Крапку ставимо:
1. У кінці розповідного чи спонукального речення,
вимовленого без окличної інтонації
2. При скороченні слова та при ініціалах* проф.,
доц., добр., А. П. Глуїценко.
Крапку не ставимо:
1. Після заголовків, на вивісках, печатках, штампах
2. Між складниками абревіатур- СНД, ООН, США.
3. У скорочених назвах метричних мір кг
(кілограм), мм (міліметр), л (літр).
Знак питання ставимо.
1. Наприкінці питального та риторичного
питального речення Де ж ви, де, мої гцирі, одаажш слова?
(Леся Українка)
2. У складнопідрядному реченні, якщо питання с в
обох його частинах або лише в головному реченні Хто
знає, чи любов, чи просто чад вина веде и па огнище до
иічюбу? (Леся Українка). Чи то ж- була вода, що марне
так розбилася об кручу? (Леся Українка)
3. У питальних реченнях з однорідними членами
знак питання можна ставиш після кожного о;цюрідного
члена з метою розчленування питання
Хіба ж живуть вони?
І знають, як ви сказали,
Благодать, любов?.. (Т Шевченко)
Знак питання не ставимо.
У складнопідрядному реченні, якщо в головній його
частині питання немає, а в підрядній с Не знаю я, чи
справді вже все скінчилося. Ой скажи, дай пораду, як
прожити без долі! (Леся Українка).
Знак оклику ставимо:
1. Наприкінці спонукальних, розповідних,
називних речень, однослівних і поширених звертань, що
вимовляються з окличною інтонацією:
Заграй мені, коханий, у сопілку,
Нехай вона все лихо зачарує!
Сестрице, пошануй!
Краси моєї не руйнуй!
(З творів Лесі Українки).
Мамо, голубко! В співи тремтячі
Ти при мені вишивала нудьгу
(Г Чупринка)
2. Після вигуків та слів так, ні, що стоять на початку
речення і вимовляються з окличною інтонацією Ой і
Що це за сопілка? (Леся Українка). Так1 Хто не зріс
між вами, не зрозуміє вас\ (Леся Українка) Ні1 Рядком
розпачливим Верлена я не хочу вечір свій зустріть1 (М.
Рильський)