдк — Павлушка, Задесенець — За-
десенця, Питель — Питля.
Жіночі іменникові прізвища типу іменників II відміни
не відмінюються: Марія Сокирко, Марі) Сокирко,
Марію Сокирко, Марією Сокирко; Ганна Горобець, Ганни
Горобець, Ганні Горобець, Ганну Горобець, Ганною
Горобець, … Ганні Горобець
Незмінними є тільки ті чоловічі українські прізвища
іменникового типу, що значно відрізняються від
Іменників як першої, так і другої відміни. Незмінними є,
наприклад, прізвища Леле, Півторадн або (іншомовні за
походженням) Роде, Емхе, Ладані.
Прізвища прикметникового типу мають такі різновиди:
а) нечленні форми якісних і відносних прикметників:
Білокур, Буй, Глух, Куц, Молод;
б) нечленні форми дієприкметників: Рубан, Обіщан,
Ппипхан;
в) присвійні прикметники з суфіксами -ів, -ов, -ев(-єв),
-ин, -ишин(-їшин): Михаййв, Іванців, Зеров, Григор’єв,
Олсксин, Гдїн, Павлйшин;
г) членні форми якісних і відносних прикметників:
Головатий, Зелененький, Завеородній, Коцюбинський,
Старйцький;
д) членні форми дієприкметників: Мальований,
Погорілий, Невінчаний.
Дві перші підгрупи тільки генетично (за походженням)
пов’язані з прикметниками чи дієприкметниками. У
сучасній українській мові вони повністю втратили
граматичні ознаки прикметників (дієприкметників) і
відмінюються так само, як іменникові прізвища, тобто як
іменники твердої, м’якої або мішаної групи II відміни.
Тверда група М’яка група Мішана група

Однина
Н. Молод, Глух Буй Мниш
Р. Молода, Глуха Буя Мнйша
Д. Молодові або Молоду, Буєві або Бую Мнйшеві або
Глухові або Глуху Мнйшу
3. Молода, Глуха Буя Мнйша
О. Молодом, Глухом Буєм Мнйшем
№. Молодові, Молоду або Буєві, Бую Мнйшеві, Мнйшу
Молоді, Глухові або або Буї або Мнйші
Глуху, Глусі

Множина
Молоди, Глухй
Молодів, Глухів
Молодим, Глухим
Молодів, Глухів
М олодами, Глухими
Молодих, Глухих
Буї
Буїв
Буям
Буїв
Буями
Буях
Мниші
Мнишів
Мнишам
Мнишів
Мнишами
Мнишах
Від таких прізвищ не творяться окремі форми прізвищ
для жінок однаково Степан Глух і Оксана Глух (різниця
тільки в тому, що жіноче прізвище незмінне).
Чоловічі прізвища типу присвійних прикметників з
суфіксами -ів, -ов, -ев(-єв), -ин(-їн) -ишин (-їшин) за
нормами літературної мови відмінюються в однині як іменники
твердої групи II відміни, зберігаючи лише в орудному
відмінку прикметникове закінчення -им, а в множині,
навпаки, тільки в називному відмінку мають іменникове
закінчення -и; в усіх непрямих відмінках вони зберегли
прикметникові форми. От зразок відмінювання цих прізвищ:

Однина
Михайлів
Михайлова
Михайлові/
Михайлова
Михайловим
Михайлову
Косарчин,
Косарчина
Косарчинові або
Косарчину
Косарчина
Косарчиним
Косарчині або
Косарчинові,
Косарчину
Гриців
Грйисва
Грйцеву
Грйчева
Грйцсвим
Грйцеву
Іванйшин
І ванйшина
Іванйшинові або
Іванйшину
Іванйшина
І ванйшиним
Іванйшині або
Івпнйшинові,
Іванйшину
Андріїв
Андріьва
Андрієву
Андріева
Андрісвим
Андрієву
Андрйшин
Андріїшина
Андріїшинові або
Андріїшину
Андріїшина
Андріїшиним
Андріїшині або
Андріїшинові,
Андріїшину

