1. Група приголосних -цьк- змінюється в -чч- при
творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький —
вояччина, німецький — Німеччина, турецький —
Туреччина, але галицький — Галичина-.
2. Групи приголосних -ськ-, -ск- змінюються в -щ-
при творенні іменників із суфіксом -ті(а): віск —
вощина, ліска — піщина, пісок — піску- піщина,
полтавський — Полтавщина.
3. Групи приголосних -ск-, -шк- змінюються в -гц- при
творенні гфикметників та іменників із суфіксом -ан- (-яи-)’
віск — вощаний- вощанка; пісок — піску- піщаний,
дошка — дощаний
4. Групи приголосних -ск-, -ст- змінюються в гц,
група -зк- у -жч- при творенні багатьох форм дієслів
II дієвідміни: вереск — верещати, верещу, верещиш;
простити — прощати, прощаю, прощаєш, прощу,
але: простиш, простять; брязк — бряжчати — бряжчу,
бряжчиш
5. Групи приголосних -ськ-, -зьк- змінюються в -щ-,
-жч- перед -енко, -ук у прізвищах: Васько- Ващенко
— Ващук; Кузько- Кужченко
Примітка. У присвійних прикметниках від
власних імен із групами -ск-, -ськ- с на письмі
зберігається, а к переходить у ч: Параска — Парасчин, Ониська —
Онисьчин; -шк- дає гц: Мелашка — Мелагцин