Довідник українських прізвищ. Ю.К. Редько

Про правопис прізвищ.

Написання прізвищ нормується загальними правилами
українського правопису. Говорячи тут про правопис
прізвищ, ми хочемо тільки нагадати про ці відомі загальні
правила, про те, як застосовувати їх у прізвищах.
Треба мати на увазі й те, що прізвища формувалися
відносно давно, причому не раз фіксували їх на письмі
чи то представники іншонаціональної адміністрації, чи то
люди не дуже грамотні. У спотвореній формі, що не
відповідає правилам українського правопису, ці прізвища
переходили іноді з покоління в покоління. За нашого
часу органи державної адміністрації повинні вносити до
будь-яких документів усі прізвища без правописних
помилок. Щоправда, іноді трапляється, коли власник
прізвища сам оберігає його давню батьківську форму, хоч
вона з різного погляду буває не зовсім правильною.
Отож ми вказуємо на загальну норму, а життя
ставить нас перед окремими відхиленнями від неї, перед
«правописними винятками».
1. Букви и, і.
Найбільше помилок у написанні прізвищ викликає
вживання букв и та і.
Букву и слід писати:
а) У коренях там, де сучасне українське и
розвинулося з давньоруського и або ьі. Щоб з’ясувати походження
українського и, можна користуватись методом зіставлення
слів в українському та російському звуковому оформленні
(російська мова зберігає розрізнення давніх и та ьі):
Бистрий, Величай, Вйдиш, Глйнський, Гнилозуб, Данй-
ленко, Залйпка, Зименко, Калинюк, Калитчук, Клименко,
Литовка, Махйня, Микула, Мйрош, Никифбренко, Оси-
пенко, Пиріг, Титаренко, Тищенко, Филимбненко, Хйм-
ченко, Юхйменко, Якимець.
б) У суфіксах:
-ич: Антбнич, Березин, Біличак, Ворбнич, Гавлич,
Петрйчко;
-евич, -ович: Назаревич, Сайкевич, Юркевич,
Григорович, Максимович, Якимбвич:
-ик, -ика: Ковалик, Радивбник, Хомутник, Федорйка,
Ромашка (у прізвищах, утворених від твірної основи
на й, пишемо -їк: Баїк, Лб’їк, Маїк);
-ин: Настин, Лесин, Васютин, Микулинець;
-ишин: Гринйшин, Висилйшин, Данилйшин, Кова-
лйшин;
-ило: Забарило, Походило, Іванйло, Решетило (у
прізвищах, утворених від основи на й, пишемо -їло: Броїло,
Маїло);
-ина: Василйна, Зятйна, Семчйна, Федйна;
-иця: Візниця, Лук’янщя, Турянйця;
-ичко: Іванйчко, Павлйчко, Федорйчко, Юрйчко;
-исько: Глатисько, Ковалйсько, Сенйсько;
-иіде: Данйсце, Петрйще, Павлйще;
-иха: Гринйха, Костйха, Павлйха.
в) Після букви к (крім тих випадків, коли і
чергується з о): Кибало, Кибальчич, Кибенко, Кизь, Кийкб,
Кйкоть, Килимник, Кипранйшин, Кириченко, Кирпань,
Кирячко, Кисіль, Кислиця, Кйфор, Кияшко, Скиба, але
Кізлик (від козел), Кінаш, Кінащук (від імені Конон),
Ківшик (від ківш, род. відм. ковша), Кіндратенко (від
давнішої форми імені Кондратій), Кірколуп (від
здрібнілого кірка «кора»), Кірчик (від корець), Кіс (род. відм.
Коса), Кіт (род. відм. Кота).
У прізвищах Кишка і Кішка треба звернути увагу на
вимову: прізвище може походити від слова кишка
(«частина органів травлення») — тоді пишемо букву и, або від
кішка («свійська тварина») — тоді пишемо і.
г) У прикметниковах прізвищах на -инський, -ицький:
Балйцький, Березйнський, Буйнйцький, Воднйцький, Зі-
лйнський, Іванйцький, Ільнйцький, Карпйнський, Козйць-
кий, Кринйцький, Мислйцький, Микулйнський, Руднйць-
кий, Смолйнський.
