Провідне місце в історії літературного розвитку Закарпаття 20—30-х років посідає В. Гренджа-Донський — письменник, журналіст, громадсько-культурний діяч. Багато в чому йому довелося бути першим. Його поетична збірка «Квіти з терням» (1923)—перша на Закарпатті книжка світського автора, написана українською літературною мовою; він перший у художній творчості почав утверджувати ідею возз’єднання Закарпаття з радянською Україною; редагував перший закарпатоукраїнський літературно-художній журнал «Наша земля» (1927—1928), що відігравав велику роль в поширенні знань про українську культуру й літературу.
Біографія В. Гренджі-Донського типова для інтелігенції цього краю, свідоме життя якої почалося ще в умовах |
365 |
Австро-Угорщини. Вона пройшла окопи першої світової війни, боролася за радянську владу в Росії і в Угорщині, була свідком насильного приєднання Закарпаття до Чехо- Словаччини й постійно з надією дивилася на Україну.
Народився В. Гренджа-Донський 23 квітня 1987 р. в с. Волове (нині Міжгір’я) у сім’ї лісоруба. Закінчивши церковну дяко-учительську школу, він із 12 років починає трудове життя, працює помічником дяка, листоношею, 1915 р. складає іспит за неповну середню школу; цього ж року його мобілізовано до австро-угорської армії, відправлено на фронт. Після закінчення першої світової війни і розпаду Австро-Угорщини В. Гренджа-Донський їде до Будапешта, де бере участь в Угорській революції, після придушення Угорської республіки молодий поет нелегально повертається додому, де поринає в літературне життя. Вже перші його збірки «Квіти з терням» (1923), «Золоті ключі» (1923), «Шляхом терновим» (1924) засвідчили, що в літературу прийшов самобутній, талановитий поет. Всупереч традиціям XIX ст., коли живе народне слово зневажалося, В.Гренджа-Донський звертається до народу його мовою, започатковуючи, власне, нову українську літературу на Закарпатті. Провідне місце в ранній поезії В. Гренджі-Донського посідають соціальні мотиви. Поет оспівує революційне перетворення світу, висловлює віру в той час, коли «здіймем руки всі до бою — і спадуть кайдани». Значення його перших збірок, особливо «Шляхом терновим» не тільки в тому, що ця книжка, написана літературною мовою й видана фонетичним правописом; айв тому, що пристрасне слово поета закликало народ до активної дії, його палкі звертання: «Раби до бою, за любимий край!» сповнені щирої любові до рідної землі. Від наслідування фольклору поет переходить до власних оригінальних поетичних і образних структур, свідомо підносить своє поетичне слово за соціальне й національне визволення краю. Поетична творчість В. Гренджі-Донського засвідчує, як розвивався його стихійний талант, як оволодівав поет лексикою сучасної української літературної мови, опановував розмаїття художніх форм. Редагований 1927—1928 рр. В. Гренджею-Донським журнал «Наша земля» об’єднав навколо себе прогресивних письменників, популяризував найкращі твори української літератури Цензура постійно переслідувала «часопис», і на початку 1929 р. він був заборонений Поезії В. Гренд- жі-Донського, друковані на сторінках цього видання, змалювали злиденне життя простого люду: |
366 |
ҐІани… Тюрма…
Печаль… Журба… Кайдани… Поліцай… Оце мій рідний край! («Оце мій рідний край») |
Одночасно В. Гренджа-Донський виступив і як прозаїк. Перша книжка його прози «Оповідання з Карпатських полонин» (1925, перевидана в Харкові, 1928) присвячена мальовничій природі українських Карпат, звичаям і побуту самобутнього гірського краю. На сторінках «Нашої землі» письменник надрукував цикл оповідань, який згодом склав збірку «Назустріч волі» (Ужгород, 1928—1930). Основна тема книжки — відтворення революційних подій на Закарпатті у 1918—-1919 рр., боротьби з румунськими королівськими військами, що окупували південно-східну частину цієї землі.