Множина
Махай лови
Михайлових
Михайловим
Михайлових
Ми хай лови ми
Михайлових
Косарчини
Косарчиних
Косарчиним
Косарчиних
Косарчиними
Косарчиних
Грйцеви
Грйцсвих
Грйцсвим
Грйцеви х
Грйцевими
Грйцевих
Іванйишни
Іванйшиних
Іванйшиним
Іванйшиних
І ванйшиними
Іванйшиних
Андрісви
Андришх
Андріьвим
Андрієвих
Андрієвими
Андрієвих
Андришини
Андріїшиних
Андрйшиним
Андріїшиних
Андрйшиними
Андріїшиних
Від прізвищ типу Михайлів, Андріїв, Гриців іноді
творять хибні форми непрямих відмінків: Михайліва,
Михайлівим, Андріїва, Андріївим, Гриціва, Грицівим тощо.
Такі форми є спотворенням, і проти них треба боротися.
Українській мові властиве чергування давніх голосних
о, є, які стоять у відкритому складі, з голосним і —
у закритому. Отож, подібно до того, як від назв
населених пунктів — колишніх присвійних прикметників — не
вживаємо в непрямих відмінках форм «Львіва», «Харківа»,
так і від прізвищ на -ів(-їв) непрямі відмінки можуть
мати в суфіксі тільки первісне о або е(е): Михайлова,
Павлова, Іванцева, Грйцева, Лесева, Тимофієва.
Примітка. Звук і чергується з о після твордих пригою^мих:
Сіті панів — Сіпеплньні (прізвищ-} походить від Сгтапан, де осчоьа
закінчується на тверде н). Чергування з є буває після м’яких та
шиплячих приголосних: Іванців—/вінцева (прізвище походить від
імені Іванець, основа якого закінчується на м’який приголосний);
Лцкашів — Лукаїисва (прізвище походить від Лукаїи, отже, від основи
на шиплячий приголосний).
Деякі носії прізвищ на -ів безпідставно вимагають
зберігати звук і в непрямих відмінках їхніх прізвищ,
кажучи: «Я Михайлів, а не Михайлов, тому треба писати
Михайліва». Такі міркування свідчать про незнання
законів української мови, і такому «філологові» слід сказати,
Що говоримо по-українському коня, а не «кіня», та що
Львів не перестав бути українським містом, хоч говоримо
Львова, а не «Львіва».
Помиляються ті, що думають, наче прізгища типу
Михайлов виключно російські. Вони такі ж російські, як
і українські. Історично в обох братніх мовах присвійні
прикметники творились однаково, за допомогою тих самих
суфіксів -ов, -ев, -ин. У прізвищах, форма яких здавна
закріплена документами й родовою традицією,
етимологічне о або є могло зберегтись, незалежно від загального
переходу цих звуків у і в закритих складах. Цьому сприяв
і традиційний правопис. Звичайно, велику роль тут
відіграли також дореволюційні адміністративні установи
й церква, що оформляли документи російською мовою.
На оформлення прізвища дуже впливала і служба в армії.
Так чи інакше сотні тисяч українців мають сьогодні
прізвища з закінченнями на -ов, -ев(-єв). Прізвища ці,
безумовно, українські, як і ті, що закінчуються на -ів.
Інша річ, що вони злилися з аналогічними російськими
прізвищами, становлячи спільний для обох мов тип. Таким
чином, прізвище Михайлов чи Павлов треба вважати за
російське, якщо його носій — росіянин, і за українське,
якщо воно належить українцеві.
Жіночі прізвища типу присвійних прикметників
зберегли прикметникові форми відмінювання в усіх відмінках
однини і множини:

Михайлова
Михайлової
Михайловій
Михайлові]
Михайловою
Михайловій
Однина
Грйцева
Грйцевої
Грйцевій
Грйцеву
Грйцевою
Грйцевій
Косарчина
Косарниної
Косарчиній
Косарчину
Косарчиною
Косарчиній

Іванйшина
Іванйшиної
І ванйшиній
Іванйишну
Іванйшиною
Іванйишній
Андріїшина
Андрїішиної
Андріїшиній
Андріїшииу
Андріїшиною
Андрі’ішиній

Множина
Михайлові
Михайлових
Михайловим
Михайлових
Михайловими
М. Михайлових
Грицеві
Грйцевих
Грйцевии
Грйцевих
Грйцевими
Грйцевих
Косарчині
Косарчиних
Косарчиним
Косарчиних
Косарчиними
Косарчиних