Букву і слід писати:
а) У прізвищах, утворених від слів, у яких і
чергується з о або є: Амбріз (род. відм. Амброза), Ведмідь
(род. відм. Ведмедя), Візничак (від слів віз, візник), Грім
(род. відм. Грбма), Корінь (род. відм. Кореня), Леміш
(род. відм. Лемеша), Підгірський (від слова гора).
б) У прізвищах, у яких звук і розвинувся на місці
давньоруського £ (в аналогічних російських словах йому
відповідає є): Білик, Білйнський, Гніздбвський, Неділь-
ськиш Погорілець, Різник, Різниченко, Світайло, Січкоріз,
Стрільчик.
в) У суфіксі -ій: Бедрій, Бородій, Бугрій, Бучій, Га-
жій, Кабачій, Пилипчій, Смолій, Стецій, Грубій, Ушій,
Хомцій, Хоптій, Яцій.
В окремих прізвищах буква и або і пишеться, як ми
вже відзначали на прикладі прізвищ Кишка, Кішка,
залежно від походження прізвища. Так само і прізвище
Лиссвич пишемо з буквою и, бо воно походить від слова
лисий чи лис, а Лісевич—з буквою і, бо воно виникло
від слова ліс, де звук і розвинувся з давньсго £. Паро-
німічиим є прізвище Лесевич, утворене від імені Лесь.
Прізвище Ситнйцький пишемо з буквою и, бо воно похо-
дить від назви хутора Ситники, що в свою чергу виникла
від слова сито, а прізвище Сітнйцький — з буквою і, бо
походить від слова сіть. У кожному випадку треба добре
прислухатися до вимови самого носія прізвища (звичайно,
не маємо на увазі тих окремих українських говірок,
у яких між звуками і та и немає різниці).
2. Ненаголошені є, и.
Голосні є, и в ненаголошеній позиції в українській
вимові майже не відрізняються. На письмі слід відрізняти
давнє є (що розвинулось на місці давньоруських ь, є) від
давнього и (на місці давньоруських и, ьі). Відрізнити не-
наголошене є від ненаголошеного и нам практично
допомагає перевірка наголосом: ми змінюємо слово так, щоб
сумнівний звук був під наголосом, і вже твердо знаємо,
що треба писати Валентюк, бо походить від Валентій;
Варениця, бо від варений; Пелех, Пелешдк, бо є розпеле-
ханий; Семерак, бо семеро; Середнйцький, бо середина,
у середу; Сенйна, Сенйнець, Сенйсько, бо Сень; Черевичник,
бо черево, черева; Дерев янко, бо дерево, дерева; зате
писатимемо букву и в прізвищі Архипбвич, бо походить
від Архйп; Боришпблець, бо від назви Борйшпіль; Гаври-
лейченко, бо Гаврило; Данилевич (від Данило), Демидась
(від Демйд)\ Лисак, бо лисий
У прізвищах, утворених від слів, у яких невиразний
звук наголосом перевірити важко, треба, як і в загальних
назвах, писати є:
а) У повноголосних групах -єре-, -еле-: Березин, Бере-
зйнський, Березовець, Бережанський, Бережнйцький,
Бережний, Верещака, Оберемок, Перебййніс, Переварюха,
Переймйбіда, Теребило, Теребій, Чередарчук,
Чередниченко
б) Коли неясний звук при зміні слова випадає: Векли-
нець — Веклинця, Годованець — Годованця, Дашавець —
Даиіавця, Купець — Кунця, Малець — Мальця, Питель —
Питля, Рудень — Рудня, Ярйловець — ^рйлівця.
3. Ненаголошене о.
Ненаголошене о в деяких поліських говірках
вимовляється як а, а в ряді південно-західних говорів — яку.
У зв’язку з цим трапляються окремі орфографічно
неправильні прізвища: Авечка (замість Овечка), Акремчик (від
слова окремий), Маскаленко (замість Москаленко), Радібн
(замість Родідн), Мастіпан (замість Мостіпан) та ін. На
такі очевидні помилки в написанні треба звертати увагу
носіїв прізвищ і допомагати їм у відновленні
орфографічної форми.
4. Буква ї.
Буква ї пишеться в прізвищах, за загальними
правилами, там, де чуємо звукосполуку й + і на початку слова
або (частіше) складу, наприклад: Івженко, їжакевич,
Бро’їло, М’ясоїд, Грицтишн.
5. Апостроф.
