вого й навчити порівнювати життєвий шлях митця зі змістом його творів, висловлювати міркування про своєрідність творчої манери письменника, що є виявом імпресіоністського стилю української літе­ратури; плекати почуття високого громадянського обов’язку.

Тип уроку: позакласне читання.

Форма уроку: філософське дослідження.

Обладнання: портрет М. Хвильового, відеозаписи кінострічок, фотоілюстрації м. Тростянця за життя М. Хвильо­вого, епіграф.

Невже я зайвий чоловік тому, Що люблю безумно Україну?

М. Хвильовий

ПЕРЕБІГУРОКУ

1. I.   Мотивація навчальної діяльності учнів
2. II.   Актуалізація опорних знань

Цифровий калейдоскоп

Назвати події та факти з життя й творчості М. Хвильового, що пов’язані із зазначеними датами.

13  грудня 1893 р.— … (народився М. Г. Фітільов).

1916  р.— … (фронти Першої світової війни, член дивізійної ради солдатських депутатів).

1917 р.— … (член компартії України, активна участь у гро­мадянській війні в лавах Червоної армії).

1918 р,— …

1923 р,— …

1924 р,— …

1927 р,— …

Травень 1933 p.— …

Або заповнити анкету:

1. Псевдонім … (Микола Хвильовий).

2. Справжнє ім’я … (Микола Григорович Фітільов).

3. Дата й місце народження … (13 грудня 1893 p., м. Тростя- нець).

4. Види діяльності… (Літератор, публіцист, громадський діяч).

5. Напрям літературної творчості … («Романтичний вітаїзм»),

6. Ідеологічне мистецьке спрямування … (Культурна інтелек­туальна Європа).

7. Роки творчості … (1921-1933 pp.).

8. Сімейний стан … (Двічі одружений).

9. Смерть … (13 травня 1933 р. у Харкові, покінчив життя само­губством).

10. Характеристика … (Романтик за світосприйняттям, фана­тик ідей, вірний друг).

1. III.   Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
2. 1.   Поетична хвилина

Той постріл травня в серці громом,

Він став провісником тривог,

І не лишився невідомим Трагедій багатьох пролог.

Тепер ми зрозуміти можем Таємні підступи катів.

Поставить крапку їх загрозам Тим пострілом співець хотів.

Хотів усіх він сповістити Про помах чорного крила,

Бажав братам творити, жити,—

Епоха їх не вберегла.

Вони прийшли на поклик ранній,

На чай і на гітари дзвін,

Вони прийшли на спів прощальний —

Востаннє їм співає він.

1. 2.   Слово вчителя

Микола Хвильовий… Здригнеться серце при цьому імені…

А хто ж він, цей Хвильовий, який понад півстоліття був затав­рований політичними звинуваченнями: націоналіст, скривджений нашою фальшивою пам’яттю? Він міг помилятися й помилявся, але робив це щиро, сподіваючись, що його зрозуміють усі това­риші по літературній праці, читачі — сучасні й майбутні.

1. Виступ учня-«дослідника»

У недавно опублікованій автобіографії читаємо: «З фронту я приїхав у Богодухівський повіт і там на селі почав енергійно орга­нізовувати спілки незаможних селян. Я так енергійно працював, що й незчувся, як недалеко загуділи німецькі гармати. З кінця

1918 року я втік із Харкова й організував повстанський загін, що боровся проти гетьманських загонів на Полтавщині. Цей же загін виступив і проти Петлюрівських частин. У цьому ж році загоном куреня імені Гонти мене приговорено до розстрілу…»

Утік М. Хвильовий буквально в останній момент. За час гро­мадянської війни йому ще раз оголошувався смертний вирок. Урятувала Хвильового «молоденька дівченя, котра і стала його дружиною та героєм твору «Кіт у чоботях».

1. Перегляд документального фільму «Цар і раб хитрощів»

Режисер Ірина Шатохіна. Занурення в епоху, в драматичну

історію М. Хвильового.

1. Читання в стислому викладі новели «Кіт у чоботях»
2. Коментар до новели

Новела «Кіт у чоботях» присвячена жінці в революції. Гапка, тобто товариш Жучок,— це тип, що його зустрічав автор-оповідач на воєнних дорогах. Жінка невисока на зріст, взута у завеликі чоботи; за жвавий характер і, очевидно, темні очі прозвана Жуч­ком. Спробуємо проаналізувати мову цієї новели і простежити, чи характерні для неї параметри імпресіоністичного письма.

Насамперед упадає у вічі настроєвість твору, що характерно для імпресіонізму. Захоплено-піднесене ставлення оповідача до Гапки- Жучка виражається як безпосередньо словами, так і самим син­таксисом — це в основному короткі, часто однослівні речення. Так можуть говорити вкрай захоплені люди: треба, щоб звучав гімн «моралям революції», але Жучкові буде не гімн, а пісня.

Портрет героїні, тобто зовнішність, письменник характеризує одним словом «жучок». Ми не знаємо, русява вона чи чорнява, якого кольору її очі. Відомо, що «ніс — головка від цвяшка» і що зріст — «кіт у чоботях».