Мала проза В. Гренджі-Донського представлена творами історичної тематики («Бунт у твердині», «На бабин вечір», «Під ворожими багнетами»), про соціальний визиск селянства й міського робітництва («Там, де вовки неситі виють», «Продана дитина», «Повінь», «Ужгородський готель «Солома», «Куди вітер віє», «Попадянка», «Нещасна доля з тими українцями»); в них автор викриває силувану чехізацію та мадяризацію українського населення («Країна темряви, нужди, голоду й… чехізації»). Завдяки своїй актуальності оповідання, нариси, репортажі письменника — вражаючий художній документ про життя тогочасного Закарпаття. 1928 р. у Харкові виходить збірка поезій В. Гренджі- Донського «Тернові квіти полонин». Літературна критика щиро привітала книжку, «Літературна газета» назвала поезію В. Гренджі-Донського «жаринкою під попелом». З початку 30-х рр. В. Гренджа-Донський відходить о, активного руху, пафос його поезії пригасає. Остання довоєнна збірка «Тобі, рідний краю» (1938)—це переважно поетична інтерпретація фольклорно-етнографічних та історичних сюжетів. Тоді ж виходять його великі епічні твори — поема «Червона скала» (1930—1938), в основі якої — народні перекази про Хустський замок; повість «Ілько Липей карпатський розбійник» (1936, Львів) — розповідь про одного з останніх карпатських опришків, який загинув од жандармської кулі 14 вересня 1935 р.; історична повість «Петро Петрович» (1937), події якої відбуваються у XIV ст. |
367 |
Після окупації Закарпаття у 1939 р. поет потрапляє ДО фашистського концентраційного табору, звідки рятується втечею до Братіслави. У Словаччині він проживе другу половину свого життя. Помер письменник 25 листопада 1974 р.
У повоєнні роки В. Гренджа-Донський пише поезії, драматичні твори, оповідання, повісті, багато перекладає, його вірші нерідко пройняті тугою за рідним краєм, але є в них і мажорні настрої, зумовлені новими історичними обставинами — возз’єднанням Закарпаття з Україною. Нерідко ця поезія хибує на описовість, декларативність, образну одноманітність, як і вся тогочасна українська література радянської доби. На схилі віку В. Гренджа-Донський багато уваги приділив драматургії, створив цикл оригінальних драматичних взірців, у яких звернувся до різних періодів історії Закарпаття, намагаючись відобразити традиції мальовничого краю, побут і життя його мешканців, міфологію, пісенну культуру цього регіону Карпат. На підставі народних міфологічних уявлень верховинців написано поеми «Скам’янілі серця» (1956) і «Русалка» (1945—1956). Карпатські опришки стали героями трагедії «Попадя», що є варіантом обробки баладного сюжету про «камінну душу». У драматичній поемі «Верховина» (1954) в трьох символічних картинах відтворено багатовікову боротьбу закарпатців за своє визволення з-під іноземного поневолення. Старовинна легенда про вигнання татарських орд опрацьована в драматичній поемі «Золоті ключі Срібної Землі» (1955), яку поет вважав кращим своїм драматичним твором. У драмі «Зруб» (1948—1963) зображено тяжке соціальне становище закарпатських лісорубів перед першою світовою війною. Трагедію українського села Токаїк на Східній Словаччині В. Гренджа-Донський відтворив у драмі «Токаїк» (1952—1956). У його післявоєнній прозовій спадщині — кілька повістей та романів («Петрик», «Світанок над горами», «Запропащені роки»). Пишучи роман-трилогію «Сини Верховини», автор прагнув подати художню хроніку життя краю з кінця XIX ст. до новітніх часів. Однак вдалося завершити тільки першу книгу трилогії, у якій оповідь доведена до 1921 р. Перед читачем постає панорама життя старої Верховини: побут, звичаї, вірування, класова, національна й релігійна боротьба, вражаючі картини воєнного лихоліття, прагнення до возз’єднання з Україною, пробудження до політичного й культурного життя. Головний герой роману — Любомир (Продай) Гри- |
368 |
нюх — постать багато в чому автобіографічна. Син верховинського селянина-лісоруба, він проходить жорстоку життєву школу в умовах старої Австро-Угорщини, його характер гартується на фронтах першої світової війни і виростає у свідомого захисника прав свого народу. Особисте життя Гринюха тісно переплетене з бідами й турботами усіх верховинців. Роман «Сини Верховини» не тільки художній твір, він — цінне джерело пізнання соціально-економічного, культурного поступу, настроїв закарпатських українців перших десятиліть нашого віку.
В. Гренджа-Донський залишив цікаві «Спогади», наповнені значним фактичним матеріалом. Про своє життя й літературну творчість письменник розповів у контексті історичних подій і катаклізмів, що відбувалися впродовж першої половини XX ст. Оглядаючи різнобічну літературну спадщину В. Гренд- жі-Донського, маємо підходити до неї історично, з врахуванням тих умов, у яких жив і творив письменник, того літературного оточення, в якому він перебував, вирізняючи головне: він був одним із перших, хто почав творити нову сучасну українську літературу на Закарпатті й художньо втілив у своїй спадщині довготривалий і нелегкий шлях цього району нашої землі до всеукраїнської єдності. |