Апостроф у прізвищах пишеться, за загальними
правилами, перед йотованими буквами:
а) Після губних приголосних:
Дуб’як, Жаб’юк; Ав’юцький, В’юник, Сав’юк, Гав’яз;
Хом’як, Гарасим’як, Гром’як, Клим’юк; Водоп’ян, Ко-
ногіюк, Довгогіят, П’явка; Саф’яник, Стеф’юк.
Примітка. Апостроф не пишеться, якщо перед губним
приголосним є ще інший приголосний, крім р, який належить до кореня:
Довбяга, Лихвяк, Ужвюк, але Верб’яний, Карпюк, Торб’як, Черв’я-
ченко, Щерб’юк.
б) Після твердого р: Мар’янчик.
Якщо йотовані букви вказують на м’якість
приголосного р, апостроф не пишеться: Рюма, Рябець, Рябошапка.
в) Після к: Лук’яненко, Лук’янець, Лук’янйця, Лук’ян-
чук, але, за традицією, Лукіянсвич.
г) Після префіксів: З’явин, Під’ярків.
6. Написання йо, ьо.
За загальними правилами, пишеться йо в прізвищах
для вираження звукосполуки й + о переважно на початку
прізвищ, утворених від імен, які починаються складом йо:
Йбвик, Йовтушенко, Йдник, Йосипенко, Йосипчук.
М’який знак перед о означає м’якість попереднього
приголосного і пишеться в прізвищах: Богданьок, Ваньд,
Гнатьб, Каньбвський, Кузьо, Лемцьо, Пальбха, Питльб-
ваний, Сьомий, Цьбкан, Цьох.
7. М’який знак.
М’який знак пишеться:
а) Наприкінці прізвищ, що мають м’який
передньоязиковий приголосний. Гнідь, Твердь; Дизь, Пінязь, Цюзь;
Кисіль, Посаль, Тріль; Бень, Білокінь, Гарань, Пронь,
Семань, Тронь; Гарась, Гись, Максйсь, Микитась; Кйкоть.
Кіпоть, Шуть; Коць, Луць, Небораиь, Проі\ь, Тимоць.
>ярактерне для української мови пом’якшення
приголосного ц наприкінці слова зберігається й у прізвищах
бі
Винятками є деякі прізвища, утворені від вигуків і
звуконаслідувальних слів (Гоц, Пац — від пацати), а також
деякі прізвища іншомовного походження (Ганц, Гольц,
Фільц).
б) У прізвищах із суфіксом -ець: Богуславець, Ємець,
Іванйшинець, Тершаковець, Уманець, Мартинець, Пили-
пець, Юхимець, Швець.
в) У прізвищах із суфіксом -исько: Гнатйсько, Кова-
лйсько, Максйсько.
г) У прізвищах із суфіксом -ень: Вйхопень, Кбвба-
шень, Хйтрень.
д) У прізвищах із суфіксами -онь, -онька, -онько:
Яронь, Галбнька, Іванонько, Федорднько.
є) У прізвищах із суфіксами -ось, -осько: Павлось,
Тотдсько.
є) У прізвищах із суфіксами -уль, -унь, -упька, -унько:
Горбуль, Братунь, Федунь, Яремчунь, Петрунька,
Стару нько.
ж) У прізвищах із суфіксами -усь, -усько, -уська:
Іванусь, Бакусько, Любуська.
з) У середині прізвища після м’якого приголосного
перед наступним твердим. Бокітько, Гулько, Кибальчич,
Лесько, Осьмак, Перетятько, Прихідько, Редька, Цькуй,
Шолудько
Примітка. У сполуці ке приголосний к твердий, тому перед
ке, а також перед кі пишемо м’який знак у прізвищах Олеськевич,
Паньків і т. ін.
и) Після м’якого л перед наступним м’яким
приголосним- Гаврйльців, Смдльський, Шмигельсокий.
Це правило стосується також написання форм
непрямих відмінків від прізвищ типу Павелець, Хордлець:
Павельця, Павельцеві, Павельцям, Хордлець, Хорольця,
Хордльцееі, Хорольців…
і) Після м’якого л перед звукосполукою й + а(я):
Кальян, Тальянчук
ї) У прикметникових прізвищах з суфіксом -еньк-:
Біленький, Кривенький, Сивенький.
