Правопис - корсет мови? Фаріон І.

§ 1. Вилучення закінчення — и родового відмінка однини іменників третьої відміни на зразок радості, любові замість радости, любови

загрузка...

У Правописі 1929 року зазначено:
«Іменники жіночого роду III відміни на -ть за
другим приголосним: від радости, з вісти до
смерти, без чверти…; також винятково: до
осени, без соли, крови, любови, Руси — мають
у родовому відмінку однини закінчення -и>И .
Можна дивуватися, куди поділися всі инші
іменники III-ої відміни, бо вони таки були у
Проекті 1926 р.: «Усі речівники жіночого роду
на приголосний мають закінчення — и: радос-
ти, молоди, соли, тіни, смерти, мате-
ри…» . Однак не в тім зараз проблема, позаяк
політичним рішенням їх не вилучали. Проблема
в тому, що зазначені граматичні форми вилучено,
як зауважив Юрій Шевельов, за принципом
«взорування на російській мові» та «спрощення
за всяку ціну», щоб максимально наблизити
відмінювання іменників жіночого роду на
— С 35
Український правопис
Український правопис (проект) — С. 41

загрузка...

Про Правопис 1929р.:
Ще ніколи правопис і
морфологія
української мови не
були впорядковані так
точно і детально.
Юрій Шевельов,
Українська мова в першій
половині двадцятого
століття A900-1941)//
Пороги і Запоріжжя. —
Харків, 1998. —С 313.
приголосний типу радість до відмінювання
іменників типу земля . Тоді українське
відмінювання іменника збігатиметься акурат
із російським. Юрій Шевельов слушно заува-
жує, що форма на -и давніша від форми на -і.
Відтак історичний розвиток засвідчує послі-
довне й поступове усунення у різних відмінках
форм на -и- і врешті родовий відмінок однини
є «останнім бастіоном форм на и»’ . Однак
ця історична тенденція мала б розвиватися
поза всіляким насильством, учиненим над
мовою!
А мова, зокрема її діалектологічний розріз,
засвідчує повсюдне панування форм на -и, що
походять від історичних іменників колишніх -і-
та -и- основ. Лише з 2-ої пол. XVII ст. в актах з
терену Гетьманщини зрідка зафіксовано за-
кінчення *Ь (тобто і) через вплив іменників ~]а-
основи (земля — землі; > земл’і) .
Стійко збережене це закінчення у літера-
турних творах і, зрозуміло, що у фольклорі:
Летьіть Трояньи,ивь обозритьі,
Роздуть вь ньіхь храбростьі огонь
(Іван Котляревський).
Пошли тоби Матер-Божа
Тій благодатьі,
Всего того, ного мати
Не зуміє датьі
(Тарас Шевченко).
108 Шерех Юрій Так нас навчали — С 237
109 Шерех Юрій Там само
110 Ншчук В В Проблеми — С 301

Ти, брате, любиш. Русь,
Як дім, воли, корови.
Я ж не люблю її
З надмірної любови
(Іван Франко).
Навколо радости так мало
(Володимир Сосюра).
Проходила по полю…
— / цій країні вмерти? —
— Де він родився вдруге, —
— Яку любив до смертиР
(Павло Тичина).
Не учися розуму до старости, але до смерти
(Народна творчість).
Попри позитивне рішення повернути ук-
раїнському відмінюванню історично вмоти-
воване закінчення -и замість уже звичного -і,
викликає застереження «вибірковість слів, у
яких буде дозволено цю справедливу фор-
му»111. Чому лише осінь, кров, любов, сіль,
Русь, Білорусь «прорвалися» (ніби!), а тінь,
приязнь, чверть, благодать та ин. знову в
облозі?
111 Захарків Олександра Чи потребує — С 33

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.