Ущербність — тут* духовна бідність. Вибалок —
невелика балка. Скарб — тут: духовні та культурні цінності,
які створила людина. Дамоклів меч — небезпека або
неприємність, що постійно загрожує кому-небудь
Митрополичий — прикметник до іменника митрополит.
Митрополит — вище звання православних єпископів, а
також особа, що має це звання. Анафема — відлучення від
церкви, прокляття Збиткуватися — знущатися над
кимось, з когось. Марена — у давніх українців богиня зла,
темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб
(мору), смерті.
Деякі орфограми, що трапляються у тексті
Швидкоплинність — складне слово, яке утворене від
прикметника швидкоплинний, де подвоєння приголосних
-нн- зумовлене збігом однакових приголосних кореня і
суфікса. Це подвоєння зберігається і в похідному
іменникові иівидкоплинність.
Угцербність — перед іменниковим суфіксом -ість
подвоєння не відбувається, оскільки в прикметнику, від
якого утворений цей іменник, подвоєння також немає:
ущербний. Кінцевий приголосний у суфіксі -ість завжди
м’який, тому пишемо його з м’яким знаком.
Викликана — ненаголошений звук [и] можна
перевірити словом, у якому б він був під наголосом: клич,
кликати.
Роздвоєння — суфікс -єнн(я) мають віддієслівні
іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь.
Примусове — префікс при- мають дієслова та
віддієслівні утворення, що означають наближення або
частковість дії: прибивати, пригостити.
Несвідоме — префікс не пишемо разом. За допомогою
цього префікса утворюється слово з протилежним
значенням: свідоме — несвідоме.
Зречення — віддієслівний іменник середнього роду з
наголосом на корені має суфікс -енн(я).
Покоління — суфікс -інн(я) в іменниках середнього
роду із значенням збірності.
Залишилося — и пишемо у відкритих складах у
групах -ри, -ли.
Без — простий прийменник.
Пам’яті — апострофом позначаємо роздільність вимови
після губного приголосного м перед я.
Життєвих — походить від іменника життя (2-га
відм.), в якому т подовжується.
Розтрусили — приголосний з пишемо у префіксах
роз-, без-.
Безцінні — префікс без- та збіг однакових
приголосних кореня і суфікса.
Припали — префікс при- вживається у дієсловах п
значенням наближення.
Пилюкою — ненаголошений и перевіряємо словом, у
якому воно стало б наголошеним: пил.
Прийшов — префікс при- означає наближення.
Збирати — ненаголошений и перевіряємо словом
збираний. Префікс з- не оглушуємо перед губним
приголосним б.
Неоціненне — префікс не- пишемо разом
Багатство — приголосний т перед суфіксом
-ств(о) на письмі зберігаємо. Перед постійно
наголошеним а (я) маємо у вимові й на письмі а: багатий,
багато, гарячий, калач.
Золотошукачів — разом пишемо складні іменники,
утворені поєднанням за допомогою сполучного звука
кількох основ, одна з яких дієслівного походження.
Язичницьких — при словотворенні приголосний к
перед суфіксом -ськ- змінюється. Так, к + -ськ- дає -цьк-\
язичник — язичницький.
Свят — апостроф не пишемо, коли перед губним
звуком є приголосний (крім/?), який належить до кореня.
Християнство — перед суфіксами -ськ (ий),
-ств (о) приголосні (крім к, і(, ч; г, ж, з; х, ги, с) на
письмі зберігаємо: християни — християнство.
Не приділяло — частку не з дієсловами пишемо окремо.
Митрополичий — з и пишемо слова церковного
вжитку: диякон, християнство.
Посланнях — подовження приголосних у
віддієслівних іменниках середнього роду.
Піддавалися — подвоєння за збігу однакових
приголосних префікса і кореня.
Століття — подовження приголосних в збірних
іменниках середнього роду.
Найпоетичніших, пайшанованімим — проста форма
найвищого ступеня порівняння прикметників твориться
за допомогою префікса най- від форми вищого ступеня.
Збиткувалися — ненаголошений и перевіряємо
словом збитки. З перед губним б не оглушується.
Ворогуючи — о не переходить в і в групах із
повноголоссям -оро-, -оло-, -єре-, -еле-. Винятки: моріг, оборіг,
поріг, сморід.
Село — ненаголошений є перевіряємо іменником
називного відмінка множини, села.
Традиційний — бо традщія.
Дійові — але дієвість.