й) у прикметникових прізвищах з суфіксами -ськ-,
-цьк-, -зьк-: Берегівський, Городиловський. Старйцький,
Ломазький
Примітка. У прізвищі Чорнопйский немає суфікса, сполука ск
належить тут до твірної основи, тому м’якою знака немає.
62
М’який знак не пишеться:
а) У прізвищах, що закінчуються на історично м’яке р:
Бдндар, Золотар, Кожухар, Писар, Цар.
б) У прізвищах, що закінчуються на стверділі в
українській мові губні і шиплячі приголосні: Гблуб, Бородач,
Гладиш, Мариш, Тріщ.
в) Між приголосним н і наступним шиплячим: Батен-
чук (від батенько), Ванчак (від Банько), Гаванчак (від
гавань), Гринчйшин, Гринчук (від Гринько), Клеванчук
(від назви м. Клевань), Панчйна, Панчйшин (від Панько),
Паранчук (від Паранька).
Виняток становлять складні прізвища типу Покйнь-
череда, у яких пом’якшене н та ч стоять на стику основ.
г) У прізвищі Дяк та похідних від нього: Дяченко,
Дячик, Дячйшин та ін.
8. Спрощення в групах приголосних.
Подібно як у загальних назвах, спрощення (занепад
одного приголосного в групі, важкій для вимови й
немилозвучній) у прізвищах зустрічається в таких групах
приголосних: стн (Благовісний, Підпісний, Пісний), здн
(Борозний), слн (Масний), стл (Щасливий), шчн (Насушний).
В окремих прізвищах відбулися ще такі спрощення:
прізвище Шупарський походить від назви с. Шупарка, отже,
з первісного Шупаркський.
9. Зміни приголосних при збігу їх.
а) жч — щ.
У ряді прізвищ первісне жч вимовляється (внаслідок
діалектного оглушення) як шч (щ). У написанні цих
прізвищ слід дотримуватись правила: жч писати там, де ж
виникло з ж, з, г, а букву щ там, де ш виникло з с. Отже,
слід писати: Блажчук (походить від Блажко), Жижчук
(від жижка), Перевожчик (від перевозити), Сережченко
(від серга, сережка), Шулежченко (від шульга, шулежка).
Зате букву щ слід писати в прізвищах Іщенко, Іщук (від
імені Ісько), Орйщин (від Орися, Орйшка).
б) Прикметникові суфікси -цьк-, -зьк- утворилися з
первісного -ськ- шляхом уподібнення с до попереднього
приголосного.
Суфікс -ськ- виступає також у тих прізвищах, твірна
основа яких закінчувалася на с: Черкаси — Черкасський
) Черкаський, Спас — Спасський ) Спаський. У таких
прізвищах пишеться одно с, у якому останній приголосний основи
злився з першим приголосним суфікса.
Суфікс -зьк- утворився внаслідок уподібнення
суфіксального с до останнього приголосного твірної оснози г, ж
або з і злиття з ним. Так, прізвище Сиво лазький
утворилося від назви населеного пункту Сиво лож: Сиволожсь-
кий ) Сиволизський ) Сиволозький\ від назви Водолага: Водо-
лажський ) Водолазський ) Водолазький. У подібних
прізвищах пишеться тільки з: Сиволбзький, Водолазький, Ломазь-
кий, Су ризький, Забузький, Підлузький.
Суфікс -цьк- виник як результат фонетичної взаємодії
останнього приголосного твірної основи к, ч, ц і
суфіксального с. Так, прізвище Кальнйцький утворилося від
топоніма Кальник: Кальникський ) Кальничський )
Кальнйцький’, прізвище Глібовйцький — від назви с. Глібовичі:
Глібовичський ) Глібовйцький; прізвище Бережницький —
від назви с. Бережниця: Бережницьський ) Бережницький.
У прізвищах, що виникли від твірної основи на т або д,
перед суфіксом -ськ- теж відбувається асиміляція, проте
на письмі вона не передається. Тому-то пишемо прізвище
Верхратський (від назви с. Верхрата), Забрддський (від
назви За Бродами, Заброда), Звенигородський (від назви
Звенйгород), Краснокутський (від назви с. Красний Кут),
Хащеватський (від назви с. Хащгвате) тощо.

Категорія: Довідник українських прізвищ. Ю.К. Редько

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.