Іванйшині
Іванйшиних
Іванйшиним
Іванйшиних
Іванйшиними
М. Іванйшиних
Андрії шині
Андріїшиних
Андріїшиним
Андріїшиних
Андріиииними
Андріїшиних
Слід відзначити, що в західних областях УРСР, а
нерідко й у центральних, зокрема в Полтавській, Черкаській,
Кіровоградській, уживаються форми жіночого прізвища,
однозвучного з чоловічим: Марія Михайлів, Одарка Паш-
кин1. У таких прізвищах, подібно як і в тих, що
походять від інших нечленних прикметників, не відчувається
вже прикметникове походження, і вони стали незмінними:
Марія Михайлів, Марії Михайлів, Марію Михайлів,
Марією Михайлів…
У випадках, де така субстантивована незмінна форма
жіночого прізвища традиційна, її можна залишити і не
переробляти Марію Михайлів чи Ганну Іванів на
Михайлові} чи Іванову.
До відмінювання прізвищ типу присвійних
прикметників треба зробити ще такі зауваження:
1) У давальному відмінку однини чоловічих прізвищ
на -ів, -ов, -ев(-е^) уживається тільки закінчення -у:
Михайлову, Іванцеву (форма «Михайловові» немилозвучна,
а «Михайлові» — це давальний відмінок не від Михайлів
чи Михайлов, а від імені Михайло).
2) В орудному відмінку однини чоловічих прізвищ
зустрічаються в усному мовленні форми Ми^шловом,
Іванцевом, Іванйишном. Це форми не літературні, і
вживати їх не треба.
1 Інформацію про поширення цих форм у центральних областях
Української РСР ми одержали від І. О. Варченка.
3) У місцевому відмінку однини від прізвищ на -ів,
-ов, -ев(-єв) уживаємо тільки форми з закінченням -у:
на (у, при) Михайлові/, бо <<на Михайлові» — це була б
форма від Михайло, а не від прізвища Михайлів; зате
місцевий відмінок від прізвищ на -ин (-їн), -ишин (-їшин)
має закінчення -і, -ові, -у.
4) У називному відмінку множини слід відрізняти
іменникове закінчення-и, типове для чоловічих прізвищ
(Михайлови, Іванйшини), і прикметникове закінчення -і
в жіночих (Михайлові, Іванйшині). Коли ж множина
означає і чоловіків, і жінок (наприклад, чоловіка і жінку,
братів і сестер), то вживається форма, властива
чоловічому прізвищу.
Членні прикметникові прізвища, що закінчуються в
називному відмінку однини на -ий(-ій) (чоловічі) та на -а(-я)
(жіночі), відмінюються, як прикметники твердої або
м’якої групи:

Однина
Тверда група
Чоловіче
Рильський
Рильського
Рильському
Рильського
Рильським
Рильському
або Рильськім
Жіноче
Рйльська
Рйльської
Рйльській
Рйльську
Рйльською
Рйльській
Чоловіче
Мирний
Мирного
Мирному
Мирного
Мирним
Мирному
або Мирнім
Жіноче
Мирна
Мирної
Мирній
Мирну
Мирною
Мирній

Чоловіче
Задорожній
Задорбжнього
Задорбжньому
Задорбжнього
Задорбжнім
Задорбжньому
або Задорбжнім
Жіноче
Задорбжня
Задорсжньої
Задорожній
Задорбжню
Задорбжньою
Задорожній

Множина
Тверда група М’яка група
(форми спільні для чоловічих і жіночих прізвищ)
Н. Рильські Мирні Задорбжні
Р. Рильських Мирних Задорджніх
Д. Рильським Мирним Задорджнім
3. Рильських Мирних Задорджніх
О. Рильськими Мирними Задорджніми
М. Рильських Мирних Задорджніх
З прізвищами прикметникового типу не слід
сплутувати:
а) іменникові прізвища на -ина (Василйна, Гнатйна,
Дідйна, Іванйна, Мйсина, Панчина, Плахтйна), що мають
наголос завжди на суфіксі і відмінюються, як іменники
І відміни. Сплутують їх іноді з жіночими
прикметниковими прізвищами: Плахтйна —Плахтйна, Мйсина —
Мйсина. Перші з них (Плахтйна, Мйсина) походять від
чоловічих прізвищ Плахтин, Мйсин, а другі (Плахтйна,
Мисйна) є спільними прізвищами для чоловіків і жінок.
У першому випадку прізвище відмінюється так:
Плахтйна, Плахтиної, Плахтиній, Плахтин у, П лахтиною…,—
а в другому — Плахтйна, Плахтйни, Плахтйні, Плах-
тйну, Плахтиною…;
б) іменникові прізвища з суфіксом -ин, що вказували
на національну належність: Волошин, Грузин, Литвин,
Русин, Сербин, Турчин. Від таких прізвищ не слід
творити окреме прізвище для жінок на зразок
прикметникових прізвищ, бо це спільні прізвища для чоловіків
і для жінок. Як жіночі прізвища вони незмінні
(Лариса Волошин, Лариси Волдшин, Ларисі Волошин,
Ларису Волошин, Ларисою Волдшин). У чоловічому
прізвищі орудний відмінок однини має закінчення не -им,
а -ом: Іваном Волдишном, Литвином, Сервином.

Категорія: Довідник українських прізвищ. Ю.К. Редько

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.