Ім’я героїні — Гапка — асоціюється із гаптуванням золотом або сріблом, із червінькою революцією, із п’ятикутною зорею на капе­люшку, очі — із серпневим сонячним променем. Гапка — «мураль» революції, що тягне сонячну вагу в сонячний вік. Поєднання чер­вінькового кольору із кольором хакі — це і є головна героїня. Зустрічаємо Кота в чоботах і біля вогню, посеред зими й темної ночі. Золото, вогонь — це асоціації тепла, радості, досконалості.

Мовна стихія «Кота в чоботях» сповнена піднесення, радості, легкої іронії, щирого захоплення та симпатії. «Кіт у чоботях» — безпосередня, власне чоловіча емоція, викликана незвичайною Гапкою.

1. Перегляд уривків із художнього фільму «Вальдшнепи» (Режисер О. Муратов, 1996)
2. «Ланцюжок думок»

Прокоментувати назву твору. (Вальдшнеп — невелика, граці­озна дика пташка, поширена по всій території України, може бути об’єктом спортивного полювання. Очевидно, як усі дикі птахи, любить свободу, її важко приручити, але можливо. М. Хви­льовий, завзятий мисливець, добре був обізнаний із фауною Укра­їни. Зовсім не випадково він називає свого героя Дмитрія Карама­зова і його дружину, колишню революціонерку Ганну, і Вовчика, і Аглаю вальдшнепами. Вони уособлюють всю українську порево- люційну інтелігенцію. Кожен із цих героїв має свій шлях (това­риш Вовчик, наприклад, якраз є тим, якого легко приручити.)

1. Бесіда з учнями

• Які проблеми порушує автор у романі «Вальдшнепи»?
• Схарактеризуйте образ Дмитрія Карамазова. Чи має він щось спільне із самим автором? Якщо має, то що саме?
• Схарактеризуйте образ Аглаї. У чому її новизна у творчості М. Хвильового?

1. Проблемне завдання (за оповіданням

М. Хвильового «Сентиментальна історія»)

Проаналізуйте жіночий образ у новелі «Сентиментальна іс­торія».

ЖІНКА В ПОРЕВОЛЮЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ У творчості М. Хвильового жіночі образи мають особливе зна­чення. Відомо, що в Україні завжди панував культ жінки. Матір, кохана, Берегиня роду й споконвічних традицій — таким постає образ жінки зі сторінок письменників-класиків. А якою бачить жінку М. Хвильовий? У пореволюційні часи світ перевернувся з ніг на голову. Що відбувалося? Руйнація моральних канонів, і,

Головна героїня оповідання «Сентиментальна історія» намага­ється знайти своє місце в буремному новому суспільстві. Б’янка не бажає бути «зайвою», як товаришка Уляна, художник Чаргар. Вона не хоче пливти за течією шаленої ріки під назвою радянське суспільство, бо Б’янка — сильна особистість. Дівчина привчилася самотужки знаходити вихід із скрутного становища. Але в той же час вона ніколи не дозволить собі піти на компроміс із власним сумлінням. Героїня відчуває й усвідомлює те, що не можна сидіти склавши руки, бо інакше її «вишневоока Україна» перетвориться на збіговисько моральних потвор. Але навколо діється щось жах­ливе, бридке. Б’янка називає ці суспільні процеси «світовим бардачком». Омріяне майбутнє для своєї країни дівчина вважає «сентиментальною даллю», адже сміливим та красномовними лозунгами життя не покращити. То що ж робити? Як перетворити «сентиментальну даль» на реальність? Ламати — не будувати: душа не болить. Але може бути щасливим суспільство на руїнах моральних цінностей? Героїня жахається, що її земляків не цікав­лять одвічні людські чесноти. Країна котиться в прірву… І лише істинні морально-етичні закони здатні врятувати суспільство від деградації, пролити світло на затуманене майбутнє. Але най­більше дівчину дивує те, що люди навіть не намагаються замис­люватися над сенсом свого буття. Зачинившись у своїх нірках, вони живуть під тягарем страху. Б’янка страждає «темною ніччю нашої дійсності», але змінити щось — не в її силах. Останній вчи­нок дівчини — відчайдушна спроба налагодити зв’язок між мрією та реальністю Але чи можливо це? Віддавши себе, Б’янка загу­била найдорожче, найсвятіше й найчистіше, що було в її душі.

Б’янка — збірний жіночий образ пореволюційної доби. М. Хви­льовий переконує нас, що роль жінки в суспільстві виняткова за будь-яких історичних часів, адже вона — втілення одвічних чеснот, Берегиня людських душ.

1. 11.   Відгук учня на твір «Санаторійна зона»

Санаторійна зона — діагноз хворого суспільства. Саме про це хворе суспільство і йдеться, воно є об’єктом викриття й водночас суб’єктом, що чинить тиск на головних героїв. Проте на все це звертаєш увагу лише при першому прочитанні. Далі вже перед тобою постають тільки образи, кожен із яких живе окремо у твоєму